Система фінансового контролю

 

     ЗМІСТ 

ВСУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Правове та економічне значення фінансового  контролю.....6

1.1. Фінансовий  контроль як вид державного  контролю...................................6

1.2. Значення, сутність та поняття фінансового  контролю…………….……10

1.3. Проблеми  класифікації фінансового контролю...…………………...........15

РОЗДІЛ 2. Система фінансового  контролю………………………………...22

2.1. Суб`єкти фінансового контролю…………………………………………..22

2.2. Об`єкти  фінансового контролю……………………………………...........26

2.3. Предмет фінансового контролю……………………………………...........29

РОЗДІЛ 3. Проблеми, напрямки вдосконалення та перспективи розвитку інституту фінансового  контролю………………………………..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..36

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….38

 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. Одну з ключових ролей у діяльності держави відіграє фінансова діяльність, яка виступає важливою та необхідною складовою частиною механізму соціального управління.¹

     Дотримання  законодавства при здійсненні фінансової діяльності, тобто у процесі створення, розподілу та використання фінансових ресурсів, ефективність даних процесів, їх доцільність та повнота неможливі  без якісної організації системи  фінансового контролю.

     Стабільність  та нормальне функціонування фінансової системи, на які спрямована державна політика, без фінансового контролю залишаться лише деклараціями. У свою чергу, це означає, що будь-які недоліки у системі фінансового контролю будуть негативно відображатися  на фінансовій діяльності, наслідком  чого може бути нестабільність фінансової системи, не реалізація або не повна  реалізація державою своїх функцій, погіршення соціально-економічного становища  громадян. Таким чином, фінансовий контроль та ефективність його здійснення прямо  чи опосередковано відображаються на кожній особі.

     Зважаючи  на це, система фінансового контролю має функціонувати як єдиний, злагоджений  механізм. У той же час на сучасному  етапі досі не досліджено деякі аспекти  системи фінансового контролю, наявними є численні дискусії серед вчених навіть щодо визначення основних дефініцій  системи фінансового контролю, досить повільно відбувається вдосконалення  зазначеної системи. Це свідчить про  наявність великої кількості  проблем у системі фінансового  контролю та про необхідність пошуку шляхів їх вирішення.

     Аналіз  основних досліджень і публікацій. Дослідженню правових засад системи фінансового контролю присвячено досить велика кількість науково юридичних джерел. У той же час, деякі аспекти зазначеної системи є малодослідженими. Правові засади системи фінансового контролю розглядаються в працях В.К. Андрєєва, А. Берлина, М. Горбача, М. Крутевича, Т. Остапишина, Н.Д. Погосяна, Е. Понтовича, Л.А. Савченко, В.Д. Чернадчука та інших науковців.

     Мета  і завдання роботи. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства та наукових юридичних джерел розглянути окремі важливі, на думку автора, аспекти системи фінансового контролю, провести дослідження щодо її сучасного стану. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

     1.З`ясувати  зміст понять «державний контроль»  та «фінансовий контроль», суть  та значення останнього.

     2. Проаналізувати чинне законодавство  України та наукові юридичні джерела, що регулють систему фінансового контролю (її елементів) в Україні, вивчити недоліки та неточності зазначеного.

     3. Розробити власні пропозиції  щодо вирішення наявних проблем  системи фінансового контролю.

     4. Надати оцінку сучасному стану  системи фінансового контролю  в Україні та визначити перспективи  її розвитку.

     Об`єктом  курсової роботи є праввідносини, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів уповноваженими на те суб`єктами, а також правовідносини, що виникають у процесі здійснення фінансового контролю.

     Предметом курсової роботи є нормативно-правові акти, наукові юридичні джерела, в яких розглянуто питання системи фінансового контролю та інші питання, необхідні для дослідження теми роботи.

     Практичне та теоретичне значення курсової роботи. Теоретичне значення курсової роботи полягає в тому, що на основі проведених аналізу нормативно-правових актів та дослідження наукових юридичних джерел було з’ясовано правову природу системи фінансового контролю. Практичне значення полягає у можливості застосування результатів отриманих автором у процесі вдосконалення системи фінансового контролю.

     Курсова робота складається з трьох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 29, з них: нормативно-правових актів – 9, наукових джерел – 20).

 

РОЗДІЛ 1. Правове та економічне значення фінансового  контролю 

     1.1. Фінансовий контроль  як вид державного  контролю 

     Взагалі, саме поняття “контроль” походить від французького controle – перевірка, від старофранцузького contre – role – список, що має дублікат для перевірки. Контроль – це одна з найважливіших функцій державного управління, перевірка виконання законів, рішень².

     Ефективна реалізація державою своїх функцій  можлива лише за умови наявності  дієвої системи державного контролю. Сьогодні виділяють прямий та непрямий державний контроль. До непрямого  державного контролю відносять: систему  пільг та податків; цінову політику; регулювання занятості населення, професіональні підготовка, вплив на розвиток інфраструктури, інформаційне забезпечення і т.д.

     До  прямого державного контролю належить:

     фінансовий  контроль;

     екологічний контроль;

     санітарний  контроль;

     пожежний  нагляд;

     контроль  за грошовою одиницею;

     контроль  за якістю продукції.³

     Таким чином, фінансовий контроль є видом  державного контролю. Відповідно, поняття  «державний контроль» є загальним  по відношенню до поняття «фінансовий  контроль». Це, в свою чергу, означає, що фінансовому контролю притаманні ті ж ознаки, що і державному контролю. З огляду на зазначене, необхідним є  з'ясування змісту поняття «державний контроль».

     Для більш досконалого розуміння  державного контролю (та фінансового  контролю як його виду), його сучасного  стану, вважаю, доцільним є дослідження його розвитку від витоку до сьогодення, адже це дозволить, по-перше, зрозуміти його суть; по-друге, врахувати помилки минулого.

