Сукупний спрос та сукупна пропозиція

 

Вступ

 

Рівновага - універсальне поняття, що використовується майже у всіх точних і природничих науках. Його застосовують при аналізі складних систем, в рамках яких окремі частини  взаємозв'язані і взаємодіють. У  подібних умовах виникає проблема забезпечення стійкого та узгодженого функціонування всіх частин системи. Не є винятком і така складна система, як економіка, яка також складається з безлічі  різноманітних елементів, які знаходяться  між собою у взаємозалежності і в різних взаємодіях, що припускає  наявність певної узгодженості між  ними.

Аналіз умов досягнення узгодженості взаємозалежних процесів і є предметом  теорій, які вивчають рівновагу в  економіці. Рівновага означає не тільки збалансованість, але і стійкість, тобто або відсутні тенденції  до зміни, або існують механізми, які відновлюють відхилення від  рівноваги.

Дана курсова робота присвячена актуальній на сьогоднішній день темі, а саме дослідження макроекономічної рівноваги і його взірців. Актуальність цієї теми визначається тією умовою, що сучасна національна економіка будь-якої країни глибоко інтегрована у світову економіку і схильна до загальних світових економічних тенденцій. В умовах сучасного довгострокового фінансово-економічної кризи, нестабільності валютних курсів провідних світових валют, падіння темпів зайнятості і зростання інфляції першочерговим завданням урядів країн світу є приведення національних економік в рівновагу. Для цього буде доцільно звернутися до накопиченого теоретичного досвіду і до моделей приведення національної економіки в стан рівноваги за допомогою впливу на сукупний попит, сукупну пропозицію та інші показники.

Рівноважний стан економічної  системи країни - запорука її поступального й гармонійного розвитку, динамічного економічного зростання та зростання добробуту населення.

Предметом дослідження є  поняття макроекономічної рівноваги.

Для розкриття цілі курсової роботи були визначені наступні завдання:

- дослідження теоретичних понять сукупного попиту і пропозиції, а також механізмів приведення їх у рівновагу;

- аналіз понять інвестицій, доходу і дії ефекту мультиплікатора;

- вивчення класичної і  кейнсіанської моделей макроекономічної  рівноваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЛАВА 1. Сутність та рівновага сукупного попиту та сукупної                 пропозиції.

   1.1.Поняття сукупного попиту, його фактори

Національна економіка при  макроекономічному підході може бути представлена у вигляді єдиного  ринку, що складається з одного сукупного  споживача і однієї сукупної фірми, що виробляє єдиний продукт, призначений  для особистого та виробничого споживання. Цей продукт повинен продаватися  за єдиною сукупної ціною. Почнемо аналіз даного ринку з сукупного попиту AD.

Сукупний попит характеризує бажання і можливість населення, фірм, держави і закордону придбати певний обсяг товарів і послуг при нинішньому рівні цін (рис. 1.1).

По осі абсцис на графіку  сукупного попиту береться не номінальний, тобто виражений у поточних цінах, а реальний продукт, запропонований покупцеві на ринку в цінах  базового року.

Сукупний попит на відміну  від ринкового попиту є більш  складною категорією і в масштабах  суспільства складається з чотирьох основних компонентів: перший - це попит  на товари і послуги; другий - це інвестиційний попит фірм I: третій - державні закупівлі G, в які входять всі республіканські та місцеві витрати на армію і озброєння, безкоштовне медичне обслуговування й освіта, державні інвестиційні програми, будівництво житла й доріг тощо; останній, четвертий, компонент - чистий експорт Хn, тобто різниця між експортом та імпортом. [4,28]

Крива AD ілюструє зміну сукупного рівня витрат домашніх господарств, бізнесу, уряду і закордону в залежності від зміни рівня цін. При зниженні рівня цін обсяг реального ВВП, який зможуть купити споживачі, буде більше (тобто реально буде куплено більше товарів і послуг).

Рис. 1.1. - Крива сукупного попиту AD

 

Негативний нахил кривої AD пояснюється трьома найважливішими ефектами в ринковій економіці:

а) ефектом процентної ставки;

б) ефектом реального багатства;

в) ефектом імпортних закупівель.

