Міжнародний фінансовий менеджмент

6) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

         Всі розглянуті задачі фінансового менеджменту тісно взаємопов’язані між собою, хоча окремі з них і носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т. ін.). Тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети[1, с.98].

         1.2 Сучасні принципи, цілі та завдання фінансового менеджменту.

На даному етапі фінансовий менеджмент має ряд принципів, на основі яких він формується.

Для ефективного управління фінансовою діяльностю того чи іншого підприємства існує певний ряд принципів, основними з яких є наступні:

      1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. В якій би сфері діяльності підприємства не приймалося управлінське рішення, воно прямо або побічно впливає на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.

      2.Комплексний характер формування управлінських рішень. Усі управлінські рішення в галузі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів та організації грошового обороту підприємства найтіснішим чином взаємопов'язані і мають прямий або непрямий вплив на результати його фінансової діяльності.

      3.Високий динамізм управління. Фінансовому менеджменту повинен бути притаманний високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації виробничої та фінансової діяльності, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.

      4.Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування і використання фінансових ресурсів та організації грошового обороту повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, що визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію або конкретну фінансову політику підприємства[6, с.56].

Орієнтованість на стратегічні  цілі розвитку підприємства. Якими  б ефективними не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень у сфері фінансової діяльності в  поточному періоді, вони повинні  бути відхилені, якщо вступають в  протиріччя з місією підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел в майбутньому періоді.

Ефективний фінансовий менеджмент, організований з врахуванням викладених принципів, дозволяє формувати ресурсний потенціал високих темпів приросту виробничої діяльності підприємства, забезпечувати постійне зростання власного капіталу, істотно підвищувати його конкурентну позицію на товарному та фінансовому ринках, забезпечувати стабільний економічний розвиток в стратегічній перспективі[3, с.198].

З урахуванням змісту та принципів фінансового менеджменту  формуються його цілі і завдання.

Головною метою фінансового  менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця мета отримує конкретне вираження  у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві  фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйняту в  ринковій економіці вищевикладену  головну мету фінансового менеджменту, слід зазначити що вона вступає в протиріччя з вельми поширеною у нас думкою про те, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Справа в тому, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий за сумою і рівнем прибуток може бути повністю витрачений на цілі поточного споживання, в результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку, а не розвиваючись підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку призводить до зниження його ринкової вартості. Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику і загрозі банкрутства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета[12, с.212].

Метою фінансового менеджменту  є вироблення та застосування методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності фірми в цілому або її окремих виробничо-господарських ланок - центрів прибутку. Такими цілями можуть бути:

- Максимізація прибутку;

- Досягнення стійкої норми  прибутку в плановому періоді;

- Збільшення доходів керівного  складу та вкладників (або власників)  фірми;

- Підвищення курсової  вартості акцій фірми та ін.

До завдань фінансового  менеджменту входить знаходження  оптимального співвідношення між короткостроковими  і довгостроковими цілями розвитку фірми і прийнятими рішеннями  в короткостроковому і довгостроковому  фінансовому управлінні.

Так, в короткостроковому  фінансовому управлінні, наприклад, приймаються рішення про поєднання  таких цілей, як збільшення прибутку та підвищення курсової вартості акцій, оскільки ці цілі можуть протидіяти один одній. Це виникає в тому випадку, коли фірма, яка інвестує капітал у розвиток виробництва, несе поточні збитки, розраховуючи на отримання високого прибутку в майбутньому, який забезпечить зростання вартості її акцій. З іншого боку, фірма може утримуватися від інвестицій в оновлення основного капіталу заради отримання високих поточних прибутків, що згодом позначиться на конкурентоспроможності її продукції і призведе до зниження рентабельності виробництва, а потім падіння курсової вартості її акцій і, отже, до погіршення становища на фінансовому ринку .

У довгостроковому фінансовому  управлінні, орієнтованому на ті ж  кінцеві цілі, перш за все, враховуються фактори ризику та невизначеності, зокрема, при визначенні попередньої  ціни акцій як показника віддачі  на вкладений капітал[20, с.104].

Завданням фінансового менеджменту  є визначення пріоритетів і пошук  компромісів для оптимального поєднання  інтересів різних господарських  підрозділів у прийнятті інвестиційних  проектів і виборі джерел їх фінансування.

