Львівський  національний університет 

   імені Івана Франка

   Інститут  післядипломної освіти 
 

     Фінансово-економічний  факультет 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА

   з предмету “Фінанси”

   на  тему : “Затрати на виробництво і реалізацію продукції промислового підприємства”  
 
 
 

                                                               Виконала:

                                                               ст.гр.ФЕФ-201

                                                               Глюдз М.М.

                                                               Прийняв:

                                                               Єлейко  І.В. 
 
 
 

Львів 2007 р. 
Зміст

 

Вступ.

 

     На  сьогодні управлінський облік –  це не лише облік витрат підприємства, а передусім, добре організований  аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об’єктів як основні  засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов’язання тощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення у сучасній економічній практиці суб’єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються у бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Дані управлінського обліку широко використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, для аналізу господарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат.

     Перехід на новий порядок нормативного регулювання бухгалтерського обліку в зв’язку з розробкою і впровадженням системи Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку спричиняє необхідність використання нового понятійного апарату в управлінському обліку. Цей апарат включає такі основні поняття:

• об’єкт обліку виробничих витрат – витрати на виробництво, що групуються за різними ознаками з метою визначення собівартості продукції
• витрати – зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)
• витрати майбутніх періодів – витрати, понесені підприємством в звітному періоді, але відносяться по часу їх використання у виробництві до наступних звітних періодів
• собівартість продукції (робіт, послуг) – грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.
• прямі витрати – економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обгрунтованими нормами та нормативами
• непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом  
• основні витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати
• накладні витрати – витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва
• витрати періоду – витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені

      Управлінський облік здійснюють за допомогою різноманітних  методів. Метод – методологічний комплекс, тобто сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення або оцінки дійсності. Методом обліку в практичному розумінні є використання різних прийомів обробки отриманих даних, які зафіксовані документально (спостереження, вимірювання, систематизація та реєстраційне узагальнення), сукупність прийомів та способів, що дають змогу обліку виконувати контрольні, аналітичні і управлінські завдання. Основними способами управлінського обліку є елементи методу бухгалтерського обліку:

• документування – кількісне і якісне відтворення господарських операцій в момент ії здійснення в установлених формах первинних документів
• інвентаризація – співставлення фактичних даних із обліковими і оформлення виявленого відхилення
• оцінка – узагальнення об’єктів бухгалтерського обліку, які одержали первісну кількісну характеристику в натуральних вимірниках, грошовому співставленні
• калькулювання – групування витрат та визначення собівартості продукції
• подвійний запис – взаємозв’язок відображення і контролю кожної операції одночасно на двох рахунках за одною сумою
• звітність – одержання системи економічних показників, які всебічно характеризують фінансову діяльність

     Також до методів управлінського обліку відносять  і інші методи:

1. Індексний  метод (статистичний), який полягає у застосуванні індексів.  Індекс – відносна величина, що характеризує зміну рівня будь-якого суспільного явища у часі, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом

2. Прийоми  економічного аналізу, зокрема,  факторний аналіз – методика  комплексного і систематичного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

3.  Математичні  методи, зокрема, кореляційно-регресійний  аналіз – побудова та аналіз  економіко-математичної моделі у  вигляді рівняння кореляційного  зв’язку, що виражає залежність результативної ознаки від однієї або кількох ознак-факторів. Також використовується лінійне програмування, спосіб найменших квадратів

4.  Використання  комп’ютерної техніки.

 

Розділ 1. Характеристика та класифікація затрат підприємства.

1. Класифікація  затрат підприємств.

     Будь-яке  підприємство представляє собою  складне поєднання різноманітних  ресурсів, організованих та скоординованих з метою виробництва товарів  та послуг. Продукти та послуги виробляються для задоволення попиту. Тому в широкому розумінні виробництво або виробничо-господарська діяльність на підприємстві включає всі процеси, необхідні для створення продукту (розробка, виготовлення) і доведення його до споживача (реклама, інформація, транспорт, торгівля). Для реалізації цих процесів необхідно приймати рішення і здійснювати визначені дії.

     В ринкових умовах господарювання широкого застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу “Витрати –  Обсяг - Прибуток”.

     Фінансовий  менеджер орієнтується на досягнення високого або постійного зростаючого прибутку від реалізації. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації. Взаємозв’язок складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом “Витрати – Обсяг - Прибуток”, тим самим розкриваючи його сутність дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат.

     Основним  завданням управління витратами  є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених  ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю затрат внутрішньовиробничої діяльності.

     Важливою  передумовою планування, обліку, калькулювання, прийняття раціональних управлінських  рішень є розуміння різноманітної  природи факторів, які впливають  на величину прибутку (рис. 1).

        

     Рис. 1. Класифікація факторів, які впливають на величину прибутку 

     Внутрішні фактори поділяються на виробничі  і позавиробничі. Виробничі фактори  характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріалоємкості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

     При здійсненні фінансово-господарської  діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. “Прямий” вплив на величину собівартості продукції, а, отже, і прибутку, пов’язаний з тим, наскільки раціонально і економічно витрачають матеріальні ресурси – адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається від 60 до 90%.

     Класифікація  затрат.

     1.     Наявність детальної інформації про витрати дає можливість:

     1)     встановити ціну виробів, послуг;

     2)  оцінити: економічність процентів ефективність використання ресурсів окремими підрозділами, значимість замовників з погляду їх внеску у прибуток підприємства.

     Залежно від цілей, для них використовують інформацію про затрати, їх можна  класифікувати за трьома напрямками.

     Для ефективного управління прибутком  слід починати з управління витратами. Управління витратами – це:

• усвідомлення того, де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;
• прогноз того, де, для чого і в яких обсягах необхідно залучати додаткові фінансові ресурси;
• вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.

 

 Управління витратами  – це вміння економити ресурси  і максимізувати віддачу від  них.

     Переваги  ефективного управління витратами  є наступними:

     1) виробництво конкурентноздатної продукції за рахунок більш низьких витрат і, відповідно, цін;

     2) наявність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку порівняно з продуктами інших виробників;

     3) можливість застосування гнучкого ціноутворення;

     4) надання об’єктивних даних для складання бюджету підприємства;

     5) можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору;

     6) прийняття обгрунтованих і ефективних управлінських рішень.

       

     Рис. 2. Класифікація затрат за напрямками

     Згідно  з першим напрямком  класифікації, для  визначення собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства затрати можна поділити так:

     Прямі затрати – це ті, які безпосередньо  пов’язані з процесом виробництва  або реалізації продукції (послуги) підприємством. Цей вид затрат може бути легко віднесений до виду продукту. До прямих затрат належать: