Интелектуальная собственность конспект лекций

4.3. Право інтелектуальної власності  на географічне зазначення. У зв'язку з об'єктивним існуванням географічного об'єкта (країни, населеного пункту, регіону і т.п.) будь-яка особа вправі користуватися ним за умови, що результати її праці (товари чи послуги) зв'язані з цим географічним місцем. Виконання будь-яких формальностей щодо до цього права не потрібно, оскільки дане зазначення є об'єктом загального користування, І права на нього не можуть монопольне належати певній особі.

Однак інколи місце походження товару впливає на вибір споживачів, які надають переваги товару, виготовленому саме на певній території, оскільки його особливі властивості обумовлені, зокрема, природним впливом чи майстерністю осіб, які проживають на цій території. Саме такі географічні зазначення стосовно таких товарів держави намагаються захистити як об'єкти інтелектуальної власності. Так, хоча для українських споживачів такі назви, як шампанське і коньяк асоціюються з видовою назвою товару, світова спільнота сприймає їх і охороняє як географічні зазначення.

Для того, щоб назва  певної території стосовно певного  товару стала об'єктом інтелектуальної  власності, необхідно, щоб Держдепартамент  кваліфікував її як такий І вніс до відповідного реєстру. На жаль, в Україні поки що відсутні реєстрації географічних зазначень, однак подано кілька заявок, які стосуються мінеральних вод, серед яких і "Миргородська".

Від географічних зазначень  слід відрізняти видову назву товару, тобто застосовувану в назві  товару назву географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, але яка згодом стала загальновживаного в Україні як позначення певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження (наприклад, швейцарський сир, ковбаса "Одеська" тощо).

Стосовно географічних зазначень законодавство України не приведено у відповідність. Так, ЦК у гл. 45 передбачає право інтелектуальної власності на географічне зазначення. У той же час Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16.06.1999 р. (далі - Закон) під зазначенням товару розуміє просте і кваліфіковане зазначення походження товару.

          Просте зазначення походження товару  будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Основна функція простого зазначення походження товару - інформативна - визначити географічне місце, де вироблений товар чи надана послуга. Тому його можна використовувати

будь-якій особі, якщо це не вводить в оману споживачів щодо дійсного географічного місця походження товару.

           Кваліфіковане зазначення походження товару включає до себе назву місця походження товару і географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару - назва географічного  місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного  місця та має певні якості, репутацію  або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

            Як бачимо, до географічного зазначення  походження товару висуваються  більш лояльні вимоги, ніж до назви місця походження товару.

З позиції Закону до об'єктів  інтелектуальної власності відносять  лише кваліфіковане зазначення товару. Термін ЦК „географічне зазначення" за змістом відповідає передбаченому  Законом поняттю „кваліфіковане зазначення походження товару". Отже, якщо Закон розглядав географічне зазначення походження товару поряд з назвою місця походження товару як різновид кваліфікованого зазначення походження товару, то можна констатувати, що у зв'язку з прийняттям ЦК відбулося розширення поняття географічного зазначення.

            При зіткненні прав на географічне  зазначення і торговельну марку  законодавство перевагу віддає  першому з указаних. Так, не  може бути підставою для відмови  у наданні правової охорони  заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження товару зареєстрована в Україні торговельна марка, що складається тільки з цього позначення або містить у собі заявлене позначення як елемент.

         Оскільки географічне зазначення  е об'єктивно існуючою реальністю, то, безумовно, право на цей засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг не може належати лише одній особі. Відповідно до ст. 50] ЦК право інтелектуальної" власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом, У зв'язку з цим спочатку необхідно кваліфікувати географічне зазначення як об'єкт інтелектуальної власності, внести відомості про це до Державного Реєстру України і тільки потім зацікавленим особам при наявності необхідних умов може бути видане свідоцтво на право використання географічного зазначення1.

, Отже, існує два етапи  в одержанні зацікавленими особами  прав на географічне зазначення: 1) реєстрація географічного зазначення та 2) надання права на використання зареєстрованого географічного зазначення.

Закон розрізняє суб'єктів  права на реєстрацію і суб'єктів  права на його використання. Так, право  на реєстрацію географічного зазначення мають: особа чи група осіб, які  в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Відповідно право на використання зареєстрованого географічного зазначення мають (за умови його реєстрації) виробники, які в зазначеному в Реєстрі місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

ЦК до суб'єктів права  інтелектуальної власності на географічне  зазначення відносить виробників товарів, асоціації споживачів, інших осіб, визначених законом.

Обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одночасно, якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається особою, яка виробляє товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення (п. І ст.10 Закону).

Реєстрація  географічного зазначення проводиться шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей про географічне зазначення та/або осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Ці дані також обов'язково публікуються у бюлетені "Промислова власність".

