Звіт З практики ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

За звітний рік фахівці банку  розробили 26 нових курсів електронного навчання. Усього в 2010 році працівники банку пройшли понад 78 тис. електронних  курсів та склали 54,1 тис. електронних тестувань [20].

3. Зміст, принципи та види кредитування населення.

Банківська система сьогодні – це одна з найважливіших та невід’ємних структур ринкової економіки. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання  кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери  виробництва та обігу, де виникає  дефіцит капіталу.

Діяльність ПАТ «Райффайзен  Банк Аваль» як і будь-яка діяльність інших суб’єктів підприємницької  діяльності нормується та забезпечується згідно з Конституцією України та законами і підзаконними актами.

Згідно статті 42 Конституції  України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції  та підприємницької діяльності. Також  не допускається зловживання монопольним  станом на ринку, неправомірне обмежування  конкуренції та недобросовісна конкуренція [1].

Законом України «Про банки i банкiвську діяльність» встановлено, що банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [5].

Кредитні  операції – це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу  надання (одержання) у тимчасове  користування коштів, їхнього повернення й оплати.

Кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зi збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитiв данi операції складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабільності банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долі ряду банків України, краху яких сприяла ризикова кредитна політика.

Кредитнi відносини мiж комерційними банками та позичальниками будуються на пiдставi кредитних договорів (угод). В практичній діяльності банків розрізняється кредитування пряме й опосередковане. При прямому кредитуванні договір на позичку укладається безпосередньо мiж банком-кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування відбувається при купівлі банком фінансових зобов'язань (як правило, векселів) позичальника. Зазвичай, відносини між суб'єктами кредитної угоди мають добровільний характер.

Споживчий кредит відображає відносини між кредитором та позичальником  з приводу кредитування кінцевих потреб.

Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

В усіх країнах споживчий  кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Споживчий кредит – це кредит, який дає:

• можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту потрібно було б довго чекати, або ж які були б недоступні для отримання;
• гнучкість: робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач не має в своєму розпорядженні необхідної суми готівки;
• безпеку: коли людина купує або мандрує, кредитні картки є більш зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівкою;
• допомогу: споживчий кредит дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати (ремонт автомобіля після аварії тощо).

Але споживчий кредит має  і свої недоліки, які слід враховувати. Так В.Д. Лагутін зазначає, що іноді кредитні рахунки створюють оману багатства і це призводить до надмірних витрат і згодом по мірі накопичення боргів часто виникають труднощі, щодо щомісячних платежів. Покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на товар часто вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід добавити процент за користування кредитом [14].

Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.

Лізинговий кредит –  це відносини між самостійними юридичними особами з приводу надання  в оренду засобів праці, а також  фінансування, придбання рухомого та нерухомого майна на визначений строк. Лізинг представляє собою форму  майнового кредиту. Об’єктом лізингу  є будь-яке рухоме майно (автомобілі, устаткування) та нерухоме (будівлі, споруди) майно, що відносяться до основних фондів і є об’єктом купівлі-продажу.

Розрізняють оперативний  та фінансовий лізинг:

• оперативний лізинг – це перепоступка майна на термін, який менший терміну повної амортизації. Він поділяється на короткостроковий оперативний лізинг – від декількох днів до 1 року та середньостроковий від 1 року до 5 – 10 років;
• фінансовий лізинг – це перепоступка майна на термін повної амортизації.

Лізинговий кредит може бути погашений шляхом повернення кредитору  вартості в тій самій натурально-речовій  формі, укладення нової лізингової угоди на коротший термін та за пільговими ставками.

Лізинг сприяє прискоренню  реалізації продукції виробництва, доведення її до споживача. Для кредитора (лізингової фірми) лізингові операції є джерелом доходів у вигляді  орендної плати, коштів, отриманих від продажу орендатору орендуємого майна. Лізингова фірма здійснює посередницькі, технічні, маркетингові, інформаційні, рекламні послуги.

Будь-яка національна  економіка у процесі свого  функціонування вдається до зовнішніх  позик за умови недостатності  власних фінансових ресурсів на даному етапі розвитку. Зовнішні позики дозволяють країні задовольнити потреби споживання та інвестування за рахунок залучення  заощаджень ззовні.

Формою руху позичкових капіталів у сфері міжнародних  економічних відносин є міжнародний кредит. Міжнародний кредит – це надання валютних та матеріальних ресурсів одними суб'єктами системи світового господарства іншим у тимчасове користування на умовах платності, зворотності та строковості. Кредиторами та позичальниками можуть бути суб'єкти системи світового господарства усіх рівнів: приватні фірми та банки, державні заклади, уряди, міжнародні та регіональні кредитні і фінансові організації.

Кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Метою банківського бізнесу є отримання зиску за рахунок вмілого, раціонального та безпечного вкладення банківського капіталу.

Принцип забезпеченостi надання кредиту означає наявність в банка права для захисту власних інтересів, недопущення збитків вiд можливого неповернення боргу позичальником через його неплатоспроможність.

