Интелектуальная собственность конспект лекций

Селекційним досягненням  у тваринництві є створена у результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потемкам.

Племінна тварина - чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися у селекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних програм селекції (ст. І Закону України "Про племінне тваринництво" від 21 груд. 2000 р.).

Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).

Суб'єктами племінної  справи у тваринництві є: власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства  (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селєкційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники не племінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг із племінної справи у тваринництві.

Стосовно селекційних  досягнень у тваринництві законодавство передбачає реєстраційний принцип для племінних тварин та племінних стад. Однак єдиний реєстр відсутній. Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом унесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.

Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних  тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом. Зазначений документ є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів встановлених законодавством вимог. Зразки племінних свідоцтв (сертифікатів) затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Право інтелектуальної  власності на породу тварин за ЦК становлять: І) особисті немайнові права інтелектуальної  власності на породу тварин, засвідчені державною реєстрацією; 2) майнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені патентом; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами    права на породу тварин є автор породи тварин та інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної  власності на породу тварин, засвідченими патентом, є: 1) право на використання породи тварин, придатної для поширення в Україні; 2) виключне право дозволяти використання породи тварин; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню породи тварин, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної  власності на породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом, і є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав.

Строк чинності виключних  майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин спливає через тридцять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Чинність виключних  майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законодавством.

5.5. Право інтелектуальної  власності на комерційну таємницю. Однією з новел ЦК України 2003 р. є те, що вперше в Україні до об'єктів інтелектуальної власності віднесено комерційну таємницю.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК).

Із даного визначення можна виділити такі ознаки комерційної таємниці: 1) інформація мас комерційну цінність; 2) інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам та відсутній вільний доступ до неї на законних підставах; 3) вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності має свої особливості: 1) вона відрізняється найбільшою універсальністю, оскільки комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці; 2) для виникнення прав на комерційну таємницю не вимагається виконання будь-яких формальностей, офіційного визнання її охороноздатності та державної реєстрації; 3) оскільки в її основу покладено фактичну монополію певної особи на деякі знання, то строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю чітко не визначений і обмежується строком існування сукупності зазначених ознак комерційної таємниці.

Питання доцільності  патентування об'єкта чи залишення  відомостей у режимі секретності вирішується з урахуванням багатьох обставин, зокрема можливості: 1) паралельного винахідництва; 2) розкриття відомостей за виготовленим продуктом; 3) контролю за використанням об'єкта іншими особами. Якщо взяти, наприклад, напій "кока-кола", то охорона його у режимі фактичної монополії виявилася більш доцільною, оскільки до цього часу існує можливість отримувати значні прибутки при використанні секрету його приготування. Якби був обраний варіант патентування, то довелося б секрет розкрити суспільству і користуватися його перевагами незначний проміжок часу.

Майновими правами інтелектуальної  власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання  комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти  використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом (ст. 506 ЦК).

Майнові права інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням права на комерційну таємницю є заволодіння  відомостями, що становлять комерційну таємницю, за допомогою незаконних методів.

Органи державної влади  зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, що є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коди розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом (ст. 507 ЦК).