Рынок корпоративных ценных бумаг

Фондова біржа – це спеціалізована організація, яка об’єднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту й пропозиції та підвищення ліквідності ринку в цілому. Концентрація означає, що усім торговцям цінними паперами забезпечується доступ до усіх пропозицій з купівлі-продажу, які в даний момент є на біржі. І вже між торговцями йде конкурентна боротьба по тій чи іншій пропозиції. Тобто фондова біржа є найвільнішим ринком, ринком з мінімальними перешкодами для встановлення вільного співставлення попиту та пропозиції [14, с. 69].

Фондова біржа є некомерційною  організацією, не переслідує мети одержання  власного прибутку, заснована на самоокупності, не виплачує доходів від своєї  діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок продажу акцій фондової біржі, які дають право бути її членами, регулярних (як правило, щорічних) членських внесків членів фондової біржі, біржових зборів з кожної угоди, що здійснена на фондовій біржі [2, с. 147].

Функціонування біржі  нерозривно пов’язане із системою посередництва і таких її суб’єктів, як посередники. Останні поділяються  на маклерів, брокерів, дилерів або  джоберів. Для бірж, яким більшою  мірою притаманні риси публічно-правового закладу, найбільш поширеним типом посередника є маклер. Маклером називають посередники, який виконує свої функції, як правило, не маючи права здійснювати угоди за власний рахунок і брати на себе обов’язки контрагента. На біржах, що організовані у формі асоціацій і акціонерних підприємств, більш типовими посередниками є дилери або джобери, які здійснюють операції за власний рахунок, а допомагають їх реальні посередники – брокери [2, с. 147].

Фондова біржа виступає чутливим барометром не лише стану ринку цінних паперів, а й економічного і політичного життя країни в цілому. Саме це й визначає її статус не лише на ринку капіталів, а й у функціонуванні економіки; не лише серед підприємницьких та комерційних, а й серед державних структур [14, с. 70]. Адже фондова біржа виконує цілий ряд державної ваги функцій в суспільному житті країни. В літературі зазвичай розкриваються більше економічні функції фондової біржі. Але, як бачимо з рис. 2, вона відіграє важливу роль, виконує ряд функцій також в політичній, соціальній та морально-психологічних сферах суспільного життя.

Усі функції фондової біржі знаходяться у тісному  діалектичному взаємозв’язку. Причому  кожна функція має неабияку державну та суспільну вагу. Проте, слід зазначити, що формування свідомості людей – найскладніше завдання при проведенні перетворень у суспільстві. Непросто проходять зміни в економіці, ще складніше – у соціальних відносинах. Але найбільш болісний і затяжний процес – це перебудова свідомості, психології людей. Тому реалізація функцій фондової біржі у цій сфері набуває в сучасних умовах великої ваги і актуальності [9, с. 115].

Основними документами, які регламентують діяльність фондової біржі, є її Статут та Правила. Однак  між цими нормативними актами існує  суттєва різниця. Якщо Статут визначає внутрішній устрій і організаційні засади біржі, то Правила встановлюють та регламентують принципи її діяльності на ринку, тобто принципи торгівлі цінними паперами. Зрозуміло, що фахівцям фондового ринку необхідне насамперед досконале знання другого документу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Функції фондової біржі [9, с. 109 – 115]

 

Варто відзначити, що кожна  фондова біржа відповідно до законодавства  своєї країни, особливостей ринку, його традицій розробляє свої правила, проте  принципи, покладені в їх основу, схожі. Адже за своїм характером фондовий ринок – явище загальне. Відмінності полигають в обсягах Правил і особливостях, що зумовлені історичним розвитком фондового ринку кожної окремої країни. Так, наприклад, правила Нью-Йоркської, Американської та Чиказької фондових бірж відрізняються в основному за своїм обсягом (Правила Нью-Йоркської фондової біржі, найбільшої в США, містять понад дві тисячі сторінок тексту). Цікаво, що в основному нормативному акті, який регламентує діяльність Франкфуртської фондової біржі, до сьогодні зберегли чинність пункти, прийняті майже триста років тому. Тобто легко можна прослідкувати певну спільність та спадковість біржової торгівлі цінними паперами [14, с. 103].

Нарешті, слід зауважити, що усі вказані функції фондової біржі як інструменту фондового ринку повною мірою виконуються тільки при розвинутому, діючому ринку цінних паперів. З іншого боку, темпи і швидкість розбудови такого ринку багато в чому залежать від реалізації зазначених функцій. Ось чому ця реалізація має бути справою державних органів, усіх суб’єктів ринку цінних паперів.

 

2. Основні елементи ринку  корпоративних цінних паперів  України

2.1. Характеристика цінних паперів,  що обертаються на ринку корпоративних  цінних паперів

 

Як вже говорилося вище, фондовий ринок є перш за все ринком цінних паперів різних корпорацій. Цінний папір не є грошима та матеріальним товаром. Його цінність полягає в особливих правах і доходах, які вона може дати власнику і в тому числі за рахунок перепродажу. Особливість цінного паперу, як форми існування капіталу, полягає у тому, що у власника капіталу сам капітал відсутній, він переданий емітенту, замість нього є певні права на нього і ці права зафіксовані шляхом випуску та покупки фінансового документа у формі цінного паперу [4, с. 15].

