Склад та структур фондів.Аудит, основні завдання аудиторського контролю

     7. Передача коштів між загальним  та спеціальним фондами бюджету  дозволяється тільки в межах  бюджетних призначень шляхом  внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).

     8. Платежі за рахунок спеціального  фонду бюджету здійснюються в  межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

     9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами допускається у випадку, передбаченому частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також при розміщенні закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і при розміщенні вищими та професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

     10. Планові і звітні показники  щодо бюджетного відшкодування  податку на додану вартість, повернення  кредитів до бюджету, погашення  боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов'язково відображаються з від'ємним значенням.

     Ст. 13 Бюджетного кодексу України визначено складові частини загального і спеціального фондів бюджету. До загального фонду зараховано всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, які здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

     Складовими  частинами спеціального фонду бюджету  є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (в тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

     Склад доходів і видатків загального та спеціального фондів бюджету деталізовано у ст. 29 Кодексу стосовно державного бюджету та у ст. 64--69 щодо місцевих бюджетів, а також видатків: у  ст. 30 і 31 -- стосовно державного бюджету та у ст. 70 і 71 -- щодо місцевих бюджетів.

     Питання щодо розподілу бюджету на загальний  і спеціальний фонди щорічно  визначаються в законі про Державний  бюджет України. Підставою для рішення  Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

     Бюджетним кодексом передбачено, що при складанні  й виконанні бюджету можливі  трансферти із загального фонду до спеціального фонду, однак до них встановлені суворі обмеження. Ч. 7 ст. 13 Кодексу визначено, що передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України на черговий рік, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього. Винятком є випадок, передбачений ч. 2 ст. 57 цього Кодексу.

     Згідно  з ч. 2 ст. 29 Кодексу до доходів  загального фонду бюджету належать податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи, які в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету (всього 46 позицій). Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

     Формування  доходів спеціального фонду має  здійснюватися за рахунок конкретно  визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються  гранти або дарунки, які можуть отримувати розпорядники бюджетних коштів на конкретну потребу.

     З метою вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових  бюджетних правил) у Бюджетному кодексі  України визначено термін “власні  надходження” бюджетних установ, перелік їх груп та напрями використання (ч. 4 ст. 13 Кодексу).

     Власні  надходження бюджетних установ  отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включаються  до спеціального фонду бюджету. Перелік  власних надходжень бюджетних установ  і організацій визначається Кабінетом Міністрів України та класифікується таким чином:

     -- перша група -- надходження від  плати за послуги, що надаються  бюджетними установами згідно  із законодавством;

     -- друга група -- інші джерела  власних надходжень бюджетних установ.

     У складі першої і другої груп виділяються  підгрупи (ч. 4 ст. 13 Кодексу).

     Використання  власних надходжень бюджетних установ  здійснюється з урахуванням ч. 9 ст. 51 Кодексу.

     У складі бюджетів має передбачатися  певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 24 Кодексу). Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

     Розподіл  бюджету на загальний і спеціальний  фонди стосується не тільки державного бюджету України, а й місцевих бюджетів, які можуть бути поділені на загальний і спеціальний фонди за наявності такої норми у відповідному законі. Перелік доходів загального фонду місцевих бюджетів наводиться в ч. 1 ст. 69 Кодексу (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів -- у ч. 2 ст. 69 Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку місцевих бюджетів (ч. 4 ст. 71 Кодексу). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Правова регламентація державних витрат в Україні 

     Витрати у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господар­ство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транс­порт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації й інфор­матика; інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

     У невиробничій сфері витрати державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це витрати на: освіту; охорону здоров’я; соціальний захист і соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне уп­равління; судову владу.

     Функціональний  поділ видатків дозволяє виявити  пропорції в розподілі бюджетних  коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі  суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує на сьогодні більше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

     Щодо  установ і організацій бюджетної  сфери можна вирізнити такі витрати:

     – оплата праці працівників бюджетних  установ;

     – придбання предметів постачання та матеріалів;

     – витрати на відрядження;

     – оплата послуг з утримання бюджетних  установ;

     – оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

     – інші.

     До  недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов’язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видат­ків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

     Видатки Державного бюджету регламентуються  відповідними законодавчими та нормативними актами - Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

       Починаючи з 2000 року у Державному  Бюджеті, в його видаткової  частини передбачаються два фонди  - загальний і спеціальний. 

       У Законі України "Про бюджетну систему України" передбачено такі види видатків як поточні витрати і видатки розвитку.

       Поточні витрати - це витрати  бюджетів на фінансування мережі  підприємств, установ, організацій  та органів, які діє на початок  бюджетного року, а також на  фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, які не відносяться до витрат розвитку. У складі поточних витрат окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені розширенням мережі перелічених вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

       Видатки розвитку - це витрати  бюджетів на фінансування інвестиційної  та інноваційної діяльності, зокрема:  фінансування капітальних вкладень  виробничого і невиробничого  призначення; фінансування структурної  перебудови народного господарства; субвенції та інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням.

       До витрат, які фінансуються з  Державного бюджету належать  видатки на: державне управління; судову владу; міжнародну діяльність; фундаментальні та прикладні  дослідження і розвитку науково-технічного прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення; національну оборону; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; освіти; спеціалізовані школи; культуру і мистецтво, охорону здоров'я; соціальний захист та соціальне забезпечення; державні спеціальні програми; фізичну культуру і спорт; державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки; державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики, державні програми щодо охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки створення і поповнення запасів і резервів; обслуговування державного боргу; проведення виборів і референдумів; інші за програми, які мають виключно державне значення.

     Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється  тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях  за рахунок скорочення централізованих  капітальних вкладень; послідов­но виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.