Дослідження співвідношення і ефективності відтворення основних фондів

          Керівництво також повинно  вміти оцінювати як вплинуть на структуру  організації та її діяльність загальні зміни стану економіки. Стан економіки  впливає на вартість всіх вхідних  ресурсів і здатність споживачів купувати певні товари та послуги. Зараз Україна переживає економічний спад, а отже зниження купівельної спроможності споживачів.

    Керівництво організації повинно з'ясувати, чи володіє воно внутрішніми силами, щоб скористуватися зовнішніми можливостями, та і чи існують у неї слабкі сторони, що можуть ускладнити проблеми, пов'язані з зовнішніми факторами. В обстеження входять такі функції, як маркетинг, бухгалтерський облік, операції провадження, людські ресурси, культура корпорації. При обстеженні функції маркетингу необхідно звернути увагу на галузі аналізу:  конкурентноспроможність і бажана частка ринку в відсотках до його загальної місткості, що є суттєвою метою для компанії; різноманітність та якість асортименту виробів, що постійно контролюються та оцінюються вищим керівництвом; ринкова демографічна статистика, контроль за змінами на ринку у інтересах споживачів; ринкові дослідження та розробки нових товарів та послуг; передпродажне та післяпродажне обслуговування клієнтів, що ї одним з слабких місць у підприємництві; ефективний збут, реклама та просування товару (агресивна, компетентна група служби збуту); творчо направлена спрямована реклама і просування товару служить  гарним доповненням до асортименту виробів.

    Аналіз  фінансового стану може принести користь фірмі  виявити наявні потенційні внутрішні слабкості організації у порівнянні з її конкурентами. Надто важливим для тривалого виживання фірми є безперервний аналіз управління операціями. У ході обстеження внутрішнього середовища слідує звернути увагу на наступні питання: Чи може організація продавати товар чи послуги по більш низьким цінам, ніж її конкуренти? Якщо немає, то чому? Який доступ організація має до нових матеріалів? З якою  кількістю постачальників вона пов'язана? Яке обладнання на організації? Чи розрахована закупівля на зниження величини матеріальних запасів та часу реалізації замовлення? Чи існують адекватні механізми контролю над вхідними матеріалами та виробами, що виходять? Чи залежить продукція організація сезонним коливанням попиту? Якщо так, то як виправити існуючу ситуацію? Чи  може організація обслуговувати той ринок, що не можуть обслугувати її конкуренти? Чи має організація ефективні та результативні системи контролю якості? Наскільки ефективно спланований та спроектований процес виробництва?

    Розглянемо  слабкі сторони організації:

• Громіздкість структури, неповороткість, повільність апарату керування.
• Відсутність конкретної матеріальної зацікавленості персоналу.
• Фактично абсолютна незмінність структури організації, не зважаючи на величезні зміни колишніх років.
• Згаяний час.
• Надія на допомогу держави.

    Необхідно:

• Не боротися з конкурентами, а намагатися домовитися з ними про який-небудь розподіл галузей діяльності.
• Потрібні інвестиції, щоб хоч як-небудь загрузити базу, що залишилась.
• Зменшити ризик неправильного розміщення засобів через некомпетентність апарату.

    Аналіз  зовнішніх умов дає уявлення про  сприятливі і несприятливі фактори, які існують на ринку [2, ст.49]. Але  вони можуть бути оцінені тільки у  відношенні сильних і слабких  сторін організації. Мета оцінки сильних і слабких сторін організації в тому, щоб закріпитися на ринку і захищати свої слабкі сторони.

    Причини для проведення аналізу сильних  і слабких сторін внутрішнього середовища такі:

• Знайти найкращі засоби досягнення результатів;
• Необхідно базувати свої дії на реальних, а не на бажаних факторах;
• Минулий успіх не є достатньою основою для майбутнього успіху;
• Причини важливі для розуміння не тільки того, що зроблено, але й чому воно зроблено.

    При аналізі проводиться оцінка таких  внутрішніх факторів як:

• Стан ринку і рівень обслуговування;
• Фінансові ресурси;
• Операційна діяльність і продуктивність;
• Технологія;
• Управління і штати;
• Організація;
• Інформація;
• Система обслуговування.

    Стан  ринку і рівень обслуговування –  важливо вияснити, які товари і  послуги відповідають відповідним вимогам, і вияснити на яких необхідно зосередити свою діяльність.

    Товари  і послуги: сприяють для розвитку сприятливих можливостей розвитку діяльності організації в межах  інвестицій; виконані і виконуються  добре, але їх подальше зростання  уповільнюються; повільно зростають чи знижуються при неактивному ринку, потребують більших затрат аніж прибуток, який отримується.

    Організація — оцінює, допомагає чи заважає  структура у виконанні задач.

    Інформація  – вирішить чи необхідна відповідна інформація, коли і де вона необхідна організації, оцінить погіршення виконання роботи через погане або несвоєчасне надання інформації.

    Система обслуговування – оцінює як багато часу потребує обслуговування; скільки  коштує система обслуговування; який потенціал має для покращання.

    Витоки  більшості проблем у організації  приховані у людських ресурсах. Тут  необхідно враховувати: тип співробітників, компетентність та підготовку  керівництва, систему винагород, спадкоємність  керівних посад, підготовку та підвищення кваліфікації співробітників, втрата провідних фахівців та причини цього, якість виробів. Імідж організації створюється за допомогою співробітників, клієнтів та суспільної думки. Культура та імідж закріплюються чи послабляються репутацією. Призвівши  внутрішні сильні і слабі сторони у відповідність з зовнішніми загрозами та можливостями, керівництво готово до вибору відповідної стратегічної альтернативи.

3. Основні економічні показники  виробничо-господарської  діяльності

    Прибуток (доход) і рентабельність як основні  показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу – підсумкового синтетичного документу про наявність використання коштів на певну дату (кінець кварталу, року).

    Оскільки  структура балансу наших підприємств  поступово змінюється у напрямку адаптації до ринкових умов, для  ілюстрації візьмемо баланс ТОВ “Буддеталь” (Додаток 1). Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу), і пасив, що характеризує їх джерела. Активи включають фізичне , грошове і нематеріальне майно, яке у балансі  поділяється на дві групи: фіксовані і поточні активи.

    Фіксовані активи – це майно, створене за рахунок довгострокових інвестицій, яке має тривалий термін обігу (більше року), передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та ін. Фіксовані активи ще називають основним капіталом. Основні фонди і нематеріальні активи у балансі оцінюються по їх повній вартості, але у підсумок включаються по залишковій вартості, тобто за вирахуванням амортизаційних відрахувань (зносу) [2, ст 56, 4, ст.45].

    Поточні активи включають мобільний елемент майна з коротким терміном обігу (до одного року). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізовуються.

    Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюватись у гроші. Цю здатність  називають ліквідністю. Поточні  активи більш ліквідні ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. За умов нормального функціонування економіки найбільш ліквідні активи – це гроші, цінні папери, на які є попит на ринку, та дебіторська заборгованість.

    Меншу ступінь ліквідності мають товарно-матеріальні запаси та затрати. Але це загальні оцінки. Вони можуть змінюватись в конкретних економічних ситуаціях під впливом макро- і мікрочинників. Пасиви балансу складаються з  капіталу у різних формах заборгованості (зобов’язань).

    Боргові зобов’язання у балансі поділяються  на довго- та короткострокові. Довгострокові  – це ті зобов’язання, які погашаються  на раніше ніж за рік від дати складання балансу, короткострокові  – в межах року. Короткострокові  боргові зобов’язання включають не тільки кредити, але й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками по оплаті праці, виплаті податків, обов’язковим відрахуванням на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.

    Співвідношення  між окремим групами активів  і пасивів балансу мають важливе  економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового  стану підприємства. Це співідношення  можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства [18, ст. 34].

    Аналіз  фінансових показників при слідуючих  даних ( тис.грн.):

Загальний валовий прибуток за рік     В т.ч. ПДВ	1886,4     258,7
Виручка від продажу товарів	1627,7
Собівартість  проданих товарів	1594,1
Чистий  прибуток	33,6
Оборотні   активи     Поточні активи	348,6     243,3
Власні  кошти	6986,0
Товарно-матеріальні  запаси	263,0
Довгострокові зобов’язання	198,0
Поточні зобов’язання	217,0
Заборгованість  покупців	228,0
Заборгованість  постачальникам	223,0
Річні закупки	916,7
Операційні  витрати на продаж	153,0
Сума  річних процентів	40

 

    Коефіцієнт  валового прибутку.

    Коефіцієнт  валового прибутку показує наскільки  ефективно менеджери підприємства   використовують матеріальні ресурси та робочу силу у виробничому процесі.

      Коефіцієнт     Виручка від         _     Собівартість 

    валового     =  продажу товарів___ проданих товарів ;

    прибутку            Виручка від продажу товарів 

Коефіцієнт  валового прибутку =   або 2%;

    Коефіцієнт  валового прибутку зменшується, якщо витрати  на матеріали та заробітну плату  різко зростають (звичайно, якщо підприємство не зробить підвищення цін). Один із способів виявити, чи високі ці витрати, – це порівняти їх з витратами аналогічних підприємств. Якщо вони вищі, тоді слід подбати про те, аби краще контролювати витрати на оплату праці та матеріали. 

    Коефіцієнт  чистого прибутку.

    Цей коефіцієнт належить до показників, що визначаються всією діяльністю фірми.  Або  іншими словами, він порівнює чистий доход з виручкою. 

    Коефіцієнт         Чистий прибуток  

      чистого  = після утримання податків   ;

    прибутку     Виручка від продажу товарів

    Коефіцієнт  чистого прибутку =     або 2%;

    Одні  фірми мають високий коефіцієнт чистого прибутку – понад 20 %, а інші мають низький коефіцієнт чистого прибутку – приблизно 2% – 5%. Величина  цих коефіцієнтів різна в різних галузях. Компанії де менеджмент кращій, мають вищі прибутки, бо вони краще оперують своїми ресурсами.

    Підприємству  вигідно мати вищі коефіцієнти прибутку, ніж середні по галузі, а якщо можливо, то й постійно підвищувати  ці показників, бо тоді на фірму звернуть увагу інвестори.

    Крім  того коефіцієнт чистого прибутку буде підвищуватися, якщо фірма зменшуватиме витрати за будь-якого обсягу товарообороту.

    Поточний  коефіцієнт ліквідності.

    Поточний  коефіцієнт ліквідності це співвідношення між оборотними (поточними) активами та поточними зобов’язаннями.

    Поточний  коефіцієнт  =         Оборотні активи

                  ліквідності         Поточні зобов’язання 

    Поточний  коефіцієнт ліквідності = = 1,4