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого  зазначення походження товару, пов'язаного  з географічним місцем на території" України, може бути подана тільки після  його реєстрації в Україні (ст. 1б Закону).

             Правами інтелектуальної власності  на географічне зазначення є: 1) право на визнання позначення  товару (послуги) географічним зазначенням; 2) право на використання географічного  зазначення; 3) право перешкоджати  неправомірному використанню географічного зазначення, у тому числі забороняти таке використання (ст. 503 ЦК).

З урахуванням  специфіки  географічного  зазначення, повноваження користувача зазначеного об'єкта інтелектуальної власності більш  обмежені: 1) реєстрація чи надання права користування географічним зазначенням одній особі не позбавляє права інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання; 2) особа, що одержала право на користування географічним зазначенням, не може видавати ліцензію на його використання іншим особам; 3) володілець свідоцтва на використання географічного зазначення не може перешкоджати спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на підставі яких зареєстровано географічне зазначення та/або право на його використання.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) І межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Потрібно розрізняти строк чинності права на географічне  зазначення і права на використання географічного зазначення. Право  інтелектуальної власності на географічне  зазначення є чинним з дати, наступної  за датою державної реєстрації, і охороняється безстрокова за умови збереження характеристик товару чи послуги, позначених цим зазначенням (ст. 503 ЦК).

Щодо права на використання зареєстрованого зазначення походження товару, то воно засвідчується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і обмежено у часі строком дії свідоцтва - десять років з дати подання заявки. Термін дії свідоцтва може бути продовжений Держдепартаментом на наступні десть років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у зазначеному в Реєстрі географічному місці, а характеристики товару відповідають внесеним до Реєстру характеристикам.

Підстави притінення дії реєстрації географічного зазначення в судовому порядку: 1) втрата характерних  для даного географічного місця  умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі; 2) визнання географічного зазначення видовою назвою товару. Чинність реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв'язку з припиненням правової охорони цього зазначення у країні походження.

Підстави припинення права на використання зареєстрованого географічного зазначення: а) втрата товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі (за рішенням суду); б) ліквідація юридичної особи або смерть фізичної особи, що є власником свідоцтва; в) подання власником свідоцтва заяви до Держдепартаменту про відмову від права на використання географічного зазначення (право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це); г) несплата збору за продовження строку дії свідоцтва,

Суд може визнати недійсною реєстрацію географічного зазначення у випадку його невідповідності умовам надання правової охорони. Підставою визнання недійсним права на використання кваліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що його посвідчує, може бути порушення вимог законодавства при їх реєстрації. Визнані недійсними реєстрація географічного зазначення чи свідоцтво на його використання вважаються такими, що не набрали чинності.

Інші об’єкти  інтелектуальної  власності.

План

1. Право інтелектуальної  власності на наукове відкриття.

2.  Право інтелектуальної  власності на компонування інтегральної мікросхеми.

3.  Право інтелектуальної  власності на раціоналізаторську пропозицію.

4. Право інтелектуальної  власності на селекційні досягнення.

5. Право інтелектуальної  власності на комерційну таємницю.

5.1. Право інтелектуальної  власності на наукове відкриття.

 Наукові відкриття виникають у сфері природничих наук у результаті пізнання матеріального світу. Вони лише розширюють   і   поглиблюють  пізнання   матеріального  світу, призводять до  нового  знання  про  об'єктивну дійсність.   У зв'язку з цим особливість наукового відкриття у порівнянні з іншими об'єктами інтелектуальної власності полягає у тому, що, по-перше, закономірності, властивості та явища матеріального світу об'єктивно існують незалежно від наявності чи відсутності знання про них, а об'єктом наукового відкриття стають   з   моменту   виявлення   і   формулювання   їх   певною особою, а по-друге, відкриття як об'єкт пізнання є цінним саме по собі, незалежно від можливостей його безпосереднього використання.

Науковим    відкриттям    є    встановлення    невідомих раніше,   але об'єктивно   існуючих  закономірностей,   властивостей та явищ матеріального світу,  які  вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457 ЦК України).

Об'єктами наукових відкриттів можуть бути:

- закономірність матеріального світу - це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу, встановлення якого вносить докорінні зміни у рівень його пізнання,  істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу (наприклад, закономірність втрати та відновлення регенсраційної здатності кінцівок у хребетних (диплом СРСР № 144));

- властивість матеріального світу - це невідома раніше, але об'єктивно існуюча якісна визначеність об'єкта матеріального світу, встановлення якої вносить докорінні зміни у рівень його пізнання (наприклад, властивість спонтанного поділу ядер урану (диплом СРСР № 33));

- явище матеріального  світу - це невідома раніше, але об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу, встановлення якої вносить докорінні зміни у рівень його пізнання (наприклад, явища посилення електромагнітних хвиль (диплом СРСР № 12).