Зміст та основні завдання фінансової діяльність суб’єктів господарювання

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Зміст та основні  завдання фінансової діяльність  суб’єктів господарювання

Фінансовий стан – це спроможність підприємства вести господарську діяльність на основі своєчасного погашення  усіх видів заборгованості, раціональної структури капіталу і господарських засобів [1,ст.12]. У ньому відображають у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан підприємства визначають за такими елементами:

• прибутковістю роботи підприємства;
• оптимальністю розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов'язкових платежів;
• наявністю власних фінансових ресурсів не лише мінімально потрібного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;
• раціональним розміщенням основних і обігових фондів;
• платоспроможністю та ліквідністю.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, тобто чим вищими є показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, тим нижча їх собівартість, якщо вища рентабельність і вищий прибуток, то фінансовий стан підприємства є кращим. І навпаки [4,ст.34].

Фінансово-економічний  стан підприємства оцінюється шляхом аналізу балансу. У балансі підприємства відображається склад ресурсів і джерела формування ресурсів. Співвідношення певних складових елементів активу і пасиву, а також взаємозв'язок між ними значно впливають на можливість підприємства вести правильну, ефективну господарську діяльність [5,ст.18].

Уміння здійснювати  ефективне управління фінансовим станом підприємства залежить від доцільності  використання того чи іншого методу

оцінки фінансового стану. Для  оцінки фінансового стану підприємства використовують такі методи: коефіцієнтний, комплексний, інтегральний, беззбитковий та рівноважний [3,ст.45]. Найпоширеніший коефіцієнтний метод, який базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинники внутрішнього і зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства. Але вадою цього методу є відсутність нормативних значень більшості використовуваних коефіцієнтів.

Інформацією для аналізу фінансового  стану є: баланс підприємства,

звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт з продукції, а також матеріали маркетингових досліджень та аудиторських перевірок [1,ст.10].

Для оцінки фінансового стану використовують декілька груп показників, а саме: показники ліквідності, показники платоспроможності, показники ділової активності. Отже:

Показник ліквідності, характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань . Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5 - 2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

Розрахунок коефіцієнта загальної  ліквідності проводиться за формулою:

                                      (1.1)

Показник платоспроможності підприємства, характеризується здатністю виконувати свої коротко - та довготермінові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірності банкрутства підприємства. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховують за формулою, він повинен, бути більше 0,5:

                                                                    (1.2)                                                                         

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті  проявляється, насамперед, у швидкості  обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

Коефіцієнт оборотності  активів – відображає швидкість  обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів  за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

                      

                    (1.3)                     

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для  споживачів своєї продукції, тобто  існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська  заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою:

                

            (1.4)           

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд :

             

            (1.5)

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зв’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається за формулою:

                         

                        (1.6)

Зазначимо, що основними завданнями фінансової діяльності є:

1. Вибір оптимальних форм фінансування структури капіталу і напрямків його використання;
2. Збалансування за часом надходження і витрачання платіжних засобів;
3. Підтримання належної ліквідності активів та своєчасність розрахунків із партнерами і державою.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяють на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюють за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування,виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії [3,ст.23].

Розглянемо зміст фінансового  стану підприємства та методи його аналізу, де прибуток вважається основним його показником. Основним чинником його зростання повинно бути вдосконалення  технології виробництва, підвищення продуктивності праці й зниження собівартості продукції. Зростання прибутку за рахунок штучного підвищення цін і інфляції свідчить про хиткий фінансовий стан підприємства.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [5,ст.18]. Показники прибутковості характеризуються ефективністю використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного загального доходу. Показником прибутковості є також рентабельність – відносний показник, що характеризує рівень ефективності роботи підприємства [2,ст.63].

Отже, фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами [4,ст.19]. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це як інформаційну базу аналізу фінансового стану потрібно застосовувати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, за яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати під час аналітичних оцінок та прийняття управлінських рішень.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності аналізу фінансового стану підприємства, треба ще раз наголосити, що потреба та значення такої оцінки

зумовлені потребою систематичного аналізу  та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства, оскільки фінансові результати є базою розрахунку ресурсного потенціалу підприємства. У ході аналізу фінансового стану підприємства можна використовувати найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначення його завдання в кожному конкретному випадку.

