Розвиток страхового ринку Ураїни

     В порівнянні із 2008 роком, пропорційність страхових виплат у розрізі внутрішнього перестрахування і зовнішнього не значно змінилась у обсягах компенсаційних виплат та у пропорціях: у 2008 році від перестраховиків надійшло 409,6 млн.грн. (21,6% від всіх валових страхових виплат), в тому числі від перестраховиків-нерезидентів 65,3 млн.грн. (3,45% відповідно) та від перестраховиків-резидентів - 344,3 млн.грн. (18,2%)[30, 26].

     Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів росту страхових резервів та активів (рис.2.4). Так, на кінець 2009 року величина активів становила:

     - загальних активів – 41,9 млрд. грн.., що на 9,7 млрд.грн. перевищує показник 2008 року:

     - активів, які визначені статтею  31 Закону України „Про страхування”, – 23,9 млрд. грн.., що на 4,6 млрд.грн. перевищує показник 2008 року.

     Рис.2.4. Динаміка активів та обсягів страхових резервів за 2007-2009рр.[20]

     Важливою  проблемою для страховиків залишається  недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов’язань за договорами страхування життя.

     Єдиним  джерелом інвестування половини обсягу страхових резервів залишаються  банківські депозити, які мають постійну дохідність та відносну забезпеченість. Інші активи, що вільні від зобов’язань, найчастіше вкладаються в цінні папери ( як правило, акції), які переважно не котуються ПФТС. Зниження банківської ставки за депозитами, яке спостерігалось у свій час в центральноєвропейських державах, може негативно відобразитись на інвестиційній складовій в страхових резервах, враховуючи високу частку неліквідних акцій в портфелях страхових компаній[10].

     Таким чином, за результатами проведеного  аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок, став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції.  
 

     2.2. Оцінка інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні 

     Інвестиційні  компанії (інвестиційні дилери) - юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнтів, а за рахунок своїх власних засобів. Вони виконують такі функції:

     - організація та гарантування  випуску ЦП;

     - вкладення засобів у ЦП;

     - купівля-продаж ЦП (як дилери).

     Згідно  з наведеною вище структурою інвестиційних  інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

     - страхування інвестора від помилкових  дій інвестиційного консультанта  та посередника;

     - страхування інвестиційного консультанта  і брокера від власних помилок  і пов'язаних з цим претензій  до них з боку інвестора  та інших осіб.

     Страхові  компанії, які беруть на себе зобов'язання за цим видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто  страхують:

     Інвестиційна  діяльність страховика:

     - річний дохід інвестора на  рівні, що забезпечується безризиковим  вкладенням капіталу;

     - величину, яка дорівнює різниці  між оголошеним розміром дивіденду  і фактичним його розміром;

     - ризик втрати капіталу, вкладеного  в купівлю акцій, у розмірі  номінальної вартості акцій або  фактично сплачених сум;

     Розмір  же ставки процента залежить від:

     - виду цінних паперів;

     - їхньої номінальної ціни;

     - котирування на момент купівлі;

     - фінансового стану емітента;

     - обсягу перестрахування за даним  видом ризику;

     - розміру франшизи і т. ін.

     Страхові  компанії як інституційні інвестори  є органічною складовою фінансової системи країни. На сьогоднішній день фінансовий потенціал страхового ринку України складає лише маленьку частину фінансового потенціалу країни загалом. Це говорить про відсутність інвестиційної активності страховиків в економіку країни видно в табл. 2.1.

     Таблиця 2.1.

     Динаміка  основних фінансових показників ринку страхування

     (2008-2010рр.)*

     *джерело:  [15]

     Протягом 2010 року зберігалась позитивна динаміка зростання активів страховиків. За період з 2010 року загальна кількість активів зросли до 41931 млрд.грн., що на 25,8% більше у порівнянні з 2009 роком.

     При порівнянні даних за 2009-2010 роки (див. рис. 2.5. та 2.6.) можна виділити, що цінні папери залишаються основним фінансовим інструментом, який використовують страховики у своїй діяльності – в них розміщено біля 40% страхових активів. Якщо розглядати  банківські вклади (депозити), то в 2010 році вони склали – 32%, але через появу негативних тенденцій на банківському ринку, який гостро почав відчувати нестачу фінансових ресурсів, перші прояви недостатнього рівня ліквідності у 2009 році банківські вклади зменшились до – 29,1%. Як наслідок, страхові компанії почали виводити свої грошові кошти з банківської системи. 

