Управління активами підприємства

Ступінь ефективної заборгованості можна визначити  за формулою:

EV= KFK – MUV ,                           (2.3.)

де KFK - короткостроковий залучений капітал;

MUV – кошти  + дебітори.

В основі показника  ефективної заборгованості лежить така ідея :

Частина короткострокових зобов’язань може бути покрита за рахунок реалізації частки обігових коштів, решта ж суми боргу (що й становить рівень ефективної заборгованості) має бути покрита за рахунок надходжень від подальшої діяльності компанії.

Для порівнювання ступеня ліквідності різних господарських  одиниць розроблено коефіцієнти  ліквідності. Залежно від того, які види оборотних активів беруться до уваги, ліквідність оцінюється за різними коефіцієнтами. Загальна ж ідея лишається незмінною: зіставлення короткострокових (поточних до 1 року) пасивів та активів, що використовуються для їх погашення. При цьому слід мати на увазі, що коли при складанні балансу-нетто частина довгострокової позики за кредитною угодою має бути погашена протягом найближчих 12 місяців, її варто показати у розділі короткострокових пасивів.

З точки зору ліквідності оборотні активи можна поділити на:

- кошти в  касі й на розрахунковому рахунку  ;

- еквіваленти  коштів, короткострокові фінансові  вкладення, дебіторську заборгованість, ступінь ліквідності яких визначається  швидкістю проходження платіжних  документів у банках, місцезнаходженням контрагентів та їх платоспроможністю, умовами надання комерційних кредитів, принципами організації вексельного обліку та ін.;

- матеріально-виробничі  запаси, затрати у незавершеному  виробництві, готову продукцію  тощо.

Таке групування оборотних активів дає змогу вивести три аналітичних коефіцієнти оцінки ліквідності і платоспроможності :

1.Коефіцієнт  поточної ліквідності :

 (2.4.)

Інша інтерпретація  поточної ліквідності представлена збільшенням бази знаменника на суму середньострокових пасивів. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство повинно мати такий фінансовий стан, щоб він був достатнім для погашення короткострокових пасивів за рахунок оборотних активів. У динаміці зростання цього показника є позитивною тенденцією, а залежно від сфери діяльності його величина може становити >100. При цьому слід мати на увазі, що дана межа є орієнтовною, а не нормативною.

Величина цього  показника значною мірою визначається сферою діяльності підприємства. Показник поточної ліквідності може мати “підводне каміння”. Так, чисельник показника відбиває запаси і дебіторську заборгованість, А різноманіття методів оцінки запасів і принципів обліку сумнівних боргових зобов’язань ускладнюють практику зіставлення цього показника на підприємствах навіть однієї галузі промисловості.

1.Коефіцієнт  швидкої ліквідності. За змістом  цей показник є аналогічним  попередньому, проте до аналізу  залучаються лише високоліквідні  оборотні активи. Найпоширеніший  алгоритм його розрахунку такий:

(2.5.)

Інший варіант розрахунку зазначеного показника представлений збільшенням чисельника на вартість наявних поточних фінансових інвестицій, які є в складі оборотних активів. Кошти, які можна виручити від вимушеного продажу запасів ,як свідчить практика, значно менші, ніж витрати на їх придбання.

2.Коефіцієнт  абсолютної ліквідності носить  жорсткий характер, показує, яка  частина короткострокових запозичень  може бути погашена негайно  за рахунок наявних коштів.

(2.6.)

При використанні показників ліквідності у межах аналізу фінансового стану підприємства не слід нехтувати й іншими доволі суттєвими чинниками. Розрахунок показників ліквідності базується на даних фінансової звітності, що відбиває результати обліку станом на звітну дату. Тобто при обчислені цих показників враховується не справжній рівень фінансової ліквідності підприємства, а орієнтований на минулі дані розрахунок, реальне значення якого до того ж викривлене. І показник ліквідності не відбиває “платіжної моралі” підприємства та ставлення до власності на майно. Крім цього, не враховуються резерви ліквідності у формі невикористаних кредитних ліній або овердрафту.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2009 рік:

На початок  року: L1 =0,5/26,6= 0,002

На кінець року :L1 = 26,6/403 * 100 % = 0,07

За 2010 рік :

На початок  року : L1 =26,6/403 = 0,06

На кінець року : L1=0,7/442,1* 100 %= 0,002

За 2011 рік :

На початок  року : L1 = 12,8/442,1= 0,03

На кінець року: L1 =5,6/627,2 = 0,01

Коефіцієнт  швидкої ліквідності :

