Рынок корпоративных ценных бумаг

Біржа має право вимагати надання інших документів та організовувати аудит незалежними аудиторами. За правилами Української фондової біржі, якщо 12 торгів поспіль немає договорів  купівлі-продажу за якими-небудь акціями або якщо компанія три роки поспіль не сплачує дивідендів, то дані акції підлягає делістингу, тобто виключається із котирувального списку.

Також за правилами УФБ можливий допуск цінних паперів до неофіційного котирування без проведення лістинг. В цьому випадку біржа не бере на себе ніяких зобов’язань відносно якості цінних паперів та достовірності інформації про емітента.

Включення корпорації в  лістинг і торгівля її акціями на фондовій біржі має для емітента ряд позитивних моментів, навіть не дивлячись на те, що за проходження лістинг необхідно платити [4, с. 199]:

• підвищується престиж фірми. Про курс акцій та показники роботи регулярно інформує преса, що є рекламою і часто безкоштовною. Підвищується довіра кредитних установ та інвесторів, з’являється оцінка якості акцій з боку учасників біржових торгів;
• підвищується ступінь ліквідності та попит на акції, оскільки з’являється впевненість у можливостях їх продати за справедливими ринковими цінами;
• фондова біржа є гарним індикатором рівня господарювання корпорації (та усієї економіки в цілому). У світі вважається, що найважливішою задачею менеджерів є підтримання високих цін на власні акції. Якщо керівництво корпорації допускає різке падіння цін на акції, та часто це сигнал того, що пора змінити власників і менеджерів. Останнім часто теж належить частина акцій і вони повинні бути зацікавлені у високих цінах на власний капітал у вигляді акцій даної корпорації;
• нові випуски цінних паперів негайно попадають на ринок та забезпечують надходження нових інвестицій. При цьому вартість рекламної кампанії з випуску може бути набагато нижчою, ніж для мало відомих компаній, акції яких не котируються на біржі;
• ціни на акції не змінюються надто різко, оскільки на біржах не торгують великими пакетами акцій, і гранична зміна цін за біржовий період часто регламентована. Також слід відмітити, що на біржі встановлюються реальні ринкові ціни, які відповідають рівням попиту і пропозиції;
• покращуються можливості застави акцій, оскільки при інших рівних умовах банки охотніше візьмуть у заставу акції, які котируються на біржі завдяки їх високій ліквідності.

На кінець 2002 року у Біржовому  реєстрі УФБ налічувалися цінні  папери 67 емітентів.

Зменшення кількості емітентів, цінні папери яких допущені до котирування на УФБ, обумовлено набуттям 15.10.02 року чинності нової редакції Положення про допуск цінних паперів до котирування на УФБ, відповідно до якої у зв’язку з відсутністю пропозицій та угод з Біржового реєстру УФБ вилучена низка цінних паперів, які були допущені до неофіційного котирування на біржі. Структура Біржового реєстру представлена [16]:

• 59 підприємствами, які створені в процесі приватизації та акції яких допущені до неофіційного котирування на УФБ у зв’язку з їх продажем на біржі та її філіях у секторі приватизації;
• акціями 8 емітентів (трьох банківських установ та п’яти  ВАТ, які створені в процесі приватизації), які знаходяться в офіційному лістингу біржі.

Загальний біржовий обіг УФБ у 2002 році склав 16,87 млн. грн. (23,9% загального біржового обігу 2001 року).      

Протягом 2002 року на УФБ та її філіях відбулося 79 торгівельних сесій ( у 2001 році 311 сесій). Середньомісячний обсяг  торгівлі склав 1,4 млн. грн. (відповідний  показник у 2001 році становив  5,9 млн. грн.), за торгівельну сесію – 0,2 млн. грн. (в 2001 році – 0,23 млн. грн. відповідно).

За рік на УФБ та її філіях укладено 218 угод (в середньому 3 угоди протягом однієї торгівельної сесії). Найбільша кількість угод була зафіксована у березні – 63. Кількість угод у порівнянні з 2001 роком скоротилась майже в 2,5 рази [16].

Рис. 3. Обсяги угод, укладених  на Українській фондовій біржі у 2002 році [16]

 

Процедура лістингу на УФБ визначається та закріплюється положенням про допуск у Договорі про підтримання лістинг між емітентом та фондовою біржею.