Принцип тимчасового користування, повернення та строковості має на увазі те, що кредит повинен бути повернутий банку позичальником не пізніше обумовленого при наданні позики терміну.

Принцип платності за кредит передбачає право банку справляти плату у вигляді процента за користування позикою, яка є основним джерелом традиційних доходів комерційного банка.

Принцип цільового характеру  кредитування припускає вкладення  позичкових коштів у конкретні господарчі процеси, на чітко визначені цілі, операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність із урахуванням економічної кон’юнктури  і ризиків у конкретній галузі народного господарства, тенденцій розвитку ринку [17].

Комерцiйнi банки можуть надавати кредити суб'єктам господарської діяльності незалежно вiд їх галузевої належності, статусу, форм власності у разі наявності в них можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати всіх відсотків за користування.

Банки можуть надавати кредити як в національній так і в іноземній  валюті. Кредити надаються на підставі укладання кредитної угоди з  кожним позичальником індивідуально, таким чином, щоб ступінь ризику кредитної угоди був мінімальним. Якщо кредит надається на пільгових  умовах, компенсація втрат комерційним  банкам здійснюється за рахунок держустанови, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Банківський кредит може бути прямий та через посередника. Прямі (банк – позичальник) кредитні відносини  є більш поширенішими. Значно вужче  застосовується надання позик через  посередника.

За ринкових умов банки та інші фінансові інститути відіграють ключову роль у перетворенні заощаджень домогосподарств та інших секторів економіки на продуктивні види інвестицій. Виконуючи свою посередницьку функцію, ці установи стимулюють збільшення суми заощаджень, що зберігаються в них в виді депозитів. У свою чергу, для збільшення заощаджень і підвищення власної конкурентоспроможності вони постійно шукають найвигідніші види інвестицій для розміщення згаданих заощаджень [12]. 
Виходячи з функцій, виконуваних кредитом, виділяють його функціональні границі – перерозподільну й емісійну. Перерозподільна границя показує об'єктивно обґрунтовані межі перерозподілу коштів на основі кредиту. Її кількісна характеристика визначається обсягом кредитних ресурсів суспільного господарства. Емісійні кредити видаються під майбутні витрати, під ще не зроблену продукцію і прямо впливають на сукупну грошову масу.  
Форми кредиту класифікуються за принципами [15]:  
1. За джерелами кредитів :  
- зовнішнє кредитування;  
- внутрішнє кредитування;  
2. За строками кредити поділяються на :  
- короткострокові – добові, тижневі, до трьох місяців;  
- середньострокові – між 1-5 роками;  
- довгострокові – понад 5-7 років;  
3. За валютою позики :  
- у валюті країни-позичальника;  
- у валюті країни-кредитора;  
- у валюті третьої країни;  
- у міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (СДР);  
4. За забезпеченістю :  
- забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);  
- бланкові – під зобов ' язання боржника;  
5. За суб'єктами кредитних відносин :  
- державний;  
- приватний;  
- міжнародних фінансових організацій;

6. За  видом ставки кредиту :  
- фіксована;  
- плаваюча;  
- комбінація ставок;  
7. За способом погашення кредиту:  
- з рівномірним погашенням;  
-  з нерівномірним погашенням;  
- з одночасним погашенням;  
- з ануїтентним погашенням ( відсотки погашаються разом з основним боргом);  
8. За технологією реалізації кредиту :  
- кредитна лінія ;  
- револьверний кредит ;  
- консорціумний кредит ;  
- кредит «овернайт»;  
- кредит «овердрафт»;  
           Існують різні ознаки класифікації банківських споживчих кредитів населенню. Аналіз засвідчив, що в більшості джерел ознаки, які використовуються в класифікації банківського кредитування населення співпадають з ознаками класифікації кредитів взагалі. але найбільш розповсюдженими класифікаційними ознаками споживчих кредитів є наступні:  
- за об'єктами кредитування;  
- за строками кредитування;  
- за способом надання;  
- за видами забезпечення;  
- за методами погашення;  
- за методом стягнення процентів;  
- за характером кругообороту коштів.  
- за суб’єктами кредитування (банківські та небанківські кредитно-фінансові установи)  
1. За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:  
- на споживчі цілі і нагальні потреби;  
- на затрати капітального характеру.  
2. За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:  
- короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);  
- довгострокові (строком понад 1 рік).  
Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.  
3. За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).  
4. За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).  
5. За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу.  
6. За методом стягнення процентів кредити класифікують так:  
- кредити зі стягненням процентів у момент його надання;  
- позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;  
- позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).  
7. За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.  
8. В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:  
- інвестиційні;  
- для купівлі товарів та сплати послуг;  
- на розвиток підсобного господарства;  
- цільові кредити окремим соціальним групам;  
- на нецільові споживчі потреби;  
- відстрочені кредити у вигляді кредитних карток.