     Рис.2.5. Структура активів за визначеними законом категоріями станом на 31.12.2009р.[20]

     Протягом 2010 року збірегається позитивна динаміка зростання частки прав вимоги до перестраховиків  з 13% збільшились до 14,6 %, що супроводжується  збільшенням застрахованих страховими компаніями різноманітних фінансових ризиків, які досить часто мають спекулятивний хпрактер.

     Рис.2.6. Структура активів за визначеними законом категоріями станом на 31.12.2010р.[20]

     Сумарні надходження 216 компаній із 469 які на кінець року діяли на ринку становили 97,8% (або 23,5 млрд.грн.) від загальних по ринку. Решта компаній (253) отримували порівняно незначні надходження - сумарно 0,5 мрд.грн., або 2,2% від загальних премій по ринку. За бездіяльність на ринку Держфінпослуг анулювала ліцензій  в 2010 році 7 СК (19 ліцензій), в 2010 2 СК  (8 ліцензій)

     Отже, сьогодні інвестиційна складова в страхових резервах українських компаній може опинитися в критичному стані, якщо врахувати високу частку неліквідних акцій у портфелях і прибутковість по депозитних ставках, яка постійно знижується. тому, страховим компаніям потрібно переглянути свою інвестиційну політику і використовувати більш ефективні фінансові інструменти.

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ

СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНИ 
 

     3.1. Напрями удосконалення державного регулювання ринку страхових послуг в Україні 

     Із  переходом України на ринкові  страхові засади розвитку господарського життя формуються об'єктивні умови  розвитку нових видів страхування. До пріоритетних напрямів розвитку національного ринку страхування належать такі види: медичне й пенсійне страхування, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності виробника за якість продукції, страхування екологічних ризиків, страхування космічних ризиків та деякі інші види.

     Закон України "Про страхування" повинен  забезпечити правове підґрунтя  для визначення прибутку страхових  компаній. Цей Закон у чинній редакції не має навіть вичерпного переліку статей витрат, на які поширюється  термін "витрати на страхування", зазначений у тексті Закону. У попередніх редакціях цього Закону, на відміну від чинної редакції, у відповідних статтях витрат завжди відображалися конкретні дані про собівартість надання послуг із страхування.

     За  даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, витрати автостраховиків (у тому числі комісійні) стали зростати, як тільки почав знижуватися потік страхових платежів. За таких умов страховики змушені вдаватися до демпінгу - знижувати свої тарифи (деякі на 30%) та збільшувати розміри агентських винагород. В результаті усе більше компаній стають неплатоспроможними і залишають цей ринок[8, с.32-33].

     За  даними Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг, розмір валових  страхових виплат зі страхування життя за січень-березень 2010 року склав 13,6 млн. грн., що на 15,0% менше у порівнянні з відповідним періодом 2009 року.

     У цілому темпи приросту виплат зі страхування  життя у 2009 р. перевищили 66%. У поточному  ж році аналітики прогнозують  майже подвійне зростання обсягів відшкодувань з цього виду страхування.

     Правові методи передбачають формування нормативно-правової бази, яка визначає «правила гри» на ринку  страхових послуг. У сучасних умовах жодна форма прямого чи непрямого  впливу на об’єкт регулювання з боку держави не може існувати поза правовим полем. Фінансова природа страхування обумовлює правове оформлення більшості грошових відносин, які виникають у цій сфері. Законодавчо регламентовані норми поведінки суб’єктів ринку включають вимоги, встановлені у вигляді певних економічних нормативів, виконання яких контролюється державою із застосуванням інструментів адміністративного впливу на фоні формування громадської думки щодо інституту страхування. Таким чином, правове регулювання поєднує в собі всі можливі інструменти впливу, отже – є найважливішим методом державного регулювання ринку, оскільки воно забезпечує створення законодавчої і нормативної бази діяльності як ринку в цілому, так і окремих його суб’єктів.

     Співвідношення  прямих і непрямих методів державного регулювання визначається національними, історичними, інституційними, галузевими та іншими чинниками. Протягом усього періоду розвитку ринкових процесів у сфері вітчизняного страхування держава віддавала перевагу прямим методам державного регулювання ринку, тобто таким методам, де об’єктом впливу виступала діяльність страхових компаній. Практично поза увагою перебувало непряме регулювання самого ринку страхових послуг, метою якого мало б бути створення конкурентного і прозорого ринкового середовища.

     У Концепції розвитку страхового ринку  України до 2010 р. зауважується на негативних чинниках, які перешкоджають розвитку національного ринку страхових  послуг: