Сукупний спрос та сукупна пропозиція

в) розглядом економічної  кон'юнктури, створюваної ринковим механізмом, у короткому, а не в  тривалому (як у класиків) періоді;

г) особливою увагою ролі грошей в економічній системі.

Кейнсіанська функція сукупного попиту визначається як сума запланованих домашніми господарствами і фірмами витрат на товари, послуги та фактори виробництва для кожного з рівнів сукупного доходу країни.

Дане визначення істотно  відрізняється від того, яке було дано в першій главі даного дослідження. Там сукупний попит був представлений у вигляді кривої, яка показує, який обсяг національного виробництва домашні господарства і фірми готові купити при різному рівні цін. Таке трактування базується на класичному розумінні економіки, в якій панує гнучке ціноутворення і рівень цін може приймати будь-які значення. Кейнсіанська ж модель описує економіку в короткостроковому періоді, для якого характерні жорсткі ціни, і тому тут сукупний попит інтерпретується по-іншому [3, 140].

Зі сказаного випливає, що при описі механізму взаємодії попиту і пропозиції в кейнсіанській моделі традиційний графік AD-AS, в якому по вертикальній осі відкладався рівень цін, а по горизонтальній обсяг національного виробництва, використовуватися не може.

Жорсткість цін в економіці  означає, що урівноваження попиту і  пропозиції відбувається не за рахунок  зміни рівня цін, а за рахунок  того, що обсяги продажів і зміна  величини запасів дають фірмам інформацію про те, що і скільки хочуть мати покупці. Модель AD-AS, таким чином, може тільки позначити рівноважний обсяг  виробництва, але не може показати, як ц рівновага досягається. Тому для опису рівноваги в економіці з твердими цінами необхідно побудувати графік, що відображає залежність величини попиту і пропозиції від обсягу національного доходу. Такий графік носить назву "кейнсіанський хрест" і являє собою інтерпретацію моделі сукупного попиту - сукупної пропозиції в умовах жорсткого ціноутворення (рис.3.1).

Рис. 3.1 - Визначення рівноважного обсягу випуску

На рис. 3.1 по горизонтальній осі відображається національний дохід Y, співпадаючий за величиною з об'ємом національного випуску, а по вертикальній - обсяг сукупного попиту.[7,  235]

Оскільки сукупний попит  дорівнює сумі попиту на споживчі та інвестиційні товари, то в графічному зображенні він може бути представлений підсумовуванням  графіків споживання та інвестицій при  кожному рівні доходу.

Сукупну пропозицію на графіку відобразити значно простіше: обсяг національного доходу дорівнює величині національного продукту, який, у свою чергу, становить весь обсяг пропозиції в економіці. Це означає, що крива сукупної пропозиції починається з нуля і спрямована по прямій вгору під кутом 45°. Отже, якщо національний дохід дорівнює 1000 одиниць, то сукупна пропозиція повинна дорівнювати також 1000 одиниць.

Якщо об'єднати обидві криві  на одному графіку, то можна знайти точку, в якій обсяг сукупного  попиту дорівнює обсягу сукупної пропозиції. На рис. 7 рівноважний випуск представлений точкою Е, в якій рівень доходів дорівнює сукупних витрат. У цій точці національний випуск становить 1000 одиниць, що відповідає такому ж рівню доходів. У свою чергу, при рівні доходів одиниць попит на товари і послуги також становить 1000 одиниць, про що свідчить лінія AD, що на графіку поки лише споживчі витрати.

Таким чином, в точці Е  кількість пропонованих товарів  дорівнює величині попиту на них при  нинішньому рівні цін. Дана точка  характеризує рівновагу в кейнсіанській моделі, під яким розуміється такий стан в економіці, коли в ній відсутні тенденції до подальших змін. Це означає, що національна економіка перебуватиме в рівновазі тільки в тому випадку, якщо сукупний попит буде дорівнює виробленому національному доходу (сукупній пропозиції).

При будь-якому іншому рівні  випуску, відмінному від обсягу виробництва не збігається з величиною сукупного попиту. Наприклад, якщо обсяг виробництва складе 500 одиниць, то величина сукупного попиту буде перевершувати цей обсяг, тобто спостерігатиметься надлишок сукупного попиту (AD > AS). Подібна картина буде характерна для будь-якого рівня випуску нижче 1000 одиниць.

В даному випадку буде спостерігатися явище, якому Дж. Кейнс дав назву  розрив інфляції. Слово "розрив" означає, що якщо фактичний обсяг виробництва не збігається з рівноважним обсягом, то в такій економіці утворюється розрив між попитом і пропозицією.

Інша картина буде спостерігатися, якщо фактичний обсяг виробництва  виявиться вище рівноважного. У цьому  випадку в економіці буде мати місце надлишок пропозиції товарів  і послуг над сукупним попитом (AS>AD). Зокрема, при випуску 1500 одиниць  сукупний попит становить 1250 одиниць. Дане явище Дж. Кейнс назвав розривом безробіття.[14,  291-295]

Як економіка приходить  до стану рівноваги в разі його порушення? У класичній моделі таким  інструментом є механізм гнучких  цін. У кейнсіанської моделі обсяг  виробництва управляється попитом. У разі перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією (AD>AS) фірми збільшать зайнятість і рівень виробництва до існуючого рівня попиту. У зворотній ситуації (коли AS> AD) відбудеться скорочення обсягів випуску продукції до рівня наявного сукупного попиту.

Таким чином, аналіз "кейнсіанського хреста" показує, що загальний баланс в економіці, установлюваний описаним способом, зовсім не обов'язково відповідає такому рівню національного доходу, який дозволяє забезпечити повну зайнятість. Рівноважний обсяг національного доходу в кейнсіанській моделі визначається схильністю людей до споживання, збереження та інвестування. При низькій схильності до споживання та інвестування рівноважний обсяг виробництва може виявитися нижче потенційного (які досягаються при повному використанні ресурсів).

Недолік такого стану в тому, що в економіці немає будь-яких рушійних сил, здатних вивести її на рівень повної зайнятості. Зокрема, у фірм немає ніяких стимулів завантажувати виробничі потужності і наймати безробітних, щоб розширити виробництво, оскільки вони будуть не в змозі продати вироблений обсяг продукції. При жорсткому рівні цін розширення випуску опиратиметься в дефіцит сукупного попиту. [7,  154]

Таким чином, суть кейнсіанського аналізу полягає в тому, що економіка, надана сама собі і діє за принципом "невидимої руки", мабуть, може потрапити в ситуацію або інфляції, або безробіття. Опинившись в такому положенні, вона не в змозі самотужки прийти в рівновагу, оскільки в господарській системі з твердими цінами відсутній внутрішній механізм, який забезпечує автоматичне урівноваження сукупного попиту і пропозиції на рівні повної зайнятості. У часи класиків такий механізм існував, це була система гнучких цін, насамперед гнучкої заробітної плати. Якщо в економіці виникало безробіття, заробітна плата знижувалася і попит на працю підвищувався до тих пір, поки всі бажаючі працювати не знаходили собі відповідні робочі місця. Однак до 1930 р. на ринку праці істотно зросла роль і вплив профспілок, які зуміли значно обмежити можливості підприємців у зниженні ціни праці. Тому економіка цього періоду, прийшовши в стан рівноваги при неповної зайнятості, може перебувати в ньому як завгодно довго, не виявляючи ні найменшої тенденції залучити у виробництво невикористані ресурси, в першу чергу вільну робочу силу. Неповна зайнятість набуває стійкий характер.

Велика депресія 1929-1933 рр. з'явилася переконливим доказом правильності теоретичних висновків Дж. Кейнса. Всі надії на здатність конкурентної економічної системи впоратися з глобальною кризою, що уразила всі високорозвинені країни, виявилися марними. Економіка продовжувала функціонувати при низькому рівні зайнятості, не подаючи ніяких ознак до пожвавлення. Вивести її з тривалої стагнації могла, на думку Дж. Кейнса, лише держава. Тільки збільшення державних витрат здатне компенсувати брак сукупного попиту, що утворився в результаті низьких споживчих витрат і відсутністю стимулів до інвестування у приватних фірм, і забезпечити економічну рівновагу при повній зайнятості ресурсів.[17, 158]