Стратегія структури капіталу

     4. Оптимізація структури капіталу  за критерієм мінімізації його  вартості.

     5. Оптимізація структури капіталу  за критерієм мінімізації рівня  фінансових ризиків.

     6. Формування показника цільової структури капіталу.

     1. Аналіз капіталу підприємства. Основною  метою цього аналізу є виявлення  динаміки обсягу і складу капіталу  у перед плановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

     2. Оцінка основних факторів, що  визначають формування структури  капіталу.

     Практика  доводить, що не існує єдиних рецептів ефективних відносин власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, але і для кожного окремого підприємства. Але основними напрямками є:

     а) встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу;

     б) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури.

     3. Оптимізація структури капіталу  за критерієм максимізації рівня  фінансової рентабельності.

     Для проведення таких багатоваріантних розрахунків використовують механізм фінансового левериджу, що дозволяє визначити оптимальну структуру  капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансової рентабельності.

     4. Оптимізація структури капіталу  за критерієм мінімізації його  вартості 
Даний процес базується на визначенні попередньої оцінки вартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, на основі багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

     5. Оптимізація структури капіталу  за критерієм мінімізації рівня  фінансових ризиків.

     Даний метод оптимізації структури  капіталу пов’язаний із процесом диференційованого  вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі три групи:

     · позаоборотні активи;

     · постійна частина оборотних активів; 
          · змінна частина оборотних активів.

     6. Формування показника цільової структури капіталу. 
Граничні рівні максимально рентабельної і мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі даного вибору враховуються всі розглянуті фактори, що характеризують особливості діяльності кожного окремого підприємства [13] . 

   Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета — прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

   Таким чином, головна мета стратегічного  аналізу структури капіталу –  це формування такого співвідношення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні акції. Розглянемо це на прикладі, наведеному у табл. 3.2.

   Таблиця 3.2.

   Прогнозний  розрахунок прибутку на звичайні акції  та розрахунок економічної  ефективності

 

     Аналіз  даних табл. 3.2 показує, що найбільший дохід (6,3 грн.) на звичайну акцію забезпечує така структура капіталу, за якої підприємство проводить свою діяльність за рахунок боргових зобов’язань, тоді як при фінансуванні лише за рахунок акціонерного капіталу він дорівнює 5,6 грн. (при емісії лише звичайних акцій) і 5,65 грн. (при емісії як звичайних, так і привілейованих акцій). Отже, оптимальним доходом є рівень 6,3 грн. на звичайну акцію, який дає структура капіталу, наведена у гр.5. р. 2 і р. 3.

     За  даними табл. 3.2. розраховують і такий  показник підприємства, як дохідність власного капіталу ( див. р. 13 і р. 14). Враховуючи стратегію розвитку, фінансовий стан, ринкову ситуацію і дивідендну політику, підприємство може обрати для  себе найоптимальніший варіант.

     Для формування оптимальної структури  капіталу необхідно прагнути до максимізації ринкової вартості акцій у довгостроковому періоді. Досягнення цієї мети має базуватися на довгостроковому періоді потреб у фінансових ресурсах, поліпшенні використання наявних фінансових ресурсів, зниженні ризику шляхом максимального використання левериджу, при збереженні платоспроможності й ліквідності, спрощенні і досягненні гнучкості структури капіталу, встановленні балансу між позиковим і акціонерним капіталом, підвищенні рентабельності за рахунок максимізації використання левериджу, мінімізації витрат на випуск цінних паперів, фіксованих річних платежів і, відповідно, зниженні вартості капіталу.

     Оптимальна  структура капіталу досягається за таких умов:

• маржинальні витрати за кожним джерелом фінансів мають бути однакові;
• має бути оптимальне співвідношення між кредитним і акціонерним капіталом при досягненні максимальної ринкової вартості акцій.

     Реальна фінансова ситуація може бути набагато складнішою. Оптимальна структура капіталу змінюється від підприємства до підприємства в різні періоди часу і залежить від багатьох чинників.

     Для підтвердження вище приведених положень можна привести розрахунок оптимальної структури капіталу для акціонерного підприємства [10, с.27].

     Згідно  балансу підприємства є наступні дані:

• простий акціонерний капітал - 800,0 тис. грн.;
• 7% капіталу - привілейовані облігації - 400,0 тис. грн.;
• облігації з купоном 12% річних - 150,0 тис. грн.;
• разом - 1350,0 тис. грн.

     Можна припустити, що приведена структура капіталу для даних умов є оптимальною і її варто підтримувати.

     Якщо  відбудуться зміни, то вони можуть вплинути на пропорції між різними видами капіталу.

1. Питома вага (пропорція) акціонерного капіталу з простими акціями (800,0 тис. грн. * 100)/1350,0 тис. грн. = 59,26%
2. Питома вага акціонерного капіталу з привілейованими акціями (400,0 тис. грн. * 100)/1350,0 тис. грн. = 29,63%

     3.Питома  вага капіталу, вкладеного в облігації (150,0 тис. грн. * 100)/1350,0 тис. грн. = 11,11%

     У такий спосіб структура капіталу буде наступною:

     59,26% - 29,63% - 11,11%

     Припустимо, що компанія планує збільшити капітал на 600,0 тис. грн., тоді використовуючи приведену вище структуру, капітал розподілиться в такий спосіб:

     1. Акціонерний   капітал       із   простими акціями зросте на

     (600,0 тис. грн. х 59,26)/100= 355,56 тис. грн.

     2. Акціонерний капітал із привілейованими акціями зросте на

     (600,0 тис. грн. х 59,26)/100 - 177,78 тис. грн.

      3. Зросте капітал, вкладений в облігації на

      600,0 тис. грн. х 11,11 = 66,66 тис. грн.

     Таким чином, структура капіталу буде наступною:

• капітал із простими акціями - 1155,560 тис. грн.;
• процентні привілейовані акції - 577,78 тис. грн.;
• дванадцятивідсоткові облігації - 216,66 тис. грн.;
• разом капітал - 1950,0 тис. грн.

     Ця  структура капіталу залишиться оптимальною для підприємства. 
 
 
 
 
 

4. Аналіз структури капіталу відповідно до стратегії його розвитку.

     Економічна  література пропонує різні методичні  підходи до вирішення завдання оптимізації  структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

• управління   величиною   ефекту   фінансового   левериджу, який використовується підприємством;
• формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;
• мінімальної вартості залучення капіталу.

     Розглянемо  суть та можливості використання кожного  методичного прийому [14, с.87].

     Вплив ефекту фінансового левериджу на кінцеві результати діяльності підприємства та інтереси його власників проаналізуємо за даними табл. 4.1.

     Дані  табл. 4.1 показують, що величина ефекту фінансового левериджу пов'язана зі структурою капіталу. Так, у другому варіанті, коли структура капіталу становить 50 %, дохідність власного капіталу порівняно з першим варіантом збільшується на 0,1. або на 10 %, а у третьому варіанті — на 0,22, або на 22 %.

     Таблиця 4.1

        Вплив структури  капіталу на його фінансові результати