Французский сленг в русском переводе

                                              ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. СЛЕНГ, ЯК ЯВИЩЕ ЛІНГВІСТИКИ……………………………….6

1.1.     Поняття  і типологія сленгу. Арго. Жаргон. Сленг………………............6

1.2.     Засоби творення  сленгових слів та виразів……………………................8

1.3.     Засоби перекладу.  Еквівалентний та адекватний  переклад художнього

тексту………………………………………………………………......................10

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ СЛЕНГУ В РОМАНІ ЛУІ-ФЕРДІНАНДА СЕЛІНА «ПОДОРОЖ НА КРАЙ НОЧІ»………………….........................................................................................16

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...........21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...........23 

                                               ВСТУП

     Доля мови - тема, яка не може залишити байдужим жодного словесника. Очевидним є те, що в епоху бурхливих політичних, соціальних та економічних тенденцій мова здатна змінюватися прямо на очах нашого покоління.

     Десять-двадцять років - незначний термін для розвитку мови, але в історії бувають такі періоди, коли швидкість мовних перетворень значно збільшується. Так, стан французької мови починаючи з сімдесятих років може служити прекрасним підтвердженням цього факту. Зміни торкнулися і самої мови, і, в першу чергу, умов його функціонування.  Спілкування людини з сімдесятих років з людиною з дев'яностих цілком могло б закінчитися комунікативним провалом через просте нерозуміння і, можливо, несумісності мовної поведінки. В якості підтвердження достатньо вказати найбільш помітне, хоча й не найцікавіше: поява величезної кількості нових слів (у тому числі запозичень), а також зникнення деяких слів і значень, тобто зміна французького лексикону.

     Очевидно, що і самі мовні зміни, і їх швидкість в даному випадку викликані не внутрішніми причинами, а зовнішніми, а саме - соціальними перетвореннями, або, інакше кажучи, змінами в житті французькомовної громади. На думку лінгвіста Георгія Камського, «мова - це жива істота, яка змінюється щодня. Сьогодні вона не схожа на себе вчорашню, а завтра зміниться знов. Вона сама відбирає життєздатні форми і відкидає спроби привнести щось насильницьким шляхом» [10, c.1]. Інтерес дослідників до різних видів ненормативної лексики, особливо до такого специфічного, як сленг, існував завжди. І це сповна з’ясовано, оскільки сленг залучає метафоричністю, виразністю і «нетрадиційністю» номінації- сленг вживається в стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою говорючого, для додання вислову конкретності, жвавості, зримості, точності, стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше.

     При цьому сленг є «невід'ємною частиною будь-якої розвиненої природної мови, яка виникає як неминучий наслідок кодифікування національної мови. Сленг, як найбільш динамічний пласт лексико-семантичної системи мови дуже швидко оновлюється, тому він представляє в концентрованому вигляді базові концепти, свого роду лінгвістичний полігон, на якому перевіряються багато нових елементів мови і потім частково засвоюються стандартною, літературною мовою» [4, с.4].

      Не існує однозначного відношення до питання використання сленгу в різних стилях мови. Сленг володіє яскравою національно-мовною і соціальною специфікою, тому найчастіше використовується в творах художньої літератури для створення колориту і образної характеристики персонажа.

     Актуальність даної роботи обумовлена необхідністю вивчення можливостей стилістично-адекватного перекладу даного шару лексики французької мови. Це є актуальним для перекладознавства, тому що знижений шар лексики представляє особливі труднощі для  міжмовного перекладу.

     Мета роботи полягає у  вивченні деяких особливостей перекладу французького сленгу на російську мову.

     Предметом нашого дослідження послужили франкомовні сленгізми, які зустрічаються в романі відомого у Франції письменника Луі Фердінанда Селіна «Voyage au bout de la nuit».

     Завдання роботи:

1. З'ясувати визначення сленгу у сучасному мовознавстві.

2. Виявити основні особливості формування сленгу в російській і французькій мовах і основні умови, що роблять вплив на появу сленгізмів в цих мовах.

3. Розглянути засоби перекладу сленгу в художньому тексті.

4. Проаналізувати переклад сленгу на зразку твору Селіна «Подорож на край ночі».

