Управління фінансовими ризиками підприємства

       Ризик вибору валюти виникає  у випадку, коли починає зменшуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валюти у зв'язку з інфляцією в країні її обігу.

       Ризик коливання курсу валюти  зумовлений постійною зміною  кон'юнктури валютного ринку й  означає імовірність виникнення  фінансових втрат у експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, навпаки, імовірність фінансових втрат у імпортерів — при його підвищенні.

       Незалежно від виду здійснюваних  підприємством фінансово-господарських  операцій може мати місце ризик  упущеної вигоди. Цей ризик пов'язаний  з можливим виникненням непрямих збитків або недоотриманням прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських заходів. [3] 

     1.2 Політика управління фінансовими  ризиками на підприємстві

     Управління  фінансовими ризиками підприємства є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

     Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).організація ефективного ризик-менеджменту забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить систему цілей та завдань управління ризиками; методи і засоби досягнення цих цілей. [42]

     Політика  управління фінансовими ризиками являє  собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає  у розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, пов’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності. [2]

     Формування  та реалізація політики управління фінансовими  ризиками передбачає здійснення таких  основних заходів:

     1. Ідентифікація окремих видів  ризиків, пов’язаних з фінансовою  діяльністю підприємства. Процес  ідентифікації окремих видів фінансових ризиків передбачає виділення систематичних та несистематичних видів ризиків, що характерні для господарської діяльності підприємства, а також формування загального портфеля фінансових ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства.

     2. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків.

     3. Вибір та використання відповідних  методів оцінки імовірності настання  ризикової події за окремими  видами фінансових ризиків.

     4. Визначення розміру можливих  фінансових втрат при настанні ризикової події за окремими видами фінансових ризиків. Розмір можливих фінансових втрат визначається характером здійснюваних фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) та максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиків.

     У фінансовому менеджменті використовується таке групування фінансових операцій за зонами ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикового випадку: безризикова зона, зона допустимого  ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику.

     5. Дослідження факторів, що впливають  на рівень фінансових ризиків  підприємства. В процесі дослідження  фактори поділяють на об’єктивні (фактори зовнішнього характеру)  та суб’єктивні (фактори внутрішнього характеру). [14]

     Об’єктивні  фактори: рівень економічного розвитку країни, характер державного регулювання  фінансової діяльності підприємства, темпи інфляції в країні, рівень конкуренції в окремих сегментах  фінансового ринку, кон’юнктура  попиту та пропозиції на фінансовому ринку, фактори форс-мажорної групи та ін.

     Суб’єктивні фактори: основні параметри фінансової стратегії підприємства, фінансовий менталітет власників та менеджерів в політиці допустимих ризиків, розмір власного капіталу підприємства, структура використовуваного капіталу, склад використовуваних активів, характеристика партнерів по фінансовим операціям, достатність використовуваної інформаційної бази фінансового менеджменту, рівень кваліфікації фінансових менеджерів та ін. [6]

     В процесі дослідження окремі фактори розглядаються за кожним видом фінансових операцій підприємства. Крім того, в процесі дослідження визначається чуттєвість реагування рівня фінансового ризику на зміну окремих факторів.

     6. Встановлення гранично допустимого  рівня фінансових ризиків за окремими фінансовими операціями та видами фінансової діяльності. Такий рівень встановлюється в розрізі окремих фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників та фінансових менеджерів підприємства (їх схильності до здійснення консервативної, помірної або агресивної фінансової політики за окремими видами фінансової діяльності).

     При здійсненні помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків  окремих фінансових операцій за оцінкою  спеціалістів є:

     за  фінансовими операціями з допустимим розміром втрат – 0,1;

     за  фінансовими операціями з критичним  розміром втрат – 0,01;

     за  фінансовими операціями з катастрофічним розміром втрат – 0.001.

     7. Вибір та використання внутрішніх  механізмів та нейтралізації  негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

     8. Вибір форм та видів страхування  окремих фінансових ризиків підприємства.

     9. Оцінка результативності нейтралізації  і організація моніторингу фінансових  ризиків. Система показників результативності  нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень нейтралізовуваних можливих фінансових втрат; економічність нейтралізації (співвідношення затрат на її здійснення з розміром можливих втрат); оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з урахуванням заходів по їх нейтралізації та інші. [41] 
 

     1.3 Методи нейтралізації фінансових  ризиків на підприємстві

     Механізм  нейтралізації фінансових ризиків  ґрунтується на використанні сукупності методів і прийомів зменшення  можливих фінансових втрат (рис. 2). [18]

     

     Рис. 2 Механізми нейтралізації ризику.

