Зміст та основні завдання фінансової діяльність суб’єктів господарювання

• здійснювати необхідні розрахунки, на основі яких вносить пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами і функціональними службами;

• розробляти поточні й оперативні фінансові плани та інші планові фінансові документи, вишукувати резерви збільшення прибутку та нагромадження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства в коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціальних потреб;

• здійснювати контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством загалом, а також контролювати використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати;

• організовувати оперативний контроль за надходженням грошових коштів від реалізації продукції (робіт, послуг), за своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами;

• забезпечувати роботу щодо виконання фінансових зобов'язань підприємства перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями;

• разом з іншими функціональними виробничими підрозділами комплексно аналізувати господарську діяльність підприємства і його структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання планів;

• визначати кредитну політику;
• розробити валютну політику і забезпечити валютну дохідність;
• забезпечити страхування від фінансових ризиків;
• здійснювати проведення трастових, лізингових та інших операцій;
• вивчати стан фінансового ринку країни й регіону для планування й прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, залучення банківських кредитів тощо).

Проте аналіз стану організації  фінансової роботи на підприємствах показує, що такі твердження мало відповідають реальній дійсності, оскільки розподіл наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами і функціональними службами, зазвичай, здійснюється у внутрішньому документі підприємства – фінансовому плані, який традиційно (ще з часів радянської практики) на великих підприємствах здійснює планово-економічний відділ, а на малих – головний бухгалтер, шляхом збалансування очікуваних вхідних грошових потоків з видатковими потребами окремих виробничих підрозділів.

Аналогічно поточні  й оперативні фінансові плани  та інші планові фінансові документи  розробляє, вишукує резерви збільшення прибутку та нагромадження інших  фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства в коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціальних потреб також планово-економічний відділ за участю інших функціональних служб та виробничих підрозділів підприємства.

Функція контролю за виконанням показників фінансового  плану підрозділами і підприємством загалом та контролю за використанням фінансових ресурсів на непродуктивні витрати, зазвичай, здійснює головний бухгалтер підприємства, або уповноважений на це бухгалтер, який веде облік рахунку "Розрахунковий рахунок" та "Каса".

Будь-які витрати  на підприємстві здійснюються шляхом оплати рахунків інших фізичних та юридичних осіб за товари, роботи і послуги, які здебільшого на підприємствах обов'язково візує директор і/або головний бухгалтер та виконує касир/бухгалтер. Таким чином контроль за виконанням фінансового плану здійснює той, хто підписує документи на оплату рахунків. Якщо витрати підприємства, які з іншого боку є рахунками до оплати, ініційованими виробничими підрозділами підприємства є незапланованими, то особа, яка візує рахунок і таким чином дає змогу оплату рахунка звіряє рахунок з плановими витратами і вирішує рішення про його оплату або відхилення рахунка. На більшості підприємств, особою, яка має право приймати такі рішення є головний бухгалтер або директор, але не фінансист.

Аналогічно функція виконання фінансових зобов'язань підприємства перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями покладається на бухгалтера підприємства, який веде рахунки 6 класу – рахунок 60 "Короткострокові позики", рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 64 "Розрахунки за податками і платежами" та інші.

Функцію з організації  оперативного контролю за надходженням грошових коштів від реалізації продукції (робіт, послуг) зазвичай виконує бухгалтер, який веде рахунок "Розрахунковий рахунок", а функцію контролю за своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами зазвичай покладають на юрисконсульта або особу зі спеціальною юридичною освітою, здатною вести претензійно-позовну роботу підприємства.

Таким чином всі  перелічені вище функцій, що в літературі приписують фінансистам на практиці є функціями бухгалтерії та юрисконсульта. За фінансистами на підприємстві залишаються функції комплексного аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання планів, що не є регулярним видом діяльності, а лише періодичним по мірі формування бухгалтерами фінансової звітності, яка є основним джерелом інформації для аналізу, та функція вивчення стану фінансового ринку країни й регіону для планування й прийняття рішень в інвестиційній сфері (якщо підприємство здійснює інвестиційну діяльність). Отож, актуальним залишається визначення оптимального співвідношення між посадовими обов'язками бухгалтера підприємства та фінансиста.

Ряд періодичних  джерел вказують на значну перевантаженість і високі кваліфікаційні вимоги до бухгалтерів підприємства. Згідно із кваліфікаційним довідником (на основі Класифікатора професій) бухгалтер виконує наступні функції: веде облік не обігових активів, запасів, коштів, рахунків та інших активів, власного капіталу зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з дотриманням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ", та з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення даних; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну; становить на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписує її та подає у встановлені строки користувачам; здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; за погодженням із власником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, здійснює розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань; здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; бере участь у виконанні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; організовує роботу з підготовки пропозицій: визначення облікової політики підприємства, внесення змін до вибраної облікової політики; розроблення системи і форм внутрішньогосподарського обліку та правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій; поліпшення системи інформаційного забезпечення управління та шляхів проходження обробленої інформації до виконавців та інших [7,ст.56].