     Робота виконана на матеріалі роману Луі Фердінанда Селіна «Voyage au bout de la nuit» і його перекладу на російську мову, зробленого Кореневим Юрієм Борисовичем. Нами було відібрано 133 слова стилістично зниженої лексики, з яких 80 це власне арго, та 53- просторіччя.

     Робота складається зі вступу, в якому оговорюються актуальність даної теми та загальні поняття, теоретичної частини, присвяченої розгляду сленгу, як явища лінгвістики та засобів його перекладу, практичної частини, де розглядаються проблеми та особливості перекладу сленгу на російську мову та висновків, узагальнюючих основне положення виконаного дослідження, а також списку використаної літератури.

 

              РОЗДІЛ І. СЛЕНГ, ЯК ЯВИЩЕ ЛІНГВІСТИКИ.

1.1. ПОНЯТТЯ І ТИПОЛОГІЯ СЛЕНГУ. АРГО. ЖАРГОН. СЛЕНГ.

     Терміни арго і жаргон - французькі за походженням (фр. argot, jargon), сленг - англійський (англ, slang). Як вважають автори сучасного словника лінгвістичних термінів, "... в жаргоні переважає вираз приналежності до (даної) групі, в арго - мовне маскування змісту комунікації" [20].

     Арго, жаргон, сленг - це різновиди соціолекту. Специфіка кожного з цих мовних утворень може бути обумовлена ​​професійною відособленістю тих чи інших груп або їх соціальною відмежованістю від решти суспільства. Комп'ютерний жаргон (сленг) - приклад професійно специфічних мовних утворень,а злодійське арго, студентський сленг - приклади соціально специфічних субкодів. Іноді група може бути відокремлена і професійно, і соціально; мова такої групи має властивості і професійного, і соціального жаргону (арго, сленгу). Приклад - солдатський жаргон. Щодо терміну "сленг" у лінгвістів склалися різні думки. Так, І.Р. Гальперін у своїй статті "Про термін "сленг" , посилаючись на невизначеність цієї категорії, взагалі заперечує її існування. Його аргументація будується на результатах досліджень вчених лексикографів, головним чином на їх досвіді в складанні словників, які показали, що одне і теж слово в різних словниках має різне лінгвістичне визнання; одне і теж слово дається з різною позначкою. Річард Спірс говорив, що поняття «сленг» нині включає в себе різні види не літературної лексики, це «діалектизм», «жаргонізм», «вульгаризм», «просторіччя».

     Існує дуже багато визначень сленгу. Сам термін «сленг» в перекладі з англійської мови [13] означає: 1. мова соціально або професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;  2. варіант розмовної мови (в т.ч. експресивно забарвлені елементи цієї мови), не співпадаючі з нормою літературної мови. Американський поет Карл Сендберг сказав: slang "is language which takes off its coat, spits on its hands - and goes to work" [5]. Оксфордський словник англійської мови [17] дає нам прозаїчніше тлумачення цього поняття: "лексика суто розмовного типа, що вважається нижчим рівнем мови в порівнянні із стандартною літературною і такою, що містить або нові, або звичайні слова, використовувані в якомусь особливому сенсі". Інші джерела описують сленг як мову вульгарну або як особливий лексикон, що належить професійним або іншим групам. Сленг парадоксальний, і часто ми, що начебто дивляться на нього звисока, не можемо уникнути його використання в своїй промові. Але в нашій роботі ми спиратимемося на загальне енциклопедичне визначення сленгу, згідно з якому сленг - це жаргон, тобто мова, яка вживається в різних об'єднаннях( професійних, соціальних, вікових групах).

     Слід зазначити, що в даній роботі терміни французьке арго і англійський сленг будуть синонімами, оскільки у французькій лінгвістиці термін сленг практично не використовується.

     Сленг-  це метафори та експресії. Дах поїхав — вираження, народжене в одному з жаргонів і що попало в сленг. Спочатку жоден з наших нормативних тлумачних словників його не показував. Першим це зробив в 1992 році “Тлумачний словник російської мови” Ожегова і Шведової [14] і відніс до розмовного стилю літературної мови. З часом метафоричність цього виразу блякне. Сленг освіжає її: дах тепер і тече, від'їжджає, відлітає. Метафоричні імпульси, які витікають з цього виразу, проникають в його асоціативне поле, і ось вже психіатр — це покрівельник, а психіатрична практика — покрівельні роботи.

