Методи та інструменти управління необоротними активами підприємства

3. за характером володіння:

• власні;
• орендовані;

4. за формою заставного забезпечення та особливості страхування:

• рухомі;
• нерухомі.

Для оцінки та обліку основних засобів використовують такі види вартості:

1. Первісна вартість – фактична собівартість основних засобів на момент їх прийняття і взяття на баланс підприємства;
2. Залишкова вартість – реальна вартість основних засобів, що ще не перенесена на вартість виготовленої продукції;
3. Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін основних засобів або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами;
4. Переоцінена вартість - вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах виробництва, включає результати переоцінки основних засобів, що проводяться за рішенням уряду;
5. Ліквідаційна вартість – залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням; за цією вартістю підприємство може реалізувати основні засоби, списати або передати на баланс іншому підприємству;

Основні засоби використовуються в процесі господарської діяльності підприємства і підлягають оновленню (заміні) в міру їх зносу.

Знос основних засобів  являє собою часткову або повну  втрату їх споживчих властивостей та вартості в процесі їх використання та утримання.

Види  зносу основних засобів:

1. Залежно від факторів, що його спричинюють:

• фізичний знос – втрата основними засобами своєї споживчої вартості і якостей, внаслідок чого вони стають матеріально непридатними для подальшого їх використання;

• моральний знос – втрата основними засобами продуктивності під впливом інноваційних процесів в економіці;

2. залежно від рівня втрати функціональних властивостей основних засобів та можливості їх відновлення:

• усувний знос – передбачає можливість відновлення корисності основних засобів шляхом ремонту або модернізації;
• неусувний знос – характеризує економічну недоцільність ремонту або модернізації, оскільки витрати на відновлення перевищать приріст вартості внаслідок збільшення корисності.

Нематеріальні активи представляють  вкладення коштів підприємства у  нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду  в господарській діяльності та приносять  прибуток.

Складові  нематеріальних активів підприємства:

1. Права користування природними ресурсами, до яких належать право на користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище;
2. Права на користування майном, зокрема право на користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо;
3. Права на знаки для товарів і послуг – товарні знаки, торгові марки, фірмові знаки;
4. Права на об’єкти промислової власності включають права на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції;
5. Гудвіл – різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю,яка виникає внаслідок можливого отримання більш високого рівня прибутку за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на ринку, застосування нових технологій;
6. Авторські та суміжні з ними права включають право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо;
7. Інші нематеріальні активи, наприклад, право на проведення досліджень, використання економічних та інших привілеїв тощо.

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні  засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з  часом велика частина з них  втрачає свою вартість. Особливістю  нематеріальних активів є відсутність  матеріально-речової структури, складність визначення вартості,  невизначеність при виявленні прибутку від їхнього  застосування. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням  сторін при їхньому внеску в статутний  капітал на основі цін світового  або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять  покупна ціна, витрати, зв'язані з  придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

2. Сутність і функції управління активами

Управління  активами – однин із найбільш значущих функціональних напрямів системи фінансового менеджменту, тісно пов’язане з іншими системами управління підприємством.

Управління активами підприємства являє собою систему принципів  і методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов’язані  з їх формуванням, ефективним використанням  в різним видах діяльності і організацією їх обороту.

Основні принципи управління активами:

• Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства пов’язано із забезпеченням високопродуктивного використання активів. Управління активами тісно пов’язане з усіма іншими напрямками фінансового менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління активами з іншими функціональними управлінськими системами та загальною системою управління підприємством.
• Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення в сфері формування та використання активів тісно пов’язані і впливають на кінцеві результати фінансової діяльності підприємства. Тому управління активами повинно розглядатися як комплексна система управління, яка забезпечує розробку взаємопов’язаних рішень, кожне з яких робить свій внесок в загальну результативність діяльності підприємства.
• Високий динамізм управління. У зв’язку з високою динамікою факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки та зміною внутрішніх умов функціонування підприємства, навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері формування чи використання активів, які були розроблені в минулі періоди не можуть бути використані повторно на наступних етапах господарської діяльності підприємства. Тому  системі управління активами повинен бути притаманний високий динамізм, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, потенціал формування фінансових ресурсів, темпи економічного розвитку, фінансовий стан інших параметрів функціонування підприємства.
• Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування активів та їх використання повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних рішень їх вибір повинен базуватися на системі критеріїв, які визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію чи конкретну фінансову політику підприємства в сфері функціональних систем управління.
• Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Будь-які, навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері використання активів, повинні бути відхилені, які вони суперечать головній цілі діяльності підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку, підривають економічну основу ефективного використання активів в майбутньому періоді.

