Майнове страхування та його розвиток в Україні

Міністерство  освіти і науки України

Приватний вищий навчальний заклад

“Університет економіки і підприємництва” 
 
 

Кафедра фінансів, обліку та аудиту 
 

Курсова робота

з дисципліни «Фінанси»

на  тему:

  “Майнове страхування та його розвиток в Україні”   
 
 
 
 

                                   Виконав:

                                                          Студент групи ФК-21

                                               Барвінок О.М.

                                      Перевірив викладач:

                                               Джерелейко С.Д. 
 
 

Хмельницький 2009

                                                                                                                                              

Зміст 
 

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика майнового страхування

1. Еволюція майнового страхування................................................5-7с.
2. Значення та принципи надання майнового страхування..........8-14с.

Розділ 2. Види майнового  страхування та їх характеристика

             2.1  Добровільне страхування майна підприємств та громадян..21-26с.

             2.2  Транспортне страхування.........................................................27-30с.

             2.3  Сільськогосподарське страхування та його специфіка.........31-34с.

Розділ 3. Розвиток майнового страхування в Україні

             3.1  Досвід функціонування майнового страхування зарубіжних

                   країн.............................................................................................35-38с.

             3.2 Проблеми та напрямки державної політики в галузі майнового

                    страхування в Україні...............................................................39-40с.

Висновок

Список  використаних джерел

Додаток  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

  Актуальність  даної роботи полягає у тому, що становлення в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури зв'язані з появою великої кількості самостійних суб'єктів підприємництва, які діють на свій страх та ризик. Реальна загроза банкрутства та жорстка конкуренція призводять до необхідності застосування ринкових методів захисту від невизначеності їх існування у перспективі та методів відшкодування можливих теперішніх втрат. У зв'язку з цим вага майнового страхування так і страхування в загальному, як недержавного механізму зниження ризику підприємницької діяльності та соціального захисту громадян значно підвищується. Крім того страхування — це джерело внутрішніх інвестиційних надходжень, особливо потрібних в умовах перехідної економіки. До того ж страхова справа — це прибутковий вид бізнесу на ринку капіталу, який тільки починає розвиватися.

    Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

Також страховий бізнес є однією із складових економіки будь-якої країни, і розвиток цього сектора є запорукою стабільного функціонування інших фінансових інститутів.

Серед страхових компаній України виділяється група лідерів, зацікавлених у стабільності та розвитку свого бізнесу на ринку. Керівники цих компаній розуміють, що для виживання та вдосконалення роботи їх компаній необхідні знання і досвід, яких в Україні поки що недостатньо. Виняткового значення           набуває розробка законодавчої бази та використання набутого досвіду. За останні п'ять — сім років майнове страхування в Україні стрімко пройшло через декілька стадій розвитку. Як остаточний факт можна вважати демонополізацію страхового ринку, що звільнився від контролю Держстраху. Формуються цивілізовані страхові стосунки, що регулюються державою в особі Держстрахнагляду. Інтереси страховиків перед державою презентує Ліга страхових організацій. Вже сформовані та активно працюють страхові пули, тобто об'єднання страхових компаній, які мають ліцензії на надання певного виду страхових послуг: Авіаційний консорціум, Морське бюро, Моторне (транспортне) страхове бюро. Тим часом очевидно, що страховий ринок в Україні знаходиться у зародковому стані. Законодавство в Україні не встигає за посиленням конкурентної боротьби та за розвитком страхового ринку.

Метою цієї курсової роботи є більш детальне ознайомлення з майновим страхуванням, характеристика його видів, розкриття проблем і перспектив його розвитку, а також освітлення стану і розвитку майнового ринку в Україні.

Задачею дослідження є: надати повну інформацію про майнове страхування

Отже, об`єктом дослідження  є майнове страхування і його складові елементи.

Предметом дослідження є одна з галузей страхування – майнове страхування і його структура.

Методами дослідження є: аналіз загальної характеристики майнового страхування, порівняння його статистичних даних за останні роки, тощо. 
 
 
 
 

Розділ 1. Загальна характеристика майнового страхування

1.1 Еволюція майнового  страхування

   Існують різні версії того який вид майна  і від якого ризику вперше було взято страховиком під свій захист і у якій формі. В одних джерелах є посилання на те, що це сталося в XIII ст. в Ісландії, де заможні селяни острова об`єднались у спілку для взаємного захисту від втрат на випадок вогню або загибелі худоби. У разі нещастя частину збитків потерпілим відшкодовували грішми, частину – матеріалами або працею. Більш переконливими є свідоцтва про те, що страхування майна зародилось на морському транспорті та в торгівлі.

   Механізм  морського страхування будувався  на договорі бодмереї (кредитор спочатку надавав страхувальнику страхову суму, а потім у разі благополучного закінчення плавання, тобто за відсутність страхового випадку, йому ця сума поверталась плюс премія за бодмерею). Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів, а не надання «живих» грошей, що відволікало значній капітал з обороту на кілька місяців, а іноді й років. Є дані про те, що перший морський поліс був виданий судновласнику в 1347 році в Генуї. Сам документ отримав назву «POLISA», а сплачений судновласником платіж – «PRAMIE». Ці терміни у страховій справі використовуються у всіх країнах всього світу й до нині. Слід ще вказати, що на той же час у Венеції, як розвинутої морської держави, був розроблений і втупив у дію «Кодекс морського страхування» (1468р.), основні положення якого теж увійшли в подібні кодекси чи в інші Акти, що нормують умови пароплавства практично всіх країн світу.

