Майнове страхування та його розвиток в Україні

 Отже, страхування водного транспорту надано на прикладі страхування морських суден. Страхування річкових та озерних суден розглядають з цих же позицій. Але з огляду на менші ризики (відсутність штормів на ріках, полегшений пошук, невеликі глибини тощо), а також те, що на ріках більше використовуються маломірні судна, таке страхування має і свої особливості.

 Тарифні ставки страхування коливаються від 1 до 3% для Морських суден та від 0,5 до 2% для річкових суден.

Страхування наземного транспорту.

  В Україні страхування автомобільного транспорту взагалі перевищує показники всіх разом взятих видів страхування, популярність і попит на цей вид страхування настільки великі, що деякі страхові компанії пропонують укладати договори страхування по телефону.

 Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є ДТП.

Страхова сума визначається на підставі заяви на страхування і документів:

• рахунок-фактура заводу-виробника;
• каталог офіційного дилера;
• митна декларація якщо автомобіль перетнув кордон України;
• технічна документація;
• експертна оцінка страховика.

Слід сказати, що підлягають страхуванню тільки ті транспортні засоби, які зареєстровані відповідними державними органами згідно з дією чинних нормативів та умов такої реєстрації.

Увесь автомобільний рухомий склад поділяють на вантажний, пасажирський та спеціальний.

  До вантажного відносять: вантажівки, автомобілі-тягачі, причепи та напівпричепи.

  До пасажирського — автобуси, легкові автомобілі, пасажирські причепи та напівпричепи.

До спеціального — автомобілі, причепи та напівпричепи, призначення котрих виконання різних, переважно нетранспортних робіт.

Авіаційне страхування — це страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки.. 

   Міжнародна практика до галузі авіаційного страхування відносить такі види страхування, рис. 2.2:

  

   

 

Рис. 2.2 страхування ризиків, пов`язаних їз використаням авіаційної і космічної  техніки.

На сьогоднішній день зусилля усіх країн світу зосереджені на забезпеченні безпеки польотів та відшкодуванні збитків потерпілим.

Страхування вантажів — один з найпоширеніших видів страхування.

  Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержала ліцензію Укрстрахнагляду та має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами.

  Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу, з урахуванням умов та особливостей його перевезення та зберігання, митних зборів, фрахту, комісійних та інших можливих витрат.

  Страхова вартість, за статтею 16 Кодексу торгового мореплавства, визначається як первісна вартість вантажу за ціною, яку заплатив страхувальник на момент навантаження, плюс вартість навантаження, плюс власна страхова премія. Також можливо приплюсовувати й транспортні витрати та очікуваний прибуток від реалізації вантажу (наприклад, як це робиться у Франції та Німеччині, де страховики визначають ці величини в сумі до 10%).

  Тарифи страхування вантажів, як правило, розраховуються страховиками самостійно.

Розмір ставок страхових премій залежить від інформації про вантаж, а саме: виду вантажу (його характеристики та типу пакування); виду транспортного засобу для переміщення (також його характеристики та маршруту транспортування); способу відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах і т.п.); вартості вантажу; умов страхування (обсягу страхової відповідальності).

 Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, практично всі базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає, як вже відзначалось, у визначенні специфічності ризиків, що виникають під час експлуатації цих засобів перевезення.[8] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Сільськогосподарське  страхування та  його специфіка 

    Таке  страхування проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

    Суб'єктами обов'язкового страхування є:

    — страхувальники — державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;

    — страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

    Об'єктом  обов'язкового страхування  є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності. Страхування здійснюється згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №1000.

    До  страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів  карантинними шкідниками.

    Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової  або повної загибелі врожаю сільськогосподарських  культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків  унаслідок прямої дії страхових ризиків.

    Не  підлягає обов'язковому страхуванню  врожай:

• природних сінокосів і пасовищ;
• сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;
• сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;

    — підпокривних та безпокривних багаторічних трав;

    — посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

    Страхова  сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

    Страхова  сума обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається з урахуванням площі, зайнятої під  насадження у тому ж році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.

    Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень укладається:

    а) зі страхування посівів однорічних сільськогосподарських культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках — не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

    б) зі страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також зі страхування розсадників — не пізніше, ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників — до оформлення бутонів, виноградників — до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав — до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників — до появи весняних гонів);

    в) зі страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, — до появи сходів, а посадкових культур — до садіння.

    Договір обов'язкового страхування не укладають  у разі, коли посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або  пошкодження від стихійного лиха (повені, заморозків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.

     Договір обов'язкового страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну збирання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону. Він діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної страхувальнику місцевими органами, яка має бути чітко визначена у договорі як місце страхування.

    Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур  і багаторічних насаджень, що виникла  внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування.

    У разі загибелі сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень  з наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартість фактично одержаного врожаю, яка обчислюється за цінами підприємства (реалізація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вище, ніж фактична у районі за минулий рік), визначеними у договорі обов'язкового страхування, і фактична вартість врожаю зазначених культур і насаджень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислена за цінами поточного року.

    Розмір  загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень  унаслідок настання страхового випадку  визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості не отриманого чи недоотриманого врожаю.

    Прямий  збиток, що відшкодовується страховиком, визначається у відсотках від  розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

    У разі сплати страхувальником чергового  страхового платежу за договором  обов'язкового страхування не в повному  обсязі, прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів.

    Страховик має право відмовити у виплаті  страхового відшкодування у разі:

• навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ним громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або для захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника, на користь якого укладено договір обов'язкового страхування, встановлюється відповідно до законодавства;
• подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
• порушення страхувальником агротехнічних вимог до вирощування сільськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;
• інших випадків, передбачених законодавством.