Структура фінансової звітності

 

Таким чином, ведення  рахунків бухгалтерського обліку класу 4 „Власний капітал і забезпечення зобов’язань” дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в звіт про власний капітал.

Таким чином, звіт показує  за рахунок яких факторів змінилися  за рік сума та склад власного капіталу підприємства. Для  забезпечення порівняного  аналізу інформації в наступні звітні періоди підприємства повинна додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Окрім самої форми звіту про власний капітал, необхідно, у примітках до фінансової звітності розкривати додаткову інформацію відповідно до П(С) БО 5.

 

Використання  звіту про власний капітал  для потреб управління

Основними внутрішніми  користувачами фінансової звітності, зокрема, звіту про власний капітал, є менеджери підприємства. Одним  із напрямків їх діяльності є управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно  здійснити оптимізацію структури  капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова вартість підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового ліверджу.

Фактори, що впливають  на формування структури капіталу:

1. Стабільність реалізації продукції
2. Структура активів підприємства:
3. Темпи розвитку підприємства:
4. Рівень рентабельності активів і власного капіталу:
5. Рівень оподаткування прибутку:
6. Відношення кредитів до підприємства:
7. Кон’юктура фінансового ринку:

 

Розрахункові  алгоритми

• вартість капіталу – ціна, яку підприємство платить за залучення капіталу із різних джерел;
• вартість власного капіталу, залучається за рахунок внутрішніх джерел, визначається нормою прибутку, яку бажають отримати власники підприємства, розраховується як відношення прибутку, що направляється власникам підприємства на вкладений ними капітал у формі дивідендів, відсотків тощо до суми власного капіталу;
• коефіцієнт автономії – показує, в які наступні активи, що використовуються підприємством, сформовані за рахунок власного капіталу, та наскільки підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування; розраховується як відношення власного капіталу підприємства на певну дату та загальної вартості усіх активів підприємства на певну дату;
• коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує, яку частку займає власний капітал, що інвестується в оборотні активи, в загальній сумі власного капіталу (тобто, характеризує ступінь мобільності, гнучкості використання власних коштів підприємства); розраховується як відношення робочого капіталу (чистих оборотних активів) до загальної суми власного капіталу підприємства;
• кількість оборотів власного капіталу за період – розраховується як відношення чистого доходу підприємства за період до середньої суми власного капіталу в періоді;
• тривалість обороту власного капіталу – розраховується як відношення кількості днів періоду до кількості оборотів власного капіталу за період;
• коефіцієнт рентабельності власного капіталу – характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство, розраховується як відношення суми загального прибутку підприємства до середньої суми власного капіталу підприємства в періоді.

 

Примітка до фінансової звітності

За принципом певного  висвітлення фінансова звітність  повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них (рис. 4).

 

Рисунок 4.

Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість  статей фінансових звітів, а також  іншу інформацію, що передбачена відповідними П(С)БО за змістом.

Примітки до фінансових звітів повинні містити аналіз сум, показаних в основній частині  балансу, звіті про фінансові  результати, звіти про рух грошових коштів та звіті про власний капітал, а також іншу інформацію, необхідну  для об’єктивного відображення фінансового стану підприємства.

Для того, щоб фінансова  звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• консолідацію фінансових звітів;
• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
• обмеження щодо володіння активами;
• участь у спільних підприємствах;
• виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
• переоцінку статей фінансових звітів;
• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Примітки до звітності  умовно можна поділити на три етапи (таб. 6).

 

Таблиця 6. Класифікація та характеристика приміток

 

Тип	Зміст примітки	Загальна характеристика
I	Інформація, що стосується облікової політики	Загальні примітки, що описують принципи оцінки і методи обліку тих статей звітності, по яких нада-ється можливість самостійного вибору варіантів оцінки і обліку
II	Інформація, що не наведена без- посередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою у відповід-ності  до стандартів	Висвітлюються питання, відповіді на які вимагаються  безпосередньо стандартами
III	Інформація, що містить  додат-ковий аналіз статей звітності, необхідний для її зрозумілості та доречності	Ця група приміток є найбільш лі-беральною. Вона не є  обов’яз-ковою. Але в деяких випадках бухгалтер сам зацікавлений в  тому, щоб помнити свою позицію

 

В розділі „Облікова  політика” у примітках до фінансових звітів потрібно надавати описання: принципів  оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності.

