Фактори, які впливають на прийняття фінансових рішень

      Багато  фінансових рішень приймається в  умовах ризику, оскільки зовнішня середа є нестабільною. І рівень ризику повинен враховуватися під час  прийняття фінансових рішень в якості найважливішого чинника. Приймати фінансові  рішення без поспіху, використовуючи максимальний обсяг інформації, враховуючи всі можливі ризики і розглядаючи  всі наявні варіанти допоможе фінансове  планування. А вибір оптимального варіанту фінансового рішення можна  здійснити на основі певних критеріїв  прийняття ризикового рішення. Їх формулювання залежить від ситуації, показників, необхідних для того, щоб охарактеризувати ризикову ситуацію з різних сторін, використовуючи оперативно що надходить  інформації про зміну умов зовнішнього  середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. УПРАВЛІННЯ  РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ-КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯМИ

 

2.1 Поняття інвестиції 

      В системі відтворення, безвідносно  до його суспільної форми, інвестиціям  належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення  як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну  основу його розвитку.

   Саме  поняття інвестиції (від лат. Investio одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.

   Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності з метою отримання  прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

   Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

     Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто  на розширення чи модернізацію виробничого  апарату. Це може бути пов'язано з  придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

     Інвестиції  відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний  ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в  перед в економічній конкуренції  галузі та підприємства, що в найбільшому  степені задовольняють попит  на ті чи інші товари та послуги. Отриманий  приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання. 

2. Форми та етапи реального інвестування

 

      Реальні інвестиції (капіталовкладення) можуть здійснюватись в декількох основних формах: 

         

      Рис. 2.1. Форми реальних інвестицій

        До нового будівництва відноситься  зведення підприємств, споруд  на нових будівничих майданчиках  згідно із затвердженими проектами.

      Розширення  діючих підприємств передбачає витрати  на будівництво за новим проектом другої та наступних черг реалізації даного підприємства, а також на будівництво та розширення діючих основних цехів, допоміжного та обслуговуючого виробництва і комунікацій на території даного підприємства або  прилеглих до неї майданчиків.

      Під реконструкцією діючого підприємства розуміється здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва  нових та розширення діючих цехів  основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і розширенням  діючих об’єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого  та фізично зношеного обладнання, механізацією та автоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій в технологічних  ланках і допоміжних службах. Крім того, до реконструкції діючого підприємства, відноситься будівництво нових  цехів та об’єктів тієї ж потужності або потужності, яка відповідає обсягу випуску кінцевої продукції підприємства, замість ліквідованих цехів та об’єктів того ж призначення, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

      Технічне  переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності  до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів по підвищенню технічного рівня окремих ділянок  виробництва, агрегатів, установок  шляхом впровадження нової техніки  та технології, механізації та автоматизації  виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства.

      Така  форма інвестування, як придбання  інших підприємств здійснюється тільки великими підприємствами, так  як вимагає великих обсягів інвестування коштів. Ця форма інвестицій призводить до зростання сукупної вартості активів  обох підприємств і дає їм певні  переваги перед конкурентами за рахунок  взаємного доповнення технологій та номенклатури продукції, що випускається, за рахунок появи можливостей  зниження рівня затрат шляхом економії на великих оптових закупках сировини та матеріалів за рахунок спільного  використання мережі збуту тощо.

      Необхідно виділити новий напрям довгострокових вкладень підприємств придбання  нематеріальних активів: патенти, ліцензії, торгові марки, товарні знаки, інші права по використанню виробничої інформації, права на користування землею або  природними ресурсами, програмними  продуктами, права на інтелектуальну власність тощо.

      Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від багатьох факторів: завдань  галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяльності підприємства; можливостей  впровадження нових технологій; наявності  власних інвестиційних ресурсів і/або можливості використання позикових  або залучених ресурсів.

      Процес  реального інвестування включає  в себе ряд етапів і стадій рис.2.2  

        Рис. 2.2. Етапи реального інвестування

        Процес здійснення реального  інвестування починається з пошуку  і вибору інвестиційної ідеї  з врахуванням цілей розвитку  підприємства. Рішення про здійснення  реальних інвестицій може прийматися  на підставі наступних цільових  установок підприємства:

• стримання або стимулювання частини ринку товару, що виробляється, або послуг, що надаються;

• необхідність випуску нового товару або послуги;
• формування або підтримка іміджу підприємства;
• досягнення максимального використання ресурсів підприємства.

      Також при визначенні інвестиційної ідеї підприємство враховує досвід проведення реальних інвестицій, галузеві особливості  своєї діяльності, кваліфікацію персоналу, наявність фінансових ресурсів для  інвестування тощо.

      Вибір інвестиційної ідеї може здійснюватися  за прийнятою в міжнародній практиці класифікацією вихідних можливостей  для такого вибору. Ця класифікація включає в себе наступні складові:

      - наявність корисних копалин або інших природних ресурсів, що придатні для переробки та виробничого використання;

      - можливі в майбутньому зміни в попиті під впливом демографічних та соціально-економічних факторів або в результаті появи на ринку нових типів товарів;

      - структура та обсяг імпорту, що можуть стати поштовхом для розробки проектів, направлених на створення імпортозамінного виробництва;

      - досвід та тенденції розвитку структури виробництва в інших країнах;

      - потреби, які вже виникли або можуть виникнути в галузях-споживачах в межах вітчизняної або світової економіки;

      - інформація про плани збільшення виробництва в галузях-споживачах, або про зростаючий попит на світовому ринку на продукцію, що вже виробляється;

      - можливості диверсифікації виробництва;

      - доцільності збільшення масштабів виробництва з метою зниження витрат при масовому виробництві продукції;

      - загальноекономічні умови.

      На  підставі наведених можливостей  підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо обрана ідея відповідає концепції  розвитку, вона опрацьовується більш  ретельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку конкретного  інвестиційного проекту.

      В подальшому, залежно від конкретного  виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення  в інвестиційному проекті. Він має  особливо важливе значення при залученні  зовнішнього фінансування. Інвестиційний  проект дозволяє, в першу чергу, підприємству, а потім й іншим інвесторам всебічно оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

       

        Рис. 2.3. Складові інвестиційного проекту

3. Оцінка ефективності інвестиційних проектів

 

      Оцінка  ефективності інвестиційних проектів. Головним критерієм оцінки інвестицій є окупність, тобто швидкість  повернення інвестору вкладених  коштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у  життя фінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов’язаний з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції  інших підприємств, прибуток від  вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі організації, проценти на депозити в комерційних банках тощо.

      Головним  питанням при здійсненні оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими  потоками (саме на цьому ґрунтуються розрахунки окупності інвестицій) є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні для інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капіталу.

      Для вирішення цієї проблеми у фінансовому  менеджменті оперують такими поняттями, як вартість початкових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти.

      Вартість  початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних  вкладень, представляє собою суму інвестицій. Такі вкладення мають  довгостроковий характер, причому, якщо за їх рахунок створені нові основні  засоби і нематеріальні активи, вартість цих активів протягом тривалого  часу (більше року) поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється. Протягом “життєвого циклу” проекту капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений у оборотні активи (в тому числі, грошові), по закінченні “життєвого циклу” проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи представляє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

      Склад інвестиційних витрат на проекти, пов’язані  з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає  витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію  виробництва, на удосконалення технологічних  процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба  врахувати також суму авансування  в оборотні активи для створення  мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової  продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних  активів, без яких здійснення проекту  є неможливим.