Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу

- між короткостроковим  банківським кредитуванням, факторингом  або залученням товарних кредитів.

Доцільність конкретного  запозичення виявляється з огляду на такі характеристики позики, як її ціна порівнянно з середньоринковою вартістю кредитних ресурсів та рентабельністю від реалізації проекту, який фінансується цією позикою. Політика запозичень підприємства своєю складовою має заходи по запобіганню ризиків запозичень, які різняться щодо короткострокового та довгострокового запозичень.

 

1.2 Джерела формування та способи залучення позикового капіталу

Для будь-якого  підприємства принципове значення має  віддача у формі прибутку використання як власних, так і залучених коштів. Якщо підприємство у своїй діяльності використовує як власний, так і залучений капітал, то дохідність власного капіталу може бути підвищена за рахунок банківських кредитів.

Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити ринкову вартість капіталу.

Позиковий капітал підприємства складається з довгострокових і поточних зобов’язань, забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів [1].

Згідно з  П(С)БО 11, зобов’язання характеризують заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [2].

На рис. 1 наведено склад зобов’язань та характеристика їх елементів.

 

 

 

Зобов’язання

 

Забезпечення наступних витрат іплатежів

Довгострокові зобов’язання

Поточні зобов’язання

Дохід майбутніх періодів

- забезпечення майбутніх витрат на відплату відпусток; - гарантійних зобов’язань; - залишки коштів і  цільових надходжень

- довгострокові кредити банків; - довгострокові фінансові зобов’язання; - відстрочені податкові зобов’язання; - інші довгострокові зобов’язання (фінансова оренда)

- короткостроко ві кредити  банків; - кредиторська заборгованість; - поточні зобов’язання за розрахунками

- суми доходів, нарахованих протягом попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступних  звітних періодах

Рис. 1. Склад зобов’язань підприємства

 

Залучений капітал, у вигляді позикових коштів можливо здобувати, використовуючи зовнішнє та внутрішнє залучення [3]. Способи залучення позичкового капіталу узагальнено на рис. 2.

 

Способи залучення

позикового  капіталу

 

                                       Зовнішні                                        Внутрішні

 

             Кредитування                   Емісія фондових                     Реалізація внутрішніх

                                                            інструментів                                      резервів   

                                        Облігації        Векселі        Інші цінні папери

 

Рис. 2. Способи залучення позикового капіталу

 

Отже, є два  способи залучення позикового капіталу [4-5], які в свою чергу можуть мати різні джерела формування. Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис. 3) .

Зовнішні джерела  створення позикового  фінансового капіталу

Зовнішні довгострокові  позикові кошти		Зовнішні короткострокові позикові кошти
- довгострокові  кредити банків - довгострокові  облігаційні позики - довгострокові  кредити і позики небанківських фінансових установ - довгострокові  державні цільові кредити - фінансовий  лізинг - довгостроковий  податковий кредит і пільги		- короткострокові  кредити банків - короткострокові  кредити й займи небанківських фінансових установ - короткостроковий (товарний) кредит - короткостроковий  податковий кредит

Рис. 3. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства

Внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, утворюються за рахунок відстрочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань (рис. 4).

Внутрішні джерела  створення позикового фінансового  капіталу

Внутрішні довгострокові позикові кошти		Внутрішні короткострокові  позикові кошти
- відстрочена  та прострочена заборгованість за майно  в оренді - реструктиризований борг  за кредитами та позиками - відстрочена та прострочена  заборгованість за облігаційними  позиками - відстрочена податкова  заборгованість; - інші внутрішні довгострокові  позикові кошти - довгостроковий податковий  кредит і пільги		- короткострокові  кредити і позики не сплачені в строк - короткостроковий товарний (комерційний)  кредит, не сплачений у строк - внутрішня  і зовнішня кредиторська заборгованість, строк сплати якої не настав - прострочена  внутрішня і зовнішня кредиторська  заборгованість - інші внутрішні  короткострокові позикові кошти

Рис. 4. Внутрішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства

Згідно  з П(с)БО 2, під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більше 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов’язання, відповідно, довгостроковий позичковий капітал підприємства можна  класифікувати за такими видами:

• позики банків та інші позики, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;
• довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;
• відстрочені податкові зобов’язання;
• довгострокові векселі видані;
• довгострокові зобов’язання з фінансової оренди i оренди цілісних майнових комплексів;
• інші довгострокові зобов’язання, зокрема, відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок  таких видів зобов’язань:

• короткострокові кредити банків;
• поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);
• векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);
• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями);
• поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями i замовниками рахунків постачальника);
• поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету;
• поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням);
• поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях, допомогах тощо);
• поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (заборгованість підприємства його учасникам (власникам), пов’язану з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним i майновим паєм, а також виплатами у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику частини активів підприємства);
• поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторську заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках);
• інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками та ряд інших).

