Методи та інструменти управління необоротними активами підприємства

ОР – обсяг реалізації продукції (або обсяг її виробництва) у звітному періоді.

2. Оптимізація загального обсягу і складу операційних необоротних активів підприємства. Вона здійснюється з урахуванням виявлених в процесі аналізу можливих резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів в майбутньому періоді. До основних таких резервів відносяться: підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів у часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змінності та безперервності їх роботи) і підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів по потужності (за рахунок росту продуктивності окремих їх видів у межах передбаченої технічної потужності). Формула визначення необхідного загального обсягу операційних необоротних активів підприємства має вигляд:

ЗП_ОНА = (ОНА_Кін – ОНА_НП) (1 + КВ_Ч) (1 +  КВ_П) (1 + ОР_П),

де ЗП_ОНА – загальна потреба підприємства  в операційних необоротних активах у майбутньому періоді;

ОНА_Кін – вартість операційних необоротних активів, які використовує підприємство, на кінець звітного періоду;

ОНА_НП – вартість операційних необоротних активів підприємства, які не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, на кінець звітного періоду;

 КВ_Ч – плановий приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів в часі;

КВ_П – плановий приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів за потужністю;

ОР_П – плановий темп приросту обсягу реалізації продукції, виражений десятковим дробом.

3. Забезпечення правильного нарахування амортизації операційних необоротних активів. Об’єктами амортизації є операційні основні засоби та види операційних нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом всього терміну корисного використання відповідного активу, що встановлюється підприємством. При визначенні терміну корисного використання необхідно враховувати:

• очікуване використання активу підприємством з урахуванням його потужності, продуктивності чи іншого корисного ефекту;

• передбачуване фізичне та моральне зношування;
• правові чи інші обмеження по термінах використання окремих видів активу;
• інші фактори, що відображають специфіку експлуатації відповідного активу в операційному процесі.

4. Забезпечення своєчасного відновлення операційних необоротних активів. На підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних необоротних активів; розраховується загальний обсяг активів, що підлягають відновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми і вартість відновлення різних груп активів.

5. Забезпечення ефективності використання операційних необоротних активів підприємства. Воно полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності і виробничої віддачі операційних необоротних активів. Використовуючи в процесі управління ефективністю операційних необоротних активів ці показники, варто враховувати два важливих моменти, які забезпечують об’єктивність оцінки розроблювальних заходів. Перший полягає в тому, що при оцінці завжди  повинна використовуватися відновлювальна вартість операційних необоротних активів на момент проведення оцінки. Другий полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість операційних необоротних активів, оскільки переважна їх частина в процесі зношування втрачає частину своєї продуктивності.
6. Вибір форм і оптимізація структури джерел фінансування операційних необоротних активів. Відновлення і приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, довгострокового позикового капіталу і за рахунок змішаного їх фінансування.

В системі управління операційними необоротними активами однією з найбільш важливих функцій є забезпечення своєчасного і ефективного їх оновлення. Формування управлінських рішень щодо питань оновлення операційних необоротних активів відбувається в кілька етапів:

1. Формування необхідного рівня інтенсивності оновлення окремих груп операційних необоротних активів. Інтенсивність оновлення визначається двома основними  факторами – їх фізичним і моральним зносом. Швидкість втрати необоротними активами своїх первісних функціональних властивостей під впливом зносу, а відповідно і рівень інтенсивності їх оновлення, визначаються індивідуальними умовами їх використання в процесі операційної діяльності. Відповідно до цих умов індивідуалізуються і норми амортизації різних видів операційних необоротних активів.

В процесі формування амортизаційної політики підприємства, що визначає рівень інтенсивності оновлення окремих  груп операційних необоротних активів, враховують наступні фактори:

• Обсяг використовуваних операційних основних засобів і нематеріальних активів – вплив амортизаційної політики  на інтенсивність відновлення операційних необоротних активів і на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає пропорційно зростанню обсягу власних основних засобів і нематеріальних активів;
• Методи відображення в обліку реальної вартості основних засобів і нематеріальних активів – здійснення переоцінки цих видів активів має періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них, тому амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичний знос і втрачають своє значення; заниження розміру реального зносу призводить не тільки до зменшення швидкості оновлення операційних необоротних активів, але й до формування зайвої фіктивної суми прибутку підприємства, а відповідно вилученню в нього додаткових фінансових засобів у вигляді податку на прибуток, що сплачується;
• Реальний термін використання активів, що амортизуються – встановлений в процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних засобів має знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням особливостей їх використання в операційній діяльності – це відноситься і до окремих видів нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі, строк служби яких встановлюється підприємством самостійно (але не більше 10 років);
• Склад і структура основних засобів – методи амортизації, дозволені в нашій країні диференціюються у розрізі активної пасивної частин операційних основних засобів;
• Темпи інфляції – в умовах високої інфляції постійно занижується база нарахування амортизації, а відповідно і розміри амортизаційних відрахувань;
• Дозволені законодавством методи амортизації – законодавством суттєво обмежені методи амортизації, які можуть використовуватися;
• Інвестиційна активність підприємства – вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують відновлення необоротних активів.

