Фінансова діяльність суб`єктів підприємництва України та шляхи її вдосконалення

   Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

   Для оцінки фінансового стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про  фінансові результати діяльності і  баланс. З погляду фінансового  аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна містити:

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
• оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;
• прийняття обгрунтованих управлінських рішень для здійснення інвестиційної політики.

   Також необхідно знати групи показників для оцінки фінансового стану  підприємства.

   Групи і перелік показників:

   А. Прибутковість:

      1.Валовий прибуток

      2.Чистий прибуток

      3.Рентабельність:

        - активів

        - власного капіталу

        - акціонерного капіталу

        - продукції

        - одного виробу.

   Б. Платоспроможність:

      1.Коефіцієнт загальної ліквідностї

      2.Коефіцієнт термінової ліквідності

      3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності

   В. Фінансова стійкість:

      1.Коефіцієнт автономії

      2.Коефіцієнт забезпеченості боргів

      3.Фінансовий важіль

   Г. Ділова активність

      1.Оборотна активність

      2.Оборотність товарно-матеріальних запасів

      3.Сер. термін оплати дебіторської заборгованості

      4.Сер. термін оплати кредиторської заборгованості

   Прибутковість підприємства вимірюється двома  показниками — прибутком і  рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

   Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

   Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в  кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

   Рентабельність  активів (РА) характеризує ефективність використання всього наявного майна  підприємства.

   Показники рентабельності активів збільшуються протяго року, але у другому  кварталі цей показник різко зменьшується за рахунок зменьшення чистого прибутку підприємства. Взагалі, ефективність використання всього власного майна підприємства у 2009 році є нормальною.

   Обчислюючи  цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

   Показник  рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності).

   Рентабельність  власного капіталу (РВК) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.

   Розрахуємо  цей показник виходячи з даних  НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I РВК = 19,97

   II РВК = 2,32

   III РВК = 54,49

   IV РВК = 67,66

   Величина  власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня).

   Як  бачимо з розрахунків, показники  рентабельності власного капіталу зростають  у кожному кварталі за вийнятком  другого, що зумовлено низьким рівнем чистого прибутку підприємства. За рік цей показник збільшився на 47,96, тому характерізується середньою ефективністю використання активів, створених за рахунок власних коштів підприємства.

   Рентабельність  продукції (РП) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.

   Цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I РП = 5,94

   II РП = 0,48

   III РП = 6,29

   IV РП = 6,79

   Показники рентабельності продукції НВКФ “Енергія-Юг”  зросли протягом досліджуємого періоду  на 0,85, але у другому кварталі цей показник різко зменшився, що пояснює низька дохідність реалізації у той час. Вцілому ж на підприємстві рентабельність продукції має середній рівень ефективності.

   Ділова  активність підприємства є досить широким  поняттям і включає практично  всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність  активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

   Оборотність активів (nА) — це показник кількості  оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

   nA = В/КА 

   де  В — виручка від усіх видів  діяльності підприємства за певний період;

   КА  — середня величина активів за той самий період.

   Розрахуємо  цей показник виходячи з даних  НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I nA = 0,19

   II nA = 1,62

   III nA = 1,71

   IV nA = 2,24

   Як  бачимо із зроблених розрахунків, показники  оборотності активів постійно збільшуються, що є позитивним для підприємства. За рік цей показник збільшився на 2,05 і показує кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошти.

   За  цих умов середня тривалість одного обороту (tА) становитиме:

   tА  = ДК/nА 

   де  Д — кількість календарних  днів у періоді.

   Розрахуємо  цей показник виходячи з даних  НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I tA = 473,68

   II tA = 55,56

   III tA = 52,36

   IV tA = 40,18

   Розрахувавши  показники середньої тривалості одного обороту, можна побачити його постійне скорочення, що є позитивним для нашого підприємства і не є перешкодою нормальному ходу реалізації продукції.

   Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Для цього використовуються коефіцієнти автономії та забезпечення боргів. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів.

   Коефіцієнт  автономії (kA) обчислюється як відношення власного капіталу до підсумку балансу підприємства:

   KA = KB / KБ 

   де  КВ – власний капітал підприємства;

   КБ  – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

   Розрахуємо  цей показник виходячи з даних  НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I kA = 0,17

   II kA = 0,2

   III kA = 0,16

   IV kA = 0,18

   Якщо kА < 0,5, то зростає ризик не сплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коєфіцієнту  автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення  фінансової стійкості підприємства.

   Як  бачимо з отриманих результатів, коефіцієнт автономії НВКФ “Енергія-Юг” менше 0,5, що говорить про ризик несплати боргів підприємства, а також показує залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тому треба збільшувати власний капітал.

   Коефіцієнт  забезпечення боргів (kЗБ) визначається як співвідношення власного та залученого капіталу:

   kЗБ = КВ / КЗ 

   де  КЗ – боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).

   Розрахуємо  цей показник виходячи з даних  НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:

   I kЗБ = 0,2

   II kЗБ = 0,25

   III kЗБ = 0,18

   IV kЗБ = 0,23

   Нормальною  вважають ситуацію, коли kЗБ³1. На жаль, аналітична оцінка фінансового стану  підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною.

   Розрахувавши  коефіцієнт забезпечення боргів для  НВКФ “Енергія-Юг” можна побачити, що збільшення частки боргів у сукупному капіалі зводить нанівець фінансову незалежність підприємства. Проте водночас збільшуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

   За  певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

   Коли  плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення КЗ/КВ) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

   Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.

   Коефіцієнт  загальної ліквідності (kЛЗ) – це відношення оборотних активів до короткострокових пасивів:

   kЛЗ = КОА / КЗК, 

   де  КОА – оборотні активи підприємства;

   КЗК – короткострокова заборгованість підприємства.

   Беручи  до уваги звітність підприємства, розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності:

   I kЛЗ = 1,08

   II kЛЗ = 1,15

   III kЛЗ = 1,12

   IV kЛЗ = 1,17

   Якщо kЛЗ <2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kЛЗ >3-4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kЛЗ помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятими нижчий рівень співвідношення оборотніх активів і короткострокової заборгованості (kЛЗ <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.