     Зокрема одним з  головних інститутів держави  ще в ІХ столітті був контроль, який у той період, як правило, виявлявся  у формі контролю за сплатою поневоленими племенами данини та споряджання  війська на воєнні походи.⁴ Таким чином, у період Київської Русі державний контроль можна розглядати як контроль за сплатою податків (данина поневолених племен) уповноваженими на те суб`єктами владних повноважень, як правило, це були князі або особи зі спеціальним статусом.

     У період козацтва «військовий штат гетьмана, генеральна старшина були наділені функціями  сучасного Кабінету Міністрів»⁵,  здійснювали державний контроль за сплатою зобов`язаними особами податків та опосередковано контролювали їх розподіл. Отже, у цей період суб`єкти державного контролю починають виокремлюватися в єдиний орган, їх повноваження дещо розширюються, а державний контроль залишається переважно засобом поповнення державної казни.

     За  часів Російської імперії, до якої входила  й Україна, державний контроль  спочатку здійснювався двома видами суб`єктів: виборними населенням особами  та відповідними органами і посадовими особами. Згодом спеціально створені органи були реорганізовані, наслідком чого стали численні зловживання та занепад  держави. Реакцією на такі негативні  тенденції стало видання у 1811 році Олександром І маніфесту  про створення Головного управління ревізії державних рахунків, відповідно до якого фінансове господарство поділялося на три частини:

     1.Контроль  за державними доходами, що покладався  на Міністерство фінансів.

     2.Контроль  за рухом державних коштів, що  входив до компетенції Державного  казначейства.

     3.Ревізія  всіх рахунків, доходів та витрат, здійснювана Головним управлінням  ревізії.

     Форма контролю передбачала витребування звітності від підконтрольних об`єктів. Контролююче відомство зобов`язувалося  вимагати від міністерств щорічних звітів для відповідних органів. Згодом Головне управління ревізії  перейменували на Державний контроль, організований як окрему частину  державного управління. ⁶ Із зазначеного можна зробити висновок, що державний контроль практично ототожнювався з фінансовим контролем, доказом чого є перейменування Головного управління ревізії у Державний контроль, що у свою чергу свідчить про важливість ролі фінансового контролю у функціонуванні держави.

     Протягом  кінця ХІХ-початку ХХ сторіч форма та зміст державного контролю постійно змінювалися, але незмінною залишалася наступне: провідна роль продовжувала належати фінансовому контролю. У той же час, внаслідок цих змін державний контроль ставав все менш ефективним результатом чого стали негативні зміни в економіці держави, почалися численні кризи.

     За  часів радянської влади досить велика частка державного контролю була ввірена  у компетенцію органів робітничого  контролю.⁷ Таким чином, на мій погляд, виникла дещо парадоксальна ситуація, адже саме поняття державний контроль містить вказівку на те, що основними суб`єктами його здійснення має бути держава в особі органів державної влади, тоді як органи робітничого контролю можуть виступати як представники громадського, відомчого контролю з огляду на їх приналежність.

     Згодом  тенденція закріплення державного контролю за представниками трудящих мас продовжувала залишатися⁸, але враховуючи те, що за будь-яких умов більша частина населення країни, на мій погляд, не може бути de-factum суб’єктом державного контролю, практично він здійснювався невеликою кількістю осіб, що діяли задля задоволення власних інтересів та амбіцій, а громадяни стали зручним інструментом їх реалізації.

     З часом державний контроль набув  тотального характеру, як результат, контролювалися всі сфери життя громадянина  та суспільства в цілому, «проте, незважаючи на велику кількість контрольних  служб, у країні так і не змогли ліквідувати причини приписок, хабарництва, бюрократизму. Партійні органи постійно опікували контролюючі органи, не давали їм проявити власну ініціативу, що у підсумку і призвело до зниження кількості та якості перевірок на місцях.»⁹

     На  даному етапі, з набуттям Україною статусу  «суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави»¹⁰ зміст державного контролю дещо змінився, зокрема державний контроль – це врегульована нормами права діяльність органів державної влади, та інших, уповноважених на те законом органів та осіб, спрямована на забезпечення законності, справедливості, доцільності, ефективності у процесі реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків та виконання своїх повноважень зобов’язаними суб’єктами.

     Таким чином, на підставі зазначеного можна  зробити висновки, що державний контроль, по-перше, відомий людству практично  з моменту появи держави. Приблизно  у той же час з'являється і  фінансовий контроль, однак досить тривалий час останній існував як невід'ємний елемент державного контролю, як окремий вид виокримився порівняно нещодавно. По-друге, благополуччя та повнота реалізації державою своїх функцій багато в чому залежить від ефективності фінансового контролю.  

     1.2. Значення, сутність  та поняття фінансового  контролю 

     Як  зазначалося вище, одним з видів державного контролю, що притаманний практично кожній державі, є фінансовий контроль, який є одним з найважливіших напрямків її діяльності. Це можна пояснити, по-перше, тим, що одним із важливих напрямів діяльності держави є, як відомо, її фінансова діяльність, яка зумовлена необхідністю використання фінансів, яким «як економічній категорії притаманна не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання фінансів державою та місцевими утвореннями обов’язково передбачає здійснення контролю за їх використанням».¹¹ По-друге, благополуччя кожної людини і суспільства в цілому залежить у тому числі і від фінансового контролю, адже його здійснення є гарантією дотримання законодавства, забезпечення реалізації принципів ефективності, доцільності, справедливості тощо у процесі розподілу та використання державних фінансів.

     Розвиток  суспільних відносин у більшій або  в меншій мірі впливає і на наукові  погляди. Дефініція «фінансовий  контроль» не є виключенням.