Склад і структура податкової системи України

 

                                                              ЗМІСТ                                                         ст.

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ……………………………………………………………….5

1.1. Сутність та склад податкової системи…………………………………...5

1.2. Принципи побудови податкової системи………………………………..7

1.3. Історія становлення податкової системи в Україні…………………….10

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ..17

2.1. Структура системи оподаткування та принципи оподаткування …….17

2.2. Альтернативні системи оподаткування………………………………..  23

2.3. Порядок адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)…28

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ……………………………………………32

3.1. Зарубіжний досвід побудови податкових систем……………………...32

3.2 Напрямки реформування податкової системи України………………..36

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….43

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Податкова система як один із важливих атрибутів держави формується і розвивається із становленням державності. Аналіз становлення та розвитку системи  оподаткування, її проблеми і шляхи  удосконалення сьогодні заслуговують на особливу увагу.

В житті кожного суспільства  має підтримуватись баланс між окремою людиною і державою. Більше того, суспільство розвивається тим успішніше, чим краще збалансовані відносини особистості і держави. І, навпаки, якщо перевищують інтереси тієї чи іншої сторони, в суспільстві наростають руйнівні і дестабілізуючі елементи.

Для ефективної життєдіяльності людині потрібно задовольняти потреби у певних благах, і щоб їх отримати, люди працюють, створюючи матеріальні, інтелектуальні, духовні та інші цінності. Проте людина не може існувати поза суспільством і державою, а тому мусить частину створеного ним багатства віддавати державі, яка за це бере на себе зобов'язання задовольняти певну суму потреб кожного індивідуума та здійснювати соціальні функції: забезпечувати соціально незахищені верстви населення – пенсіонерів, інвалідів, дітей; утримувати атрибути держави (армію, міліцію, владні структури тощо); підтримувати гуманітарні галузі –культуру, освіту, охорону здоров'я. Витрати на дані цілі притаманні будь-якому суспільству. Але забезпечити їх можна лише за рахунок частини багатства, створеного людьми. Чим більше людина вироблятиме, тим більша грошова маса доходу припадатиме на податок, який вона має сплачувати.

Найважливішим механізмом підтримання  балансу між інтересами людини і держави є податкова система – система збирання податків. Саме вона формує економічну частину балансу суспільства "людина – держава".

Ефективність оподаткування залежить від раціональної побудови податкової системи і рівня організації податкової служби в державі. Із поєднанням цих факторів проявляється об'єктивність і суб'єктивність системи оподаткування. Об'єктивність – через те, що раціонально побудована податкова система дає змогу ефективніше використовувати об'єктивні функції податків, а суб'єктивність – через те, що існування податкової системи означає наявність податкової служби, з допомогою якої держава проводить свою суб'єктивну діяльність у сфері оподаткування. Причому ці фактори тісно взаємопов'язані, тому суттєві зміни принципів побудови податкової системи супроводжуються перебудовою організації роботи податкової служби.

Кожна конкретна податкова  система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально–економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [16, c. 305].

Виходячи з актуальності теми та враховуючи сучасний стан розробки даного питання,  поставлено мету дослідити теоретичну сутність податкової системи та проблеми розвитку національної податкової системи в економіці України. Для реалізації поставленої мети були визначені наступні завдання: визначити склад податкової системи, з’ясувати, структуру податкових надходжень до бюджету та розглянути напрямки реформування податкової системи України.

Предметом вивчення даної  курсової роботи є податкова система  України, об’єктом – теоретичні та методологічні основи побудови податкової системи України, а також особливості формування складу податкової системи.

При написанні даної роботи використовувались наступні методи дослідження: порівняння, вимірювання, узагальнення, оптимізація, аналіз та синтез.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

1.1. Сутність та склад податкової системи

 

У науковій літературі немає  єдиного підходу до визначення змісту поняття "податкова система". Найважливіші підходи, що розкривають зміст аналізованого  поняття, містять такі положення:

1. До складу податкової системи входять всі види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які встановлено чинним законодавством і запроваджено в країні.
2. Податковою системою визначається перелік суб'єктів, на яких покладається виконання функцій у сфері оподаткування.
3. Податкова система установлює порядок проведення операцій з оподаткування.

Ґрунтуючись на вищенаведених  положеннях можна дати таке загальне визначення: податкова система  – це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування. З іншого – вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи [7, c. 221].

Законодавством встановлюються як перелік податків, так і суб'єкти їх стягнення. Регламентуються також права і обов'язки платників, повноваження органів, за якими закріплюються функції держави зі справляння податків і зборів. Податковою системою регулюються відносини між платниками та органами державної виконавчої влади зі стягування податків. Передбачаються умови надання пільг і застосування санкцій у сфері оподаткування. Визначаються важелі податкового стимулювання напрямів економічної діяльності та пріоритетних соціальних програм.

Податкова система характеризується:

1. Порядком встановлення і введенням в дію податків і зборів та їх  скасування.
2. Класифікацією податків.
3. Правами та обов’язками платників податків.
4. Порядком розподілу податків між бюджетами різних рівнів.
5. Відповідальністю учасників податкових відносин.

 

 Побудова податкової системи  повинна відповідати таким вимогам:

1. Системність – полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою й органічно доповнювати один одного.
2. Встановлення визначальної бази податкової системи – визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій.
3. Формування правової основи – правову основу системи становлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходів повинні враховуватись при встановленні об’єкта оподаткування.
4. Формування вихідних принципів [8, c. 167].

Відповідно до Податкового  кодексу України до складу податкової системи входять загальнодержавні та місцеві податки та збори. Загальнодержавні податки – це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади і є обов'язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки – це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, а їх справляння є обов'язковим на певній території [6, c. 202]. Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Місцеві ради вирішують питання відповідно до вимог Податкового кодексу щодо установлення збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору [1].

Отже, сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України.

 

1.2. Принципи побудови податкової системи

 

Принципи (від лат. prіncіpіum – основа, першооснова) – це основні і керівні ідеї, ведучі положення, що визначають початки чого-небудь.

Сьогодні в Україні принципи побудови податкової системи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів [16, c. 307].

Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи  є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямами:

1. Принципи формування податкової системи.
2. Принципи оподаткування.
3. Принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, урівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання пропорцій соціально–економічного розвитку.

Рівнонапруженість означає  такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності: і доходи, що характеризують, їх внесок у створення ВВП, і споживання, що певною мірою характеризує їх участь у розподілі і використанні створеного ВВП, і майновий стан, і зусилля кожного суб’єкта, які він докладає для отримання певного доходу, виходячи зі своїх здібностей та рівня їх реалізації, і характер отриманих доходів та напрями їх використання, і співвідношення між споживанням та заощадженнями, і напрями та характер використання цих заощаджень. Як бачимо, рівнонапруженість відображає комплексний підхід і може досягатись лише за умови дотримання вимоги системності у побудові податкової системи. Цей принцип передбачає оптимізацію співвідношення між прямими і непрямими податками, між оподаткуванням доходів, майна і споживання, між податками з юридичних і фізичних осіб та між окремими видами податків. Він сформувався на основі принципів рівномірності і соціальної справедливості.

Принцип урівноваженості  інтересів держави і платників  податків означає, що побудова податкової системи, яка відображає взаємовідносини  вказаних суб’єктів, повинна обов’язково  виходити з необхідності збалансування  їхніх інтересів та протиріч між  ними. Оскільки визначальною базою податкової системи є видатки бюджету, то і держава повинна мати достатньо доходів. Але податкова система не повинна при цьому підривати фінансовий стан платників податків. І держава, і суб’єкти підприємницької діяльності, й окремі громадяни мусять нести солідарну відповідальність за фінансовий стан суспільства. Установлена сукупність податків та механізму їх справляння повинна обов’язково виходити з необхідності врівноваженості інтересів усіх суб’єктів фінансових відносин.

Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових інструментів означає, що, формуючи податкову систему, слід ураховувати її вплив на діяльність платників податків і на характер, темпи і пропорції соціально–економічного розвитку суспільства загалом. Кожний певний набір податків, що формує податкову систему, справлятиме відповідний вплив на суспільство. Дуже важливо чітко уявляти, яким саме буде цей вплив як стосовно окремих податків, так і податкової системи загалом. Без подібного обґрунтування впровадження тієї чи іншої податкової системи – це шлях навмання.

Принципи оподаткування  відображають засади справляння податків державою. Ці принципи досить прості й чіткі і зводяться до такого:

1. Усі громадяни мають сплачувати податки відповідно до своїх можливостей і доходів.
2. Податок має бути чітко визначений і відомий усім.
3. Податок має сплачуватись у зручний час і спосіб.
4. Система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави).

Указані принципи відбивають основні засади оподаткування. При  цьому слід відзначити, що їх реалізація ґрунтується на правовому врегулюванні механізму оподаткування. Тобто  принципи оподаткування є, по суті, вимогами до податкового законодавства. При цьому правова врегульованість  механізму обчислення і сплати податків теж може розглядатись як принцип  оподаткування. Крім того, дуже важливим є не тільки мінімізація витрат держави  на мобілізацію податків, а й обмеження  витрат платників на ведення податкового  обліку, на обчислення і сплату податків.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально–економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Реалізація податкової політики ґрунтується на двох головних і певною мірою протилежних принципах – стабільності і гнучкості. Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна виходити з установлених на певний період орієнтирів. Податкове законодавство має бути стабільним і змінюватись відповідно до змін економічної ситуації в країні. Принцип гнучкості полягає у тому, що податкова політика повинна вчасно реагувати на істотні зміни ситуації в економіці і суспільстві та на зміну стратегічних орієнтирів і тактичних завдань економічної політики. Водночас зміни у податковій системі і механізмі оподаткування мають бути чітко аргументованими [17, c. 342].