Вплив інфляції на обсяг виробництва національного продукту в Україні

    Щоб управляти інфляцією, слід володіти знаннями тих факторів, що її спричиняють.

    Найбільший  вплив на розвиток теорії інфляції справили кейнсіанська та монетаристська теорії. Згідно з кейнсіанською теорією  інфляція виникає внаслідок, надлишкового сукупного попиту, який заявляється в умовах повної зайнятості. Монетаристська теорія пояснює інфляцію лише на базі грошового чинника. Так, згідно з відомим висловлюванням М. Фрідмена ''Інфляція скрізь і завжди є явищем монетарним".

    Світовий  досвід показує, що інфляцію не можна пояснити лише надлишковим попитом в умовах повної зайнятості або лише надмірною грошовою емісією. Вона є результатом комплексу різноманітних прилив, які можуть виникати у виробничій, фінансовій та зовнішньоекономічній сферах. Тому з метою прогнозування та регулювання інфляції, її слід розглядати як багатофакторне явище, яке може проявлятися у формі як інфляції попиту, так і інфляції витрат.[1, 14]

    Метою прогнозування інфляції є створення  наукових передумов для прийняття  та реалізації управлінських рішень щодо інфляції. З огляду на це, основними функціями прогнозування інфляції є науковий аналіз інфляційної динаміки; дослідження иричинно-наслідкових зв'язків, які визначають динаміку цін; оцінка темпів інфляції; виявлення альтернатив розвитку інфляційного процесу. З метою дотримання зазначених функцій прогнозування інфляції має грунтуватися на певних принципах, до яких можна віднести: принцип цілеспрямованості, системності, наукової обгрунтованості, адекватності та альтернативності. Дотримання них принципів покликане забезпечити методологічну єдність різних методів та моделей інфляційного прогнозування, В якості об'єкта прогнозування  інфляції використовуються  два показника; індекс споживчих цін (ІСЦ) та дефлятор ВВП. Між ними існують значні відмінності.

    По-перше, вони різняться кількістю товарів  і послуг, ціни яких враховуються при  розрахунках. У індексі споживчих  цін відображаються ціни товарів  і послуг, які споживаються населенням, а у дефляторі ВВП – ціни всіх товарів і послуг, вироблених за рік.

    По-друге, в розрахунок ІСЦ включаються  ціни на імпортні товари, придбані споживачами. Оскільки імпортні товари не є частиною ВВП, динаміка їх цін не матиме відображення у дефляторі ВВП. По-третє, вплив  на значення індексів суб'єктивного  фактору. Для обчислення ІСЦ використовуються дані, які зібрані опитувачами, а отже, не позбавлені суб'єктивної оцінки. Дефлятор ВВП розраховується на основі лише об'єктивної інформації. По-четверте, можливість зміни набору товарів і  послуг, що входять до складу розрахункового кошику. Тобто, ІСЦ розраховується на основі кошика з фіксованим набором товарів і послуг, а методика розрахунку дефлятора ВВП передбачає зміну кошика відповідно до зміни структури ВВП.

    В залежності від методу формування ринкового  кошика економісти виділяють індекс Ласпейреса (розраховується  для  незмінного  складу товарів і послуг) та індекс Пааше (як індекс цін для змінного набору товарів і послуг). Вибір між цими двома індексами є принциповим, оскільки перший – індекс Ласпейреса (та індекс споживчих цін) дещо завищує рівень інфляції, а отже, призводить до зниження реальних економічних показників в процесі їх дефлювання, що негативно впливає на прийняття управлінських рішень. Тому в розрахунках реальних показників макроекономічного розвитку доцільним є використання індексу цін ВВП, а при дефлюванні номінальних показників соціального розвитку (реальної заробітної  плати,  реальних  доходів тощо) слід застосовувати індекс споживчих цін. Це дозволить більш точно визначати наслідки впливу інфляції на результати соціально-економічного розвитку.

    Надійність  прогнозування інфляції залежить від  правильного вибору методу її прогнозування. В сучасній вітчизняній практиці найчастіше використовують наступні методи: метод факторного аналізу, метод екстраполяції тренду, метод регресійного аналізу.

    Інфляція  відноситься до основних індикаторів  макроекономічної нестабільності. Якщо вона перевищує помірний рівень, то це справляє негативний вплив на всі  аспекти соціально-економічного розвитку. Інфляція,   з одного боку, знецінює номінальні доходи (прибутки) економічних суб'єктів та деформує розподіл між ними національногс доходу; з іншого - дезорієнтує управлінські рішення перспективного спрямування, що знижує рівень керованості соціально-економічніш розвитком.[2, 43]

    Отже, інфляція може створювати для суспільства  певну небезпеку Тому вона має  бути важливим об' єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляпцйна політики, головними складовими якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. 

    2.2. Статистичний аналіз  інфляційного процесу в Україні 2004-2006 рр.

    В статистичній практиці розраховується система індексів цін, методологічною основою побудови яких є Система національних рахунків (СНР), яка охоплює усі стадії кругообігу продукту. Показником офіційної інфляції в країні є індекс споживчих цін (ІСЦ), а рівень інфляції – це темп приросту (зниження) ІСЦ.

    За  теорією монетаристів необхідною та достатньою умовою, яка визначає іцнфляцію, є зміна грошової маси. За монетариетською концепцією їнфляції еластичність (Кел >1) між зміною цін та приростом грошової маси ( Кел = ТΔ ІСЦ / ТΔ М) (табл.1 ), і співвідношення між ІСЦ, індексом грошової маси та індексом грошової бази повинно бути.таким: ІСЦ < Ім < Ігб , де Ім індекс грошової маси МЗ, Ігб – індекс грошової бази. А фактично співвідношення між цими показниками наступне: ІСЦ < Ігб < Ім, тобто 108,2% < 134,6% < 146,5% у 2004 р. 

    Таблиця 1

    Коефіцієнти еластичності зміни цін від приросту грошової маси

    Розкриття в роботі механізму інфляційного процесу в Україні за допомогою  монетаристської концепції інфляції показало, що наявність невисокої еластичності зміни цін від приросту грошової маси, особливо за 2002-2006 рр., а також випереджуюче зростання грошової маси над грошовою базою та товарним покриттям суперечить основним положенням цієї концепції інфляції для перехідної економіки України. [12, 34]

    За  трудовою теорією вартості грошей індекс інфляції (Ітр) розраховується як співвідношення двох коефіцієнтів: Ітр = к1/к2, де к1 -коефіцієнт переведення вартості товарів і послуг в ціну на ринку товарів і послуг, к2 - коефіцієнт переведення вартості товарів і послуг в ціну на ринку грошей. З підвищенням індексу інфляції і, відповідно, рівня інфляції, знижується купівельна спроможність грошової одиниці, яка визначається за формулою: купівельна спроможність =1 грн / Ітр. Аналіз інфляційного процесу за трудовою теорією вартості грошей дозволив виявити наступні відхилення між офіційним індексом споживчих цін та індексом інфляції за трудовою теорією (табл. 2). 
 
 
 

    Таблиця 2

    Розбіжності між показниками інфляційного процесу  та купівельного спроможністю гривні в Україні за 2002-2006 роки

    Розбіжності пов'язані з тим, шо розрахунок ІСЦ  проводиться шляхом об'єднання двох інформаційних потоків: є

    1) даних про зміну цін на основі  вибіркових спостережень за цінами  на споживчому ринку;

    2) даних про структуру споживчих  грошових витрат міських домогосподарств на основі вибіркових обстежень витрат домогосподарств.

    А індекс інфляції за трудовою теорією  вартості грошей розраховується на основі суцільних спостережень з використанням показників СНР. Тому аналіз інфляційного процесу доцільно доповнювати також використанням трудової теорії вартості грошей.

    Більшість країн світу, зокрема Європи, на відміну  від України, використовують при  розрахунку ІСЦ дані про зміну  споживчих цін та розподіл споживчих  грошових витрат міських та сільських  домогосподарств.

    За  даними Всеукраїнського перепису населення  України у 2003 і р. питома вага сільського населення становила 32,8%, тобто майже  третина населення країни не враховується ири розрахунку ІСЦ. Порівняння структур витрат міських і сільських домогосподарств за коефіцієнтом подібності структур, значення якого становило у 2003 році 0.769, показало суттєву розбіжність між ними. При майже однаковій частці загальних витрат на продовольчі товари (61,6% в містах і 62,4% у селах) відсоток витрат на послуги в селах нижче майже вдвічі — 8,3% проти 15% в містах, на хліб і хлібобулочні вироби в селах майже вдвічі більший, ніж в містах (відповідно 18,1% та 9,9%). Міські жителі майже вдвічі більше витрачають грошей на м'ясо та м'ясопродукти, молоко і молоко продукти, яйця, овочі, фрукти тощо.[10, 26]

    Розрахунок  ІСЦ проводиться Держкомстатом  України за формулюю Ласпейреса: ір = (Wіо *Ріt/Ріо), де Wіо – питома вага споживчих грошових витрат міських домогосподарств на товар і послугу – представник (і), в базисному періоді (0).

    Відповідно  до міжнародної практики індекси  макроекономічиих показників подаються  у двох варіантах: скориговані на сезонність та нескориговані на сезонність. Якщо індекс споживчих цін використовується як дефлятор обсягів продаж, то використовується ІСЦ без коригувань на сезонність, а якщо для індексації доходів населення, то необхідний ІСЦ, скоригований на сезонність.

    Інформація  про ІСЦ, скоригований на сезонність, розширює можливості аналізу та прогнозу інфляційного процесу в країні. Застосування сезонних коригувань при розрахунку індексу споживчих цін надає змогу точніше оцінювати вплив інших факторів на інфляційний процес. В діючій статистичній практиці України поки що відсутній розрахунок індексів споживчих цін з елімінуванням сезонних коливань. Також немає обгрунтованого переліку найбільш сезонних товарів та послуг у складі ІСЦ.

    Висока  частка продовольчих товарів у складі споживчого кошику домогосподарств  України, яка перевищує цю частку у країнах ОЕСР майже у 2-3 рази, а також її збільшення внаслідок зниження рівня життя населення України (2003р. – 52,1 %, 2006р. - 63,3%) обумовлює значну внутрішньорічну сезонність ІСЦ. Мають значні сезонні коливання цін, наприклад, такі товари як: овочі, фрукти, ягоди, баштанні, картопля, олія, цукор, яйця, риба, квіти та інші.[11, 10]