Рис 8. Блок- схема факторної моделі зарплати на виробництво продукції. 

     Для розрахунку впливів даних факторів на зміну суми прямої зарплати по видах  продукції використовується спосіб ланцюгових підстановок.

     Отримані  результати показують, по яких видах  продукції має місце перевитрата  по засобів на оплату праці, а по яких- економія і за рахунок чого. В основному перевитрата зарплати виправдовується збільшенням випуску продукції.

2.3. Аналіз непрямих затрат на виробництво продукції.

 

     Непрямі затрати в собівартості продукції  представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5- 10 років, а також з плановим рівнем звітного року. Таке співставлення показує, як змінилась їх доля в вартості товарної продукції в динаміці та в порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція- росту чи зниження. В прцесі подальшого аналізу виясняють причини, що викликали абсолютні і відносні зміни витрат.

     Витрати на утримання і експлуатацію машин  і обладнання включають:

     -амортизацію  машин і технологічного обладнання;

     -затрати  на їх утримання (включають  затрати на проведення капітальних,  поточних і профілактичних ремнтів- залежать від об’єму ремонтних робіт, їх складності, степені спрацьованості обладнання, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів);

     -затрати  на їх експлуатацію (залежатьвід  кількості об’єктів, що експлуатується, часу їх роботи і питомих витрат на одну верстато-годину роботи);

     -витрати  по внутрішньозаводському переміщенню  грузів (залежать від виду транспортних  засобів, що використовуються, повноти  їх використання, ступеня викорстання  виробничої прграми, економного  використання засобів);

     -спрацювання  МШП;

     -інші.

     Загальновиробничі і загальногосподарські витрати:

     -зарплата  працівників апарату управління;

     -утримання  основних фондів: амортизація, освітлення, опалення, водопостачання;

     -затрати  на поточний ремонт, випробування, досліди;

     -утримання  легкового транспорту;

     -витрати  по відрядженнях;

     -витрати  на утримання сторожевої охорони;

     -оплата  простоїв;

     -втрати  від псування і недостачі матеріалів  і продукції;

     -податки  і відрахування від зарплати;

     -витрати  на охорону праці;

     -інше.

     Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат мають велике значення, так як вони також мають велику питому вагу в собівартості продукції. 

 

Розділ 3.  Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження витрат.

3.1. Принципи управління витратами.

 

      Підприємницький успіх значною мірою залежить від того, наскільки правильно  здійснена необхідна техніко-економічна і фінансова оцінка на стадії планування, прийняття управлінського рішення.

      На  невеликих підприємствах, як правило, одна й та ж особа (власник або менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але в разі зростання масштабів підприємства (реорганізації, злиття) та ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

      Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої  системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого  циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

     Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані  особливості кожного промислового підприємства, охолені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління.

      В практиці підприємств, що працюють в  умовах ринку, розрізняють наступні підходи до побудови аналітичних  рахунків управлінського обліку:

• за центрами виникнення витрат
• за центрами відповідальності
• за центрами рентабельності

    Дуже  важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації.

    Побудова  обліку витрат відповідно до організаційної структури дозволяє пов’язати діяльність кожного підрозділу з відповідальністю окремих осіб (робітників, бригадирів, майстрів, керівників дільнмць), оцінити  результати діяльності кожного підрозділу та визначити їх внесок у загальні результати діяльності підприємства.

      Центри  виникнення витрат –  окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

      Система обліку, в якій передбачається складання  звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають облік за центрами відповідальності.

      Центр відповідальності –  групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників.

      Система обліку за центрами відповідальності: дозволяє оперативно контролювати витрати  і результати на різних рівнях організації  і оцінювати діяльність окремих менеджерів і підрозділів на підставі проведення первинного аналізу.

Центр рентабельності –  різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати – грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток – різниця між доходом та витратами.

Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії  доцільно виділити:

• відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтованих рішень
• відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу.

 

     Основні принципи управління витратами вироблені  практикою і зводяться до наступного:

• системний підхід до управління витратами
• єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами
• управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу – від створення до реалізації
• органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт. послуг)
• недопущення поднормових витрат
• широке впровадження ефективних методів зниження витрат
• удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат
• підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат.

3.2. Резерви зниження витрат.

 

      Контроль  за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

      На  підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами  і службами кошторисів витрат на утримання  та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію набільш важливих груп обладнання, і обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

      Контроль  за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат – одна з найважливіших  функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити  дотримання цехами норм та лімітів  споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру – оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

     Зниження  витрат на виробництво продукції  – складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів. 

     Зниження  витрат виробництва  на підприємстві досягають в результаті:

• застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників
• чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку
• використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах
• збалансованлї експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції
• розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства
• підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собіваротсті продукції та величини оборотних засобів підприємства
• запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції
• раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

 

Висновок.

 

    З вище написаного можна зробити висновок, що питання про затрати виробництва  з точки зору, як економічної, так  і господарської практики дуже важливі. Перед усім тому, що, як уже підкреслювалося вище, зменшення витрат праці й матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції є головним джерелом підвищення ефективності господарювання.

          Слід зауважити, що для затвердження реального фінансово-економічного становища підприємства (фірми) потрібно постійно турбуватися про свою конкурентно-спроможність, реально оцінювати своє становище на ринку серед інших товаровиробників, домагатися переваг над конкурентами, в асортименті та якості продукції, рівні затрат виробництва, ціноутворені тощо.