   Також відомо, що страхування від вогню (пожежі) будівель і споруд, також  зародилось дуже давно (Німеччина – 900 р. н. е. Виникають перші гільдії  пожежників, які створили систему  та сформулювали принципи страхування від вогню). Біля 1500р. н. е. з`являються перші «пожежні» контракти, які мали умови відповідальності громади поселень перед мешканцями у випадках, коли втрати від пожежі будуть більші ніж можливості погорільця. Майже одночасно виникає страхування посівів від знищення та пошкодження стихією (градом, посухою, зливою і т. п.).

   В Україні чумаки, що просувалися по «чумацькому шляху» створювали класи  взаємодопомоги для відновлення  транспортних засобів (волів чи візків) при їх загибелі чи пошкодженні в період перевезення вантажів. У поселеннях гуртом проводили так звану «толоку» на користь однієї родини, якщо трапилась біда – пошкодження зазнала будівля, котру треба було відбудувати чи повністю збудувати. Класичне страхування до україни (як і в Росію) прийшло із Західної Європи ще на початку XVIIIст.

   У Полтаві було створено товариство взаємного  страхування від вогню. Згодом порівняно  великі товариства цього спрямування  з`явились також у Києві, Харкові та Одесі. Такі товариства здебільшого обслуговували великих домовласників, купців і фабрикантів. У більшовицькій Росії всі види проведення страхувань були монополією держави, усі приватні і іноземні товариства були ліквідовані (Декрет Совнаркому « Про організацію страхової справи  у Російській федерації» 21.11.1918р.). З 1921р. страхування майна державних підприємств і організацій здійснювалося на добровільних засадах, з 4.09.1924р. Постановою ЦВК і РНК СРСР запроваджено обов`язкове страхування у промисловості, яке на той час охоплювало практично все майно країни. Страхові платежі (страхові премії) були включені до складу податку з обороту, що зумовило і зміну порядку відшкодування збитків. Тоді ж (1931р.) страхування майна кооперативних і громадських підприємств, куди ввійшли і колгоспи, були теж переведені на державну основу, і всі роботи що до страхування були доручені створеному на той час Держстраху СРСР, який один єдиний виконував роботи як з обов`язкових видів страхування майна, так і з добровільних видів. Усі страхові платежі фізичних чи юридичних осіб зараховувались до бюджету. Слід сказати ще, що Держстрах СРСР ніколи не був юридичною особою, завжди він входив, як підрозділ до складу Мінекономіки, а згодом до складу Мінфіну СРСР і працював на основі Положення про підрозділ. Це був прямий інструмент держави. До відома: таким же інструментом був і Інгострах СРСР, але вже зі статусом самостійності.

   У 1968р. запроваджені нові умови обов`язкового страхування у СРСР майна колгоспів, яке базувалося на принципі еквівалентності  взаємовідносин страховика і страхувальника, що зробило крок у перед у методології формування страхових резервів, збільшенню норми страхового покриття і розширенню переліку страхових подій (зокрема включено посуху). Ефективність цих заходів визначила доцільність переведення на такі умови і державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи).

   Протягом 60-70-х років були запроваджені нові види страхування майна. З 1988р.  державні підприємства дістали право на здійснення добровільного страхування майна  і відповідальності. Але не зважаючи на це, розвиток страхування в СРСР дуже відставав від рівня країн з ринковою економікою, оскільки у плановій централізованій економіці переважала державна форма власності, той специфічні форми і методи її захисту відсували страхування на другий план. Теза «держава не може сама себе страхувати» так і не була спростована.

   Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених  для страхового захисту підприємств  в країні значно знизилися в зв’язку  з роздержавленням власності. Для  цілей захисту майна підприємств значно меншою мірою, ніж у попередні часи, використовуються централізовані грошові резерви держави для відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом. Тут позначаються і тимчасові фінансові труднощі держави, і значний дефіцит бюджету, що не надають можливостей передбачити у ньому серйозних резервів для такої мети. І це ослабило роль коштів держави у страховому захисті майна підприємств і громадян. [7]

   Отже, важливим стає з`ясування значення майнового  страхування у створені безпечних умов життєдіяльності суб`єктів господарювання в країні та її громадян, а також розгляд характеристик видів страхових послуг та видів їх надання.

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Види майнового  страхування та їх характеристика

2.1 Добровільне страхування майна  підприємств та громадян 

    Об’єктом  добровільного страхування майна підприємств, установ, організацій (крім вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ), є майнові інтереси, пов'язані зі збитками, що виникли внаслідок страхового випадку з майном, яке належить підприємствам або одержане ними згідно з договорами майнових наймів (якщо не застраховане в наймодавця) або взяте в інших організаціях чи населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання.

    Договір страхування всього майна може бути укладений на балансову або договірну вартість або на певну її частину (процент). Якщо майно взяте на страхування на певну частину (процент), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частину.

    Договір страхування майна, одержаного підприємством за договором майнового найму або прийнятого ним від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію або зберігання, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерських звітів підприємств, яким належить це майно і документів про їх прийняття (з урахуванням зносу).

    Основою для визначення суми відшкодування  є дійсна вартість застрахованого майна  на дату настання страхового випадку, яка визначається на основі нової  вартості застрахованого предмета за вирахуванням зносу.