Управління фінансовим забезпеченням туристичного підприємства (на прикладі готелю “Братислава”)

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Управління фінансовим забезпеченням  туристичного підприємства (на прикладі готелю “Братислава”).

 

 

 

 

 

 

План

 

 

Вступ

 

В умовах ринкової економіки стійкість і успіх будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємству, акціонерному товариству, товариству і т.п.) може забезпечити тільки ефективне керування рухом фінансових ресурсів. Капітал повинний приносити доход, бо інакше суб'єкт  господарювання може втратити свою стійкість на ринку. Щоб раціонально керувати рухом фінансових ресурсів, необхідно знати методологію і методику фінансового менеджменту й опанувати умінням прийняття рішень на практиці.

Фінанси господарюючих суб'єктів  являють собою базисну категорію, тобто є сукупністю об'єктивних економічних відносин зі специфічними рисами й особливостями,  що функціонують   саме в даній формі. Але як і будь-які відносини, що виявляються з приводу конкретних інтересів суб'єктів, що мають об'єктом рух грошових фондів, вони вимагають регулювання напрямків відповідних фінансових потоків, упорядкування їхнього руху. Це здійснюється шляхом суб'єктивних керуючих дій, навичками й уміннями конкретних виконавців.

До даних керуючих дій відноситься  поняття фінансового менеджменту - системи керування механізмом руху грошових потоків підприємства з метою ефективного використання усіх коштів підприємства.

У цілому фінансовий менеджмент включає  відповідні елементи керування:    інформацію, планування (прогнозування), організацію, регулювання, контроль. Умовою здійснення фінансового менеджменту є наявність ринкового середовища, що дозволяє вести підприємницьку діяльність на засадах комерційного розрахунку при вільній системі цін, функціонуванні, поряд з ринком товарів і послуг, ринків праці, капіталів, засобів виробництва, законодавчої регламентації державного регулювання діяльності підприємств. Таким чином, рамки фінансового менеджменту підприємств визначаються ринковими факторами, що відрізняє його від загальних умов керування фінансами, в окремих ланках яких можуть переважати адміністративні елементи впливів керуючих суб'єктів на керовані об'єкти.

Метою фінансового менеджменту  є керування рухом фінансових ресурсів, що здійснюється за допомогою  різних прийомів. Загальним змістом усіх прийомів фінансового менеджменту є вплив фінансових відносин на величину фінансових ресурсів.

Для нормального розвитку будь-якого  підприємства необхідно уважно стежити  за наявністю та використання фінансових ресурсів, проводити заходи для їх зміцнення і покращення стану.

Це обумовлює актуальність теми даної роботи.

Метою даної роботи є вивчення фінансового  забезпечення готельного комплексу  “Братислава” та факторів, що на нього  впливають.

Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати наступні завдання:

• Розкрити економічну сутність фінансового менеджменту; 
• Здійснити аналіз використання фінансового менеджменту в діяльності  готельного  комплексу “Братислава”;
• Визначити напрямки підвищення ефективності діяльності готельного  комплексу.

Об٬єктом  дослідження є управління фінансовими ресурсами підприємства, необхідними для здійснення господарської діяльності.

Суб٬єктом дослідження виступає готельний комплекс “Братислава”.

Структурно курсова робота складається  з вступу, основної частині з трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Джерельною базою для написання  даної роботи слугують наукові видання, монографії та посібники, а також  періодичні видання.

Розділ 1. Економічна сутність фінансового  менеджменту в туризмі

• Визначальна роль доходів для фінансового забезпечення економічної ефективності діяльності підприємств

 

Основну роль у формуванні фінансового  забезпечення діяльності будь-якого  підприємства грає прибуток. Отриманий  підприємством прибуток призначений  для задоволення різних потреб.

По-перше, він використовується для  формування фінансових результатів  держави, фінансування державних витрат. Це досягається шляхом вилучення  в підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток використовується для формування фінансових ресурсів самих підприємств, використовуваних для забезпечення їхньої господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством  прибуток є об'єктом розподілу. У  розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап —цей розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподіли є держава і підприємство. У результаті кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Співвідношення (пропорції) у розподілі прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильності рішення якого залежить розвиток економіки в цілому. [12]

Другий етап — це розподіл і  використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди:

резервний,

розвитку й удосконалювання  виробництва,

соціальних потреб,

заохочення.

Засоби цих фондів потім використовуються для фінансування визначених витрат.

Пропорції розподілу прибутку між  державою (бюджетом) і підприємством  складаються під впливом ряду факторів. Істотне значення при цьому  має податкова політика держави  стосовно суб'єктів господарювання.

Використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються кожним суб'єктом господарювання. Державне регулювання цих процесів сьогодні здійснюється недостатньо. Це стосується як державних, так і недержавних підприємств.

Так як прибуток підприємства формується з різниці між валовими доходами та видатками, необхідно з’ясувати зміст валових доходів підприємств, і насамперед виручки від реалізації продукції. 

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - показник форми  №2 звіту бухгалтерського обліку - це надання платних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам.

Економічні відносини, що пов'язані  з обміном грошових коштів на послуги  та товари що надаються готельним  підприємством, відображають економічну сутність виручки від реалізації послуг. Значення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно розглядати на рівні держави та на рівні конкретного готельного підприємства. Виручка від реалізації послуг та товарів, характеризує обсяг залучення купівельних фондів споживачів у вигляді грошових доходів, що отримані як оплата праці і обмінюються на послуги (товари) відповідно до попиту населення. [18]

Обсяг виручки від реалізації послуг є основним валовим показником діяльності готельного підприємства, який характеризує результат його діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів. Саме реалізація певних послуг, товарів створює економічне підґрунтя для отримання певного обсягу доходів та прибутку, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності готельного підприємства.

Значення показника "обсяг виручки  від реалізації послуг" на рівні  окремого готельного підприємства залежить від типу економічної системи.

В умовах ринкової економіки обсяг  виручки від реалізації послуг залишається одним з головних показників діяльності готельного підприємства. Обсяг виручки від реалізації продукції формується на рівні самого підприємства та визначається, виходячи з необхідного обсягу прибутку та ринкової позиції готельного підприємства. Розроблений таким чином план виручки від реалізації продукції є основним регулюючим фактором формування ресурсного потенціалу готельного підприємства. Обсяг та структура виручки від реалізації послуг визначає вимоги щодо обсягу, складу та ефективності використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів готельного підприємства.

Тотальне планування обсягу виручки  від реалізації послуг в умовах командно-адміністративної економіки змінилося економічним  регулюванням в ринковій економіці  на основі проведення багатоваріантних, оптимізаційних та імітаційних розрахунків, з врахуванням впливу внутрішнього та зовнішнього середовища на обсяг та структуру виручки від реалізації послуг.

Аналіз виручки від реалізації послуг та контроль за досягненням  розроблених планів виступають не тільки в якості інструмента оцінки діяльності персоналу готельного підприємства, а насамперед використовується для прийняття необхідних заходів щодо формування стратегії підприємства, його асортиментної, цінової, маркетингової політики.

 Сума обсягу виручки від реалізації послуг і сума обсягу від реалізації покупних товарів та продукції власного виробництва утворюють загальну суму доходу готельного підприємства, тобто валовий доход. Валова реалізація характеризує повний обсяг наданих послуг та торговельної діяльності ресторану та інших торгових підрозділів готельного підприємства. Відносно до валової реалізації планують і враховують інші показники: комерційні витрати, витрати на оплату праці, прибуток та інші. Виручку від реалізації послуг, продукції та товарів планують і враховують у роздрібних цінах, включаючи націнку готельного підприємства. [19]

Основною метою управління виручкою від реалізації послуг, продукції  та товарів є забезпечення високих  темпів розвитку готельного підприємства та задоволення попиту клієнтів готелю.

Відповідно до цієї основної мети перед управлінням виручкою від  реалізації послуг постають такі найважливіші завдання:

•   Ув'язка темпів росту розвитку виручки від реалізації послуг з розвитком ринку послуг та змінами його кон'юнктури.

•   Планування обсягу обслуговування і надання необхідних послуг та реалізації товарів власної продукції, які забезпечують отримання підприємством необхідної суми прибутку.

•   Забезпечення у процесі планування виручки від реалізації послуг ефективного використання ресурсного потенціалу, що є на підприємстві.

•   Зв'язок планування структури виручки від реалізації послуг та товарів зі структурою попиту обслуговуючих контингентів, що проживають у готельному підприємстві.

•   Планування обсягу та структури постачання сировини та товарів, які забезпечують ритмічну роботу готельного підприємства та його підрозділів.

З урахуванням основної мети та завдань  будується система управління виручкою від реалізації послуг на підприємстві, визначається конкретний зміст цього управління і послідовність його здійснення.

Стратегічною метою управління підприємством готельного господарства є забезпечення максимально ефективного  використання ресурсів при мінімальних  витратах на їх утримування та обслуговування.

• 1.2. Характеристика системи фінансового менеджменту в туризмі 

 

Менеджмент у загальному виді можна  визначити як систему економічного керування виробництвом, що включає  сукупність принципів, методів, форм і  прийомів керування. Власне до менеджменту відносяться теорія керування і практичні зразки ефективного керівництва, під якими розуміється мистецтво керування. Обидві частини мають справа з керуванням як комплексним і конкретним явищем.

Керування являє собою процес вироблення і здійснення керуючих впливів. Керуючий вплив - це вплив на об'єкт керування, призначене для досягнення мети керування. Вироблення керуючих впливів включає збір, передачу й обробку необхідної інформації, прийняття рішень. Здійснення керуючих впливів охоплює передачу керуючих впливів і при необхідності перетворення їх у форму, безпосередньо сприйману об'єктом керування.

 Менеджмент у всіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями. Тому будь-яка дія менеджменту - це захід економічного характеру. В основі менеджменту лежать цілеспрямований пошук, безупинне навчання й організація роботи для найбільш ефективного використання всіх ресурсів, у тому числі фінансових. Фінансовий менеджмент є частиною загального менеджменту.

Фінансовий менеджмент можна визначити  як систему раціонального й ефективного використання капіталу, як механізм керування рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на збільшення фінансових ресурсів, інвестицій і нарощування обсягу капіталу. [9]

Загальне представлення про  фінансовий менеджмент - як про механізм керування рухом фінансових ресурсів. Кінцева мета такого керування відповідає цільової функції суб'єкта господарювання - одержанню прибутку. Адже будь-які економічні відносини (у тому числі і світові) базуються на прагненні дістати прибуток. Прибуток (вигода) споживача з'являється в тому випадку, коли він купує по найнижчій ціні при найкращому співвідношенні якості і ціни. Таке положення сприяє розвитку найбільш конкурентоспроможних виробництв і господарюючих суб'єктів.

Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: ріст обсягу випуску і реалізації товарів (виторг) і зменшення витрат (собівартість), тому що прибуток у загальному виді - це різниця між виторгом і собівартістю. 

Фінансовий менеджмент, керуючи  рухом капіталу, може направити його на збільшення виробничих потужностей, а отже, виторгу; при керуванні рухом фінансових ресурсів, з'являється можливість використовувати їх для зниження собівартості і збільшення капіталу.

Фінансовий менеджмент спрямований на керування рухом  фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між суб'єктами, що хазяюють, у процесі руху фінансових ресурсів. Питання, як мистецьки керувати цими рухом і відносинами, складає зміст фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети керування фінансами і здійснення впливу на фінанси за допомогою методів і важелів фінансового механізму для досягнення поставленої мети. [6]