Облікова політика –  це сукупність принципів, методів і  процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

При прийнятті рішення  про необхідність розкриття певного  аспекту облікової політики, підприємство повинно враховувати, чи допоможе розкриття  користувачам інформації зрозуміти  відображення операцій та подій наведених в звітах про результати діяльності та фінансовий стан. Серед аспектів облікової політики, які підприємство може розкрити в примітках до звітів  може бути інформація про: визнання доходів; об’єднання підприємств; спільні підприємства; визначення та амортизацію матеріальних і нематеріальних активів; будівельні контракти; інвестиційну власність; оренду; витрати на наукові дослідження та розробки; запаси; податки; витрати на оплату праці; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції.

Обов’язково в опублікованій  фінансовій звітності або у примітках  до неї потрібно розкрити наступну інформацію:

1. назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
2. характеристику основної діяльності підприємства;
3. назву органу управління, у підпорядкуванні якого перебуває підприємство або назву його холдингової компанії;
4. середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

У примітках до бухгалтерського балансу оцінка та наступне розкриття його окремих статей здійснюється згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П (С) БО 7-14). В примітках до фінансових звітів додатково розкривають інформацію про:

• зобов’язання, суму яких неможливо достатньо достовірно оцінити;
• умови кредитування;
• зобов’язання пов’язаними сторонами;
• реструктуризацію заборгованості при включені поточної заборгованості і перенесені її до довгострокової заборгованості
• іншу інформацію, яка допоможе користувачам фінансової звітності оцінити вплив зобов’язань на ліквідність та прибутковість підприємства.

У примітках до звіту  про фінансові результати наводиться додаткова інформація про доходи та витрати (П (С) БО 15, 16).

У примітках до звіту  про рух грошових коштів слід розкривати наступну інформацію:

1. склад грошових коштів;

2. склад статей „Інші  надходження”, „Інші платежі” та  інших статей, які об’єднують  декілька видів грошових потоків;

3. не грошові операції  інвестиційної та фінансової  діяльності;

4. наявність значного  сальдо грошових коштів, які є  в наявності у підприємства  і які недоступні для використання  групою, до якої належить підприємство;

5. суми невикористаних  кредитних коштів;

6. загальні суми потоків  грошових коштів, які становлять  збільшення операційних можливостей.

У примітках до звіту  про власний капітал всі підприємства розкривають призначення та умови  використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

АТ наводять у примітках  до фінансових звітів інформацію про:

• загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;
• загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата у порівнянні із передбаченими величинами;
• загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі: всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій, вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій; загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту відображено в обліку;
• акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями: кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу; номінальна вартість акцій; зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу; права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу; акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам; перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють; кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5% акцій, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із  зазначенням їх термінів і сум;
• накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;
• суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників  у статутному капіталі.

У примітках до фінансових звітів згідно з П(С) БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” слід також розкривати інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, а саме:

1. зміст і суму помилки;
2. статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного подання порівняльної інформації;
3. факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Підприємству слід розкривати зміст і суму змін в облікових  оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період, або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

 

 

Висновки

 

В умовах ринку власники підприємства зацікавлені в результатах  його діяльності, оскільки вклали в  нього свій капітал. Підприємство вимушене приймати такі рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідній фінансовий результат.

В результаті такої діяльності у підприємства виникає потреба  у наявності суттєвої та повної інформації для прийняття управлінських  рішень та оцінки їх результатів. Така інформація міститься у чотирьох формах фінансової звітності та у її примітках, які були розглянуті у даній роботі. Отже, для прийняття вигідних економічних рішень, а також для ефективного управління фінансами, підприємство повинно складати усі форми фінансової звітності, які дають змогу оцінити, проаналізувати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період, та на основі цих даних планувати фінансову політику підприємства на майбутнє, та здійснювати управління фінансами підприємства так, щоб отримати більший прибуток, ніж був за звітний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16. 07. 1999 р. № 996.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затверджене наказом Міністерства  фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
8. Бутинець Т.А., Чижевські Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів. // За ред. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. – 627 с.
9. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: 2001: Навчальний посібник // За ред. М.В.Кужельного. – К.: А.С.К., 2001. – 272 с.
10. Сопко В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
11. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. Навч. посібник. – К.: А.С.К., 1997. – 512 с.
12. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999. – 336 с.
13. Учебно-практическое пособие «Курсом реформ – учет 2000». – Днепропетровск: ООО «Баланс-клуб», 2000. – 336 с.
14. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник // Под ред. Е.С. Стояновой. – М. – 1997. – 574 с.
15. Финансовый менеджмент: учебник для вузов // Г.Б.Поляк, И.А.Анодис, Т.А.Краева и др., под ред. Г.Б.Поляка. – М.: Финансы ЮНИТИ, 1997. – 518 с.