     Їх  вибір у процесі ризик-менеджменту  значною мірою залежить від специфіки  підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, стратегії досягнення пріоритетних цілей, конкретної ситуації.

       До основних механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносять: уникнення ризику; утримання ризику (в поєднанні з внутрішнім страхуванням); мінімізація ризиків (шляхом диверсифікації, лімітування, хеджування); передача ризику (тобто зовнішнє страхування). Розглянемо згадані вище методи і прийоми більш детально.

       Уникнення ризику полягає у  розробці внутрішніх заходів  характеру, які повністю виключають  конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів перш за все слід віднести відмову від здійснення фінансових операцій з надмірно високим рівнем ризику. Але, водночас, при цьому підприємство втрачає запланований дохід і прибуток від операції, тобто виникає ризик упущеної вигоди. Тому використання такого способу уникнення ризику повинно здійснюватися дуже виважено з урахуванням наведених на рис. 3 умов.

     

     Рис. 3 Способи уникнення ризику.

     Для уникнення окремих видів фінансових ризиків можуть використовуватися  специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію  самої причини виникнення ризикової  ситуації. Так, для нейтралізації ризику втрати фінансової стійкості необхідно відмовлятися від надмірного позикового фінансування. Для уникнення ризику неплатоспроможності потрібно утримуватися від створення надмірних неліквідних активів. [17]

       Депозитного і процентного ризиків можна уникнути шляхом відмови від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках та їх вкладення у короткострокові цінні папери (але при цьому виникає не тільки ризик упущеної вигоди, а й інфляційний ризик).

       Диверсифікація фінансових ризиків  полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого підприємства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний — максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

       Залежно від конкретних напрямків  і видів діяльності підприємство  може використовувати диверсифікацію  з метою зменшення таких видів  ризику:

       виробничий ризик (диверсифікація  видів діяльності й асортименту  продукції);-

       депозитний ризик (диверсифікація депозитного портфеля шляхом розміщення вільних залишків грошових коштів не в одному, а декількох банках);

       кредитний ризик (диверсифікація  кредитного портфеля шляхом надання  відстрочок платежу більшому  колу покупців продукції з  одночасним лімітуванням обсягу кредиту в розрахунку на одного клієнта);

       валютний ризик (диверсифікація  валютного портфеля шляхом формування "валютного кошика" з метою  уникнення ризику вибору валюти);

       ризик фінансового інвестування (диверсифікація портфеля цінних  паперів за видами фінансових інструментів, строками інвестицій, галузями та регіонами діяльності емітентів тощо);

       ризик реального інвестування (диверсифікація  портфеля інвестиційних проектів  за строками, регіонами, галузями  і т. ін.). [9]

       Разом із тим, диверсифікація  не виключає можливості фінансових втрат у випадку зміни політичної і економічної ситуації, законодавства, ринкової кон'юнктури, підвищення рівня інфляції та ін.

       Лімітування здійснюється шляхом  встановлення відповідних фінансових  нормативів (лімітів) за окремими напрямками фінансової діяльності з метою фіксації можливих фінансових втрат на допустимому для підприємства рівні. Перелік нормативів (лімітів) залежить від виду ризику, що лімітується.

       У практиці ризик-менеджменту  найчастіше лімітуються такі  види фінансових ризиків:

       ризик втрати фінансової стійкості  (шляхом встановлення граничного  розміру і частки позикового  капіталу на різних стадіях  життєвого циклу підприємства);

       ризик неплатоспроможності (шляхом  лімітування мінімального обсягу  і частки активів у вигляді готових засобів платежу і високоліквідних фінансових інструментів);

       кредитний ризик (шляхом встановлення  граничної суми комерційного (товарного)  кредиту в розрахунку на одного  клієнта та максимально можливої  суми дебіторської заборгованості  підприємства з урахуванням обсягу сформованого резервного капіталу);

       депозитний ризик (шляхом встановлення  максимальної величини вкладу, що  може розміщуватися в одному  банку);

       інвестиційний ризик (шляхом лімітування  максимального обсягу вкладень  в цінні папери одного емітента). [5]

       Хеджування фінансових ризиків  передбачає зменшення імовірності  їх виникнення за допомогою  деривативів або похідних цінних  паперів (ф'ючерсів, опціонів). Механізм  хеджування полягає у проведенні  протилежних фінансових операцій  з ф'ючерсними контрактами та опціонами на товарній і фондовій біржах. Схему здійснення хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів зображено на рис. 4.

     

     Рис. 4 послідовність здійснення операції менджування за допомогою ф'ючерсних контрактів.