Державний бюджет

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподіль­на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до­даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існу­вання держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най­більшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відом­ствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держа­ви, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

1.3 Призначення бюджету в ринковій економіці

Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці при­таманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно само­стійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втру­чання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровироб­никами за ринки збуту тощо.

Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити та­ких важливих для держави питань економічного характеру, як роз­виток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, мало­рентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання фун­кціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів.

Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих про­цесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — еко­номічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бю­джетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

    • рівновага доходів і видатків;

•          бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над нормативними видатками;

•          бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей).

1.4 Взаємозв’язок бюджету і соціально-економічних процесів

Сучасний рин­ковий механізм господарювання в основному спрямований на роз­виток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бю­джетної політики.

Бюджетна політика — сукупність заходів держави з органі­зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її еко­номічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політи­ка органами влади — законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців — науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.

Сутність бюджетної політики:

 бюджетна політика відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання;

 бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Напрями бюджетної політики:

 Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабі­лізації, подоланню інфляційних процесів та структурній перебудові;

 Здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників то­варів та послуг усіх форм власності та зменшення подат­кового тиску на них;

 Здійснення структурних реформ за критерієм економіч­ного зростання і підвищення рівня економіки України;

 Формування взаємовідносин у бюджетній системі в на­прямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

 Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

 Пошук додаткових джерел доходів бюджету.           

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох орга­нічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики.

Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політи­ки, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі ство­рюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямо­ваність бюджетних відносин у складній соціально-економічній си­стемі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бю­джетний механізм є складовою фінансового механізму.

Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує дер­жава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення на­лежних умов для економічного і соціального розвитку.

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, ви­користовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.

Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні про­цеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші норма­тивні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учас­ників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "пра­вил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо пе­рерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

     Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це дося­гається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінан­суються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та со­ціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціаль­них груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирі­шено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки по­датків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, дер­жана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.

Зв'язок бюджету із зовнішнім сере­довищем взаємний - не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напря­мами — економічні, соціальні, політичні.

Об’єктивні фактори:

   Характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету;

   Природні особливості країни;

   Економічні  особливості  країни;

   Соціальні особливості країни;

   Традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі;

Суб’єктивні фактори:

   Тип держави;

   Політика уряду у відповідний періоду;

   Пріорітети розвитку;

   Зовнішня і внутрішня економічна ситуація;

Напрями впливу на бюджет:

1.Економічні:

  валовий внутрішній продукт;

  національний дохід;

  економічне зростання (спад) виробництва;

  продуктивність суспільної праці;

  співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

  розвиток важливих галузей науки і техніки;

  фінансова політика.

2.Соціальні :

  обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

  розмір споживчого кошика;

  товарообіг державної та комерційної торгівлі;

  мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

  мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

3.Політичні:

  забезпечення обороноспроможності країни;

  підтримання внутрішнього правопорядку ;

  раціональна організація управління державою;

  ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.

2 Основні джерела формування Державного бюджету

2.1 Сутність доходів Державного бюджету

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними норма­тивними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бю­джету відображають економічні відносини держави з підприємства­ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адмі­ністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конститу­цією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджет­них доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціаль­ної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стра­тегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обо­в'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

2.2 Джерела доходів

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бю­джетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретиза­ція доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Дер­жавний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в таблиці 1.

Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету