Розрахунки з різними дебіторами

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЬ

Під дебіторською заборгованістю в зарубіжних країнах розуміють зобов'язання покупців перед компанією. Вона поділяється на поточну (погашену протягом року) і  не поточну.

Управління дебіторською заборгованістю відноситься до компетенції  фінансового менеджера компанії. Дебіторська заборгованість становить 1/3 величини оборотних активів. Великий  вплив на її величину має головний бухгалтер. Можна виділити 5 моментів в управлінні дебіторською заборгованістю.

1.     Визнання  умов надання кредиту при продажу  товарів (його терміну, системи  скидок).

2.     Визначення  гарантій, під які надається кредит. Найпростіший спосіб продажу товарів - це відкриття рахунку, коли за умовами контракту покупцю   виставляють   рахунок,   який   він   визнає.   У   балансі  це відображається у рядку "Рахунки до отримання". Складніший спосіб продажу товарів - це письмове зобов'язання клієнта заплатити гроші, тобто   розрахунок   векселями.   Векселі   є   звичайні,   коли   покупець письмово визнає свою заборгованість і зобов'язується заплатити певну суму у визначений час. Перевідні векселі (комерційні) застосовуються в міжнародній торгівлі, коли продавець вимагає від покупця виплатити визначену суму.

3.     Визнання   надійності   покупця   чи   ймовірності   оплати   товарів.  Це  здійснюється на основі  опублікованих рейтингів компаній (на основі проведеного аналізу  фінансової звітності покупця).

4.     Визначення   суми   кредиту   проводиться   на   основі   розрахунків  можливості повторних замовлень.

5.     Визначення  політики "збору" дебіторської  заборгованості. За визначену плату   компанія   може   передати   право   на   отримання  дебіторської заборгованості спеціальній фірмі, яка цим займається. Ця фірма або забезпечить   отримання   дебіторської   заборгованості,   або   надасть допомогу у страхуванні сумнівних боргів.

Розглянута   дебіторська   заборгованість   поділяється   на   дві   групи: рахунки до отримання і векселі до отримання. Але існує ще дебіторська заборгованість не пов'язана з реалізацією: аванси службовцям чи філіалам, дивіденди і проценти до отримання,  претензії до державних організацій щодо повернення податків, депозити як гарантії платежів.

Основними   правилами   класифікації   дебіторської   заборгованості   в балансі  є:

1. Розмежування різних видів дебіторської заборгованості.
2. Відображення дебіторської заборгованості в розділі "Поточні оборотні активи".
3. Розкриття  суми збитків, що пов'язані з дебіторською заборгованістю. 
4. Визнання суми дебіторської заборгованості право на яку передано іншій фірмі.

Рахунки та векселі до отримання є однією з важливих частин ліквідних 

активів.

Рахунки до отримання - це короткотермінові ліквідні активи, котрі виникають при продажу товарів   в   кредит  за   оптовою чи   роздрібною торгівлею. Їх часто називають комерційним кредитом.

За нормальних умов, гроші  на рахунки повинні надійти протягом 30 -  60 днів. Це і є короткотерміновий кредит.

Існує тири проблеми, що пов'язані з рахунками до отримання:

 а) визнання дебіторської  заборгованості за рахунками; 

б)оцінка  дебіторської заборгованості та  облік  сумнівних  безнадійних боргів;

в) політика ліквідації дебіторської заборгованості;

На   Заході заборгованість широко застосовувана як результат  існування системи скидок. Скидки поділяються на торгові скидки і  скидки за оплату в зазначений термін.

Торгові скидки - це процентні скидки від базової ціни. Фірми торгують за каталогами і мають загальний список цін. Щоб не міняти ціни при сезонних  розпродажах, при продажу постійним клієнтам товарів  торгові скидки як процент від основної ціни. При продажу рахунок виставляють на чисту суму, тобто (базова ціна - скидка). