Управління прибутком та витратами підприємства

      оцінка динаміки й виконання плану за найважливішимипоказниками собівартості;

визначення факторів, що вплинули на динаміку показників і виконання плану по них, а також сум і причин відхилення фактичних витрат від планових;

оперативний вплив на формування показників собівартості;

виявлення й мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Детальний аналіз сформовані в базисному періоді рівня витрат повинен передувати плануванню й прогнозуванню собівартості продукції. У процесі аналізу виявляються резерви зниження собівартості продукції, які потім ураховуються при розробці поточних і перспективних планів.

Керування витратами на виробництво й реалізацію продукції здійснюється з метою вишукування резервів зниження собівартості продукції й отже максимізації прибутку підприємства.

У традиційному поданні найважливішими шляхами зниження собівартості промислової продукції є: ріст продуктивності праці й зниження трудомісткості продукції; поліпшення використання сировини, матеріалів, палива й впровадження нових видів сировини й матеріалів; поліпшення використання основних виробничих фондів; скорочення адміністративно-управлінських витрат і ліквідація непродуктивних втрат.

Ефективне керування собівартістю продукції неможливо без строго й регулярного контролю за рівнем витрат на виробництво.

Всі статті позареалізаційних витрат і втрат аналізуються з точки зору виявлення причин їх виникнення і можливих заходів, які можна здійснити для зменьшення та повної ліквідації їх у майбутньому, що може суттєво підвищити рентабельність роботи підприємства[23, c.322].

Розглянемо показники фінансових результатів від інших видів діяльності та позареалізаційних операцій в процесі формування балансового прибутку. Показники за 2006 рік у порівнянні з минулим роком та плановим завданням надаються в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Показники формування балансового прибутку ТОВ “Агро-Відродження” за 2007 - 2008 р.

За даними табл. 2.6 можна зробити такі висновки. У 2008 році порівняно з 2007 р. спостерігається збільшення прибутку від реалізації продукції на 1442,6 тис. грн, що складає 76,8%. При цьому план за прибутком від реалізації перевиконано на 120,6 тис.грн., що складає 3,7%. Понадплановий прибуток від іншої реалізації становив 0,3 тис. грн. Проте в роботі підприємства існують і значні негаразди, внаслідок чого сума балансового прибутку значно зменшується за рахунок перевищення інших доходів витратами, що викликало недовиконання планового показника балансового прибутку на 85,9%. Балансовий прибуток у 2007 році був від΄ємний.

Вивчаючи одержані суми прибутків за кілька років, треба встановити, яка склалась тенденція в їх зміні, чи відображає вона зростання ефективності роботи підпри мства. У звязку з цим слід особливо ретельно дослідити якість прибутків. Це поняття характеризує достовірність розрахунку сум прибутків і збитків, що одержує підприємство. В першу чергу таке явище пов'язують з відлагодженістю і надійністю бухгалтерського обліку на підприємстві та якістю складання балансів і фінансових звітів. Керівники підприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонт і роботи, науково-дослідницькі розробки і підготовку кадрів. Це витрати, які можуть значно коливатися залежно від змін фінансової політики підприємства.

Контроль - завершальний процес планування й аналізу, що направляє діяльність підприємства на виконання встановлених завдань, що дозволяє розкривати й усувати виникаючі відхилення. Існують різні сфери й види контролю. Однак вони постійно міняються, мають відмітні особливості на кожнім підприємстві, відбиваючи специфіку його діяльності. Уважають, що витрати виробництва найкраще контролювати по місцях виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.

Отже,можна зробити висновок,що аналізу належить найважливіша роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості, а отже максимізації прибутків і підвищенні конкурентноздатності підприємства. Однак в останні роки аналізу господарської діяльності не приділялося достатньої уваги, тому що в ньому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалювання методології аналізу з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду й міжнародного досвіду.

РОЗДІЛ 3

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ТА ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ”АГРО-ВІДРОДЖЕННЯ”

3.1 Напрями покращення фінансового стану підприємства

Висока роль прибутку у розвитку ТОВ “Агро-Відродження” та забезпечення інтересів його власників обумовлює необхідність ефективного безперервного управління ним. Управління прибутком являє собою процес безпосереднього або опосередкованого впливу на різні аспекти його формування, розподілу і використання на підприємстві.

Об’єктивна необхідність управління прибутковістю ТОВ “Агро-Відродження”, і взагалі будь-якого підприємства, випливає з його внутрішнього потенціалу щодо підвищення рівня прибутку у короткостроковому періоді та відповідної його максимізації у перспективі, яке досягається оптимізацією використання виробничих потужностей та підвищенням ефективності споживання ресурсів.