Протягом майже п’ятисотрічної історії розвитку фондового ринку  були відпрацьовані загальноприйняті вимоги до емітентів та їх цінних паперів, а також умови і механізм здійснення допуску до котирування цінних паперів на біржі. Вони спрямовані перш за все на захист прав інвесторів і покликані захищати їх інтереси від негативних наслідків фінансово-економічної діяльності емітентів, тобто звести ризик при покупці цінних паперів до мінімуму. Зазначимо, що ці механізми повністю використовуються і на Українській фондовій біржі.

 

2.3. Дія інститутів сумісного  інвестування на ринку корпоративних  цінних паперів України

 

Інститут  сумісного інвестування – це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов’язану із об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладання їх в цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. За Законом України „Про інститути сумісного інвестування (пайові та корпоративні фонди)”, який прийнято у 2001 р., передбачено функціонування двох основних структур – корпоративного інвестиційного фонду та пайового інвестиційного фонду.

Законом передбачено створення в Україні наступних інститутів сумісного інвестування [4, с. 235]:

• інститути сумісного інвестування відкритого типу – інститути, які беруть на себе зобов’язання здійснювати викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом в будь-який час на вимогу інвесторів. Обіг цінних паперів інститутів сумісного інвестування відкритого типу можливо лише шляхом викупу компанією та наслідування, дарування;
• інститути сумісного інвестування інтервального типу – інститути, які беруть на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом із певною періодичністю протягом обумовленого в проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік;
• інститути сумісного інвестування закритого типу – інститути, які не беруть на себе зобов’язання з викупу емітованих ними цінних паперів до моменту ліквідації або реорганізації цього інституту (в тому числі венчурні комітети);
• інститути у вигляді пайових інвестиційних фондів, які будуть описані нижче.

Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) – це інститут сумісного інвестування, який створюється у вигляді відкритого акціонерного товариства та здійснює виключно діяльність на основі свого статуту (як акціонерне товариство) і регламенту [4, с. 236].

Органами управління фонду є:

• загальні збори акціонерів;
• спостережна рада.

Корпоративні фонди  випускають лише прості іменні акції. Розмір початкового статутного фонду (капіталу), який сплачується засновниками до реєстрації фонду в реєстрі  інститутів сумісного інвестування, повинен бути не менш, ніж це встановлено для відкритих акціонерних товариств (1250 мінімальних заробітних плат).

Управління активами фонду здійснюється спеціальною  компанією по управлінню активами. Корпоративний інвестиційний фонд не має права відмовитися від  викупу власних акцій. Інвестори можуть придбавати акції лише за грошові кошти. Фонд не має права розміщувати свої акції за ціною, нижчою номінальної вартості та нижчою за вартість чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в розрахунку на одну акцію.

Корпоративний інвестиційний фонд повинен ліквідуватися, якщо внаслідок викупу ним акцій вартість його активів стає меншою за початковий статутний фонд (капітал). Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може в ряді випадків збуджувати у судовому порядку питання про ліквідацію фонду, тобто сама Комісія не може прийняти рішення про ліквідацію фонду. З моменту прийняття рішення про ліквідацію фонду йому забороняється розміщувати та викупати свої акції.

Пайовий інвестиційний  фонд (ПІФ) – це активи (але не фірма, не господарське товариство), які належить інвесторам на правах спільної дольової власності, знаходяться в управлінні компанії по управлінню активами та враховуються останньою окремо від активів та результатів діяльності управляючої компанії [4, с. 236].

Мінімальний обсяг активів не повинен бути менших розмірів початкового статутного фонду корпоративного інвестиційного фонду, і для формування цього активу ПІФ має шість місяців з моменту організації.

Пайовий інвестиційний  фонд не є юридичною особою і це звільнює учасників фонду від подвійного оподаткування.

ПІФ створюється за ініціативою  компанії по управлінню активами шляхом реалізації інвесторам інвестиційних  сертифікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду компанія по управлінню активами повинна зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором, зберігачем, реєстратором, оцінником майна, зареєструвати пайовий фонд в реєстрі інститутів сумісного інвестування та організувати підписку або розміщення інвестиційних сертифікатів.

