Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу

 

Вступ

Актуальність  теми. На сучасному етапі розвитку економіки України помітно, що ефективна фінансова діяльність підприємств неможлива без постійного залучення позичкових засобів. Бо саме використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємств, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, формування різноманітних цільових фондів і, як наслідок, - підвищити ринкову вартість підприємств. Суттєвим явищем є те, що хоча основу будь-якого бізнесу становить власний капітал, на підприємствах багатьох галузей економіки обсяг використовуваних позичкових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. Тому досить актуальним і ефективним є аналіз обсягів формування позичкового капіталу та розробка механізму його залучення провідними підприємствами України.

Залучення позикового капіталу дозволяє суттєво розширити  обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш  ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства.

У зв’язку з  цим особливого значення набуває  проблема джерел формування та способів залучення позикового капіталу.

Теоретичні  аспекти висвітлення даної проблеми знайшли своє відображення в розробках таких вчених: Бланк І.О., Терещенко О.О., Васюк Н.І., Бобров Є.А., Мних Є.В., Онисько С.М., Партин Г.О., Селюченко Н.Є., Кірейцева Г.Г.

Метою курсової роботи є виявлення напрямків вдосконалення використання позичкового капіталу підприємства.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

• визначити сутність позичкового капіталу, його роль та джерела формування;
• провести аналіз позичкового капіталу за даними досліджуваного підприємства;
• визначити напрямків вдосконалення використання позичкового капіталу.

Предметом дослідження  є теоретичні і прикладні аспекти аналізу позичкового капіталу підприємства.

Об’єктом роботи є процес аналізу позичкового капіталу публічного акціонерного товариства «Чернігівський хлібокомбінат».

Теоретичною та методологічною основою проведеного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних економістів з питань оцінки власного капіталу підприємства, діюча система нормативно – правових актів, фінансова інформація ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат», матеріали та публікації у спеціальній та періодичній пресі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансування підприємств за рахунок позичкового  капіталу

1. Економічна сутність позикового капіталу підприємств та його роль в фінансово-господарській діяльності

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для  своєї діяльності потребує залучення  фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового  капіталу.

Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Оптимальна  структура загального капіталу є  передумовою ефективності його використання. Використання  позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Використання  позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби  в них, вибору їх джерел та обсягів залучення.

На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо визначення позикового капіталу підприємства. Кожен науковець дає своє трактування  поняттю «позиковий капітал»  і  характеризує його по своєму. Одні автори наголошують на необхідності використання та залучення додаткових коштів в розвиток підприємства, а інші вчені стверджують, що підприємство повинно використовувати більше власних коштів для свого розвитку.

Крамаренко  Г.О. та Чорна О.Є. вважають, що чільне місце в інфраструктурному забезпеченні ринку посідає позичковий капітал сфери обміну та установи, що здійснюють його функціонування.

Позичковий капітал − це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента [1].

Поддєрьогін А.М. до залучених коштів відносить кошти  інших кредиторів, які надаються  підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання [9].

Романенко О.Р. називає позиковий капітал  позичковий і стверджує, що це − грошові кошти власника, призначені для надання кредиту на принципах зворотності та платності у розмірі процентів до суми боргу. Джерелом позичкового капіталу є чимчасово вивільнені кошти різних підприємств, організацій та фізичних осіб, акумульованих в кредитній установі. Позичковий капітал створюється в результаті неспівпадання часу продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг з їх покупкою, придбанням [2].

Згідно з П(С)БО 2 позиковий капітал − це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [7]. Тобто зобов'язання — це обов'язок або відповідальність діяти певним чином. Це зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Філімоненко О. С. додатково залучені кошти підприємства поділяє на:

- позикові кошти − це кошти, що отримані підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей на покриття затрат виробництва.  Вони додаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути поверненні банку;

- залучені кошти − це кошти, що не належать підприємству однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться у його обігу [3].

В економічному словнику доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного йдеться  про те, що позиковий капітал −  це грошовий капітал власник якого надає його іншим особам на певний термін у користування за здалегідь обумовлену плату у вигляді процента. Позиковий капітал є відокремленою формою промислового капіталу, він формується із тимчасово вільних коштів, які утворюються в процесі обороту продуктивного та торгового капіталу із трудових заощаджень населення та інших джерел [8].

Колектив авторів  Онисько С.М. і Марич П.М. називають  позиковий капітал «залученими  джерелами» і надають таке ж визначення цього поняття, як і Філімоненко  О.С. залученим коштам, тобто це грошові ресурси,  які не належать підприємству, однак в результаті функціонування діючої системи розрахунків знаходяться у його користуванні [4].

