Рентабельність підприємства

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНИЙ  ЗМІСТ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття рентабельності 

1.2 Види рентабельності 

1.3 Система показників  рентабельності 

1.4 Факторный аналіз показників рентабельності

РОЗДІЛ  ІІ.  АНАЛІЗ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ  ПРИВАТНОГО  ПІДПРИЄМСТВА

"АСКОЛЬД"

2.1  Стисла  характеристика  та  аналіз  фінансово-господарського  стану 

підприємства 

2.2 Оцінка рентабельності  підприємства 

2.3 Факторний  аналіз рентабельності 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі введення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому рентабельність, тобто ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства. Адже власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.

В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств  є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють нерентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька. Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення на підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням на даний час.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній застосовується безліч показників рентабельності. Найкраще розкрито її такими вченими, як Коробов М.Я., Попович П.Я., Зятковський І.В., Ізмайлова К.В. та інші у навчальних посібниках з економічного аналізу, фінансів підприємств, економіки підприємств тощо. А також дослідження показників рентабельності і шляхів її підвищення на підприємствах можна зустріти у журналах “Фінанси України”, “Економіка України”, “Економіст”, зокрема це статті “Планування рентабельності виробництва” (М.Бець), “До проблеми регулювання результативності діяльності підприємства” (Н.Поліщук), “Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємства” (Савчук В.П., Москаленко О.В.) та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І.  ЕКОНОМІЧНИЙ  ЗМІСТ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА 

 

1. Поняття рентабельності

 

Підсумки  роботи  компанії  в  зовнішній  торгівлі  підлягають  оцінці  за будь-який  звітний  період.  У  зв'язку  з  цим  за  даними  обліку  і  звітності обчислюється система  різних кількісних і якісних показників, покликана дати всесторонню  оцінку  діяльності  компанії.  Показники  ефективності  дають орієнтовну  оцінку  вигідності  експортних  і  імпортних  операцій.  Перш  за  все розглянемо,  що  є  рентабельністю.  Одне  з  його  визначень  звучить  так: рентабельність (від нім.  rentabel  – прибутковий,  прибутковий),  показник економічної ефективності  виробництва на  підприємствах.  Комплексно відображає  використовування  матеріальних,  трудових  і грошових  ресурсів [23].

Рентабельним  вважається підприємство, яке приносить прибуток.

Можна  привести  ще  одне  поняття  рентабельності:  рентабельність  – 

показник,  що  є  відношенням  прибутку  до  суми  витрат  на  виробництво,

грошовим  вкладенням  в  організацію  комерційних  операцій  або  сумі  майна фірми використовується для організації своєї діяльності [24].

Розділяють  рентабельність  як  загальну  –  процентне  відношення балансового (загального)  прибутку  до  середньорічної  сумарної  вартості

виробничих  основних  фондів  і  нормованих  оборотних  коштів;  і рентабельність  розрахункову  –  відношення  розрахункового  прибутку  до

середньорічної  вартості  тих  виробничих  фондів,  з  яких  стягується  платня  за фонди.  Застосовується  також  показник  рівня  рентабельності  до поточних витрат  – відношення  прибутку  до  собівартості  товарної  або реалізованої продукції [25].

Кожне  підприємство  самостійно  здійснює  свою  виробничу  і господарську  діяльність  на  принципах  самоокуповування  і  прибутковості.

Підприємство має певні витрати по виготовленню продукції і її реалізації. Ці

витрати  представляють  витрати  виробництва  даного  підприємства (собівартість),  або  індивідуальні  витрати.  Проте  витрати  окремого  продукту по  підприємствах  можуть  відхилятися  від середніх  витрат  по  галузі,  які приймаються за  суспільно необхідні витрати або вартість,  грошовий  вираз яких  складає ціну  продукту.  Наявність індивідуальних  витрат,  породжує відособлення  іншої частини вартості  продукції – прибуток,  а  отже,  і відносного її вимірювання – рентабельності.

Проте абсолютна  величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну 

ефективності  виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися,

а  ефективність  виробництва  може  залишатися  на  колишньому  рівні  або

навіть  знизитися.  Це  відбувається  в  тому  випадку,  якщо  приріст  прибутку отриманий  за  рахунок  екстенсивних (кількісних)  чинників  виробництва  – збільшення  чисельності  працівників,  зростання  парку  устаткування  і  т.д.

Якщо ж при  зростанні чисельності працівників  їх продуктивність залишилася колишньою  або  знизилася,  то  ефективність  виробництва  відповідно  не змінюється  або  навіть  знижується.  Основними  відмітними  ознаками рентабельності в системі торгових і виробничих відносин є наступні:

1)  відношення  прибутку  до  витрат  виробництва,  характеризуючі рівень  прибутковості   поточних  витрат (на  придбання   сировини,  матеріалів, палива,  на  амортизацію  засобів  праці,  витрати  по  управлінню  і обслуговуванню виробництва і заробітній платні працівників);

2)  відношення  прибутку  до  середньорічної  вартості  виробничих фондів,  характеризуючі  відносний  розмір  зростання  авансованих  витрат  і даючі оцінку економічної  ефективності виробничих фондів.

Реальний  сенс  мають  ознаки  рентабельності,  які  характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманому після реалізації.

Розподільна функція  рентабельності конкретно виявляється  в тому, що її величина є одним  з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту – прибутки.

1.2  Види рентабельності

 

Рівень  рентабельності  галузей  промисловості  знаходиться  в  прямій залежності  від  рентабельності  об'єднань,  підприємств.  Чим  вище рентабельність  об'єднань,  підприємств, тим вище  рівень  рентабельності

промисловості і всього народного господарства в цілому.

