Склад та структур фондів.Аудит, основні завдання аудиторського контролю

     Стосовно  підприємницької діяльності фінанси  можна визначити як елемент бізнесу, пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення підприємницької діяльності. Нерідко в нашій економічній літературі фінанси визначаються як економічні відносини, які проводяться в грошовій формі і за допомогою яких реалізуються процеси розподілу і перерозподілу ВВП і національного багатства. Передбачається, що такі відносини здійснюються між певними суб'єктами, а в якості об'єктів виступають ВВП та національне багатство. Такий підхід фіксує те, що в процесі фінансової діяльності приймають участь різні суб'єкти, які взаємодіють між собою. При цьому така взаємодія зводиться до розподілу та перерозподілу виробленого продукту та цінностей, які мали місце до господарського процесу.

     Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організація ефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів, використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

     У якості об'єктів фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Фінансові ресурси - це сукупність фондів, які приймають участь в забезпеченні діяльності суб'єктів і здійснюють обіг в грошовій формі. Фінансові ресурси завжди знаходяться у власності тих чи інших суб'єктів і використовуються для вирішення поставлених задач. До складу фінансових ресурсів відносяться активи, які залучаються "до проведення господарських або негосподарських операцій Обіг фінансових ресурсів між суб'єктами відображається збільшенням або зменшенням цінностей та відповідних зобов'язань. Тому обіг фінансових ресурсів передбачає врахування змін у складі як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.

     Фінансові ресурси завжди є обмеженими. Тому їх залучення потребує створення  певних умов. Фінансові ресурси можуть бути мобілізовані тільки тими суб'єктами, які мають можливості їх раціонального використання. Надання фінансових ресурсів певним суб'єктам, як правило, передбачає їх повернення в установлені строки, платність, забезпечення, цільовий характер використання та виконання інших вимог. Разом з тим, фінансові ресурси можуть надаватись суб'єктам і на безповоротній основі. Такі операції мають місце в процесі емісії і розміщенім акцій, державного фінансування, безоплатної передачі ресурсів та ін.

     Фінансам  в економічній системі держави  належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов’язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів.

       Фінанси мають забезпечити ефективне  формування та використання фондів  фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

     Призначення фінансів – забезпечити необхідні  умови для здійснення процесу  створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

       Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. У складі державного чи місцевих бюджетів – це витрати на розвиток економіки в формі капітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавних комплексних програм. За умов перехідної економіки – це насамперед фонди, призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладних науково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробки нових технологій.

       Треба завважити, що на практиці  задіяні різноманітні форми й  методи використання фінансів  для підвищення ефективності  виробництва. Так, в Україні, поряд із асигнуваннями з бюджету на капітальні вкладення, виплату дотацій, субсидій, проведення деяких видів робіт у агрокомплексі, існують фонди конверсії та інноваційний фонд.

       Пошук кращої можливості використання  фондів фінансових ресурсів на  всіх рівнях для підвищення ефективності виробництва шляхом фінансового забезпечення потреб розвитку економіки, стабілізації фінансового становища в державі – одне з основних завдань фінансової політики владних структур. 

       Фінанси виконують свою роль  за допомогою форм і методів створення й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями і передусім – з ціною. Ціна це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту.

       У теорії й практиці цінові та фінансові методи часто розглядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесів. Є підстави стверджувати, що ці методи доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації.

       У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.

       Для виплати заробітної плати  на підприємстві створюються  фонд фінансових ресурсів. Це  свідчить про органічний зв’язок  фінансів і заробітної плати.  Фінанси створюють умови для  функціонування заробітної плати.  Кошти, що надходять в розпорядження працівника, є свідченням того, що відбувся процес обміну товару – робоча сила на товар-гроші. У подальшому товар-гроші обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що відбувається простий товарообмін.

       Проте людина, одержавши заробітну  плату, використовує її не лише  для обміну на товари першої  необхідності. Вона створює фонди  грошових засобів для придбання  товарів тривалого користування, цінних паперів із метою одержання  доходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.

       Фінанси та заробітна плата  перебувають у постійній взаємодії.  Так, держава регулює заробітну  плату за допомогою податків, створюючи загальнодержавні фонди  фінансових ресурсів. Водночас держава  за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

       Фінанси тісно пов’язані з  кредитом, по суті, мають однакову  економічну природу. Вони виражають  рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою специфіку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фінансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту.

       Фінанси формують централізовані  й децентралізовані фонди фінансових  ресурсів на рівні підприємств  і держави. У процесі використання  цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві  з’являються тимчасово вільні  кошти, а на іншому – потреба в них.

       При нестачі у підприємницьких  структур коштів для виробничої  діяльності та розширення виробництва  вони використовують кредит як  джерело формування фінансових  ресурсів. При наявності вільних  коштів підприємство їх продає  банку на певний час. 

     В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

       · акції;

       · облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

       · облігації місцевих позик;

       · облігації підприємств;

       · казначейські зобов'язання республіки;

       · ощадні сертифікати;

       · інвестиційні сертифікати;

       · векселі;

       · приватизаційні папери.

       Розглянемо їх докладніше. Акція  - цінний папір без установленого  строку обігу, що засвідчує  дольову участь у статутному  фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному  товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

       Акції можуть бути іменними  та на пред'явника, привілейованими  та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

       Привілейовані акції дають власникові  переважне право на одержання  дивідендів, а також на пріоритетну  участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

       Привілейовані акції можуть випускатися  із фіксованим у процентах  до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

       Якщо розмір дивідендів, що сплачуються  акціонерам, по простих акціях  перевищує розмір дивідендів  по привілейованих акціях, власникам  останніх може провадитися доплата  до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

       Привілейовані акції не можуть  бути випущені на суму, що перевищує  10 процентів статутного фонду  акціонерного товариства. Порядок  здійснення переважного права  на одержання дивідендів визначається  статутом акціонерного товариства.

     Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує  зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в  передбачений в ньому строк з  виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

       Випускаються облігації таких  видів: 

      1.облігації внутрішніх і місцевих позик; 

      2.облігації підприємств.

       Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

       Умови випуску і розповсюдження  облігацій підприємств визначаються законодавством України і статутом емітента. Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. 

     Казначейські  зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів  на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають  право на одержання фінансового доходу.