Однак максимізація прибутку шляхом використання будь-яких доступних способів не завжди економічно виправдана. Це випадок, коли мета не виправдовує засоби. Справді, наслідком неконтрольованого зростання рівня ризиків, до яких вдається підприємство при здійсненні виробничо-господарської та фінансової діяльності з метою підвищення рівня отриманого прибутку, є виникнення загрози банкрутства. Тому управління прибутковістю має охоплювати комплекс заходів прямого та непрямого впливу у поєднанні з суцільним і всебічним (по всіх основних чинниках) контролем формування показників прибутковості.

Визначимо, які основні завдання мають бути поставлені перед керівництвом підприємство при вирішенні проблеми підвищення прибутковості ТОВ “Агро-Відродження”.

У відповідності із конкретними висновками про причини динаміки показників прибутковості, сформованими за результатами аналізу, головними завданнями, на виконання яких має бути орієнтована політика управління прибутковістю ТОВ “Агро-Відродження”, має включати такі аспекти:

1)             збільшення  обсягу виробництва продукції до рівня максимального платоспроможного попиту, запобігання погіршенню якості продукції;

2)             зниження собівартості продукції шляхом підвищення ефективності використання виробничих ресурсів;

3)             забезпечення отримання додаткового прибутку за рахунок підвищення і подальшого досягнення максимально допустимого рівня підприємницького ризику;

4)             поліпшення структури і асортименту продукції з позиції їх впливу на показники фінансових результатів;

5)             в цілому: створення і налагодження ринкової системи управління прибутковістю підприємства, впровадження відповідних ринкових економічних методів і механізмів впливу на прибутковість ТОВ “Агро-Відродження”, формування ринкового мислення керівництва.

Перелічені завдання мають складати основу економічної політики підприємства щодо управління прибутком та поточної виробничої і економічної діяльності ТОВ “Агро-Відродження”.

Для збільшення прибутковості підприємство повинно вдосконалювати свою матеріально-технічну базу, налагоджувати виробничі відносини та впроваджувати нові прогресивні методи господарювання.

Але звичайно в наш час підприємству важко досягти бажаних результатів господарювання, оскільки його робота залежить в великій мірі від держзамовлень. Крім того відома скрутна ситуація що склалася зараз на ринку пшениці, а саме ця сировина є основною для виробництва власної продукції Городищенського хлібокомбінату.

Виходячи з вищеперелічених факторів, визначемо напрямки збільшення прибутку, які можливо здійснити на ТОВ “Агро-Відродження”:

1.Збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок удосконалення технічного рівня підприємства.

2.Пошук резервів зниження собівартості продукції підприємства.

Ефективність функціонування ТОВ “Агро-Відродження” в значній мірі залежить від раціонального, економічно обгрунтованого використання наявних ресурсів, що обумовлює необхідність впровадження єдиної системи управління витратами підприємства. З метою їх зниження цілеспрямоване управління витратами є основним чинником, що сприяє підвищеню конкуренто- спроможності продукції підприємства, зокрема зниженю матеріаломісткості, раціональному використанню кормів, підвищеню якості прийняття обгрунто- ваних управлінських рішень. Отже, раціональне використання ресурсів має визначальну роль у загальній системі управління витратами підприємства.

Підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності ТОВ “Агро-Відродження” визначається випереджуючими темпами зростання результатів праці над витратами. Шляхом залучення у виробництво порівняно меншої кількості ресурсів, з урахуванням їх раціонального використання та запобігання втрат, можна отримати більш високий кінцевий результат, що є передумовою реалізації ТОВ “Агро-Відродження” його кінцевої мети.

3.2 Напрями скорочення витрат

За результатами дослідження виробничої діяльності ТОВ “Агро-Відродження” можна визначити можливості зменшення собівартості продукції:

-зменшення матеріальних витрат за рахунок збільшення виходу борошна;

-зменшення енергетичних витрат за рахунок переведення підприємства на економний режим витрачання.

В умовах, що склалися на підприємстві можливо зменшити матеріальні витрати за рахунок зміни структури виходу борошна.

Зараз на підприємстві загальний вихід борошна з тони пшениці складає 75 %, в тому числі:

-вищого гатунку – 30 %,

-першого гатунку – 30 %,

-другого гатунку – 15 %.

Показники вартості борошна за існуючою технологією надаються в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок вартості борошна з 1 тони пшениці за існуючим варіантом