До  складу позичкового капіталу відносяться  також зобов’язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів відносяться доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних i театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Враховуючи  вищевикладене можна констатувати, що до основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств належать такі

• банківські (фінансові) кредити;
• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;
• комерційні позики.

Однією з форм залучення довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщувати, облігації відповідно до рішення ради директорів, якщо інший порядок не визначено його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати її погашення та процентів або номінальної вартості за дисконтною облігацією у встановлений термін.

Погашення облігацій може здійснюватися у грошовій формі  або майном відповідно до рішення про їх випуск.

Товариство може випускати  облігації, які забезпечені відповідним майном; облігації під забезпечення, яке надає третя особа; облігації без забезпечення. Випуск облігацій без забезпечення дозволяється товариству після трьох років діяльності та за умови двох річних балансів.

Облігації можуть бути іменними або на пред’явника. Товариство може обумовити можливість довгострокового погашення облігацій за бажанням їх власника.

Товариство не може розмішувати  облігації, які можуть концентруватися в акції, якщо кількість, оголошених акцій належить, відповідним категоріям і типам, право на придбання яких надають такого роду цінні папери.

Підприємство може отримати кредити в комерційних банках під забезпечення векселів або інших боргових цінних паперів. Повернення підприємством таких кредитів здійснюється з поточних рахунків підприємства або за рахунок коштів, отриманих банком від дебіторів під час оплати векселів (заставлених). Підприємство несе відповідні витрати за залучення капіталу. Ці витрати пов’язані із сплатою процентів за кредитами і позиками.

Короткостроковий позичковий капітал залучається підприємством відповідно до кредитного договору, укладеного з банками [7]. У бухгалтерському балансі короткострокові кредити і позики відображаються як короткострокові зобов’язання зі строком погашення протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборотних активів.

Позики можуть бути у вигляді облігацій, привілейованих акцій, фінансових векселів, інших боргових цінних паперів. Позиками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.

Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити ринкову вартість підприємства.

Різні джерела й умови  формування капіталу позичковими коштами обумовлюють доцільність проведення порівняльної оцінки ефективності залучених коштів.

Основою такої оцінки може бути розрахунок вартості залучених коштів за складовими. Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

- залучення додаткового  капіталу завжди супроводжується  збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві. Це збільшення пов’язане зі сплатою процентів за обслуговування позичкового капіталу і з погашенням основного боргу. Крім того, це пов’язано з кредитним і процентним ризиком;

- вартість позичкового  капіталу пов’язана з оцінкою  кредитоспроможності позичальника  з боку банку. Чим вища кредитоспроможність підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча вартість залученного капіталу, оскільки кредит під мінімальну процентну ставку надається тільки першокласним позичальникам;

- урахування впливу суми, пов’язаної з обслуговуванням  боргу (проценти за кредит), впливає на розмір оподаткованого прибутку і податку на прибуток. Це пов’язано з тим, що виплати по обслуговуванню боргу відносять до витрат виробництва і цим збільшують валові втрати і зменшують податок на прибуток.

Внутрішня кредиторська заборгованість являє собою безкоштовне джерело фінансування підприємства. Сума цієї заборгованості умовно може бути прирівняна до власного капіталу. Однак вона спричиняє зниження вартості підприємства, а отже і обсягу випуску продукції і як наслідок зниженню прибутку підприємства. З урахуванням оцінки вартості окремих складових позичкового капіталу і питомої ваги кожного елемента у загальній сумі визначається середньозважена вартість позичкового капіталу.

Вартість фінансового  лізингу визначається на основі ставки лізингових платежів. Оцінюючи таку сучасну форму залучення фінансового кредиту, підприємство має врахувати, що вартість фінансового лізингу не повинна, з одного боку, перевищувати вартість банківського кредиту, а з іншого – використання фінансового лізингу має супроводжуватися зниженням його вартості.