У кінцевому підсумку основна  задача фінансового менеджменту - прийняття  рішень щодо забезпечення найбільш ефективного  руху фінансових ресурсів між фірмою і джерелами її фінансування, як зовнішніми, так і внутрішньофірмовими.

          Загальні завдання фінансового менеджменту:

- Фінансова діяльність  компанії в контексті навколишнього  середовища;

- Фінансові і комерційні  розрахунки;

- Фінансові інструменти;

- Ризик і його оцінка.

Загальний фінансовий аналіз і планування:

- Оцінка поточного фінансового  стану компанії;

- Поточне і перспективне  планування фінансово-господарської  діяльності;

- Поточне управління фінансами  компанії.

Управління активами:

- Оцінка інвестиційних  проектів;

- Управління інвестиційним  портфелем;

- Управління оборотними  активами.

Управління джерелами  коштів:

- Управління власним капіталом;

- Управління позиковим  капіталом;

- Оцінка ціни і структури  капіталу.

Структура капіталу і дивідендна політика.

Управління фінансовими  інвестиціями:

- Оцінка становища компанії  на ринку капіталу;

- Управління портфельними  інвестиціями.

Спеціальні розділи фінансового  менеджменту:

- Особливості управління  фінансами компанії у разі  зміни її організаційно-правової  форми;

- Управління фінансами  в умовах змінюються цін;

- Особливості управління  фінансами неприбуткових організацій;

- Управління фінансами  в умовах банкрутства;

- Міжнародні аспекти фінансового  менеджменту[15, с.87].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Сутність і  зміст функцій та методів фінансового  менеджменту.

2.1 Основні функції  фінансового менеджменту. Їхня  характеристика.

Реалізація головної мети та завдань фінансового менеджменту відбувається шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві групи:

1) функції фінансового менеджменту як системи управління (склад цих функцій характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і має враховувати його специфіку);

2) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

До групи функцій фінансового менеджменту як системи управління належать:

1. розробка фінансової  стратегії - підсистеми корпоративної  (чи ділової) стратегії, представлена  у вигляді довгострокової програми  конкретних дій з використанням  власних і залучених зовнішніх  фінансових ресурсів на підприємстві  для досягнення стратегічних  конкурентних переваг підприємства;

2.створення організаційних  структур, які забезпечують прийняття  та реалізацію управлінських  рішень за всіма аспектами  фінансової діяльності підприємства;

3.формування ефективних  інформаційних систем, які забезпечують  обгрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень;

4.здійснення аналізу різних  аспектів фінансової діяльності  підприємства;

5. здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямками;

6.розробка діючої системи  стимулювання реалізації прийнятих  управлінських рішень у сфері  фінансової діяльності;

7. здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських фінансових рішень.

Функціями фінансового менеджменту  як спеціальної галузі управління підприємством  є: управління активами; управління капіталом; управління грошовими потоками; управління інвестиціями; управління фінансовими  ризиками[1, с.67].

Управління активами – це виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з передбачуваних обсягів операційної діяльності підприємства та визначення їх суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій їх комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів обігових коштів та прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм та джерел їх фінансування.

Управління капіталом  – визначення загальної потреби  в капіталі для фінансування активів  підприємства, що формуються; оптимізація  структури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання, розробка система заходів по рефінансуванню капіталу в найбільш ефективні види активів.

Управління інвестиціями – формування важливих напрямків  інвестиційної діяльності підприємства, оцінка інвестиційної привабливості  окремих реальних проектів та фінансових інструментів та відбір найбільш ефективних з них; формування реальних інвестиційних  програм та портфеля фінансових інвестицій, вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій.

Управління грошовими  потоками – формування вхідних і  вихідних потоків грошових коштів підприємства, їх синхронізація за обсягом і  часом за окремими майбутніми періодами, ефективне використання залишку  вільних грошових коштів[16, с.245].

Управління фінансовими  ризиками та попередження банкрутства  – виявлення основних фінансових ризиків, що властиві господарській  діяльності даного підприємства; оцінка рівнів цих ризиків і обсягу пов’язаних з ними можливих втрат в розрізі  окремих операцій і по господарській  діяльності в цілому; формування системи  заходів з профілактики та мінімізації  окремих фінансових ризиків, а також  їх страхуванню; на основі постійного моніторингу діагностується рівень загрози банкрутства і при  високому її рівні використовуються механізми антикризового фінансового  управління підприємством[2, с.98].