Існує кілька методів амортизації необоротних  активів:

• Метод прямолінійної амортизації – рівномірне нарахування суми амортизації протягом корисного терміну використання основних засобів:

НА_р = ,

де НА_р – річна норма амортизації активу, %;

ПВ – передбачуваний період використання активу, років.

• Метод зменшення залишкової вартості – за основу використовується будь-який фіксований показник річної норми амортизації активу, який перевищує його значення при прямолінійній амортизації:

А_р = ЗВ^п _оз НА_р,

де ЗВ^п _оз – залишкова вартість об’єкта основних засобів на початок звітного періоду;

НА_р – річна норма амортизації.

• Метод прискореного зменшення залишкової вартості – застосовується за умови високої інтенсивності використання основних засобів, яка потребує подвійного списання амортизаційних відрахувань:

А_р = ЗВ^п _оз НА_р^скв,

де НА_р^скв – річна норма амортизації, розрахована на основі строку корисного використання об’єкта основних засобів.

• Кумулятивний метод – передбачає нарахування амортизаційних відрахувань пропорційно обсягу продукції, що виготовляється підприємством:

А_р = В_а КУК,

де В_а – вартість, що амортизується;

КУК – кумулятивний коефіцієнт (КУК = , де - кількість років, що залишилися до кінця строку експлуатації об’єкта основних засобів; СЧР- сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів).

• Виробничий метод – початкова вартість амортизованого активу зменшується пропорційно інтенсивності його використання у виробничому процесі:

А_м = О_n ВСА,

де А_м – місячна сума амортизації;

О_n – місячний обсяг продукції (робіт послуг);

ВСА – виробнича ставка амортизації.

2. Визначення необхідного обсягу відновлення операційних необоротних активів в майбутньому періоді.

• Просте відтворення операційних необоротних активів – здійснюється в міру фізичного і морального їх зносу в межах суми накопиченої амортизації. Необхідний обсяг відновлення операційних необоротних активів в процесі їх простого відтворення визначається за формулою:

ОНА_ПРОС = ВВ_ФЗ + ВВ_МЗ,

де ВВ_ФЗ – первісна відновлювальна вартість операційних необоротних активів, що вибувають у зв’язку з їх фізичним зносом;

ВВ_МЗ – первісна відновлювальна вартість операційних необоротних активів, що вибувають у зв’язку з їх моральним зносом.

• Розширене відтворення операційних необоротних активів – здійснюється з урахуванням необхідності формування  їх нових видів не лише за рахунок суми накопиченої амортизації, але й за рахунок інших фінансових джерел. Необхідний обсяг відновлення операційних необоротних активів розраховується за формулою:

ОНА_РОЗ = ЗП_ОНА – ФН_ОНА + ВВ_ФЗ ВВ_МЗ ,

де ЗП_ОНА – загальна потреба підприємства в операційних необоротних активах в майбутньому періоді;

ФН_ОНА – фактична наявність операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

3. Вибір найбільш ефективних форм оновлення окремих груп операційних необоротних активів. Форми оновлення окремих груп операційних активів визначаються з урахуванням характеру наміченого їх оновлення.

• Оновлення операційних необоротних активів процесі їх простого відтворення відбувається в таких формах:

• поточний ремонт – процес часткового відновлення функціональних властивостей і вартості основних засобів;
• капітальний ремонт – процес повного відновлення основних засобів і часткової заміни окремих їх елементів;
• придбання нових видів операційних необоротних активів з метою заміни використовуваних аналогів у межах сум накопиченої амортизації.
• Оновлення операційних необоротних активів в процесі їх розширеного відтворення може здійснюватися у формі реконструкції, модернізації тощо.

4. Визначення вартості оновлення окремих груп операційних необоротних активів у розрізі різних його форм:

• Вартість оновлення операційних необоротних активів, що здійснюється шляхом їх поточного чи капітального ремонту – визначається на основі розробки планового бюджету на їх проведення;
• Вартість оновлення операційних необоротних активів шляхом придбання їх нових аналогів включає як ринкову вартість відповідних видів активів, так і витрати по їх доставці і установці;
• Вартість оновлення операційних необоротних активів в процесі їх розширеного відтворення визначається в перебігу розробки бізнес-плану реального інвестиційного проекту.