1.2 Організація фінансової діяльність суб’єктів господарювання

Виходячи з визначення, що фінанси  підприємств це – сукупність економічних  відносин, пов'язаних з формуванням і використанням грошових доходів і нагромаджень підприємств, а також контролем за формуванням, розподілом і використанням цих доходів і нагромаджень [6,ст.15]. До фінансового сектора підприємства можна віднести підрозділи бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу праці і зарплати, відділу калькуляції продукції, фінансової служби тощо. Перелічені вище структурні підрозділи мають безпосереднє відношення до фінансів підприємств, до яких належать відносини між підприємством і бюджетом, із усіх видів платежів до бюджету; підприємством і позабюджетними фондами як щодо внесків всіх видів відрахувань і платежів до них, так і фінансування з них; підприємством і банками з приводу одержання і повернення кредитів, а також сплати процентів за ними; підприємством і його постачальниками та споживачами з приводу виконання господарських договорів і зобов'язань; підприємством і його засновниками з приводу формування статутного фонду; підприємством і страховими організаціями щодо формування і використання страхових фондів; усередині підприємства (з приводу розподілу прибутку; фонду оплати праці; коштів на формування основних та обігових засобів); підприємством і різними організаціями з приводу інвестування коштів в акції та облігації і отримання дивідендів, відсотків за ними; підприємством і державою в процесі здійснення програми приватизації.

Фінансова робота складається з  процедур різного рівня складності та

відповідальності. Перший рівень –  прийняття фінансових рішень за перспективами  розвитку підприємства і поточній діяльності; залучення джерел інвестування та їх використання; проведення фінансової політики. Другий рівень – здійснення фінансових розрахунків; оформлення фінансових документів; складання фінансової звітності тощо. Розглянемо декілька визначень фінансової роботи, які представлені у табл. 1.1.

  Табл. 1.1 - Поняття фінансової роботи на підприємстві

Автор	Визначення	Джерело
Кірейцев Г.Г.	Фінансова робота – це робота, яка організовується самостійним  структурним підрозділом (фінансовим відділом), який виконує визначені  функції в системі управління підприємством.	Ст.37-38 Фінансовий менеджмент.: Навч. пос.– К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
Поддєрьогін А.М.	Це система використання різних форм і методів для фінансового  забезпечення функціонування підприємства та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова  робота, що забезпечує життєдіяльність  підприємства, поліпшення її результатів.	Ст. 15-16 Фінансова робота підприємства: Підручник. – 4-те вид., перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2002. 517 с.
Слав'юк Р.А.	Це діяльність з управління фінансами, яка включає планування і організацію фінансів, облік  фінансових ресурсів, контроль і аналіз ефективності їх використання, регулювання доходів і видатків, стимулювання кінцевих результатів виробництва.	Ст. 8-9 Фінанси підприємств: Навч.пос. – К.: ЦУЛ, 2002. – 460 с.
Партин Г.О., Загородній А.Г.	Фінансова діяльність – це діяльність, спрямована на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, досягнення ним визначених цілей економічного та соціального розвитку. Фінансову роботу на підприємстві здійснюють за такими напрямками: 1) фінансове планування і прогнозування; 2) аналіз і контроль фінансово-господарської діяльності; 3) оперативна (поточна) фінансово-економічна робота	Ст.13-14 Фінанси підприємств. Конспект лекцій: Навч.пос./ Сер."Дистанційне  навчання". –Львів:Вид-во НУ "Львівська  політехніка". – 2002, №4. – 128 с.

 

Умовно фінансову роботу на підприємстві можна згрупувати за такими напрямками: фінансове планування; оперативна фінансова  робота (робота з постачальниками  стосовно розрахунків за сировину, матеріали, паливо, тощо; з покупцями  щодо розрахунків за реалізовану продукцію; забезпечення своєчасної сплати податків і податкових платежів, погашення банківських кредитів і сплати відсотків; своєчасних виплат заробітної плати тощо); контрольно-аналітична робота. Виходячи із наведених вище визначень та напрямків фінансової роботи фінансова служба на підприємстві повинна виконувати наступні функції: