Зміст та основні завдання фінансової діяльність суб’єктів господарювання

Незважаючи на велику кількість  напрямків спеціалізації фінансів, існує кілька базових принципів, застосованих у всіх областях фінансової діяльності. Так, наприклад, концепція підвищення цінності фірми і важливість комплексного аналізу при прийнятті фінансових рішень — два принципи, що ніколи не будуть витиснуті новими аналітичними прийомами.

На кожному підприємстві, незалежно  від його розмірів, необхідно планувати і контролювати надходження коштів та їх використання. Таке визначення і коригування грошових потоків дозволяє підвищити платоспроможність підприємства.

Метою планування і контролю потоку коштів підприємства є:

• виявлення необхідних підприємству коштів (власних та залучених);
• визначення власних грошових коштів, у т.ч. вільних;
• порівняння фактичного потоку грошей і планового;
• залучення коштів на кращих умовах;
• оптимальне розміщення вільних грошей;
• прогнозування наслідків і прийняття дій, які б їх попереджували;
• аналіз і оптимізація структури і термінів надходжень і платежів.

Все нами вище перераховане забезпечує платоспроможність підприємства.

В умовах ринкової економіки і функціонування підприємств як самостійних суб’єктів  господарювання провідна роль відводиться фінансовій діяльності підприємства і фінансовим методам управління, визначенню критеріїв і показників стійкого фінансового стану. Аналіз фінансового стану полягає у вимірюванні співвідношенні витрат і результатів (доходів). В ринковому середовищі успішно працює підприємство, що має стійкий фінансовий стан, при якому суб’єкт господарювання у своєму розпорядженні має достатньо власних і позикових коштів для фінансування поточних витрат і інвестування розвитку підприємства [14, ст.115].

Головне завдання фінансових служб  підприємства ― це фінансове управління і фінансове планування, що базується  на розрахунках необхідних обсягів  фінансових коштів, ймовірних фінансових потоків, розробці найбільш вигідних схем і джерел фінансування. Фінансовий аналіз має містити в собі чітку картину фінансових втрат і упущених вигод, виявляти фінансові проблеми, теперішні і ті, що можуть виникнути в майбутньому .

Аналіз поточного фінансового  стану дає змогу оцінити наслідки тих стратегічних рішень, які були прийняті і виконувались в попередні роки, що дає змогу оцінити ефективність управління підприємством, виявити сильні і слабкі сторони діяльності підприємства, розробити методи стабілізації і розвитку .

У зв’язку з нестабільністю ринкових відносин виникає потреба пошуку обґрунтованих шляхів підвищення ефективності управління підприємствами. При цьому необхідно додержуватися ряду рекомендацій, що сприяють стабілізації фінансового стану підприємства:

• створити систему управління, що забезпечує пізнання факторів, які впливають на виручку фірми, уміння реагувати на їх вплив та здійснювати вплив на внутрішні структури будівельної організації;
• правильно розраховувати ціну продукції (товару, робіт, послуг) і проаналізувати цінову політику. Виручка від реалізації повинна забезпечити можливість розширеного відтворення (оплатити витрати на виготовлення продукції; мати прибуток для збільшення будівництва, підвищення якості продукції, робіт,послуг);
• ефективно використовувати основні фонди, обладнання та інструменти;
• оборотність коштів повинна бути максимально високою (складати щодня план одержання і витрат коштів виходячи з того, що на розрахунковому рахунку не варто лишати вільних грошей: вони мають працювати і немає небезпеки втрати коштів через банкрутство банку);
• здійснювати контроль за використанням матеріалів [7, ст.275];
• мінімізувати «паперовий» прибуток. В умовах інфляції податок сплачують із прибутку на момент реалізації, у той час як гроші приходять пізніше, уже знецінені і їх не вистачає на придбання оборотних фондів. Чим довший виробничий цикл і відстрочка платежів на реалізовану продукцію, тим вищі втрати, тобто підприємство швидше проїдає раніше накопичені кошти;
• удосконалити систему заробітної плати, стимулювати працівників,підвищити продуктивність праці;
• оптимізувати порядок списання матеріальних витрат на витрати виробництва й обігу [16, ст.42];
• проаналізувати структуру витрат і продумати шляхи їхньої мінімізації.

Необхідна економія в усіх напрямках: максимально повно використовувати  світловий день (економія електроенергії); більш компактно розмістити співробітників (зниження платежів за оренду, опалення); контроль телефонних розмов; аналіз організації технологічного процесу з метою раціонального використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції та ін.;

• скоротити витрати на утримання управлінського апарата.

Оцінка фінансового стану —  невід’ємна частина економічного аналізу  діяльності підприємства, без якого  неможливе раціональне ведення  господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан - одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.

Стійке фінансове  становище формується в процесі  всієї виробничогосподарської або  комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості  стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон’юнктура.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює потребу розроблення певної фінансової стратегії на певному етапі розвитку підприємства.

Адже, сьогодні нас  відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів, проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, за відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий попит сприймався як небажане явище або, навіть, як гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому плані полягає в тому, що споживчий попит у будь-якій формі виробник розуміє як стимул до збільшення обсягів виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2    ОЦІНКА    ФІНАНСОВОЇ    ДІЯЛЬНОСТІ   ПАТ    «УКРТЕЛЕКОМ»

2.1 Загальна характеристика  виробничо-господарської діяльності

Історія створення ПАТ  «Укртелеком» бере початок у 1993 році, коли було зареєстроване Українське об'єднання електрозв'язку «Укрелектрозв'язок» (з 1994 року — Укртелеком). Пізніше, у 1998 році, відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України програми об'єднання «Укртелеком» було реорганізоване в єдине державне підприємство, а у січні 2000 року, після проведення корпоратизації, його було перетворено на відкрите акціонерне товариство,з колективною формою власності. Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком», що відбулися 14 червня 2011 р., відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» з 17 червня 2011 р. змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (скорочене найменування – ПАТ «Укртелеком»).

Основний вид діяльності підприємства – зв'язок. Також компанія пропонує найновіші сучасні послуги: передавання даних та побудова віртуальних приватних мереж, відео-конференції, інтернет послуги, послуги мобільного зв’язку нового стандарту, мобільний та багато інших якісних послуг.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» у сфері телекомунікацій України охоплює понад 80 % вітчизняного ринку фіксованого телефонного зв'язку, але існує тенденція до зменшення цього відсотку за рахунок стрімкого зростання конкуренції з боку операторів недержавної форми власності.

  Мета підприємства - задоволення потреб населення у всіх телекомунікаційних послугах (в т.ч. Інтернет, послуги корпоративних мереж, відеоконференцзв'язок, інтелектуальні послуги та інші), використовуючи ресурси своїх мереж, а також допомога в організації мереж урядового зв'язку, національної системи конфіденційного зв'язку, органам безпеки та оборони, тощо.

   Пріоритетний  напрям у розвитку телекомунікаційних  мереж «Укртелеком» - розбудова сучасних  мереж передавання даних, активна  конкуренція на ринку послуг  фіксованого телефонного зв'язку, створення мережі мобільного зв'язку з покоління.

Національний оператор електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» є найпотужнішим  постачальником телекомунiкацiйних послуг в Україні, потенціал якого дозволяє ефективно співпрацювати з провідними операторами розвинутих країн світу. З огляду на це, цілком логічним є прагнення ПАТ «Укртелеком» зайняти чинне місце на світовому ринку електрозв'язку, що передбачає взаємовигідну участь i дiяльнiсть в світових органiзацiях зв'язку та інших глобальних i регіональних міжнародних органiзацiях.

ПАТ «Укртелеком» на всій території України надає майже  всі види сучасних телекомунікаційних послуг. А саме:

• міжнародна, міжміська та місцевий телефонний зв'язок;
• послуги передачі даних;
• інтернет-послуги (широкий доступ в Інтернет для абонентів фіксованого телефонного зв’язку);
• постійне IP-з’єднання по виділеній лінії;
• апаратний і віртуальний хостинг;
• надання у користування виділених некомутированих каналів зв’язку;
• ISDN;
• відеоконференцзв’язок;
• дротове сповіщення;
• телеграфний зв'язок;
• технічне обслуговування мереж ефірного теле- та радіо оповіщення.

Одним з прiоритетiв ПАТ «Укртелеком» є співпраця з міжнародними органiзацiями, що обумовлює розвиток зовнiшньоекономiчних зв’язків в галузі телекомунiкацiй.

Мiжнароднi органiзацiї, з якими співпрацює «Укртелеком»:

1. Міжнародний Союз Електрозв`язку;
2. Регіональна Спiвдружнiсть в Галузі Електрозв'язку;
3. Європейський Банк Реконструкції та Розвитку;
4. Мiжнароднi органiзацiї супутникового та космічного зв`язку;
5. Європейська конференція Адмiнiстрацiй зв`язку;
6. Європейський Союз;

Основні проблеми підприємства:

• не побудована цифрова первинна мережа;
• недостатня модернізація технічного та морально застарілої телекомунікаційної мережі;
• немає окремих мереж для обміну різноманітними видами інформації;
• послуги телефонного зв’язку останнім часом не користуються високим попитом;
• вузька мережа широкосмугового доступу;

Основні стратегічні завдання:

1. Перехід від пасивних продажів  послуг до активних продажів, першочергове орієнтування на споживачів, які вже тривалий час користуються послугами шляхом вивчення та задоволення їх нового попиту;

2. Розширення і модернізація  мережі на основі маркетингових  досліджень для задоволення платоспроможного  попиту споживачів у послугах швидкісного доступу до мережі Інтернет та інших послуг на його основі;

3.  Послугах мобільного зв'язку  та інших послуг на його  основі;

4. Послугах фіксованого телефонного зв'язку у конвергентних послугах;
5. Розширення магістральної транспортної мережі;
6. Розширення мережі широкосмугового доступу;
7. Широке використання нових технологій, розширення спектру послуг;
8. Формування мережі наступного покоління, розгортання мережі мобільного зв'язку третього покоління;
9. Автоматизація управління взаємовідносинами з клієнтами;
10. Створення системи управління ресурсами;