Розвиток страхового ринку Ураїни

     - недосконалість захисту прав  споживачів страхових послуг;

     - низький рівень співвідношення страхових платежів з відрахуванням платежів, переданим на перестрахування українським страховикам, і валового внутрішнього продукту, незначна клієнтська база страховиків, а також зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

     - нерозвиненість довгострокового  страхування життя, недержавного  пенсійного забезпечення та відсутність  правового регулювання діяльності  страховиків у сфері обов’язкового  медичного страхування; 

     - недостатність надійних фінансових  інструментів для інвестування;

     - велика кількість страхових компаній  з низьким рівнем капіталізації,  а також слабкий розвиток національного  перестрахового ринку; 

     - використання страхового ринку  суб’єктами господарювання для  оптимізації оподаткування та  витоку коштів за кордон;

     - недостатній рівень кадрового  та наукового забезпечення ринку; 

     - низький рівень страхової культури  населення[6].

     На  жаль, слід констатувати: наведений  перелік із восьми пунктів не можна  вважати таким, що охоплює увесь  комплекс проблем вітчизняного страхування. Фахівці схильні виокремлювати не декілька пунктів, а декілька груп чинників, котрі заважають розвитку вітчизняного ринку страхових послуг. Так, О.Залєтов [9, c.97-99] налічує п’ять груп проблем: економічного, законодавчого, соціально-економічного і психологічного, структурного характеру та такі, що випливають з відносин держави зі страховими компаніями. О. Барановський [10, c.10] вважає, що такими проблемами є: економічні, орга-нізаційно-правові, функціональні, інформаційно-аналітичні, соціально-психологічні – тобто так само виокремлює п’ять груп («блоків»), але дещо інакше їх структурує. В.Фурман [2, 207-228] в якості таких груп розглядає: економічні проблеми; проблеми нормативно-правового забезпечення; проблеми організаційно-методологічного забезпечення; проблеми наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення; проблеми кадрового забезпечення.

     Наведені  позиції, на нашу думку, є глибокими  та взаємодоповнюючими. Ми погоджуємося з цими авторами стосовно необхідності застосування комплексного підходу щодо характеристики перешкод розвитку вітчизняного ринку страхування і побудови відповідного державного регулювання, спрямованого на подолання цих перешкод, а отже – використання відповідних методів впливу, здебільшого – непрямих.

     Захист  економічної конкуренції на ринку слід проводити за підсумками та контролі за рівнем страхових тарифів.

     Не  потребує доказів, що ситуація на вітчизняному ринку страхових послуг є прямим наслідком негативних макроекономічних процесів. Розвиток ринку реального  страхування в Україні ускладнюється через наявність домінуючого попиту на псевдострахові операції у порівнянні з попитом на страховий захист; через слабке залучення населення до страхових процесів; через відсутність достовірної інформації щодо макроекономічних показників розвитку ринку; через непрозору конкуренцію в окремих сегментах ринку. Проте дія більшості з перелічених негативних макроекономічних чинників може бути суттєво пом’якшена завдяки адекватному державному регуляторному впливу із застосуванням не тільки звичних для вітчизняного ринку прямих адміністративно-правових методів, але переважно – непрямих методів, спрямованих на створення повноцінного і здорового ринкового середовища.

     Отже, в умовах кризи клієнти почали масово розривати договори довгострокового накопичувального страхування життя і компанії вимушені були активізувати продаж коротких ризикових договорів. Відповідно збільшилася і кількість страхових випадків і виплат. Причина - збільшення виплат по коротких ризикових договорах, продаж яких компанії наростили минулого року у декілька разів.

 

      Висновки 

     У роботі наведене теоретичне узагальнення та вирішення проблеми формування та подальшого розвитку страхового ринку України. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру:

     Найважливішими економічними категоріями, які є базовими для даного дослідження, визначено „страхування” та „страховий ринок”. Страхування відіграє важливу роль у відтворювальному народногосподарському процесі: саме страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народному господарстві. При цьому в процесі еволюції людства страховий ринок постійно удосконалювався, оскільки ускладнювались умови та процеси суспільного відтворення.

     Страховий ринок України відчував вплив  декількох основних чинників, які  визначали подальші напрями його розвитку, серед них варто зазначити  формування відповідної нормативної  бази, організація комерційних страхових  компаній та створення інфраструктури фінансового ринку.

     Як економічна категорія страховий ринок являє собою економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри).

     До  основних функцій страхового ринку можна віднести: організація страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів; акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням за певними напрямами; забезпечення „зустрічі" страхувальника та страховика.

     Для страхового ринку характерні замкнуті перерозподільчі відносини, що існують між його суб’єктами і які пов’язані із солідарним розподілом ризику одного суб’єкту на всіх суб’єктів, залучених до страхування і які є суттєвими, значимими для розвитку ринкової системи в цілому.

     Варто відмітити основну негативну тенденцію страхового ринку – погіршення якості страхових активів страховиків. За розрахунками Держфінпослуг близько 1 млрд. грн.. страхових резервів сформовані за рахунок неліквідних активів, що доводить неефективність інвестиційної діяльності страхових компаній та посилення різноманітних шахрайств на страховому ринку. На фоні фінансової кризи дане погіршення може відіграти «злий жарт» та спричинити недовіру населення до страхових компаній у зв’язку з їх неплатоспроможністю. Криза в банківському секторі тільки прискорює цей процес, оскільки страхові компанії переважну частину своїх активів тримали на депозитах в банках.

     Крім  того, усунення наслідків економічної  та фінансової криз вимагає негайних заходів тактичного характеру, спрямованих  на усунення загрозливих тенденцій, що спостерігаються на страховому ринку, недопущення зменшення інвестиційного потенціалу та платоспроможності страховиків та розгортання глибокої кризи страхового ринку.

     Держфінпослуг запропоновано спосіб покращення якості активів страховика  шляхом встановлення єдиних вимог до активів, що забезпечують виконання не тільки вимог щодо нормативного запасу платоспроможності,  а й  виконання страхових та інших зобов’язань. Прийняття запропонованого Положення є необхідним, оскільки ним встановлюються вимоги до активів, які приймаються для забезпечення достатності капіталу страховика, які відповідають нормам європейського законодавства, вимогам щодо достатності капіталу Міжнародної асоціації органів нагляду у сфері страхування (IAIS) та сучасним тенденціям розвитку ринку страхових послуг.

     Монополізація страхового ринку залишається досить високою (на перші десять компаній припадає понад 80% ринку), що теж негативно впливає на його подальший розвиток та не викликає довіри у населення. Величезний потенціал українського страхового ринку давно цікавить провідні світові страхові організації. Поки що їх діяльність в Україні досить обмежена (сьогодні в Україні діє лише чотири страхові організації з участю іноземного капіталу, в той час як загальна кількість страховиків наближається до чотирьохсот).

     Потребують вдосконалення всі нормативні акти, на яких ґрунтується страхова діяльність в Україні. Важливим є гармонійне поєднання розумного державного втручання та вільного підприємництва в сфері страхової діяльності. Законодавче забезпечення формування національного страхового ринку має бути виділене як окрема галузь законодавства. Успішність процесу державного регулювання страхової діяльності прямо залежить від виконання всіма органами всіх гілок влади тільки тих функцій і повноважень, які передбачені законодавством України.

     Отже, для подальшого розвитку страхового ринку потрібен комплекс заходів суто економічного змісту та спрямованості, тісний зв’язок розвитку страхового ринку із загальними трансформаційними перетвореннями в національній економіці. Реалізація потенційних можливостей страхового ринку України значною мірою залежить від того, наскільки розвиток системи страхування буде сприйматись як комплексна проблема загальнодержавного значення.

 

      СПИСОК Використаних Джерел  

     1. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР зі змінами та доповненнями

     2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року

     3. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року

     4. Закон України «Про страхування» №1961-IV від 06.04.2000 року

     5. Закон України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (зі змінами та доповненнями).

     6. Закон України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг» №40  від 28.08.2003 (зі змінами та доповненнями).

     7. Закон України «Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг»  №39 від 03.02.2004 (зі змінами та доповненнями).

     8. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 2009. - № 5. - 70с. с.32-33.

     9. Альошин В. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в контексті нової редакції Закону України «Про страхування» // [електронний ресурс] http://www.ukfin.com.ua/analit_mat/strah_rynok/029.htm

     10. Барановський О. Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку. [електронний ресурс]/ Режим доступу: http://beezone.com.ua/product/98

     11. Бродська О. Вітчизняний страховий ринок України у І півріччі 2010 року. //Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку //[електронний ресурс] www.ukfin.com.ua

     12. Гудима Н.В. Страховий ринок України за І півріччя 2010 року// Ліга страхових організацій України. //[електронний ресурс] http://uainsur.com/

     13. Завада О. Розвиток страхового ринку України: що? як? коли? // Інтернет-журнал про страхування //[електронний ресурс] http://forinsurer.com/

     14. Захаревич Н. Страховий ринок України. // «Поліграфічні послуги», Київ, 2010. - 320с, с.32-46.

     15. Страхование от А до Я. Книга для страхователя./ Под. ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной – М.: Инфра – 1996, 624 с.

     16. Холомошичева Е., Шереметьева Е. Проблемы страхового рынка Украины. — К.:     КНЕУ, 2002,147 с.

     17. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Тернопіль: Джура, 2004 – 280 с.

     18. Гутко Л.М. Страховий ринок України: стан, проблеми та перспективи розвитку // Економіка, фінанси, право – 2006. - №7. – с.19-23

     19. Свириденко А.А. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні // Фінанси України – 2006. - №4. – с.146-150

     20. Симонов Д. Неподнятая целина // Деловой – 2007. - №12(52). – с.88-90

     21. Мутко В.Д. Страховий ринок України: проблеми та перспективи // Економіст – 2006. - №1. с.41-43

     22. Барановський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. - 2007. - № 8. - С. 85-93.

     23. Фидельман Г. Альтернативный менеджмент. На пути к глобальной эффективности. – Издательство: Анкил, Москва, - 2007г. – c.236

     24. Піратовський Г. Л. Страховий бізнес: управління розвитком. — К.: КНТЕУ, 2009.