Сутність природно-ресурсного потенціалу

План

 

Вступ

1. Сутність природно-ресурсного  потенціалу, його структура та  оцінка.

1.1. Визначення  природно-ресурсного потенціалу  та його складові.

1.2. Загальна характеристика  структури ПРП.

1.3. Кількісна  та якісна оцінка ПРП.

2. Проблеми та ефективність використання природно-ресурсного потенціалу України.

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Минуле століття характеризується небувалими темпами зростання світової економіки. В кінці XX ст. щоденне  виробництво товарів і послуг дорівнювало річному на початку  століття. Відбулися величезні зміни  в чисельності населення планети - воно зросло з 1,6 млрд. осіб на початку  до понад 6 млрд. в кінці століття. Таке економічне зростання і збільшення чисельності населення призводило до безжалісного використання природно-ресурсного потенціалу планети.

Однак загальновідомо, що всі  виробничі ресурси є обмеженими і рідкісними. Особливо гостро ця економічна проблема стоїть перед природними ресурсами - землею, лісами, родовищами корисних копалин, водними ресурсами, тваринним  світом, які людина використовує у  процесі виробництва різноманітних  благ і без яких неможлива господарська діяльність.

Наслідки економічної  діяльності призвели до забруднення  життєво важливих видів ресурсів, деградації навколишнього середовища.

Настав час нового розуміння  розвитку, пошуку нових підходів до використання природно-ресурсного потенціалу, які забезпечать збалансований  техногенний вплив на природне середовище з можливостями відтворення первинних  властивостей елементів природи.

Україна має різноманітний  і потужний природно-ресурсний потенціал - мінеральні, земельні та рекреаційні  ресурси. Досі найповніше використовувалися  мінеральні та земельні ресурси, що проявлялося  у формуванні промислових агломератів  з виробництва продуктів паливно- 

енергетичного, металургійного, хімічного, будівельного та інших комплексів. Нерівномірний розподіл ресурсів по території спричинив відповідну галузево-територіальну структуру  виробництва у регіонах, що в сукупності з недосконалими технологіями виробництва  негативно вплинуло на довкілля.

Природно-ресурсний потенціал  території характеризується сукупною продуктивністю її природних ресурсів як засобів виробництва і предметів  споживання. Розрізняють сучасну  і потенційну продуктивність природних  ресурсів. Потенційна продуктивність характеризує максимально можливу  віддачу ресурсів у господарстві за умови оптимальної відповідності  структури природокористування  сформованій специфіці місцевих природноекономічних, соціальних та інших  умов. Сучасна продуктивність досягається  в результаті існуючих умов використання природних ресурсів відповідно до ситуації в економіці країни та напрямів розвитку народного господарства.

До основних компонентів  природних ресурсів належать мінеральні, земельні, водні, лісові ресурси. З метою  формування основних напрямів регулювання  природокористування проводиться  кількісна оцінка запасів ресурсів, їх якості, умов освоєння, витрат на освоєння, забезпеченості території та населення  основними компонентами ресурсів навколишнього природного середовища.

За оцінками фахівців, Україна  має значно нижчі за світові рівні  лісистості, забезпеченості водними  ресурсами та захищеними територіями.

Частка лісів та вкритих  лісом територій у загальній  площі України складає 17,03% (середньосвітовий рівень - 31,83%; європейський - 33,45%). Захищені території (природно-заповідний фонд) займають 3,9 % території, що в 5 разів  менше середньосвітового рівня. Україна характеризується низьким  рівнем забезпеченості водними ресурсами - обсяг місцевого  

річкового стоку в 4 рази менший, ніж у світі, та в 5,7 раза менший, ніж у Європі.

Густота населення в Україні  становить 85 осіб/км2, світовий показник - 43 особи/км2. Це свідчить, що рівень забезпеченості населення ресурсами території  в Україні є вдвічі нижчим від світового.

