Фінансова діяльність суб`єктів підприємництва України та шляхи її вдосконалення

   Фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих  в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий потенціал, тобто можливості підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу.

   Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками:

   а) за напрямами фінансування виділяють витрати на:

     - виробництво і реалізацію продукції;

     - відтворення основних засобів;

     - операційні заходи;

     - соціальні цілі.

   б) за джерелами фінансування витрати поділяються на:

     - забезпечені власними фінансовими ресурсами;

     - покриті залученими позиковими коштами;

     - здійснені за рахунок наданих коштів.

   Доходи виступають об’єктом розподільних відносин. Вони поділяються на групи:

• від виробничої діяльності;
• від реалізації майна;
• від фінансової діяльності;
• від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему.

   Фінансові результати – це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Прибуток виступає метою підприємницької діяльності й джерелом витрат на розвиток виробництва. Прибуток і його рівень характерізує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання [8].

   Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

   1) комерційний розрахунок;

   2) неприбуткова діяльність;

   3) кошторисне фінансування.

   Відмінність між окремими методами полягає у  схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх, формування, доходами, витратами і фінансовими результатами.

   Отже, зміст фінансової діяльності підприємств  полягає у безперервному кругообігу коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами та персоналом підприємства.  

   1.2 Фінансова звітність підприємства 

   Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку.

   Значення  звітності полягає, перш за все, в  тому, що вона є джерелом інформації про результати діяльності підприємства, про витрати виробництва та реалізацію продукції (товару, робіт, послуг ), про платоспроможність підприємства та його життєздатність. За даними звітності здійснюють аналіз фінансової діяльності підприємства (стан засобів та джерела їх формування), розробляють у необхідних випадках заходи фінансового оздоровлення підприємства. Звітність використовується також для подальшого планування фінансової діяльності підприємства. [18]

   Основні вимоги, що ставляться до всіх видів  звітності: своєчасність складання та надання відповідним органам; об'єктивність; єдність методики звітних показників; ясність та зпівставленість звітних показників з минулим періодом часу. [6]

   Необхідність  регулювання результатів діяльності підприємства визначається його значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів власників, персоналу та держави. Ефективність цього регулювання, як і ефективність будь-якої управлінської системи, значною мірою залежить від якості її інформаційної бази. Чим розширеніша операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища роль якісної інформації, необхідної для прийняття урпавлінських рішень у галузі формування і використання рівня результатів його діяльності. [7]

   Формування  системи інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних інформативних показників для аналізу, планування та прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень.

   Інформаційна  база, що сформована на основі фінансового обліку, має певні вади:

   1. вона відбиває інформативні показники лише по підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийняті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції;

   2. вона характеризується низькою  періодичністю розробки (один раз  на квартал чи на рік);

   3. використовуються лише вартісні  показники, що утруднює аналіз  впливу змін цін і інших  факторів на формування показників. [16] 

  

3. Сучасний  стан  фінансової діяльності малих підприємств в Україні

 

   Підприємництво  в Україні після більш ніж 70-літньої  перерви має невелику історію. Тому його становлення і розвиток пов’язані з чисельними проблемами фінансового характеру. Економіка України до початку 90-х років була в основному повністю одержавленою, тобто абсолютна маса підприємств перебувала у власності держави чи під таким її контролем, що говорити про інші форми власності реально було просто неможливо. Отже, зародження підприємства пов’язане з появою насамперед малих підприємств як найхарактерніших представників реального підприємництва у чистому вигляді, де власник підприємства є водночас і його головним менеджером.

   Найбільше малих підприємств зосереджено  у сфері торгівлі й громадського харчування – близько 50%. У галузях промисловості та бцдівництва – відповідно 14% і 10%. У сфері побутового обслуговування населення було створено понад 5% малих підприємств, в інших галузях частка їх становила від 0,4% до 2,4%. У сільському господарстві частка малого бізнесу дорівнює лише 2,3% у 2009 році.

   З 197 127 малих підприємств, зареєстрованих у країні, реально здійснювали  свою діяльність тільки 155 456, або 78,8%. Найбільший обсяг продукції був виконаний  у торгівлі - 39,3% від загального обсягу.у  середньому на одне діюче торгівельне підприємство припадає 0,117 млн. грн. виконаних робіт і послуг. У розрахунку на одне торгове мале підприємство в 2009 році припадало 2,2 тис. грн. прибутку, водночас у цілому в Україні прибуток на одне мале підприємство становив лише 0,8 тис. грн. [13, 17]

   Малий бізнес не лише виготовляє продукцію, формує валовий дохід і прибуток, а й досить активно бере участь у процесі утворення централізованих  державних фондів коштів за рахунок  податкових платежів.

