Сутність природно-ресурсного потенціалу

З метою безперебійного водопостачання населених пунктів  і  виробництва  в  Україні  побудовано 1 087 водосховищ  загальним об’ємом 55,0 млрд. м3 води. Для перерозподілу поверхневого стоку прокладено 7 магістральних каналів сумарною протяжністю  більше 2 000 км.  Канали  Північно-Кримський,  Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Сіверський Донець-Донбас, Дунай-Сасик  за  обсягами  перекидання  стоку відносяться до  середніх,  а великим є лише Головний Каховський магістральний канал з потужністю 8,2 км3 води за рік.

Проте відсутність дієвого економічного механізму водовикористання,  недосконала  організаційна  система  водного  господарства не сприяють формуванню зацікавленості з боку водокористувачів  до  запровадження  новітніх  технологій  використання води.  Більше  того,  практично  всі  джерел  водопостачання  не відповідають  екологічним і санітарним  нормам.  Територіальні диспропорції в розміщенні виробництва теж значною мірою стосуються  неврахування  водного фактора. Хоча  вода  не має  обмежувального впливу на розміщення підприємств, але  її запаси повною мірою визначають технології водопостачання.

 

Крім того, зменшення водозабезпеченості території країни практично обернено пропорційне нарощуванню виробничого потенціалу [13].

За  останнє  десятиріччя  занедбана  водогосподарська  інфраструктура:  частина  її  вийшла  з  ладу,  частина  потребує  по точного обслуговування  і ремонту, а решта взагалі залишилася напризволяще. Вимагає  удосконалення  система обліку  водовикористання,  управління  водним  господарством  за  басейновим принципом.

Підвищення функціональної  ефективності  водогосподарського  комплексу,  організація  раціонального  використання  водних ресурсів потребує цілісної зміни підходів до управління водним  господарством. Колись єдина система водного  господарства країни зазнала суттєвих змін. Галузь не залишилась осторонь зрушень, що відбулись в інших галузях економіки. Її розвиток, як і раніше, проходить в умовах гострого природного водноресурсного дефіциту. До цього додалася низка інших факторів: прогресуюча втрата раніше  створеного  потужного  технічного  водогосподарського потенціалу, нераціональне використання його складових та інше. У результаті проведених реформ, приватизації, а іноді  через  недостатню  увагу  і  нестачу  коштів  на  її  утримання, єдина  система  водного  господарства  була  роздроблена, проте адекватного реформування не відбулося. Це призвело до неясності функціональних обов’язків ряду суб’єктів управління та невизначеності статусу багатьох водогосподарських об’єктів.

Частина об’єктів була приватизована  і розділена на майнові паї у складі майна колишніх колгоспів і радгоспів, у результаті  чого  вони  залишилися  некерованими  і  безгосподарними. Подальша відсутність  їх ремонту  і поступовий перехід у непридатність унеможливлює системну єдність функціонування. 

Висновки.

1. Проблеми  ефективного  використання  природно-ресурсного потенціалу складні, багатовекторні і водночас дуже актуальні  для  економіки  України.  Результативність  їх  вирішення залежить як від наукового потенціалу, так і управлінських зусиль та конкретних дій на всіх рівнях господарювання.

2. Необхідним  і  першочерговим  бачиться  проведення теоретичних  та  прикладних  досліджень  із  ресурсозбереження, використання їх результатів на перспективу та у повсякденній діяльності.

3. Україна має найкращі  у світі чорноземи і зі стратегічного  погляду може і повинна вести ефективне сільське господарство, що забезпечить продуктами харчування населення та значні надходження до державного бюджету від експорту виробів агропромислового комплексу.

4. Інтенсивне  використання  мінерально-сировинних  ресурсів відкриває можливості для науково-технічного прогресу, є швидким  і  надійним  засобом  забезпечення  економічного  зростання. Проте надмірного використання ресурсів не може витримати економіка України, особливо за відсутності ринкових механізмів саморегуляції.

5. Енергозалежність –  це фактор, який наша держава  повинна мінімізувати насамперед. Необхідно проводити реформи у  сфері  енергозбереження,  основну  увагу  зосереджуючи  на проблемах  структурних  диспропорцій  економіки,  технологічної відсталості і значної фізичної та моральної зношеності основних фондів енергозатратних галузей.

6. Раціоналізація водокористування є багатоетапним процесом, що повинен включати в себе механізми фіскального регулювання,  впровадження  перспективних  форм  інвестиційного забезпечення,  реалізації  водоохоронних  проектів,  реструктуризації системи гідротехнічних споруд.  

Список використаних джерел

 

1. Корчинська О. А.  Соціально-економічні  наслідки  деградації  ґрунтів  України // Економіка АПК. –  2006. – № 4. – С. 127-130.

2. Русан В. М.  Економіко-екологічний   механізм  раціонального  сільськогосподарського  землекористування //  Економіка   АПК. – 2006. –  № 4. –С. 31-36.

3. Амоша А. И.,  Федоренко  В. Г.,  Белопольский Н. Г.,  Турченко Д. К. Перспективы  использования потенциальных возможностей  энергетических ресурсов и резервов  Украины // Економіка та держава.  – 2007. – № 12. – С. 4-8.

