Управління прибутком підприємства

∆Р^Т = ∆Р^Р + ∆Р^Q + ∆Р^Q` + ∆Р^S + ∆Р^SQ = 964,2 – 1,527 + 0,22 + 966 + 20,5 = 1949, 4 тис. грн.

           Отже, загальне збільшення операційного прибутку для ЗАТ «Чернігівголовпостач» становить:

∆Р = 1949,4 тис. грн.

Збільшення операційного прибутку, пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції на 38,6%. Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

• підвищення цін на реалізовану продукцію у звітному періоді;
• збільшення собівартості реалізованої продукції на 18,9%.

Оскільки ціни на реалізовану  продукцію підвищились більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

 

2.3. Оцінка ефективності управління прибутком

ЗАТ «Чернігівголовпостач»

 

Планування рентабельності підприємства є складовою частиною процесу управління прибутком підприємства. Розглянемо докладніше особливості планування даного економічного показника на підприємстві ЗАТ «Чернігівголовпостач».

У плануванні використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки  одиниць прибутку  (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при  визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.[27].

Взагалі, рентабельність  - це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків його діяльності (виробничої, інвестиційної, комерційної тощо), вигідність виробництва і реалізації продукції та надання окремих видів послуг. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання тому, що їхній рівень відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.[28].

Основні показники рентабельності зазначимо в таблиці 2.5.

                                                                                                 Таблиця 2.5

Динаміка  показників рентабельності ЗАТ «Чернігівголовпостач» за 2009 – 2010 р.р.

 

Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення,%
Рентабельність  продажів	1	1,2	0,2
Рентабельність  продукції	2,1	3,6	1,5

                                                          Продовження таблиці 2.5

Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства	0,4	0,9	0,5
Рентабельність  необоротних  активів	0,5	1,1	0,6
Рентабельність виробничих фондів	0,5	1,1	0,6
Рентабельність  власного  капіталу	0,4	0,9	0,5

 

Протягом  аналізованого періоду рентабельність продаж збільшилась на 0,2%, що пов’язано з меншим темпом зростання виручки від реалізації, аніж розмір операційного прибутку.

За рік  рентабельність продукції (виробничої діяльності) також збільшилась, на 1,5% через перевищення темпу росту доходу від реалізації продукції темп росту собівартості продукції.

Рентабельність  капіталу за рік зросла на 0,5% у зв’язку з нарощенням розміру чистого прибутку підприємства.

Слід відмітити  значення рентабельності необоротних активів, яка за рік збільшилась на 0,6%. Це свідчить про недостатньо ефективне використання необоротних активів, зокрема, основних засобів.

Також відбулося збільшення рентабельності власного капіталу на 0,5%, на що вплинули менші темпи нарощення обсягу власного капіталу ніж збільшення чистого прибутку.

Слід зазначити, що відсутність  розриву між рентабельністю капіталу і власного капіталу свідчить про те, що позикові кошти не залучались в оборот підприємства.

Визначимо вплив  на зміну рентабельності таких чинників, як зміна ціни та собівартості реалізованої продукції.

Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно RQ0 та RQ₁. Загальна зміна рентабельності визначається за формулою:

ΔRQ = RQ1 - RQ0;                                                                                     (2.9)

Рентабельність  реалізованої продукції визначається за формулою:

RQ = ;                                                                                               (2.10)

P = V – S,                                                                                           (2.11)

де P – прибуток від реалізації продукції за певний період;

V – чиста виручка від реалізації продукції за певний період;

S – cобівартість реалізованої продукції за певний період.

Рентабельність  реалізованої продукції ЗАТ «Чернігівголовпостач»  становить: RQ209 = = 0,0101, або 1,01 коп. (на 1 грн.);

RQ2010 = = 0,0117, або 1,17 коп. (на 1 грн.);

DRQ = 0,0117 - 0,0101 = 0,1069, або 10,69 коп. (на 1 грн.);

Вплив на зміну  рентабельності цінового чинника ΔRp розрахуємо за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припускаємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року:

ΔRp = = 0,1585, або 15,85 коп. (на 1 грн.);

Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості:

Rs = = - 0,1568, або -15,7 коп. (на 1 грн.);

Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період:

ΔRQ = 0,1585 – 0,1568 = 0,0017, або 0,17 коп. (на 1 грн.).

Отже, рентабельність реалізованої продукції збільшилась  завдяки підвищенню цін. Водночас збільшення собівартості зменшило рентабельність. Якщо зміни рентабельності (0,0017) узяти за 100%, то вплив ціни дорівнюватиме +9324%, а собівартості -9224%. Інакше кажучи, завдяки підвищенню цін (при стабільній собівартості) рентабельність могла збільшитись в 93 рази ( = 93,2). Але збільшення собівартості (за умов стабільних цін реалізації) призвело до зменшення рентабельності в 92 рази ( = 92,2).

Рентабельність  власного капіталу є найважливішим  показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. Тому, доцільно розглянути три- і п’ятифакторні моделі рентабельності.

Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.

RВК = , де                                                                                                            (2.12)

Р – чистий прибуток;

ВК – власний капітал;

V – чиста виручка від реалізації продукції;

А – активи;

П – пасиви.

RВК2008 = ;

RВК2009 =

З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий ліверидж, який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності. Фінансовий ліверидж - потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Отже, треба  визначити рівень фінансового важеля, щоб з’ясувати зміну рентабельності власного капіталу при зміні валового прибутку за умов різних часток позикового капіталу (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6.

Рівень фінансового  важеля

 

№	Показник	Частка позикового капіталу, %
		30			50			80
1	Капітал, тис.грн., разом	12663			12663			12663
2 3	У т.ч.: ВК, тис.грн. ПК, тис.грн.	12559 104			6331,5 6331,5			2532,6 10130,4
4	Валовий прибуток, тис.грн.	1760	1960	2460	1760	1960	2460	1760	1960	2460
5	Відсотки за позики (20%*р.3)	20,8	20,8	20,8	1266,3	1266,3	1266,3	2026,1	2026,1	2026,1
6	Прибуток, тис.грн. (р.4 – р.5)	1739,2	1939,2	2439	493,7	693,7	1193,7	-266,1	-66,1	1,2
7	Податок на прибуток, тис.грн.	434,8	484,8	610	123,4	173,4	298,4	-	-	0,3
8	Чистий прибуток, тис.грн.	1304,4	1454,4	1829	370,3	520,3	895,3	-	-	0,9
9	RВК	0,104	0,12	0,15	0,058	0,082	0,141	-	-	0,0004

 

Ми бачимо, що незначні зміни валового прибутку спричинили істотні зміни рентабельності власного капіталу.

РФВ = ;                                                                        (2.13)

РФВПК=30% =

РФВПК=50% =

Якщо частка позикового капіталу становить 30%, то зміна  валового прибутку спричинює збільшення RВК на 1,11%, а при позиковому капіталі 50% - на 3,6%. У третьому випадку ми бачимо що за меншого прибутку при нарахуванні відсотків за позики ми маємо збитки і тому не можемо розрахувати рентабельність власного капіталу. Чим більший валовий прибуток тим доцільніше залучати позикові кошти.

Найкращий варіант, у нашому випадку, це найбільший валовий  прибуток і найменший відсоток позикових  коштів, за таких умов рентабельність власного капіталу найбільша (RВК=15%).

П’ятифакторна модель рентабельності власного капіталу.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд:

RВК = ;                                                    (2.14)

RВК2009 = ;

RВК2010 =

R'ВК2009 =

R'ВК2010 =

Коефіцієнт  реінвестування чистого прибутку:

Kр2009 =

Kр2010 =

Підвищення  рентабельності власного капіталу і  коефіцієнта реінвестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими показниками, визначеними за три- або п’ятифакторною моделлю детермінує темп збільшмчмення виручки від реалізації продукції:

ΔV2009=

ΔV2010 =

Отже, ми бачимо що у 2009 році прогнозний рівень темпу збільшення виручки становив 4%, а у 2010 році – 9%.

Проведемо аналіз рентабельності виробничих фондів. Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів відобразимо у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів

 

№	Показники	Період
		звітний	попередній
1	Прибуток  від звич. діяльності, тис.грн.	135	62
2	Чиста виручка  від реаліз. прод-ії, тис.грн.	5203	4370
3	Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.	10717	11141
4	Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів, тис.грн.	66,5	59,5
5	Середньорічна вартість виробничих фондів, тис.грн.	10783,5	11200,5
6	Коефіцієнт  фондомісткості продукції, коп. на 1 грн	206	255
7	Коефіцієнт  закріплення обігових коштів, коп.на 1грн	1,3	1,4
8	Рентабельність  реалізованої продукції, коп. на 1 грн.	2,6	1,4
9	Рентабельність  виробничих фондів, коп. на 1 грн.	1,3	0,6