Страховий ринок України

З М І С Т

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………......3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади функціонування страхового ринку в Україні

1.1.  Державне регулювання страхового ринку ………………….......................6                    

1.2. Субєкти та обєкти страхування………………...............................................9

1.3. Сегменти страхового ринку...........................................................................16

Розділ 2. Аналіз функціонування страхового ринку України на сучасному етапі

2.1. Загальна характеристика страхового ринку України та тенденції розвитку………………..........................................................................................21            2.2. Оцінка фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку…………………...........................................................................................23

Розділ 3. Напрями удосконалення функціонування страхового ринку в Україні

3.1. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку ............................ 31

3.2. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків...............................34

Висновки……………………………………………………………………...41

Список використаної літератури…………………………………...43

 

ВСТУП

 

       Актуальність теми дослідження. Побудова ринкової моделі економіки шляхом проведення економічних реформ, відновлення приватних засад у господарюванні і формування приватного підприємництва зумовили посилення уваги до інституту страхування як соціально-економічного механізму захисту господарської діяльності від руйнівної дії стихійного лиха, нещасних випадків, несприятливих змін ринкової кон’юнктури тощо. Крім того, небезпека вказаних факторів може зашкодити матеріальним об’єктам життєдіяльності фізичних осіб.

Як засвідчує аналіз історії та сучасного становлення  інституту страхування, воно є обов’язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може. Майнове страхування має стати одним із основних механізмів поновлення порушених майнових інтересів осіб у випадках непередбачуваних природних, техногенних та інших явищ , що позитивно впливає на зміцнення фінансів держави.

Особливо актуальною є проблема формування та подальшого розвитку страхового ринку для країн  із перехідною економікою, зокрема, для України, де в ХХІ столітті відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.

Дослідження проблеми розвитку страхування охоплює економічні, правові і соціальні аспекти та має вкрай важливе значення як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

Створення сприятливих  умов для розвитку страхування в  Україні потребує проведення глибоких теоретичних досліджень та надання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективного функціонування національного страхового ринку. Дослідження механізму використання потужного потенціалу страхування у ринковій економіці дозволить повніше використовувати його в умовах України.

Теоретичні проблеми становлення і розвитку страхових майнових правовідносин в Україні висвітлені недостатньо і потребують поглибленого вивчення, що посилює актуальність обраної теми.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення умов для забезпечення ефективного функціонування національного ринку страхових послуг у період становлення ринкової економіки, адаптація світового досвіду у галузі страхування відповідно до національних особливостей, становлення в Україні цивілізованого страхового ринку, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.

Реалізація мети дослідження обумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- виявлення сутності  й функцій страхування у ринковій  економіці, обґрунтування необхідності  страхового захисту та визначення  ролі категорії страхування у  системі економічних відносин;

- висвітлення структури страхування та механізму взаємодії його суб’єктів у ринковій економіці;

- характеристика міжнародного  ринку страхування за макроекономічними  показниками, висвітлення практики  страхування у країнах із ринковою  економікою для практичного застосування  в умовах України;

- визначення на основі  порівняльно-правового аналітичного  дослідження систем правового  забезпечення та методів впливу  держави на страховий ринок  основних напрямів удосконалення  національного законодавства, його  адаптації та гармонізації до  європейських норм і стандартів, вдосконалення способів і форм державного регулювання страхової діяльності в Україні ;

- систематизація структури,  оцінка сучасного стану й тенденцій  розвитку національного ринку  страхування в умовах переходу  до економіки ринкового типу, визначення форм і напрямів страхової діяльності, що найбільше відповідають сучасному соціально-економічному стану, потребам держави та усіх ринкових суб’єктів.

Об’єктом дослідження  є сукупність фінансово-економічних  відносин розвинутих країн світу. Як у теоретичному, так і в практичному плані дослідження, насамперед, орієнтоване на вирішення найбільш актуальних проблем та визначення шляхів розвитку страхування в Україні у період переходу до економіки ринкового типу на основі адаптації світового досвіду у галузі страхування відповідно до особливостей національного ринку.

Предмет дослідження  – страхування в умовах ринкової економіки, шляхи адаптації світового  досвіду з позиції реалізації національних інтересів України.

Методологічною основою  дослідження є діалектичний метод пізнання, метод теоретико-емпіричного аналізу, метод порівняння макроекономічних показників та системний підхід до вивчення економічних процесів та сукупності фінансово-економічних відносин, що виникають із приводу надання та одержання страхового захисту, порівняльні економічно-правові аналітичні дослідження.

Розділ 1.Теоретичні засади функціонування страхового ринку в Україні

 

1. Державне регулювання страхового ринку

 

Законом України “Про страхування” визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, -- Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету міністрів України згідно з вимогами Декрету “Про страхування”.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльнісю є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабінетові міністрів України. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету України.

Важливе значення для  розвитку страхової галузі будь-якої країни має система державного регулювання й нагляду в цій сфері. Одним із головних чинників успішного розвитку вітчизняного ринку страхування є зважене й ефективне його регулювання.

