Управління прибутком підприємства

Сучасні економісти, розвивають теорії прибутку, пристосовуючи їх до нових умов господарювання. В економічній науці XX століття сформувалися такі основні теорії прибутку:

1) теорія «продуктивності капіталу», згідно з якою прибуток - дохід капіталу, який є основним чинником будь - якого виробництва;

2) теорія «утримання», тобто прибуток - це винагорода за ризик від інвестованих у виробництво засобів;

3) теорія, яка визначає прибуток як «трудовий доход» підприємницької діяльності в усіх її видах;

4) теорія, в якій прибуток є результатом існування монополії - покупець повинен купувати товар (послуги) монополіста, що забезпечує йому найвищий прибуток.

У сучасній науці поняття  «прибуток» має різне значення: це доходи, які одержує підприємство, це винагорода, яку одержує найманий працівник за свою роботу, це відсоток, який отримує інвестор від вкладеного капіталу, це винагорода за підприємницьку діяльність і введення технічних удосконалень.

Автори підручника «Фінанси підприємств» за редакцією А.М. Поддєрьогіна трактують прибуток і як результат фінансово – господарської діяльності підприємства, і просто як фінансовий результат.[7, c. 552].

Точка зору науковців  Л.Д. Буряк, Є.В. Вакуленко, А.П. Куліш  викладена в посібнику «Фінанси підприємств», вони трактують прибуток спочатку як виробничу, а потім як економічну категорію.[8, c. 131].

Огляд літературних джерел щодо термінологічного трактування  прибутку підприємства свідчить про  відсутність єдиного розуміння  сутності поняття «прибуток підприємства».

Більш повніше сутність прибутку можна охарактеризувати через його види та функції, які він виконує.

У процесі господарської  діяльності підприємству доводиться мати справу з різними видами прибутку. Залежно від того, який вид економічної діяльності здійснює такий суб'єкт господарювання, прибуток класифікують за різними ознаками. Класифікацію прибутку підприємства наведемо в таблиці 1.1. Кожний з наведених видів прибутку має своє тлумачення та схему розрахунку.

Таблиця 1.1.

Класифікація прибутку підприємства

 

Класифікаційні ознаки	Види прибутку
За видом діяльності	Прибуток від звичайної (операційної, інвестиційної, фінансової діяльності). Прибуток від надзвичайних подій
Продовження таблиці 1.1.
За порядком розрахунку	Валовий прибуток. Прибуток від звичайної  діяльності до оподаткування. Загальний прибуток. Чистий прибуток
За джерелами формування	Прибуток від операційної  діяльності. Прибуток від фінансової діяльності. Прибуток від інвестиційної  діяльності. Інший прибуток. Засновницький прибуток
Залежно від розмірів	Мінімальний прибуток. Цільовий прибуток. Максимальний прибуток
За методикою оцінки	Реальний прибуток. Номінальний
Залежно від  мети визначення	Прибуток як об'єкт  оподаткування. Економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток
За країною отримання	Прибуток, отриманий в Україні. Прибуток, отриманий за межами країни

 

В сучасних умовах деякі  дослідники виділяють загальний, валовий  та чистий прибуток; бухгалтерський та економічний; а також прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності.[9]. Розглянемо кожен з цих видів більш детально.

Загальний прибуток - це весь прибуток від усіх видів діяльності до його оподаткування і розподілу. Інколи загальний прибуток називають балансовим.

Валовий прибуток - різниця  між чистим доходом від реалізації продукції та виробничою собівартістю реалізованої продукції. Саме з суми валового прибутку підприємство сплачує податки, штрафи, відсотки за кредити тощо.

Чистий прибуток - частина  балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань й інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів та реінвестицій у виробництво. Виходячи з обсягу чистого прибутку обчислюються дивіденди і акціонерам підприємства.

Теоретиками бухгалтерського  обліку описані можливі парадоксальні  ситуації, пов'язані з прибутком, що призвело до чіткого розмежування бухгалтерського та економічного прибутку. Головна відмінність бухгалтерського прибутку від економічного полягає в тому, що при оцінці економічного прибутку враховують неявні, альтернативні витрати, упущені вигоди, які неможливо врахувати обчислюючи бухгалтерський прибуток, тому він, як правило, вищий за економічний. Критерієм успіху, діяльності підприємства є економічний, а не бухгалтерський прибуток.

Прибуток від звичайної  діяльності - це прибуток від усіх традиційних  видів (операційної, інвестиційної, фінансової) діяльності підприємства й господарських  операцій.

Прибуток від надзвичайної діяльності - прибуток, який  формується від незвичних для даного підприємства джерел. Він широко використовується в країнах з ринковою економікою. Прикладом прибутку від надзвичайної діяльності може бути прибуток, отриманий від продажу одного з філіалів підприємства.

Таким чином, класифікація прибутку розкриває економічну природу  різних видів прибутку, всі його характерні сторони, забезпечує виконання ним усіх функцій та вказує на джерела утворення прибутку. При цьому потрібно пам'ятати, що на величину прибутку впливають різноманітні фактори, які знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності:

1) зовнішні фактори - ті, що не залежать від діяльності підприємства (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін.);

2) внутрішні фактори - ті, що знаходяться у компетенції підприємства. Вони поділяються на виробничі - ті, що характеризують наявність і використання засобів та предметів праці, трудових і фінансових ресурсів; поза виробничі (соціальні умови праці та життя, природоохоронна діяльність підприємств та ін.).

Значна увага і поглиблений  аналіз ступеня впливу вище наведених факторів на прибуток дозволить виявити та використати резерви зростання прибутку господарюючих суб'єктів.

Що стосується функцій прибутку, то історично склалися основні три:

1) Розподільна функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Вона здійснюється утворенням фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм. Це дає можливість підтримувати оптимальну структуру капіталу і мінімізує ризик банкрутства.

2) Стимулююча функція  прибутку спрямована на зниження  витрат виробництва запровадженням  інновацій, що збільшує можливості  розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.

3) Індикативна (інформаційна) функція прибутку забезпечує підприємство інформацією з одного боку, про оцінку його діяльності, а з іншого — про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги його виробництва.[10].

Отже, прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів. Прибуток стимулює робітників виробляти більше, а роботодавців витрачати ресурси раціонально. Історичний характер розвитку поняття «прибуток» доводить, що він є об'єктом дискусій і по нині, проте теорії прибутку доповнюють одна одну та існують в єдності. Враховуючи види, функції прибутку й фактори, що на нього впливають при здійсненні господарської діяльності, підприємство забезпечить собі стійкий фінансовий стан та можливість внутрішнього інвестування і, насамперед, інноваційного характеру.

 

1.2. Сутність і функції управління прибутком

 

 

Управління прибутком  – складна багаторівнева система  трансакцій, яка включає як мінімум  три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення..[11, c. 483].                                                    

 Управління прибутком є системою принципів розробки і реалізації управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу і використання на підприємстві.[12, c. 752].

Головною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця головна мета покликана забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

Процес управління прибутком підприємства має відбуватися в певній

послідовності і забезпечувати  реалізацію головної мети та основних задач цього управління. З цією метою нами запропонована дана структурно-логічна схема процесу управління прибутком підприємства. (рис.1.1)

Система управління прибутком  має бути органічно інтегрована  із загальною системою управління підприємством, оскільки прийняття управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності підприємства прямо або опосередковано впливає на рівень прибутку, який у свою чергу є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та зростання доходів його власників і працівників.[13, c. 334].

З урахуванням змісту процесу управління прибутком і вимог до нього формуються його цілі і завдання.

Розглядаючи головну  мету управління прибутком, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метою господарської діяльністю підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком

теорії прибутку змінювалися  і підходи економістів до визначення головної мети управління нею. У генезисі цієї проблеми можна виділити три  основні підходи.

 

Державний контроль та аудит

Державне регулювання питань формування та розподілу прибутку

Державне правове на нормативне регулювання

Система управління прибутком підприємства

Формування прибутку

Розподіл прибутку

Формування прибутку в процесі  операційної діяльності

Формування прибутку в процесі  інвестиційної діяльності

Формування прибутку в процесі  фінансової діяльності

Управління: - доходами; - витратами; - податковими платежами; - ресурсами; - ризиками

Організаційно – методична система  управління прибутком

Організаційне забезпечення

Інформаційне забезпечення

Системи і методи аналізу прибутку

Системи і методи планування прибутку

Системи і методи внутрішнього контролю

Управління сплатою податкових зобов’язань з прибутку

Оптимізація пропорцій розподілу прибутку на частини, що капіталізуються та споживаються

Управління: - частиною прибутку, що капіталізується; - використ-ям прибутку, що споживається

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Структурна схема управління прибутком підприємства

 

1. Класична економічна теорія стверджувала, що головною метою господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Ця мета випливала з положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремим суб'єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту.

2. Теорія сталого економічного  зростання, що розвивається багатьма  економістами, головною метою господарської  діяльності висуває забезпечення  фінансової рівноваги підприємства  в процесі його розвитку. На  їхню думку реалізація цієї  мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства і поступальний розширення обсягу його господарської діяльності. Разом з тим, така мета господарської діяльності підприємства, мінімізуючи рівень підприємницьких ризиків, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви зростання її рентабельності. Крім того, механізм реалізації цієї мети недостатньо пов'язаний з коливаннями кон'юнктури фінансового і товарного ринків, які змінюють параметри умов формування прибутку конкретного підприємства при заданих темпах його економічного розвитку. У зв'язку з викладеним, досягнення та підтримка фінансової рівноваги не може розглядатися як головна мета господарської діяльності підприємства (хоча і є однією з важливих задач управління прибутком).