Залежно від  строків виконання зобов’язань  Терещеннко О.О.  позичковий капітал  поділяється на довгостроковий і поточний. Під довгостроковими зобов’язаннями, на його думку, слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно  розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або  повинні бути погашені протягом 12 місяців  з дати складання балансу [5].

Група авторів  Коваленко Л.О. та Ремньова Л.М. вважають, що ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів, їх використання в обороті підприємства зумовлене, з одного боку, об'єктивною необхідністю, а саме: невідповідністю у часі між надходженнями коштів та витратами, сезонністю виробництва, впровадженням інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень на декілька років. З другого боку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності, оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового левериджу тощо. І надають таке визначення позикового капіталу − це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [6].

З розглянутих  визначень позикового капіталу, можна  зробити висновок про те, що позиковий  капітал − це додаткові грошові  кошти без яких, в сучасних умовах господарювання, не може обійтися жодне  підприємство.

У зв’язку з існуванням великої кількості видів позикового капіталу, їх групування може здійснюватися за різними ознаками, які представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація  позикових коштів за основними ознаками

Основні ознаки класифікації	Види позикових коштів
За джерелами  формування	-  із внутрішніх  джерел   - із зовнішніх  джерел
За метою  залучення	- для поповнення  необоротних активів - для поповнення  оборотних активів
За порядком погашення	- погашення  багаторазовими платежами - погашення  одноразовими платежами - погашення  у заздалегідь визначений термін  чи без такого
За ступенем ризику	- низькоризиковий - середньоризиковий - високо ризиковий
За формою залучення	- в грошовій  формі -в товарній  формі - у формі  лізингу
За забезпеченням	- забезпечений заставою - гарантований - незабезпечений
За платою за користування	- без відсотків - з плаваючим відсотком - з фіксованим  відсотком
За строками	- довгостроковий - короткостроковий

Продовження табл. 1.1

За умовами  одержання:	- згідно договору - за відсутністю  договору
За формами  надання	- у вигляді  лізингу - у вигляді  кредиту - у вигляді  інших форм
За цілями використання	- призначений  для задоволення соціальних та господарських потреб - призначений  для поповнення необоротних та оборотних активів - призначений  для інвестування
За валютою  позики	- в національній  валюті - в іноземній  валюті - в валюті  третіх країн
За капіталодавцями	- від банків - від власників - від держави
За структурними елементами	- доходи майбутніх  періодів - комерційні кредити - кредиторська  заборгованість, позики
За дотриманням  правових форм:	- легальний - тіньовий

 

Призначення позикового капіталу суб'єкта господарювання - підвищення ефективності основної діяльності та інвестування розвитку. На залучення  позикового капіталу у чинному українському законодавстві існує суттєве обмеження: забороняється надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів, для внесення платежів у бюджет та позабюджетні фонди.

Існують два  головних об'єктивних чинника існування  позикових коштів в капіталі суб'єкта господарювання:

1. Розбіжність  термінів виготовлення продукції  (робіт, послуг), пере-дання її  споживачеві і надходження оплати  обумовлює тимчасове переривання грошового потоку підприємства, що означає розрив у наявності оборотних коштів. Переривання грошового потоку за своїм характером буває очікуваним (плановим) внаслідок особливостей технології виробництва (сезонності, тривалості виробничого циклу) або незапланованим внаслідок непередбачених факторів бізнесу. Тимчасова недостатність обігових коштів, як правило, покривається короткостроковими (до 1 року) позиками.

2. Економічне  зростання вимагає розширення  або модернізації виробничої  бази з відповідним рівнем капіталомісткості інвестиційних проектів, що, як правило, одним самофінансуванням не можливо повністю забезпечити. Саме тому для реалізації інвестиційних програм розвитку крім власних фондів розвитку виробництва, залучається довгостроковий позиковий капітал.

Джерела запозичення  капіталу в країнах із розвиненим фінансовим ринком відзначаються значним  різноманіттям, що забезпечує реальний доступ до запозичень усім формам підприємництва.

Суб'єкт господарювання залучає позиковий капітал згідно з розробленої та затвердженої власниками підприємства політикою запозичень (позиковою політикою), яка формулюється у складі загальної фінансової політики підприємства.

Політика запозичень суб'єкта господарювання - це елемент  фінансової політики, що узгоджує з  головними фінансовими цілями підприємства структуру капіталу в частині співвідношення власних і позикових засобів, структуру позикових засобів у частині співвідношення довгострокового, середньострокового і короткострокового запозичення, а також визначає оптимальні інструменти запозичення. Позикова політика підприємства своєю обов'язковою складовою має економічне обґрунтування вибору джерел запозичень, тобто здійснення розрахунків вибору:

- між довгостроковим банківським  кредитуванням, кредитуванням шляхом  випуску облігацій або фінансовим лізингом;