   Частка  приватних малих підприємств  у загальній кількості функціонуючих підприємств становила близько 30%, але основна частина малих підприємств припадала на колективну форму власності (понад 65%). Малі підприємства колективної форми власності виробили більш як 3/4 усієї продукції, тоді як приватні малі підприємства тільки 16,5%. Колективні малі підприємства забезпечили одержання майже 3/4 валового доходу від реалізації продукції, у той час як приватні лише 24%. Однак прибутковими виявилися приватні підприємства, а малі підприємства інших форм власності одержали балансовий збиток. У розрахунку на одне приватне підприємство було отримано 4,85 тис. грн. балансового прибутку.

   З метою виходу з економічної кризи  та виправлення становища, що склалося в державі у сфері малого підприємництва, Верховна Рада України прийняла Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року та Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 року, із розробленими Кабміном України “Заходами щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2001 рік”. Програма складається із комплексу заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо розв’язання проблем розвитку малого підприємництва. Зокрема, програмою передбачені активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів; пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; розробка та запровадження ефективних кридитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва.

   Законом передбачається фінансування програм  підтримки малого підприємництва за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних  від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом [13].

   На 2010 рік у видатковій частині Державного бюджету України на підтримку малого і середнього підприємництва було виділено 27,0 млн. грн., які спрямовані на: впровадження регіональної політики - 65,7%, активізацію фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки - 12,1%, сприяння створенню інфраструктури - 22,2%. Що стосується окремих програм сприяння розвитку і підтримки малого підприємництва, в 2005 році кошти в сумі 32,3 млн. грн. мали бути спрямовані на фінансуваня значних програм.

   Таким чином, необхідний диференційований підхід до малих підприємств, що повинен  знайти відображення у всіх законодавчих актах України, у тому числі в  законах з оподаткування, податковому  кодексі. Однак мало звільнити підприємців від необгрунтованого податкового тягаря, треба надати їм, осбливо на початковому етапі, відповідну фінансову підтримку:

• створення законодавчо-нормативних умов, сприятливих для одержання необхідних кредитів і позичок від комерційних банків та фнших фінансових установ;
• фінансово-кредитна підтримка малих підприємств із боку держави за умови здійснення діяльності, що сприяла б скороченню безробіття, підвищенню обсягу виробництва товарів та послуг, розв’язувала б соціальні проблеми суспільства;
• надання підприємствам малого бізнесу відповідних фінансових та інших послуг на пільгових умовах із боку держави для стимулювання розвитку малих підприємств.[9]

 
 
 
 
 
 

2. Дослідження фінансового стану  НВКФ “Енергія-Юг”.

 

   2.1.Основні  напрямки фінансової  діяльності НВКФ  “Енергія-Юг” 

   Науково-виробнича  комерційна фірма “Енергія-Юг”  створена з метою сучасної підприємницької  діяльності учасників, розвитку ринка  товарів та послуг в регіоні, створенню робочих місць та отримання прибутку.

   Підприємство  діє на підставі Статуту, у відповідності  до Законів України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”  та інших законодавчих і нормативних  актів.

   Предметом діяльності НВКФ “Енергія-Юг” є торгівельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також створення торгової мережі магазинів.

   Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, що одержані від продажу, благодійних внесків та інших фінансових коштів.

   НВКФ  “Енергія-Юг” реалізує свою продукцію  по цінам, що встановлюються самостійно. Отримуючи товар від київських постачальників, фірма включає в ціну продукції свої 20%, з яких формується прибуток.

   Із  виручки від реалізації продукції, робіт, послуг та інших надходжень відшкодовуються  матеріальні та дорівнювальні до них витрати, витрати на оплату праці, виплачуються податки та інші обов’язкові платежи, сплачуються відсотки по кредитам. Чистий прибуток надходить у повне розпорядження НВКФ “Енергія-Юг”. За рахунок чистого прибутку підприємство формує резервний фонд у розмірі 25% від Статутного фонду. Формування зазначеного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань, але не менш 5% від суми чистого прибутку до досягнення фондом зазначеного розміру.

   Підприємство  самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку виходячи із попиту на виготовлену продукцію, роботи, послуги та необхідності свого виробничого та соціального розвитку, підвищення особистих доходів своїх працівників.  

   2.2. Методика розрахунку  та критерії оцінки  показників фінансового  стану 

   Фінансовий  стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.