Рентабельність підприємства

 

В  зв'язку  з  цим  слід  зазначити,  що  для підприємства  дуже  важливим   є вибір оптимального положення.

Що  стосується  показників  рентабельності  продаж,  то  судити  про  їх значення,  не  маючи  даних  про  значення  аналогічних  показників  по  галузі, немає значення.  На  підставі  розрахунків,  вироблених  в табл.  2.9,  доцільно

проаналізувати  лише  зміну  цих  показників  в  динаміці.  Як  бачимо, спостерігається  зростання  операційної  рентабельності  з  одночасним зниженням валової  і валової рентабельності продажів. Зменшення в динаміці показника валової рентабельності  обумовлено  перевищенням  темпів зростання собівартості  продукції (164,8  %)  над темпами зростання виручки від реалізації  (164,0  %).  Збільшення  показника  операційної рентабельності свідчить  про економію  на  постійних витратах (адміністративних  витратах, витратах на збут, інших операційних витратах).

Зростання  показника  операційної  рентабельності  продажів  з одночасним  зростом  показника  чистої  рентабельності  продажів  в  нашому випадку  свідчить  про  збільшення  частки  податку  на  прибуток  в  загальній сумі  прибутку  підприємства.  Така  тенденції  повинна  стати  стимулом  для керівництва  підприємства  в  частині  проведення  робіт  по  мінімізації податкових  платежів.  Справедливості  ради  слід  зазначити,  що  можливості підприємства  в  цьому  питанні  дуже  обмежені.  Більш  тісний  зв'язок  цього показника з політикою держави у сфері оподаткування.

Темпи  зростання  валового  прибутку  відстають  від  темпів  зростання собівартості  продукції.  Що,  у  свою  чергу,  може  свідчити  про  те,  що підприємством  отримані  збитки  від  фінансового  і  інвестиційного  прибутку або  ж  збільшенні  частки  податку  на  прибуток  в  структурі  виручки (збільшенні податкового пресу).

 

2.3 Факторний аналіз рентабельності

 

При  аналізі  коефіцієнтів  рентабельності  найширше  розповсюдженн отримала модель чинника фірми "DuPont". Призначення моделі — визначит чинники,  що  впливають  на  ефективність  роботи  підприємства  і  оцінити  це вплив.  Оскільки  існує  безліч  показників  рентабельності,  аналітиками  ці фірми  вибраний  один,  на  їх  думку,  найзначущіший  —  рентабельніст власного  капіталу.  Для  проведення  аналізу  необхідно  змоделювати  моделчинника  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу.  Схематичнпредставлення моделі фірми "DuPont" представимо на Рис.2.2.

В  основу  приведеної  схеми  аналізу  закладена  наступна  детермінован модель:

           Чистий  прибуток                                  чистий прибуток

RROE =                                        = RNPM х Pвід xk =                                            х

            Власний капітал                                   виручка від реалізації

виручка від реалізації             усього джерел коштів

х                                                х                                                =

         усього  активів                           власний капітал

р.220 ф.2                   р.035 ф.2                       р.280 або р.640 ф.1

=                             х                                            х

р.035 ф.2             р.280 або р.640 ф.1                 р.380 ф.1                 (2.8)

 

де Рвід – ресурсовіддача.

 

                                                 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

 

                                                    

 

 

2.2 Модифікована  схема факторного аналізу фірми ”DuPont”

 

З  представленої  моделі  видно,  що  рентабельність  власного  капіталу підприємства  залежить  від  трьох  чинників  першого  порядку:  чистої рентабельності  продажів,  ресурсовіддачи  і  структури  джерел  засобів, інвестованих в підприємство. Значущість даних показників пояснюється тим, що  вони  в  певному  значенні  узагальнюють  всі  сторони  фінансово-господарської  діяльності  підприємства:  перший  фактор  узагальнює  звіт  про фінансові результати, другий — актив балансу, третій — пасив балансу.

Для  проведення  факторного  аналізу  рентабельності  підприємства можна  використовувати  різні  прийоми  елиминированія.  Ми  використовуємо один з найпростіших — метод абсолютних різниць.

Для  зручності  розрахунку  впливу  факторів  на  коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося допоміжною табл. 2.10.

 

Таблиця 2.10

Зміна  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу  та  факторних

показників  в динаміки

Показник	Попередній  рік	Звітний рік	Зміни
1	2	3	4
Чиста рентабельність	0,0434	0,0551	0,0117
Ресурсовіддача	1,0684	1,668	0,5996
Коефіцієнт фінансової стійкості	1,106	1,05	-0,056
Рентабельність власного капіталу	0,0513	0,0965	0,0452

 

Загальна зміна  рентабельності власного капіталу склала 0,0452 пунктів (значення по рядку 4 графи 4 табл. 2.10).

Вплив  на  зміну  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу  зміни показника  чистої рентабельності продажів визначимо по наступній формулі:

 RROE(1) = R_NPM x P⁰_відxk⁰ = 0,0117 х 1,0684 х 1,106 = 0,0138;

В  дужках  приведений  порядковий  номер  чинника (з  табл.  2.10),  що впливає  на  результативний  показник (рентабельність  власного  капіталу).

Індекси ^"1"  і ^"0"  біля  показників  тут і далі  позначають  відповідно  рівень показників звітного і попереднього (базисного) років.

Зміна  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу  за  рахунок  зміни показника  ресурсовіддачи:

RROE(2) = R¹_NPM x P⁰_відxk⁰= 0,0551 х 0,5996 х 1,106 = 0,0365;

Зміна  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу  за  рахунок  зміни коефіцієнта  фінансової залежності:

RROE(3) =R¹_NPM x P¹_від хk = 0,0551 х 1,668 х (-0,056) = - 0,0051.

Склавши  значення  зміни  показника  рентабельності  власного  капіталу за рахунок кожного чинника отримаємо загальну зміну значення коефіцієнта:

RROE= RROE(1)+ RROE(2)+ RROE(3) = 0,0138+0,0365+(-0,0051) = 0,0452

Узагальнимо  в  табл.  2.11  вплив  факторів,  що  впливають  на  зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таким  чином,  за  рахунок  росту  коефіцієнта  чистої  рентабельності продажів  показник  рентабельності  власного  капіталу  зріс  на  0,0138  пункти. Зміну показника ресурсовіддачи і коефіцієнта фінансової залежності привели до  зміни  коефіцієнта  рентабельності  власного  капіталу.  В  цих  розрахунках черговий  раз  простежується  зворотньопропорційний  зв'язок  між коефіцієнтом  фінансової  залежності  підприємства  і  зміною  рентабельності власного  капіталу:  збільшення  ступеня  фінансової  залежності  підприємства від  зовнішніх  джерел  фінансування  приводить  до  зростання  рентабельності власного капіталу.

 

Таблиця 2.11

Звідна таблиця  впливу факторів на рентабельність власного капіталу

Показники	Вплив
Чиста рентабельність	0,0138
Ресурсовіддача	0,0365
Коефіцієнт  фінансової залежності	-0,0051
Усього (зміна  коефіцієнта рентабельності власного капіталу)	0,0452

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ.  ШЛЯХИ  ПІДВИЩЕННЯ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ

 

Резерви  збільшення суми  прибутку  і рентабельності  пов'язані з напрямками  господарювання  підприємства,  для керівників  і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю  та  використання  найбільш  істотних  внутрішніх  і  зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний  внутрішній  і  зовнішній  чинники  підвищення ефективності діяльності підприємства.

1.Технологія.  Технологічні  нововведення,  особливо  сучасні  форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2.Устаткуванню  належить  провідне  місце   в  програмі  підвищення ефективності  передовсім  виробничої  діяльності.  Продуктивність  діючого устаткування  залежить  не  тільки  від  його  технологічного  рівня,  а  й  від належної  організації  ремонтно-технічного  обслуговування  оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3.Матеріали   та  енергія  позитивно  впливають  на  рівень  ефективності, якщо  розв'язуються  проблеми  ресурсозбереження,  зниження матеріаломісткості  та  енергоємності  продукції,  раціоналізується  управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4.Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками.  Рівень  дизайну має корелювати  з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте  для  досягнення  високої  ефективності  господарювання  самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані  підприємством  для  реалізації  продукти  праці  мають з'явитися  на  ринку  в  потрібному  місці,  у  потрібний  час  і  за  добре обміркованою  ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб  не  виникало  будь-яких  організаційних  та  економічних  перешкод  між виробництвом  продукції (наданням  послуг)  та  окремими  стадіями маркетингових досліджень.

5.Працівники.  Основним  джерелом  і  визначальним  чинником зростання  ефективності  діяльності  є  працівники  –  керівники,  менеджери, спеціалісти,  робітники.  Ділові  якості  працівників,  підвищення продуктивності  їхньої  праці  багато  в  чому  зумовлюється  діловим мотиваційним  механізмом  на  підприємстві,  підтриманням  сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6.Організація   і  системи.  Єдність  трудового   колективу,  раціональне делегування   відповідальності,  належні  норми   керування  характеризують добру   організацію  діяльності  підприємства,  що  забезпечує  необхідну специфікацію та координацію  управлінських  процесів, а отже, вищий рівень ефективності  будь-якої  складної  виробничо-господарської  системи.  При цьому  остання  для  підтримання  високої  ефективності  господарювання  має бути  динамічною  та  гнучкою,  періодично  реформуватися  відповідно  до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7.Методи  роботи.  За  переважання  трудомістких  процесів  досконаліші методи  роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає  систематичний  аналіз  стану  робочих  місць  та  їхню  атестацію, підвищення  кваліфікації  кадрів,  узагальнення  та  використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8.Стиль  управління,  що  поєднує  професійну  компетентність, діловитість  і  високу  етику   взаємовідносин  між  людьми,  практично  впливає  на  всі  напрямки  діяльності  підприємства.  Від  цього  залежить,  у  якій  мірі враховуватимуться  зовнішні  чинники  зростання  ефективності  діяльності  на підприємстві.  Відтак  належний  стиль  управління  як  складовий  елемент сучасного  менеджменту  є  дійовим  чинником  підвищення  ефективності діяльності підприємства.

9.Державна  економічна  і  соціальна  політика  істотно   впливає  на ефективність суспільного  виробництва. Основними її елементами  є: 

а) практична  діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г)  економічні  правила  та  нормативи (регулювання  доходів  і  оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих  видів діяльності);

д) ринкова, виробнича  і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;