Станом на початок 2000 р. в  Україні виявлено близько 20 000 родовищ 97 видів корисних копалин, з яких понад 9200 враховуються Державним балансом запасів. На базі цих родовищ працює понад 2000 гірничодобувних та переробних підприємств вугільної, нафтодобувної, газової, сланцевої, марганцеворудної, гірничо-хімічної та інших галузей.

Паливно-енергетичні ресурси  України складають нафта, газ, кам´яне  та буре вугілля, торф. Незважаючи на наявність  у надрах їх значної кількості, видобуток не задовольняє потреби країни.

В Україні зосереджено  великі запаси залізних руд, руд кольорових, рідкісних та дорогоцінних металів. Є значні поклади нерудних мінеральних  ресурсів - апатиту, карбонату, сірки, фосфориту, бурштину, графіту, озокериту, вапняків, глини, піску, бітуму, будівельного каменю тощо.

Отже, наша держава забезпечена  дуже широким спектром корисних копалин, які можуть відігравати важливу  роль на внутрішньому та світовому  ринках. Однак через зростання  цін на енергоносії, транспортні  послуги, обсяги видобутку цих ресурсів дуже скоротилися. За умов проведення ефективної політики освоєння природних  ресурсів Україна найближчим часом  зможе на 80 % задовольнити себе власною мінеральною сировиною.

У матеріальному виробництві  важлива роль відводиться земельним  ресурсам. Основним їх користувачем в  Україні є сільськогосподарські підприємства та громадяни (76,6 % загального земельного фонду). Такої високої  розораності земель не має в жодній з економічно розвинутих країн  

світу - США і Велика Британія - від 16 до 19 %, Німеччина та Франція - 33 %, Італія - 31 %.

Незважаючи на досить низький  рівень забезпеченості країни окремими видами природних ресурсів, вони впродовж багатьох років зазнавали масштабного  екстенсивного використання, що призвело до їх виснаження, втрати можливостей  відтворення та відновлення. Техногенний  тип економічного розвитку змінюється стратегією сталого розвитку, який передбачає раціональне використання наявних природних ресурсів країни. Наявність і багатство окремих  видів природних ресурсів, значний  трудовий і науковий потенціал, сприятливе географічне розміщення країни, спроможність окремих регіонів до інновацій, розвиненість промислового комплексу створюють  сприятливі умови для сталого  зростання економіки України(15). 

1. Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та оцінка.

1.1. Визначення  природно-ресурсного потенціалу  та його складові.

Починаючи цій розділ, треба  по-перше зазначити, що чіткого визначення “потенціал” та “ресурси” не мають. У різних тлумачних виданнях, з  економічної та соціальної географії  світу, можна знайти таке формулювання: природно-ресурсний потенціал (ПРП) території — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва  і предметів споживання, яка виражається  у їх сукупній споживній вартості, У такому розумінні ПРП території  посідає цілком певне місце в  системі "суспільство — природа".

Сфера взаємодії природи  й суспільства охоплює не лише безпосередньо експлуатовані, а  й усі розвідані природні ресурси, що складають ПРП території.Разом  із поняттям ПРП території використовують терміни "потенціал ландшафтний", "потенціал природних ресурсів".

Потенціал ландшафтний характеризує фізичний стан і енергетичну забезпеченість географічних ландшафтів, які визначають їхню здатність виконувати природоохоронні  та соціально-економічні функції, а  також задовольняти суспільні потреби  через різні види природокористування.

Потенціал природних ресурсів — це здатність природного комплексу або його окремих компонентів задовольняти потреби суспільства в енергії, сировині, здійсненні різноманітних видів господарської діяльності. Величина потенціалу природного і потенціалу ландшафтного, на відміну від природно-ресурсного, оцінюється в природних (натуральних) показниках.(14)

За системним ученням, ПРП території – це цілісна  система складно організованих  об'єктів. Його цілісність визначається закономірним сполученням взаємно  умовлених природних і соціально-економічних  зв’язків  

і залежностей, що поєднують  територіальне всі природні ресурси. ПРП — це об'єктивна дійсність  і водночас — сукупність економічних  відношень, що складаються на базі його використання.

Найважливішою властивістю  ПРП території як системи є  те, що він становить природний  комплекс, у якому існують тісний взаємозв'язок та ієрархічна підпорядкованість  усіх компонентів, що його складають. Зміни  в одному з них викликають відповідні зміни в іншому, й навпаки.

Для ПРП території характерна наявність компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структур.

Компонентна структура ПРП — це внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо). Щодо цього ПРП території може бути поділений на такі групи ресурсів: (14)

• мінеральні (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали);
• водні (поверхневий стік, підземні води);
• земельні (з урахуванням сільськогосподарського призначення й характеру ґрунтового покриву);
• лісові (щорічний приріст деревини);
• природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення санаторно-курортних закладів, баз відпочинку, туристичних маршрутів тощо).

Функціональна структура  ПРП відображає класифікацію природних  ресурсів за їхньою здатністю до формування комплексів та участі в територіальному  поділі праці, що втілюється в господарській  спеціалізації окремих територій (видобуток вугілля, лісове господарство тощо). 

Територіальна структура  ПРП характеризує різні форми  просторової організації природно-ресурсних  комплексів ( вугілля + залізна руда для виплавляння металу тощо).

Організаційна структура  ПРП розглядає природні ресурси  під кутом зору їхньої самоорганізації, само відтворення, а також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

Розвиток ПРП території  в часі має циклічний характер і веде до формування ресурсних циклів, які відображають життєдіяльність  потенціалу природних ресурсів. Під  ресурсним циклом розуміється сукупність перетворень і просторових переміщень певної речовини або групи речовин, що присутні на всіх етапах використання його людиною (виявлення, підготовка до експлуатації, вилучення з природного середовища, перероблення, споживання, повернення в природу) в межах  суспільної ланки загального кругообігу даної речовини на Землі.

Важливе значення в системі  раціонального природокористування  мас природно-ресурсне районування. Воно базується на економіко-географічному  вивченні ПРП і відображає підсумки еколого-економічної оцінки ПРП, дає  змогу встановити не тільки якісні, а й певні кількісні межі ресурсу. Крім цього, природно-ресурсне районування  розкриває особливості організаційної структури ПРП як системного утворення  в компонентному, функціональному  й територіальному аспектах. У  практичному аспекті природно-ресурсне районування може слугувати науковим обґрунтуванням для схем комплексного використання, охорони й відтворення  ПРП, тобто природокористування  в цілому.

Раціональне використання та охорона ПРП-найважливіша проблема сучасності в багатьох регіонах світу. Під охороною ПРП розуміють систему заходів, що спрямовані на підтримання якісних і кількісних параметрів його продуктивності в інтересах розвитку суспільства(14). Відтворення ПРП можна  

розглядати як процес відновлення  попереднього стану й збільшення продуктивності природних ресурсів території.

Охорона і відновлення  ПРП охоплює широкий комплекс заходів щодо функціонування природокористування  — технологічних, відтворювальних, господарських.

Важливим завданням природокористування  є також відновлення природних  ресурсів, родючість ґрунтів, відновлення  рибних ресурсів, продуктивності лісів  та ін. Господарські заходи пов'язані  з удосконаленням територіальної організації  в природокористуванні, розробленням схем комплексного використання, охорони  природних ресурсів (їх окремих компонентів), провадженням ефективної цінової політики, викликаної введенням плати за користування природними ресурсами.

Високий рівень концентрації промисловості в багатьох регіонах світу, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, не завжди виважена з економічного погляду, політика в розміщенні й  розвитку окремих галузей виробництва  призвели до надмірних техногенних  навантажень на природні ресурси. Іноді  вплив господарської діяльності на довкілля зрівняний з природними катаклізмами.

В умовах ринкової економіки  найважливішою проблемою в системі  природокористування є відпрацювання  механізму фінансування природо  захисних заходів. У багатьох країнах  світу для вирішення цієї проблеми вводяться екологічні податки, плата  за користування природними ресурсами, пільги при кредитуванні ресурсозберігальних  технологій тощо. Корисним ринковим механізмом стимулювання виробництва альтернативної екологічної продукції є екобанки.