Цінні папери – це грошові документи, які свідчать про права володіння частиною капіталу або про відносини позики, визначають взаємовідносини між організацією, які їх випустила, та їх власником та передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав та ці документи іншим особам.

Випуск в обіг великої  кількості корпоративних цінних паперів призвів до того, що вже  зараз український ринок цінних паперів за показником відношення обсягу капіталізації ринку до валового внутрішнього продукту наближається до рівня фондових ринків країн Центральної Європи – Чехії, Словаччини, Польщі. Показник капіталізації може завищувати вагомість ринку цінних паперів у зв’язку з тим, що акції переважної більшості українських емітентів не продаються на ринку або продаються дуже рідко. До основних видів цінних паперів, що обертаються на ринку корпоративних цінних паперів в Україні слід віднести акції і облігації корпорацій.

Публічна корпорація (в українській термінології – відкрите акціонерне товариство) – це організаційно-правова форма підприємства, капітал якого утворюється об’єднанням багатьох індивідуальних капіталів через випуск та публічне розміщення акцій [6, с. 43].

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю с статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства [14, с. 24].

Акції бувають [6, с. 46]:

• прості – не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, виходячи із розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також дивідендів по привілейованих акціях; дають право голосу;
• привілейовані – гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації; дають пріоритетне право (у порівнянні з власниками простих акцій) на участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації; не дають права голосу їх власнику;
• іменні – в ній зазначається ім’я власника, тільки він є акціонером і користується відповідними правами;
• на пред’явника – вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігація відрізняється від акції головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак не має права голосу на зборах акціонерів [14, с. 24].

Класифікацію облігацій наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація облігацій [6, с. 56]

Класифікаційні  ознаки	Види  облігацій
Форма розпорядження	іменні на пред’явника
Форма випуску	купонні без купонні
Строк обігу	короткострокові середньострокові довгострокові вічні
Спосіб забезпечення	заставні без заставні
Спосіб виплати доходу	відсоткові безвідсоткові кумулятивні (накопичувальні) з „плаваючим курсом” двох валютні з участю у доходах
Вид погашення	з достроковим погашенням з відкладеного фонду з викупного фонду з відшкодуванням серійні з розширенням строку заборгованості невідкличні (ординарні)
Права на купівлю інших  цінних паперів емітента	конвертовані опціонні з варантом
Місце обігу	внутрішні міжнародні

 

Облігації як об’єкт торгівлі на фондових біржах посідають друге місце. Облігації випускаються переважно для фінансування конкретних проектів, наприклад, облігації корпорації „Київміськбуд”.

Корпорації – емітенти цінних паперів – в своїх статутах можуть передбачати різні умови  їх початкового придбання окремими особами, а також наступної купівлі-продажу.

 

2.2. Допуск цінних паперів  корпорацій до обігу та котирування  на фондовій біржі

 

В сучасній термінології світового фондового ринку допуск цінних паперів до обігу та котирування  на фондовій біржі з наступною процедурою підтримки курсу цінних папері називається лістингом [14, с. 252].

Іншими словами, лістинг  – це процедура включення акцій  в котирувальний список однієї або  декількох бірж. Наприклад, щоб попасти  у біржовий список Нью-йоркської  фондової біржі, необхідно [4, с. 198]:

• надати аудиторський фінансовий звіт за останній рік та іншу фінансову інформацію про діяльність;
• окремі громадяни повинні бути власниками не менш 1 млн. акцій ринковою вартістю не менше 16 млн. дол. Не менше, ніж двом тисячам акціонерів повинні належати по 100 акцій і більше;
• розмір доходів корпорацій за останній звітний рік (до вирахування федеральних податків) повинна бути як мінімум 2,5 млн. дол., а за два попередніх роки по 2 млн. дол.

На інших біржах вимоги до лістинг аналогічні, але найчастіше менш суворі. Передбачені певні правила лістинг і на українських біржах. При цьому державні цінні папери вносяться у список без експертної оцінки.

Емітенти, що висувають свої цінні  папери до офіційного котирування та обігу на фондовій біржі в Україні повинні відповідати певним вимогам. Найважливішими показниками, що характеризують ці вимоги, є [14, с. 257]:

• мінімальний статутний фонд;
• мінімальна кількість акціонерів;
• максимальна та мінімальна номінальна вартість цінних паперів;
• максимальне відношення загальної суми кредиторської заборгованості до сукупних активів;
• максимальна частка статутного фонду, що знаходиться у власності працівників емітента, які не входять до складу органів управління акціонерного товариства;
• мінімальна середня норма прибутковості (відношення чистого прибутку до сукупних активів) за останні три роки;
• мінімальна сума емісії, що висунута на допуск.

Висуваючи цінні папери до котирування та обігу на біржі, український емітент подає документи, які необхідні для проведення експертної оцінки його фінансово-економічної діяльності:

• нотаріально завірений статут емітента;
• зареєстровану інформацію про випуск;
• примірник цінного паперу, якщо випуск у документарній формі;
• звітну документація емітента.