Останніми роками в секторі  страхування України відбувалися  стрімкі структурні зміни, які зумовили високий рівень інноваційного розвитку й потребували постійного вдосконалення державного регулювання даної сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової галузі значно підвищилася у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула й на український страховий ринок, оскільки в подібних умовах державне регулювання набуває особливого значення: вчасне реагування держави на кризові явища значно послаблює їхні негативні наслідки для економіки й держави загалом. З огляду на це необхідною є постійна адаптація пріоритетів державного регулювання страхового ринку України до вимог сьогодення з урахуванням очікувань майбутніх подій, визначених на основі тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхування і з урахуванням зарубіжного досвіду в цій сфері [2].

Державне регулювання  страхового ринку – сукупність економічних, адміністративно-правових та організаційно-технологічних  відносин між суб’єктами страхового ринку і державою під час цілеспрямованого комплексного впливу останньої на страховий ринок як єдину систему.

Основними формами прояву регулюючої функції держави у  сфері страхування є прийняття законодавчих актів, які регулюють страхування, запровадження в інтересах суспільства й окремих категорій його громадян обов’язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, установлення пільг (стягнень) страховим компаніям для стимулювання (обмеження) такого роду діяльності, а також створення особливого правового механізму, який би забезпечував нагляд за функціонуванням страхових компаній [3, с.77].

Державне регулювання  страхової діяльності може здійснюватися  шляхом проведення політики обмежень та політики стимулювання. Державна політика обмежень у сфері страхування полягає в установленні правил ліцензування, розміщення страхових резервів, у визначенні мінімального розміру статутного капіталу страхової компанії, установленні обґрунтованих тарифів для обов'язкового страхування, контролі уповноваженими державними органами додержання учасниками страхового ринку вимог нормативно-правових актів і накладанні санкцій за їх невиконання.

 Державна політика стимулювання  у сфері страхування полягає  в забезпеченні платоспроможності  потенційних страхувальників (створення  умов для оплати праці й  пенсійного забезпечення на належному  рівні, для прибуткової діяльності суб'єктів господарювання), у здійсненні стимулюючого оподаткування й пільгового кредитування страхових компаній, створенні сприятливого інвестиційного клімату для страховиків, запровадженні обов'язкових видів страхування й забезпеченні добросовісної конкуренції на страховому ринку.

 З метою підвищення рівня  страхового захисту в Україні  сприяння розвитку сучасної ринкової  інфраструктури й фінансових  інструментів державою сфера  страхових послуг визнана як  пріоритетна, було прийнято концепцію розвитку страхового ринку України:

- послідовного переходу центральним  органом виконавчої влади у  сфері регулювання ринків фінансових  послуг від установлення формальних  обмежень і регламентації до  пруденційного нагляду; 

- упровадження нових інформаційних технологій з управління страховою діяльністю, а також звітності учасників страхового ринку в електронній формі;

- удосконалення нормативно-правової  бази з регулювання й нагляду  за формуванням і розміщенням  страхових резервів;

- розвиток систем внутрішнього контролю страховиків і сприяння становленню прозорої системи корпоративного управління.

В Україні давно ведуться дискусії стосовно доцільності підвищення вимог  до статутного фонду. На сьогодні мінімальний  розмір статутного фонду страхової  компанії України набагато нижчий, ніж у розвинених країнах.

Важливим завданням  державного регулювання є оптимізація  співвідношення між обов'язковим  і добровільним страхуванням. У цілому запровадження обов’язкового страхування  має свої переваги та недоліки. Нині досягнення оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням можливе лише за умови реалізації виваженої державної політики в цій сфері шляхом перегляду існуючих видів страхування, критичної їх оцінки і прийняття на її основі рішення про доцільність таких видів, відповідність їх умов потребам сьогодення й необхідність удосконалення їх законодавчого забезпечення. Обов'язкове страхування є виправданим лише в певних сферах діяльності, отже, введення його нових видів має здійснюватися лише в разі реальної потреби.

При проведенні діагностики  страхової компанії доцільно враховувати позитивний зарубіжний досвід, аналізувати не лише кількісні показники страховика, а й ураховувати його якісні характеристики, якими є відсутність (наявність) співробітництва з наглядовим органом або затримки в наданні інформації, якість поданої інформації, претензії (відсутність претензій) споживачів (чи посередників), якість менеджменту, наявність та якість системи внутрішнього контролю за ризиками тощо. Вжиття зазначених вище заходів сприятиме вдосконаленню державного регулювання страхового ринку й адаптації його до вимог сьогодення.

Отже, державне регулювання  страхового ринку сприяє підвищенню рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг. У нинішніх умовах важливим питанням нагляду за страховою діяльністю в Україні є досягнення оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням. Це може бути досягнуто шляхом перегляду існуючих видів страхування, критичної їх оцінки і прийняття на її основі рішення про доцільність таких видів, відповідність їх умов потребам сьогодення й необхідність удосконалення їх законодавчого забезпечення.