Управління активами підприємства

Матеріальні оборотні кошти	Фактичні залишки на початок року тис. грн.	% до підсумку	Фактичні залишки на кінець року тис. грн.	% до підсумку	Відхилення в абс.вирженні(тис. грн)	За структурою,%
Виробничі запаси	33,9	10,57	37,6	8,26	3,7	-6,87
МШП ( за залишковою вартістю )	-	-	-	-	-	-
Незавершене виробництво	-	-	-	-	-	-
Видатки майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	275,2	89,03	417,8	91,74	142,6	2,71
РАЗОМ	309,1	100,00	455,4	100	146,3	100

 

Для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінностей розраховується коефіцієнт накопичення :

 (2.1.)

де Кн – коефіцієнт накопичення, ВЗ – виробничі запаси, МШП – малоцінні і швидкозношувані  предмети, НВ – незавершене виробництво, ГП– готова продукція, Т – товари.

Коефіцієнт  накопичення характеризує мобільність  запасів і витрат, і при оптимальному варіанті він повинен бути менше 1. Дане співвідношення справедливе  у тому разі, коли продукція підприємства конкурентоздатна і користується попитом. На ТзОВ ВКФ «Цифрові системи зв’язку» коефіцієнти накопичення запасів становлять:

2009 рік:

на початок  року  5,8/50,3=0,12

на кінець року 101,8/67,6= 1,51

2010 рік :

на початок  року 101,8/67,6= 1,51

на кінець року 33,9/275,2 = 0,12

2011 рік :

на початок року 33,9/275,2= 0,12

на кінець року 37,6/417,8 = 0,09

Розрахункові  дані підтверджують оптимальне значення коефіцієнта накопичення, що свідчить про сприятливу структуру запасів  підприємства, про відсутність надлишкових  і непотрібних виробничих запасів. Проте на кінець 2009 року відбулось перевищення коефіцієнта накопичення.

Причинами збільшення могло бути: щодо виробничих запасів-зниження випуску окремих видів продукції  і відхилення фактичного видатку  матеріалів від нормативу, змінені  і не використовувані матеріальні цінності, нерівномірне надходження матеріальних ресурсів; щодо незавершеного виробництва – анулювання виробничих замовлень, подорожчання собівартості продукції, недоліки у плануванні та організації виробництва, недопоставки купованих комплектуючих виробів тощо; щодо готової продукції – падіння попиту на окремі види виробів, низька якість продукції, неритмічний її випуск і затримки відвантаження тощо.

Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової  дисципліни і суттєво впливає на стійкість фінансового стану підприємства.

До нестабільності фінансового стану підприємства, зростання дебіторської заборгованості призводить недотримання договірної та фінансової дисципліни. У цьому зв’язку  до завдань аналізу включаються  виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості та причини її виникнення або зростання.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться на основі загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і в розрізі статей (табл. 2.8.).

З табл. 2.8. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками збільшилась на 29,5 тис.грн. (59,3%). Така тенденція ставить підприємство у залежність від партнерів.

Таблиця 2.8

Склад і рух дебіторської заборгованості за 2009 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок  року	Виникло зобов’язань	Погашено зобов’язань	На кінець року	Зміна       ( + , - )
Розрахунки  з дебіторами ,всього , у тому числі :
за товари , роботи і послуги	49,7	2721,0	2691,5	79,2	+29,5
з бюджетом	9,7			14,1	+4,4
З учасниками  (засновниками )щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	51,8	2423,2	2471,1	3,9	-47,9

 

З табл.2.9. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків з іншими дебіторами. Сума неоплачених рахунків з іншими дебіторами збільшилась на 16,8 тис.грн. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками зменшилась на 40,1тис.грн. (50,6%). Така тенденція показує незалежність підприємства від партнерів.

Таблиця 2.9

Склад і рух дебіторської заборгованості за 2010 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок  року	Виникло зобов’язань	Погашено зобов’язань	На кінець року	Зміна ( + , - )
Розрахунки  з дебіторами ,всього , у тому числі :
за товари , роботи і послуги	79,2	3596,6	3633,7	39,1	-40,1
з бюджетом	14,1			0,7	-13,4
З учасниками (засновниками )щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	3,9	3274,2	3257,4	20,7	+16,8

 

Таблиця 2.10

Склад і рух дебіторської заборгованості за 2011 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок  року	Виникло зобов’язань	Погашено зобов’язань	На кінець року	Зміна ( + , - )
Розрахунки  з дебіторами ,всього, у тому числі :
за товари , роботи і послуги	39,1	4326,6	4301,1	64,6	+25,5
з бюджетом	0,7			0,4	-0,3
З учасниками(засновниками)щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	20,7	3662,6	3661,2	22,1	1,4

З табл.2.10. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками збільшилась на 25,5тис.грн. (65,2%). Така тенденція ставить підприємство у залежність від партнерів.

На рис.2.6. показано динаміку структури дебіторської заборгованості. Найбільша питома вага (79.2%) припадає на заборгованість щодо товарів, робіт і послуг. Інші дебітори становлять 3,9% від загальної суми дебіторської заборгованості. По цих статтях маємо тенденцію збільшення загальної суми заборгованості.

Одним із етапів аналізу дебіторської заборгованості є зіставлення з кредиторською заборгованістю, що деякою мірою дає можливість виявити причини виникнення дебіторської заборгованості. Причому значне перевищення дебіторської заборгованості становить загрозу фінансовій стійкості підприємства і спричиняє необхідність залучення додаткових джерел фінансування активів. Значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською призводить до неплатоспроможності підприємства.

 

              

Рис.2.6. Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2009 рік

Рис.2.7.Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2010 рік

Рис.2.8.Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2011 рік

2.3. Оцінка ліквідності  активів ТзоВ ВКФ «цифрові  системи зв'язку»

 

Фінансовий  стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність  означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов’язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої–уникнення неліквідності і неплатоспро -можності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших ліквідних активів.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності підприємства свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо.

У таблиці 2.11. розкрито фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідності підприємства.

Таблиця 2.11.

Фактори, що впливають  на збільшення ліквідності	Фактори, що впливають  на зменшення ліквідності
Одержання довгострокового  кредиту	Погашення довгострокових позик
Інвестування  капіталу	Грошові виплати
Прибутки	Збитки
Амортизаційні відрахування	Податки на дохід  від до оцінки активів
Скорочення  дебіторської заборгованості	Інвестиції  в основні засоби
Скорочення  запасів	Збільшення дебіторської заборгованості
Повернення  наданих позик	Погашення короткострокових кредитів
Продаж необоротних  активів	Використання  резервних фондів

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у  нього коштів та їх еквівалентів, достатніх  для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і платоспроможність можуть оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. До абсолютних належать величина власних обігових коштів (капіталу) та ступінь ефективної заборгованості.

Показник величини власних обігових коштів розраховується за формулою:

ВОК = ( ВК + ДЗ ) –  ПА , (2.2.)

де ВК – власний  капітал,

ДЗ – довгострокові  зобов’язання,

ПА – позаоборотні активи.

Застосування  показника полягає в тому, що короткострокова  заборгованість суб’єкта господарювання може виникати при поточній діяльності. Якщо він працює у нормальному режимі, то спроможний розраховуватися за зобов’язаннями за рахунок обігових коштів, а решту коштів залишати собі як працюючий капітал. Анормальною є ситуація, а відтак і фінансовий стан, коли величина короткострокових пасивів більша за оборотні активи (у вартісному виразі), і для здійснення розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями необхідно реалізувати, наприклад, наявні основні засоби.