Головна мета управління активами – забезпечення максимального добробуту власників підприємства в поточному і майбутньому періодах. У зв’язку з цим виділяють основні завдання управління активами підприємства:

1. Формування достатнього обсягу і необхідного складу активів, які забезпечать задані темпи економічного розвитку (це завдання реалізується шляхом визначення потреби в активах, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залучення найбільш ефективних їх різновидів з позиції рівня продуктивності та потенціальної дохідності майбутнього використання);
2. Оптимізація обороту активів (це завдання вирішується шляхом ефективного управління грошовими і матеріальними потоками активів в процесі окремих циклів їх кругообігу на підприємстві; забезпечення синхронності формування окремих видів потоків активів, які пов’язані з операційною та інвестиційною діяльністю; мінімізації сукупних витрат на організацію обороту активів у всіх їх формах);
3. Забезпечення мінімізації фінансового ризику використання активів при передбаченому рівні їх дохідності (така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена через диверсифікацію господарських операцій та напрямків діяльності підприємства, які пов’язані з використанням активів; уникнення окремих видів фінансових ризиків; ефективні форми їх внутрішнього та зовнішнього страхування);
4. Забезпечення максимальної дохідності (рентабельності) активів, які використовуються, при передбаченому рівні фінансового ризику (максимізація дохідності (рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних видах діяльності і господарських операціях підприємства. Вона повинна забезпечуватися в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками чи менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету);
5. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів (це завдання вирішується в першу чергу за рахунок ефективного управління залишками грошових активів. Це завдання відноситься до оптимізаційних, в процесі вирішення якого повинні враховуватися різноманітні економічні інтереси підприємства. Необхідна платоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідності готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових інвестицій та деяких інших видів активів).

Всі розглянуті завдання управління активами підприємства тісно пов’язані  між собою, хоч і мають різні  напрямки. Тому в процесі управління активами окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.  

Система управління активами реалізує свою головну мету і основні  завдання шляхом здійснення певних функцій.

Основні групи функцій управління активами:

1. Функції управління активами підприємства як керуючої системи:

• Розробка стратегії розвитку активів підприємства – виходячи із загальної стратегії розвитку підприємства і прогнозу параметрів зовнішнього економічного середовища і цільових показників фінансової діяльності в даній сфері на довгостроковий період; визначаються пріоритетні завдання використання активів, які вирішуються в найближчому майбутньому і розробляється політика дій підприємства з основних напрямків і форм використання активів.

• Здійснення аналізу різних аспектів функціонування активів – проводиться експрес-аналіз окремих фінансових операцій, які пов’язані з формуванням і використанням активів; досліджується рівень і динаміка основних показників ефективності використання активів в розрізі окремих видів діяльності  підприємства і його «центрів відповідальності»; здійснюється аналіз факторів, які впливають на окремі показники функціонування активів в даному періоді.
• Розробка дієвої системи стимулювання реалізації управлінських рішень в сфері використання активів – формується система заохочень і санкцій в розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання чи невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань в сфері формування і використання активів.
• Створення ефективних інформаційних систем управління активами, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень – повинні бути визначенні обсяги і зміст інформаційних потреб системи управління активами; сформовані зовнішні і внутрішні джерела залучення інформації, які б задовольнили ці потреби; організований постійний моніторинг основних параметрів розвитку і використання активів підприємства, а також умов зовнішнього економічного середовища.
• Здійснення планування розвитку і ефективного використання активів – розробка системи поточних планів і оперативних бюджетів з усіх основних напрямів формування і використання активів підприємства.
• Контроль за реалізацією прийнятих управлінських  рішень щодо використання активів – створення систем внутрішнього контролю на підприємстві; розподіл контрольних обов’язків окремих служб і фінансових менеджерів; визначення системи показників та періодів, які контролюються; оперативне реагування на результати здійснюваного контролю.