За 2009 рік :

на початок  року :L1 = 199,3/269= 0,74

На кінець року: L2 =205,9/403= 0,51

За 2010 рік :

На початок  року: L1 = 205,9/403,0= 0,51

На кінець року: L2 =112,4/442,1= 0,25

за 2011 рік :

На початок  року: L1 = 112,4/442,1= 0,25

На кінець року: L2 = 169,2/627,2 = 0,27

Коефіцієнт  поточної ліквідності :

За 2009 рік:

На початок  року: L1 = 205,7/269= 0,76

На кінець року: L3 = 296,1/403= 0,73

За 2010 рік :

На початок  року: L1 = 296,1/403= 0,73

На кінець року: L3 = 382,4/442,1= 0,86

За 2011 рік :

На початок  року: L1 = 382,4/442,1 = 0,86

На кінець року: L3 =560/627,2=0,89

Таблиця 2.11.

Аналіз  показників ліквідності ТзОВ ВКФ «Цифрові системи зв»язку»

Показник	На початок  періоду		На кінець періоду		Відхилення ( + , - )	Норматив
	рік	Рівень показника	рік	Рівень показника		> 0,2-0,35
Коефіцієнт  абсолютної ліквідності	2009	0,002	2004	0,07	+0,068
	2010	0,06	2005	0,002	-0,058
	2011	0,03	2006	0,01	-0,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	2009	0,74	2004	0,51	-0,23	1-2
	2010	0,51	2005	0,25	-0,26
	2011	0,25	2006	0,27	+0,02
Коефіцієнт  поточної ліквідності	2009	0,76	2004	0,73	-0,03	1,5-2,5
	2010	0,73	2005	0,86	+0,13
	2011	0,86	2006	0,89	+0,03

 

Як видно  з таблиці 2.11. коефіцієнт показники мали позитивну динаміку підвищення, що свідчить про підвищення рівня ліквідності підприємства. Але слід зазначити, що всі коефіцієнти ліквідності мають набагато нижчі значення в порівнянні з нормальними.

Отже, керівництву    підприємства необхідно тримати курс на підвищення ліквідності підприємства та зберегти тенденцію зростання ліквідності.

 

 

Висновки

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню управління активами підприємств, слід зробити наступні висновки.

Термін “активи” означає  всі ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Особливість оборотних  активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов’язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З’ясування цього зв’язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, – оборотний капітал, робочий капітал тощо.

Оборотні активи сфери  виробництва обслуговують сферу  виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової  продукції. Водночас оборотні активи сфери  обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес.

В процесі дослідження  визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а  саме:

- мобільність, що визначає  їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов’язаннями;

- тісна пов’язаність  з джерелами, за рахунок яких  вони утворені (власні та залучені);

- досить вузька сфера застосування – обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов’язаної з процесами поточного виробництва продукції та її реалізації.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб’єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням оборотних активів.

Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних активів.

Важлива роль оборотних  активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами.

Управління оборотними активами повинне включати обґрунтування  відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

- формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

- формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Аналіз діяльності досліджуваного підприємства щодо організації управління оборотними активами висвітлив проблеми, характерні для більшості підприємств, а саме:

- нераціональне розміщення  оборотних активів між сферою  виробництва і сферою обігу;

- відсутність механізму  поповнення оборотних активів;

- незабезпечення збереження оборотних активів, а також ряд причин, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза платежів та ін.).

Виникнення цих проблем  пов’язане із складною економічною ситуацією в країні та умовами господарювання підприємств в цих умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.Закон України  “Про бухгалтерський облік та  фінансову звітність в Україні“.// В рамках закону № 1829-III від  22.06.2000, №46.ст.391

2.Закон України  “Про підприємства Україні”  від 27.03.91.

3.Положення  (сандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Затв. Наказом Міністерства  фінансів України №87 від 31.03.99.

4.Балабанов  И.Т. Основы финансового менеджмента:  Как управлять капиталом.-М.: Финансы и статистика, 1994.-С.420.

5.Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Финансовий  менеджмент / Под ред.акад. Г.Д. Поляка.- М.: Финансы, ЮНИТИ,1997

6.Бланк И.А.  Стратегия и тактика управления  финансами. Киев, МП «ИТЕМ лтд», СП «АДЕФ-Украина», 1996.- 534 с

7.Бланк И.А.  Управление формированием капитала. – К.: Ника-Центр”, 2005.-512 с.

8.Бланк И.А.  Основы финансового менеджмента:-К.: Ника-Центр, 1999.- 520с.