                                      Класифікація сленгу :

Класифікувати сленг можна за різними ознаками. Наприклад, за стилістичними ознаками, сленг можна поділити на звичайні, тобто нейтральні, та згрубілі (нецензурна лексика).

     Власний  сленг мають книголюби, газетярі, спортсмени та ін. До того ж  у кожній з названих груп  можна виділити підгрупи. Наприклад,  спортивний сленг поділяється на сленг футболістів, хокеїстів, плавців і так далі

      Сленг, будучи досить широким поняттям, ділиться на деякі типи, кожен з яких слід вивчати окремо:

• Молодіжний сленг;
• Шкільний сленг;
• Студентський сленг;
• Ігровий сленг;
• Сленг соціальних мереж;
• Сленг учасників інтелектуальних ігор;
• Сленг наркоманів і так далі.

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ СЛЕНГОВИХ  СЛІВ ТА ВИРАЗІВ.

     Як було вже зазначено сленг постійно оновлюється. Це відбувається за допомогою певних засобів творення нових слів і виразів в мові суспільства. Розглянемо основні засоби, які характерні, як для російської, так і для французької мов:

1. Запозичення- це процес, в результаті якого в мові з'являється і закріплюється деякий іншомовний елемент. Запозичення є невід'ємною складовою процесу функціювання і історичної зміни мови, одним з основних джерел поповнення словникового запасу.

     У французькій мові існує таке поняття як франгле ( з'єднання слів французька мова + англійська). Наприклад: cool, relax, le walkman( хоча й існує французький еквівалент - baladeur) і т. д. Французи часто звертаються не лише до англійської або американської, але і до інших мов, наприклад, до італійської, німецької.

2. Аффіксація- це один з найпоширеніших способів  словотворення, який представляє собою приєднання афікса до основи. У французькому арго до вже існуючих слів додають префікси: -archi, -extra, -hyper, -super, -ultra. Наприклад: supergrave.
3. Метафоризація також є дуже продуктивним засобом творення сленгових слів і виразів. З французького арго в приклад можна привести слово bagnard в значенні élève, хоча його пряме значення- каторжник.
4. Аббревіація- скорочення слів і словосполучень. Це найновіший спосіб словотворення з тих, що існують, який отримав великий розвиток в 20 столітті. Тут слід виділити:

а) апокопу- процес, при якому урізується кінець слова (restaurant universitaire- resto U) ;

б) аферезу- урізування на початку  слова (facil-cil) ;

в) поєднання апокопи і аферези, тобто, грубо кажучи, збереження середини слова(administration-stra).

     У російській мові абревіація теж досить популярна. В приклад можна привести декілька сленгізмів з учбового сленгу: філфак, ін.яз, препод, літ-ра  і т.д.

     Спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення, є важливим чинником у творенні сленгових лексем. Практично кожна група людей, об'єднана спільними інтересами, характеризується особливим типом мовлення, що реалізується у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі.

     Найбільш поширеним способом творення лексем є шлях семантичної деривації (метафора, метонімія тощо). Переважають метафори-іменники, на другому за частотою місці знаходяться дієслівні метафори, рідше зустрічаємо метафори прикметникові.

                        

1.3. ЗАСОБИ  ПЕРЕКЛАДУ. ЕКВІВАЛЕНТНИЙ ТА АДЕКВАТНИЙ  ПЕРЕКЛАД ТЕКСТУ.

     Переклад як термін має полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого узагальнююче значення пов’язують з процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу. Поняття «переклад» можна визначити наступним чином : заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу). Головною метою будь-якого перекладу- є досягнення адекватності. 

     Адекватність- це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому. На думку Л.С. Бархударова «текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу»[19]. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда [8,с.115]. Терміни «адекватність» і «еквівалентність» дещо відрізняються один від одного при перекладі будь-якого тексту і мають нормативно-оціночний характер.

     Адекватність- це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується мета перекладу. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень.

     Адекватний переклад- відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих перекручень.

     Одним з головних завдань перекладача є створення адекватного перекладу. За теорією Н. Складчикової [9,с.24]  існує чотири параметри адекватності перекладу:

-параметр адекватності передачі семантичної інформації;

-параметр адекватності передачі емоційно-оціночної інформації;