Щоб фінансист  підприємства міг провести комплексний  аналіз фінансового стану підприємства, бухгалтер підприємства повинен  надати йому відповідну інформацію. А  бухгалтеру потрібно вибрати інформацію, посортувати, укласти в певні, потрібні аналітику форми, що лише збільшує трудомісткість робіт бухгалтера, оскільки підготовча робота щодо відбору необхідної інформації часто є більш трудомісткою, ніж аналітична робота зібраної інформації. Аналітична робота фінансиста на підприємстві повинна бути пристосована до часових циклів роботи бухгалтерів (квартальний звіт, річний звіт тощо), або у будь-який потрібний фінансисту момент, бухгалтер повинен відкласти бухгалтерську роботу і зайнятись підготовкою необхідної інформації.

1.3 Шляхи підвищення фінансової діяльність суб’єктів господарювання

За умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Перехід до ринкових методів господарювання вимагає здійснення належного контролю за фінансово-економічним станом суб’єктів господарювання з метою запобігання виникнення кризового стану підприємства. В економічній літературі запропоновано наступне визначення: кризовий стан підприємства ― це сукупність ситуацій, які збільшують можливість появи неплатоспроможності підприємства, її розміри провокують виникнення загроз із зовнішнього і внутрішнього середовища й можуть привести до руйнування організаційного, економічного і виробничого механізму функціонування [8, ст.65].

Будь-який недолік в прорахунках  та недостача засобів в одній  сфері діяльності підприємства може порушити ефективність всієї системи  діяльності підприємства та не тільки призвести до недоотримання прибутку, а й до збитковості діяльності організації.

Таким чином, перш за все слід зрозуміти, що являє собою фінансовий стан підприємства в усій його багатосторонності та вивчити підходи до його аналізу та оцінки. Адже саме на результатах його аналізу і буде базуватися прийняття рішень по покращенню ефективності діяльності підприємства. Отже, фінансовий стан підприємства ― це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатності ефективно здійснювати цю діяльність у майбутньому [14, ст.11].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності [10, ст.67].

Таким чином, слід відзначити, що фінансовий стан підприємства є результатом всіх форм його діяльності як суб’єкта господарювання з одного боку та як результат такої діяльності справляє ключовий вплив у майбутній зміні проявів діяльності підприємства, що формує його подальший поточний стан.

Найкраще фінансовий стан підприємства визначається елементами його економічної  діяльності: прибутковістю (рентабельністю) роботи підприємства; оптимальністю  розподілу прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства після  сплати податків і обов’язкових відрахувань; наявністю власних фінансових ресурсів (основних і оборотних засобів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції; раціональним розміщенням основних і оборотних засобів (власних і позикових); платоспроможністю; ліквідністю [9, ст.110].

Фінансова діяльність підприємства має  бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансової стійкості, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, сталого розвитку підприємства і ефективності його функціонування.

Саме тому оцінка фінансового стану  є однією з найважливіших засад  діяльності підприємств, яка надає інформацію стосовно того на якій стадії розвитку і діяльності знаходиться підприємство і які кроки необхідно здійснити для його подальшого процвітання.

Система управління підприємством  в ринкових умовах повинна враховувати  вплив інноваційних факторів, дію конкурентів, невизначеність інформації. Право приватної власності дає можливість використовувати власні підходи до розробки системи управління, яка враховує вплив державних рішень в ринкових умовах.

Головне завдання управління полягає  в оперативному виробленні таких рішень, які дозволили б досягти бажаного результату при мiнiмальних додаткових коштах i при мiнiмальних негативних наслідках.

Основними напрямками управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу [16, ст.106].

Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Сучасний фінансовий менеджмент включає  вивчення дій, зв’язаних із придбанням, злиттям, фінансуванням, керуванням активами. Відповідно основні функції фінансового  менеджменту зводяться до прийняття  рішень у трьох напрямках: інвестиції, фінансові рішення і рішення, зв’язані з керуванням активами.

Таким чином, він включає пошук, відповівши на питання про те, якою повинна бути структура активів: співвідношення грошових ресурсів і  товарно-матеріальних цінностей, як вони повинні розподілятися між підрозділами фірми, визначення дивідендної політики, формування специфічних методів роботи з оборотними коштами і грошовими активами.