Розробка ефективного інвестиційного проекту для вдосконалення діяльності ТОВ «Хартеп»

 

                                                                Зміст                                                     стор.

 

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Сутність поняття інвестиційного процесу та джерела

фінансування інвестицій…………………………………………………………………5

1. Інвестиційний процес і управління інвестиційною діяльністю…………………5
2. Джерела фінансування інвестицій на підприємстві……………………………8

Розділ 2. Aнaліз інвестиційної діяльності ТОВ "Хартеп"…………………………….11

2.1. Характеристика виробничо-господарської діяльності ТОВ «Хартеп»……….11

2.2. Аналіз використання інвестиційного потенціалу підприємства………………16

Розділ 3. Розробка ефективного інвестиційного проекту  для 

вдосконалення діяльності ТОВ «Хартеп»……………………………………………...22

Висновки………………………………………………………………………………….29

Список використаної літератури………………………………………………………..30

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ефективна діяльність підприємств  у довгостроковій перспективі, забезпечення стійких темпів розвитку і підвищення їх конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем управління інвестиційною діяльністю. Коло питань, що вирішується цим видом функціонального управління підприємством, досить широке, оскільки інвестиційні рішення пов'язані з усіма видами виробничо-господарської діяльності підприємства і стадіями його життєвого циклу та формують перспективу його динамічного розвитку. Інвестиційна діяльність властива будь-якому підприємству, оскільки вона є одним із найважливіших аспектів його розвитку. Проте для сучасних підприємств характерне різке зниження активності інвестиційних процесів, особливо в зовнішньоекономічної сфері.

Одним з найважливіших  завдань здійснення інвестиційної  діяльності на мікрорівні є пошук напрямків та безпосереднє залучення інвестиційних ресурсів з різних джерел з врахуванням специфіки господарської діяльності підприємств для забезпечення процесу подальшого використання сформованого капіталу в цілях інвестування. Однак, в нинішній час, дане завдання ускладнюється дефіцитом власних інвестиційних ресурсів господарюючих суб’єктів, недосконалістю механізму залучення позикових ресурсів та обмеженістю використання залучених джерел фінансування.

Проблемам фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємств  присвячена велика кількість робіт зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів: Т. Бень, К. Балдина, В. Бочарова, А. Вострокнутової, Г. Джурабаєвої, А Івасенко, С. Ібрагімова, А. Ізмайлова, Н. Лахметкіної, В. Максимової, Г. Маховікової, та ін. Проте, незважаючи на значні наукові здобутки науковців, існують питання, котрі залишаються недостатньо розробленими як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Це питання, пов’язані із оптимальним залученням інвестиційних ресурсів із різних джерел, їх раціональним використанням, мінімізацією впливу ризиків на здійснення реальних та фінансових інвестицій, посиленням регуляторного впливу держави на інвестиційну діяльність підприємств тощо. Тому, наведені міркування свідчать про актуальність та важливість обраного напряму дослідження.

Без капіталовкладень неможливе  тривале існування жодного підприємства: той, хто не робить інвестицій, не збільшує й не вдосконалює свої активи, не має майбутнього.

Від інвестицій, їхнього  обсягу та структури залежать перспективи підприємства, його можливості утриматись на ринку.

Актуальність  теми зумовлена потребою господарюючого суб’єкта раціонально робити вибір серед багатьох альтернатив інвестиційного розвитку. Обраний напрям вкладання коштів має відповідати стратегічним і тактичним цілям, інвестиційній стратегії розвитку підприємства.

Так як основною метою інвестиційної  діяльності є забезпечення реалізації найбільш ефективних форм вкладення  капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства, важливим аспектом, що характеризує проблематику інвестиційної діяльності, є адекватна  оцінка економічної ефективності інвестиційних  проектів. При цьому проблема прийняття  рішення про інвестиції полягає  в оцінці плану передбачуваного  розвитку подій з точки зору того, наскільки зміст плану та ймовірні наслідки його здійснення відповідають очікуваного результату. Практика інвестиційного аналізу свідчить про наявність  численних підходів до оцінки інвестиційних  проектів. Безліч підходів до певної міри не дозволяє судити про точності оцінки за допомогою будь-якого методу окремо, що зумовлює необхідність комбінування підходів і методів з метою  найбільш адекватного аналізу передбачуваного  проекту інвестування.

Метою роботи є аналіз теоретичних, методичних та практичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Об'єктом дослідження виступає процес здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві ТОВ «Хартеп»

Для дослідження даної  мети постають наступні завдання:

• визначити сутність інвестиційного проекту та джерела фінансування інвестицій;
• проаналізувати інвестиційну діяльність ТОВ «Хартеп»;
• розробити ефективний інвестиційний проект досліджуваного підприємства.

 

Розділ 1. Сутність поняття інвестиційного процесу та джерела фінансування інвестицій

1.1.Інвестиційний процес і управління інвестиційною діяльністю

Одним із найважливіших напрямів трансформування економіки України до ринкових відносин є орієнтація на створення і випуск конкурентоспроможної продукції, що потребує від підприємств активізації процесу модернізації та реконструкції виробництва, вдосконалення технології, підвищення рівня їх матеріальної бази. [ 2].

Необхідність забезпечення стабільного економічного зростання  та структурних зрушень у національній економіці висуває на перший план проблему генерування ресурсів та їх спрямування у реальний сектор. Це, в свою чергу, спричиняє настання ряду негативних подій, пов’язаних зі скороченням споживання, зменшенням ВВП, погіршенням соціально-економічної ситуації в країні.

Поняття інвестицій різними  авторами різних економічних шкіл було неоднозначним, що цілком зрозуміло, тому що інвестиції мають різні форми й види, залежно від різних секторів економіки, а також – різні цілі. Їх бачення розвивалося поруч з розвитком практичної економіки й економічної науки . Так, інвестиції, на думку Азріліяна А.Н., це кошти, цінні папери, в т.ч. майнові та інші права, що мають грошову оцінку, вкладені в об’єкти підприємницької діяльності й (або) іншої діяльності з метою одержання прибутку й (або) іншого корисного ефекту. На думку Гаврилишина Н.П., інвестиції – довгострокові вкладення капіталу в різні сфери й галузі народного господарства усередині країни й за її межами з метою одержання прибутку. Макконел К. і Брю С., вважають, що інвестиції – це витрати на будівництво нових заводів, на устаткування із тривалим терміном служби, витрати на виробництво й накопичення засобів виробництва, збільшення матеріальних запасів, витрати на підвищення освіти й поліпшення здоров’я працівників або на підвищення мобільності робочої чинності. Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиції – це всі види майнових й інтелектуальних цінностей, вкладені в об’єкти підприємницької діяльності й інші види діяльності, з метою одержання прибутку (доходу) або соціального ефекту. [1]

Визначення сутності інвестицій в економіці має свою специфіку  в різних країнах, що зумовлено рівнем розвитку, соціально-культурними особливостями тощо. Так, в західних країнах термін “інвестування” часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій), в той час, як в Україні він ототожнюється із терміном “капітальні вкладення”.

Узагальнюючи трактування  економічної сутності категорії  “інвестиції”, що мають місце в економічній літературі, можна сформулювати такі основні підходи, щодо його визначення:

1. як предмет економічного  управління;

2. як найбільш активна  форма залучення накопиченого капіталу  економічний процес;

3. як можливість використання  накопиченого капіталу в усіх альтернативни формах (гроші, цінні папери, обладнання, товари тощо);

4. як альтернативна можливість  вкладення капіталу в будь-які об’єкт господарської діяльності;

5. як джерело генерування  ефекту підприємницької діяльності;

6. як об’єкт ринкових  відносин;

7. як об’єкт власності  та розпорядження;

8. як носій ризику;

9. як носій ліквідності [2].

Інвестиційний процес займає важливе місце в системі взаємозв’язків макроекономічних показників. При мікроекономічному підході багато аспектів інвестиційного процесу залишаються не розкритими. Це зумовлено рядом причин. По-перше, для суб’єктів не має принципового значення натуральна форма створюваного продукту – засіб виробництва чи предмет споживання. Для нього важлива капіталізація доходу, одержуваного в результаті реалізації будь-якого продукту, незалежно від його натуральної форми. По-друге, при підході до відтворення з погляду окремих суб’єктів господарювання весь його продукт виступає лише як сума вартостей без розподілу його на капітал і дохід. По-третє для суб’єкта, як правило, не існує проблеми товарно-грошової збалансованості, відповідності умов виробництва й умов реалізації. По-четверте, не всяка грошова сума може перетворитися в реальні інвестиції, якщо на ринку відсутні фактори виробництва.

Власне інвестиційний  ринок як економічна категорія являє  собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи зі стримування попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого – антимонопольні заходи, які б сприяли розвитку ринку інвестиційних послуг [5].

Завдання аналізу процесу  інвестиційної діяльності підприємства полягає в одержанні відомостей про стан і результати інвестиційної діяльності підприємства, про величину, характер і причини відхилень у розвитку інвестиційної діяльності підприємства, а також про потенційні можливості розвитку інвестиційної діяльності підприємства. Сучасна теорія розвитку господарських систем в умовах ринку має у своєму розпорядженні різноманітні економічні прийоми, моделі, алгоритми і методи управління інвестиційною діяльністю. Разом із тим у практиці вітчизняних підприємств застосовується лише мала частка сучасного економічного інструментарію. Сучасні економічні методи механізму управління інвестиційною діяльністю підприємств, що адекватні умовам і вимогам ринкової моделі, тільки формуються. При цьому стратегічною метою системи управління є якнайповніше задоволення ринкового попиту на продукцію підприємства і на цій основі підвищення прибутковості та рентабельності. Мета, що стоїть перед керуючим органом щодо питань регулювання інвестиційної діяльності, – це забезпечення відповідності динаміки зміни рівня інвестиційного потенціалу динаміці зміни ресурсних витрат на виробництво продукції. Проте в результаті негативного впливу зовнішнього середовища можлива наявність ще двох варіантів: динаміка інвестиційного потенціалу вище за динаміку ресурсних витрат на виробництво; динаміка інвестиційного потенціалу нижче за динаміку ресурсних витрат на виробництво.

В аналізі інвестиційних  процесів інтерес становлять ті дані про потенційну можливість і фактичне витрачання ресурсів, які дозволяють визначити, з якими ресурсами відтворювання пов'язане виробництво одиниці валового продукту підприємства і якою мірою на цю величину впливають особливості інвестиційного потенціалу всього господарського комплексу підприємства. Ці співвідношення не можуть бути використані для висновків про ефективність розвитку підприємства, але їх можна застосовувати в аналітичних цілях.

 

1.2.Джерела фінансування інвестицій на підприємстві

 

Фінансування  інвестиційної діяльності підприємства – це залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів (як грошових коштів, так і матеріальних та нематеріальних активів), а також їх використання для вкладень в інвестиційні об’єкти з метою досягнення економічного ефекту (доходу). Сукупність форм, методів та джерел, які використовуються в процесі залучення та використання зовнішніх і внутрішніх ресурсів, являє собою механізм фінансування.

Процес інвестування відповідно включає дві стадії: 1 – „інвестиційні  ресурси – вкладення засобів”, тобто власне інвестиційна діяльність, та 2 – „вкладення засобів – результат  інвестування” – передбачає окупність  витрат та отримання доходу в результаті здійснення інвестицій. Без отримання доходу (ефекту) відсутня мотивація інвестиційної діяльності, вкладення ресурсів здійснюється з метою зростання авансованої вартості.