Ефект процентної ставки показує, що рівень цін впливає на обсяг  виробництва через процентну  ставку. Це означає, що якщо в країні підвищується рівень цін, то при незмінній грошовій масі відбувається підвищення процентної ставки . Але чим вище процентна ставка, тим нижчий рівень інвестицій, а отже, і обсяг виробництва. Крім того, чим вище процентна ставка, тим нижче споживчий попит, оскільки дорогим стає споживчий кредит. Отже, більш високому рівню цін буде відповідати менший обсяг реального ВВП, і навпаки.[14,270]

Ефект реального багатства  проявляється наступним чином. У  ринковій економіці багатство домашніх господарств в значній мірі представлено у вигляді різних фінансових активів (акцій, облігацій). Припустимо, що якийсь індивід має облігацію номіналом 1000 од. При підвищенні рівня цін в 2 рази реальне багатство, представлене цієї облігацією, зменшиться також в 2 рази. Зниження реального багатства призведе до зменшення споживчого попиту, що і відображається в негативному нахилі кривої сукупного попиту.

Ефект імпортних закупівель - це вплив підвищення цін на вибір покупців між вітчизняними товарами, які подорожчали та імпортними товарами, ціни на які не змінилися. У такій ситуації покупці будуть віддавати перевагу імпортним благам, в силу чого обсяг сукупного попиту на вітчизняні товари зменшиться.[5, 135-136]

Зсув кривої сукупного попиту AD може відбуватися в результаті змін макроекономічної політики (грошового обігу, державних витрат або оподаткування) або зміни екзогенних змінних (обсягу виробництва в зарубіжних країнах, що впливає на обсяг експорту, або впевненості бізнесменів, які безпосередньо впливають на інвестиції).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Сукупна пропозиція: поняття й фактори

Другим складовим елементом  єдиного ринку є сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція - це величина реально виробленого продукту усіма  виробниками в економічній системі  при певному рівні цін.

У мікроекономіці крива пропозиції S має позитивний нахил, що свідчить про те, що при підвищенні цін виробники будуть розширювати виробництво цього товару. В макроекономіці крива сукупної пропозиції має трохи іншу форму (рис. 1.2.).

Рис. 1.2 - Крива сукупної пропозиції AS

Чим пояснюється така конфігурація кривої AS. Справа в тому, що в масштабі всієї економіки можуть скластися три різних стану: неповної зайнятості, що наближається до повної зайнятості, повної зайнятості. На кривий AS можна виділити три ділянки:

а) горизонтальну, або кейнсіанську(ab);

б) висхідну, або проміжну(bc);

в) вертикальну, або класичну(cd).

Горизонтальна, або кейнсіанська, ділянка характеризується тим, що на ньому всі фактори виробництва використовуються не повністю. Існують незадіяні в процесі виробництва потужності, сировина, робоча сила. У міру збільшення обсягів виробництва вільні фактори залучаються до процесу виробництва, не надаючи істотного впливу на рівень цін, він залишається стабільним.

Такий стан може зберігатися до певного рівня ВВП (на рис. 1.2 він позначений як Y1). Після обсягу виробництва, рівного Y1 стан економіки почне змінюватися.

Висхідна, або проміжна  ділянка відповідає поступовому залученню у виробництво вільних факторів, які мають певні межі. Подальше залучення їх у виробництво дає зрештою збільшення витрат, що позначається на вартості продукції.

Відбувається загальне поступове зростання цін на товари і послуги, а виробництво зростає не так швидко, як раніше.

Вертикальна, або класична ділянка трактується виходячи з основної передумови представників класичної школи: в економіці всі фактори повинні бути задіяні в процесі виробництва. Обсяг виробництва при цьому досягає максимально можливого рівня Y*, відповідного значення ВВП, якого можна досягти в даній економічній системі при повній зайнятості.

Таким чином, крива AS відображає динаміку витрат виробництва на одиницю  продукції у зв'язку із зміною рівня цін. Тому зміна кривої AS вправо або вліво буде відбуватися при зміні:

а) цін на фактори виробництва;

б) податків. [4,30]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Перетинання кривих AS і AD визначає рівноважний обсяг випуску і  рівень цін в економіці. Враховуючи складну конфігурацію кривої сукупної пропозиції, можна припустити, що рівноважна ситуація може виникнути на будь-якому з трьох ділянок. Найбільш динамічний сукупний попит швидше вловлює ті зміни, які відбуваються в економіці.[13, 303]

Зростання сукупного попиту, змінюючи точку рівноваги, відображається на обсязі національного виробництва, отже, на зайнятості населення, а також на рівні цін (рис.1.3).

Рис. 1.3 - Наслідки збільшення сукупного попиту: а - на кейнсіанській ділянці; б - на висхідній; в - на класичній.

 

Розглянемо можливі варіанти. Припустимо, що криві сукупного попиту та сукупної пропозиції перетинаються на кейнсіанській ділянці (рис.1.3а). При зростанні сукупного попиту від AD0 до AD1 рівновага перейде з E0 в E1. При цьому значно збільшиться обсяг виробництва, а ціни залишаться на колишньому рівні. Збільшений обсяг виробництва зажадає залучення додаткової робочої сили, яка є в економічній системі. Залучення додаткових факторів виробництва на кейнсіанскій ділянці не викликає ніякого зростання цін.

Зростання сукупного попиту на висхідній ділянці викликає інші наслідки (рис. 1.3б). Обсяг виробництва, а отже, і зайнятість населення зростуть, але в меншій мірі, ніж на кейнсіанскій ділянці. Спостерігається загальне підвищення цін.

На класичній ділянці (рис. 1.3в) в умовах залучення всіх факторів виробництва при зростанні сукупного попиту не відбувається збільшення обсягів виробництва і чисельності зайнятих. Тут виробництво досягає свого потенційного рівня Y*. Однак це супроводжується різким підвищенням цін.

Були розглянуті зміни, що відбуваються в економіці при  збільшенні сукупного попиту, але  сукупний попит може не тільки збільшуватися, але і зменшуватися. У такому випадку спрацьовує ефект храповика (рис. 1.4).

[11, 340-341]

 

Рис. 1.4-Ефект храповика.

При первісному сукупному попиті AD0 рівноваги Е0 відповідає обсяг виробництва Y* і рівень цін Р0. При зменшенні сукупного попиту до рівня AD2 рівновага повинна була б перейти в точку якої відповідає обсяг виробництва і рівень цін. Але цього в реальній економіці не відбувається, оскільки рівень цін, як правило, не знижується. Рівноважна ситуація встановлюється в точці Е2. Ціна залишається на колишньому рівні, а обсяг виробництва падає до рівня E2, тобто більше, ніж якщо б рівновага встановлювалася традиційним шляхом. Лінія сукупної пропозиції піднімається вгору і встановлюється на рівні P0E2Eo.

Така "поведінка" цін  і кривої сукупної пропозиції пояснюється цінової інертністю витрат на виробництво продукції. Підприємець укладає договори на поставку сировини, оренду приміщень і обладнання, оплату робочої сили за певними цінами, які він не може змінити довільно у бік зменшення. Тому навіть при знижені  сукупного попиту він змушений пропонувати свою продукцію за тими цінами, які встановилися спочатку, і, щоб не втратити, різко знижує обсяг виробництва.[12, 67-68]

Таким чином, аналіз простої  моделі сукупного попиту та сукупної пропозиції AD-AS показує, що закони ринкової рівноваги діють і на рівні  національної економіки в цілому. Разом з тим вона служить корисної схемою для пояснення основних сил, що діють в економіці, і їх наслідків. Модель проводить відмінність між  двома її сторонами: попитом і  пропозицією. В процесі їх взаємодії  схема AD-AS на перший план висуває дві  головні змінні - обсяг виробництва  і рівень цін.

В результаті, дана модель підводить  до думки про необхідність або  небажаність державного втручання в економіку. В суперечці про таке втручання залучені як ті економісти, хто доводить, що дії уряду можуть прискорити досягнення повної зайнятості і стабільності цін, так і ті, хто стверджує, що уряд може тільки погіршити стан справ в економіці і зробити її ще менш стабільною, ніж вона була б у протилежному випадку.                [11, 272]

          ГЛАВА 2. Інвестиції і дохід. Ефект мультиплікатора.

 

В економічному аналізі термін "інвестиції" означає використання заощаджень для створення нових  виробничих потужностей та інших фізичних реальних активів.

До складу інвестицій входять  всі витрати на придбання машин  і устаткування, здійснення будівельно-монтажних  робіт, зміна запасів. Вкладення  коштів у цінні папери, такі як акції  та облігації, називається фінансовими  або портфельними інвестиціями. На відміну від фізичних інвестицій, які створюють нові активи і тим  самим збільшують виробничі потужності країни, фінансові інвестиції тільки перерозподіляють права власності  на існуючі активи від одного суб'єкта до іншого. Саме тому економісти пов'язують інвестиції з вкладенням капіталу в  придбання фізичних активів та запасів. Важливо і те, що здійснення інвестицій безпосередньо пов'язане з товарним ринком, тоді як купівля-продаж цінних паперів - з фондовим ринком. [10,  95]