4. Міщенко В.  Дефіцит   ринково-економічних  критеріїв   регулювання надрокористування  // Економіка України. – 2006. –  № 10 (539). – С. 36-43.

5. Гош О. Визначальний  фактор відродження продуктивних  сил України // Економіка України.  – 2003. – № 6. – С. 49-56.

6. Савченко В. Ф.  Держава   і  регіон:  регулювання   соціально-економічного розвитку. Кн. II. Регіон. Частина I. – К. : Знання, 1999. – 204 с.

7. Костенюк Я. О.  Природно-ресурсний   потенціал  розвитку  економіки  України //  Формування  ринкових  відносин  в  Україні. – 2007. – № 12 (79). – С. 23-26.

8. Баранецький І. О.  Можливості  взаємовигідної  співпраці   іноземного інвестора  та держави  у сфері видобування  корисних  копалин (щодо проблем укладення   угод про розподіл продукції  в Україні) // Формування ринкових  відносин в Україні. – 2007. –  № 6 (62). – С. 72-81.

9. Онопрієнко Г. В. Шляхи  вдосконалення державної політики  України у галузі енергозбереження  як основа підвищення експортного  потенціалу України // Держава  та регіони. – 2007. – № 3. –  С. 315-318.

10. Пустовойт О. Модель  ресурсокористуваня України: окремі  підсумки та штрихи розвитку // Економіка України. – 2006. –  № 7. – С. 27-34.

11. Ковшун Н. Управління  використанням водних ресурсів  на сучасному етапі: проблеми  та перспективи // Регіональна  економіка. – 2006. – № 2. –  С. 124-129.

12. Голян В. А. Механізми  раціоналізації водокористування  в Україні // Економіка та держава.  – 2007. – № 11. – С. 39-43.

13. Файфура В.,  Царик  Т.  Водогосподарський  комплекс  України:  еколого-економічний аналіз  стану, загроз  і перспектив  розвитку // Регіональні аспекти   розвитку  і  розміщення  продуктивних  сил  України:  Збірник  наукових  праць. – Тернопіль : Економічна  думка, 2005. – Вип. 10. – С. 37-40.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

15. Швайка Л. А. Державне  регулювання економіки Навчальний  посібник / К.:  Знання, 2006.- 435 c.

15. Швайка Л. А. Державне регулювання  економіки Навчальний посібник / К.:  Знання, 2006.- 435 c.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

14. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 547 с.

 

1. Корчинська О. А.  Соціально-економічні  наслідки  деградації  ґрунтів  України // Економіка АПК. –  2006. – № 4. – С. 127-130.

2. Русан В. М.  Економіко-екологічний   механізм  раціонального  сільськогосподарського  землекористування //  Економіка   АПК. – 2006. –  № 4. –С. 31-36. 

3. Амоша А. И.,  Федоренко  В. Г.,  Белопольский Н. Г.,  Турченко Д. К. Перспективы  использования потенциальных возможностей  энергетических ресурсов и резервов  Украины // Економіка та держава.  – 2007. – № 12. – С. 4-8.

4. Міщенко В.  Дефіцит   ринково-економічних  критеріїв   регулювання надрокористування  // Економіка України. – 2006. –  № 10 (539). – С. 36-43. 

5. Гош О. Визначальний фактор  відродження продуктивних сил  України // Економіка України. – 2003. – № 6. – С. 49-56.

6. Савченко В. Ф.  Держава   і  регіон:  регулювання   соціально-економічного розвитку. Кн. II. Регіон. Частина I. – К. : Знання, 1999. – 204 с.

7. Костенюк Я. О.  Природно-ресурсний   потенціал  розвитку  економіки  України //  Формування  ринкових  відносин  в  Україні. – 2007. – № 12 (79). – С. 23-26.

8. Баранецький І. О.  Можливості  взаємовигідної  співпраці  іноземного  інвестора  та держави у  сфері видобування  корисних  копалин (щодо проблем укладення   угод про розподіл продукції  в Україні) // Формування ринкових  відносин в Україні. – 2007. –  № 6 (62). – С. 72-81.

9. Онопрієнко Г. В. Шляхи вдосконалення  державної політики України у  галузі енергозбереження як основа  підвищення експортного потенціалу  України // Держава та регіони. – 2007. – № 3. – С. 315-318.

9. Онопрієнко Г. В. Шляхи вдосконалення  державної політики України у  галузі енергозбереження як основа  підвищення експортного потенціалу  України // Держава та регіони. – 2007. – № 3. – С. 315-318. 

10. Пустовойт О. Модель ресурсокористуваня  України: окремі підсумки та  штрихи розвитку // Економіка України.  – 2006. – № 7. – С. 27-34.

11. Ковшун Н. Управління використанням  водних ресурсів на сучасному  етапі: проблеми та перспективи  // Регіональна економіка. – 2006. – № 2. – С. 124-129.

12. Голян В. А. Механізми раціоналізації  водокористування в Україні // Економіка та держава. – 2007. – № 11. – С. 39-43.

13. Файфура В.,  Царик Т.  Водогосподарський   комплекс  України:  еколого-економічний  аналіз стану, загроз  і перспектив  розвитку // Регіональні аспекти   розвитку  і  розміщення  продуктивних  сил  України:  Збірник  наукових  праць. – Тернопіль : Економічна  думка, 2005. – Вип. 10. – С. 37-40