Підписка на інвестиційні сертифікати може бути відкритою  та закритою. Учасниками ПІФ є інвестори, які придбали інвестиційні сертифікати. Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія по управлінню активами. Управляюча компанія має можливість формуватися та управлятися декількома фондами. Сам ПІФ не утворює штат керівників та службовців, що істотно знижує управлінські витрати.

Особливості діяльності пайового фонду визначаються його регламентом  – фонд не є господарським товариством  і не має статутом. Із числа інвесторів може створюватися спостережна рада.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються. Дохід учасників цих ПІФ може утворюватися за рахунок росту вартості активів та викупу сертифікатів за ціною, яка перевищує ціну покупки. Інвестор ПІФа, який отримав дохід від своїх інвестицій, повинен буде сплатити податок у відповідності із законодавством [4, с. 237].

Таким чином, прийняття  нового Закону про інститути сумісного інвестування істотно приблизило українську законодавчу базу до тих норм, котрі діють в більшості західних країн.

Усунене розділення інвесторів інститутів сумісного інвестування на акціонерів з правом голосу та учасників  без права голосу, що дозволяє усім інвесторам мати однакові права по управлінню діяльністю фондів.

Введено поняття управляючого активами у вигляді спеціальної  компанії, яка займається виключним  видом діяльності з управління активами інститутів сумісного інвестування.

В Законі введено поняття  відкритого продажу та часткового розміщення цінних паперів, що сприяє формуванню найбільш гнучкої інвестиційної  політики інститутів сумісного інвестування, можливостей роботи з різноманітними групами інвесторів.

Розширився перелік інститутів сумісного інвестування за рахунок введення інтервального інституту, за рахунок понять диверсифікованого та недиверсифікованого інституту сумісного інвестування, за рахунок появи венчурних фондів для роботи з ризикованими активами.

Для створення умов нормального функціонування інститутів сумісного інвестування повинні бути прийняті нормативно-правові акти, передбачені новим законодавством про такі інститути.

 

3. Перспективи розвитку  ринку корпоративних цінних паперів  в Україні

 

За останні роки на фондовому ринку України відбулися істотні зміни, які полягають у тому, що створені основні елементи інфраструктури фондового ринку (табл. 2), значно розширене правове поле регулювання фондового ринку, в результаті проведення приватизації утворені десятки тисяч нових акціонерних товариств, створена індустрія сумісного інвестування тощо.

Таблиця 2

Кількість фондових бірж в Україні [13, с. 335]

(на початок  року)

	1991	1998	1999	2000	2001	2002
Фондові біржі та їх філії, шт.	2	24	27	26	27	27
Питома вага в загальній кількості бірж, %	3,0	10,8	9,0	7,1	7,0	6,3

 

Проте деякі фактори  гальмували розвиток фондового ринку  України. 2002 рік не став роком зростання активності на біржовому ринку цінних паперів. Річний біржовий обіг зменшився майже у 4 рази у порівнянні з 2001 роком. Майже в 2,5 рази зменшилася кількість укладених угод на біржі.

Зниження біржових показників обумовлено низкою об’єктивних факторів. Перш за все, це звуження бази інструментів організаційно оформленого ринку. Враховуючи норми законодавства України з середини 2002 року з біржового ринку зникнув такий інструмент, як векселі. В той же час, обсяг торгівлі векселями у 2001 році складав 63% від річного біржового обігу. Другим об’єктивним фактором безумовно є пріоритети приватизаційних процесів в Україні, які суттєво впливають на стан та розвиток ринку корпоративних цінних паперів. Відповідно до пріоритетів, визначених Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, конкурсному продажу контрольних державних пакетів акцій ВАТ надавалась перевага перед продажем на організаційно оформленому ринку. Консолідація крупних пакетів акцій спричинила скорочення на ринку кількості цінних паперів інвестиційно привабливих компаній. В той же час, більшість пакетів акцій, які реалізовувалися протягом 2002 року в процесі приватизації через біржу, були низьколіквідними внаслідок відсутності можливості впливати на діяльність компаній через їх незначний відсоток від статутного фонду цих підприємств [16].