Система фінансового контролю

     Так, за радянських часів фінансовий контроль визначався як діяльність державних і громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. Таким чином, Е.О. Вознесенський визначає фінансовий контроль як різновид державного контролю.¹²

     Л.А. Савченко відзначає, пряму залежність фінансового контролю від фінансової діяльності, її цілей та завдань. За часів командно-адміністративної системи  «фінансовий контроль сприяв досягненню певної мети і тому фактично був  спрямований лише на перевірку повного  і своєчасного використання коштів державного бюджету»¹³

     Кінцевою  метою фінансової діяльності сьогодні є збір запланованих грошових коштів у відповідні грошові фонди та раціональне й ефективне використання грошових коштів для вирішення завдань  і виконання функцій держави. Відповідно, фінансовий контроль –  діяльність, основна мета якої –  забезпечити охорону державної  власності, раціональне та економічне використання грошових коштів.¹⁴

     Основним  недоліком даного визначення є відсутність  вказівки на суб`єкта (суб`єктів фінансового  контролю), що призводить до певної невизначеності, зокрема не зрозуміло, яка категорія  осіб має право здійснювати фінансовий контроль, внаслідок чого визначення поняття є не повним.

     У той же час, Л.А. Савченко надає й  інше визначення, у якому ліквідовано  зазначений недолік, зокрема зазначається, що «фінансовий контроль – це діяльність державних органів і недержавних  організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і  використання фінансових ресурсів держави».¹⁵

     І.А. Бєлобжецький вважає, що фінансовий контроль – результат практичного використання державою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси – можливості виступати засобом контролю за виробництвом, розподілом і використанням сукупного суспільного продукту і національного доходу.¹⁶

     У зазначеній дефініції суттєвим недоліком  є ототожнення понять « контрольна функція фінанси» і «фінансовий  контроль», що є недоречним, адже ототожнювати можна лише слова-синоніми, тобто  ті, що мають ідентичний  або близький лексичний зміст.

     До  того ж і сам І.А. Бєлобжецький зазначав, що не можна «однозначно трактувати поняття»¹⁷, зазначені вище.

     Н.І. Хімічева розглядає фінансовий контроль як «контроль за законністю та цілеспрямованістю дій у сфері утворення, розподілу та використання грошових фондів держави та муніципальних утворень з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави та її регіонів».¹⁸

     У словнику фінансовий контроль визначається як контроль за веденням фінансової документації, її відповідності встановленим нормам і правилам; за дотриманням законодавства  при здійсненні фінансових операцій юридичними та фізичними особами; за  законністю та цілеспрямованістю дій  у сфері утворення, розподілу  та використання грошових фондів держави  органів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави та її регіонів¹⁹.

     Вважаю, дане визначення є не досить вдалим з огляду на те, що фінансовий контроль визначається як контроль. Більш доцільним  було б застосувати словосполучення  «вид державного контролю, спрямований  на…» або «діяльність, спрямована на…»

     На  думку Л.К. Воронової «фінансовий  контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів  публічної влади і недержавних  організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного усіх суб’єктів фінансових правовідносин».²⁰

    Л.А. Савченко зазначає, що «у самому визначенні поняття “фінансовий контроль” не потрібно вказувати, що  це цілеспрямована діяльність, оскільки далі з тексту видно на що вона спрямована, тобто конкретизовано її мету».²¹

     Становлення в Україні державного фінансового  контролю відбувалося одночасно  із процесом державотворення і переходом  до ринкових відносин.

     З початком реформ поширеною стала  думка про те, що в умовах переходу до ринкової економіки державний  фінансовий контроль втрачає своє колишнє  значення та стає зовсім непомітним²².

     Визначення  поняття фінансового контролю змінювалося  з розвитком суспільства. У наукових працях соціалістичного періоду, а  саме у працях Е.О. Вознесенського, фінансовий контроль розглядався як одна із форм контролю рублем на всіх стадіях розширеного  соціалістичного відтворення, важливу  ланку державного контролю за виробництвом і розподілом  суспільного продукту, використанням матеріальних грошових засобів, що належать суспільству. Фінансовий контроль це діяльність державних і  громадських органів, яка полягає  у перевірці обгрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві.²³

     В наш час дещо змінилися підходи  до визначення поняття фінансового  контролю. Ю. Воронін  висловив думку, згідно з якою фінансовий контроль слід розглядати як врегульовану правовими нормами діяльність державних органів місцевого самоврядування з перевірки формування, розподілу цільового ефективного і раціонального  використання державної і комунальної власності відповідно до чинного законодавства з метою виявити й попередити недоліки у роботі підконтрольних об´єктів.²⁴

     В.Г.Мельничук  дає таке поняття: фінансовий контроль – це один із видів державного контролю, що здійснюється спеціально створеними для цього державними органами і  службами, їх територіальними представництвами, органами виконавчої влади, контрольно-ревізійними  службами підприємств, установ, організацій, суб’єктами незалежного фінансового  контролю від імені державної  влади з метою перевірки законності та ефективності формування,  володіння  та використання коштів  зведеного  бюджету України, інших фінансових ресурсів, державного майна, фінансової діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності.²⁵  На думку І.Стефанюка, до переліку суб’єктів,  що здійснюють фінансовий контроль не віднесені органи місцевого самоврядування. Крім того,  предметом контролю поряд з фінансовими ресурсами безпідставно визначено державне майно,  фінансову діяльність, а також не враховано, що ці операції з майном та фінансова діяльність обслуговуються фінансовими ресурсами. Сам І.Стефанюк визначає фінансовий контроль, як систему активних дій, що здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами України, щодо стеження за функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення й блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна та коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних, приватних інтересів і потреб та удосконаленню управління економікою.²⁶

     На  думку професора Л.К. Воронової  фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і  недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих  грошових фондів держави з метою  найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів фінансових правовідносин.²⁷

     Це  визначення ще раз підкреслює ту думку, що фінансовий контроль є однією з  основних функцій держави, яка реалізується шляхом реалізації органами державної  влади своїх повноважень, встановлених Конституцією України та законами України, є процесом державного управління.

    На  підставі викладеного вище можна запропонувати таке визначення фінансового контролю, яке слід закріпити у відповідних нормативних актах, що визначатимуть загальні засади здійснення фінансового контролю, зокрема у Законі «Про фінансовий контроль в Україні» (який слід найближчим часом розробити та прийняти): «Фінансовий контроль – це врегульована нормами права діяльність держаних органів та інших, уповноважених на те законом органів та осіб, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності у процесі утворення, розподілу і використання державних фінансових ресурсів». 

1.3. Проблеми класифікації  фінансового контролю 

     Класифікація  – групування елементів єдиної системи  за однорідними ознаками. Класифікація фінансового контролю є інструментом, за допомогою якого можна більш  досконало дослідити сутність фінансового  контролю. 

     Вона  має не лише теоретичне, але і  практичне значення, адже неповнота  теоретичного дослідження спричиняє  наявність прогалин у розумінні  фінансового контролю, що в свою чергу прямо впливає на реалізацію його функцій, значно звужує можливості вдосконалення фінансового контролю.

    Питанню класифікації фінансового контролю приділялася незначна увага в радянській фінансово-правовій науці. Сьогодні в нових умовах розвитку зазначеному питанню приділяється дещо більша увага, але єдності у дослідженні класифікації фінансового контролю немає. Більшість вчених проводять класифікацію фінансового контролю за видами, формами та методами, хоча в основу поділу вони кладуть різні критерії або взагалі ніяких, що, у свою чергу, приводить до нечіткого визначення та неоднозначного розуміння різноманітних понять.²⁸

    Існування різних видів фінансового контролю зумовлене різноманітністю його функцій та завдань. Згідно з поглядами, що існували у фінансово-правовій науці  СРСР фінансовий контроль поділявся  на два види: державний та суспільний, у якому виділяли партійний, профсоюзний та народний контроль.²⁹

    На  даному етапі найпоширенішими критеріями поділу фінансового контролю на види є такі як час здійснення контрольних  дій, суб’єкти контролю, спосіб здійснення контрольних повноважень.³⁰

    Залежно від фактора часу проведення контролю виділяються такі види контролю:

1. Попередній фінансовий контроль, який здійснюється на стадії розробки і прийняття законів та інших нормативно-правових актів, передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-якого з фінансового чи іншого, пов’язаного з ним питання. Мета даного виду контролю – забезпечення об’єктивної оцінки доцільності прийняття відповідного рішення.³¹
2. Поточний фінансовий контроль, що полягає у систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва.³²
3. Наступний фінансовий контроль, який здійснюється за результатами фінансової діяльності.³³

    У той же час деякі вчені, наприклад, І.Пахомова, зазначає, що залежно від  часу здійснення є три форми здійснення фінансового контролю: попередній, поточний, наступний.³⁴

    У даному випадку вчені, що є прихильниками  зазначеного виду класифікації за основу поділу беруть такі критерії як час та форма, однак критерій класифікації має бути один.

    Залежно від підстав проведення контролю виділяють:

    обов’язків фінансовий контроль;

    ініціативний фінансовий контроль.³⁵

    Наступним критерієм класифікації фінансового  контролю є його суб’єкти здійснення.

    Так, О.О. Анісімов, розглядаючи інститут фінансового контролю зарубіжних країн, розрізняв п’ять видів фінансового контролю: парламентський, інституційний (державний), адміністративний, внутрівідомчий, місцевий. Він називав цей поділ «умовним» і зазначав, що в логічному відношенні він позбавлений змісту, але для розуміння фінансового контролю є корисним . Цю точку зору підтримує І.П. Устинова.³⁶

    Е.Вознесенський вважає, що фінансовий контроль має бути розмежований на державний, в рамках якого виділяється загальнодержавний, внутрівідомчий та внутрігосподарський і громадський. Аналогічної думки дотримується і О.Орлюк, що доповнює державний контроль ще одним різновидом – аудиторським.³⁷

    У той же час, виділяти аудиторський контроль, як підвид державного фінансового контролю є недоцільним, адже аудит – форма  фінансового контролю, а не її вид. Таким чином, у класифікації О. Орлюк застосовується два критерії поділу: суб’єкт та форма, що є не зовсім логічним.