Загальна  рентабельність  об'єднань,  підприємств  визначається відношенням  балансового  прибутку  до  середньорічної  вартості  основних

виробничих  фондів  і  нормованих  оборотних  коштів  і  розраховується  по

формулі

         П *100

Р =                   (1.1)

         Оф+ Ос

де   Р —  рівень рентабельності %;

П — прибуток;

Оф —середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ос  — середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.

Фактична  загальна  рентабельність  визначається  відношенням  балансового  прибутку  до  фактичної  середньорічної  вартості  виробничих основних  фондів  і  нормованих  оборотних  коштів,  не  прокредитованих  банком.  Фактичні  залишки  нормованих  оборотних  коштів  встановлюються виходячи  з  їх  залишку  по  балансу  за  вирахуванням  заборгованості постачальникам  по  платіжних  вимогах,  термін  оплати  яких  не  наступив,  що акцептуються,  і  постачальникам  по  не  отфактурованих  поставках (немає розрахункових документів),  а також зносу малоцінних  і швидкозношувальних  предметів і резерву на відшкодування планових втрат і майбутніх витрат.

Рівень рентабельності залежить не тільки від суми прибутку, але.  і від фондомісткості  виробництва.  На  підприємствах,  об'єднаннях  важкої промисловості з високою фондомісткістю виробництва рівень рентабельності по  відношенню  до  виробничих  фондів  нижче,  ніж  в  об'єднаннях,  на підприємствах  легкої  і  особливо  харчової  промисловості.  Із  збільшенням

суми  прибутку  і  зменшенням  вартості  основних  виробничих  фондів  і нормованих оборотних коштів рентабельність підвищується, і навпаки.

Розрахункова  рентабельність  є  відношенням  балансового  прибутку  за вирахуванням  платні  за  виробничі фонди,  фіксованих  платежів,  відсотків за банківський кредит, прибутки цільового призначення (прибуток від реалізації товарів широкого  споживання,  нових товарів побутової хімії т.  і.),  а також прибутка,  отриманого  із  причин,  не  залежних  від  діяльності  об'єднання, підприємства,  до  середньорічної  вартості  основних  виробничих  фондів (за вирахуванням  основних  фондів,  по  котрим  надані  пільги  по  платі)  і нормованих оборотних коштів.

При аналізі роботи об'єднань, підприємств, особливо при плануванні до

оцінки  рентабельності  по  виробам,  важливе  значення  має  рентабельность

визначувана  як  відношення  суми  прибутку  до  повної  собівартості реалізованої  продукції.  Розрахунок  рентабельності  окремих  видів продукції проводиться по формулі

          (О-С)*100

Р =                          (1.2)

               С

де   Р —  рівень рентабельності, %;

 О — оптова ціна підприємства на виріб;

 С — повна  собівартість виробу.

Показник  рентабельності  по  виробах  відображає  ефективність  витрат живої і упредметненої праці на виробництво продукції.

В  машинобудуванні  і  інших  оброблювальних  галузях  промисловості рентабельність  визначають  як  відношення  прибутку  до  собівартості  за вирахуванням  вартості  використаної  сировини,  палива,  енергії,  матеріалів, напівфабрикатів  і  комплектуючих  виробів.  При  цьому може  бути використана формула:

 

              Ф*Рф

Рс-м =                   (1.3)

              С-М

де Рс-м  - розрахунковий норматив рентабельності до собівартості за

вирахуванням  матеріальних витрат;

Ф — виробничі  фонди галузі (підгалузі) промисловості;

Рф — норматив рентабельності до виробничих фондів;

С-М  -  собівартість  товарної  продукції  за  вирахуванням  прямих

матеріальних  витрат.

Використовування  показника  нормативної  розрахункової рентабельності  в  оброблювальних  галузях  промисловості  обумовлено високою  питомою  вагою  в  собівартості  продукції  цих  галузей матеріальних витрат,  значними  їх  коливаннями  в  собівартості  окремих  видів  виробів  і широкими  можливостями  технологічної  заміни  сировини,  матеріалів,  що використовується.

При  визначенні  нормативу  розрахункової  рентабельності  до собівартості  продукції  за  вирахуванням  вартості  використаних матеріальних витрат  виключаються  з  собівартості  продукції  в  калькуляційному  розрізі тільки  прямі  статті  витрат.  Так,  в  машинобудуванні  з  собівартості  продукції віднімаються статті витрат: Сировина і матеріали, "Купувальні комплектуючі вироби,  напівфабрикати  і  послуги  кооперованих  підприємств", "Паливо  і енергія на технологічну мету".

Основні  шляхи  зростання  рентабельності  виробництва  —  розвиток

найпрогресивніших галузей, раціональне розміщення об'єднань, підприємств, підвищення  питомої  ваги  спеціалізованого  виробництва,  застосування сучасних  методів  організації  виробництва  і  праці  відповідно  до  вимог науково-технічного  прогресу,  прискорення  упровадження  і  освоєння  нової, більш  прогресивної  техніки,  підвищення  продуктивності  праці,  зниження собівартості  продукції,  поліпшення  її  якості,  посилення  режиму  економії  у витрачанні  матеріальних,  трудових  і  фінансових  ресурсів  і  підвищення матеріальної зацікавленості працівників в результатах своєї праці.

1.3  Аналіз рентабельності підприємства

 

Показники  рентабельності  і  ефективності  використовування  майна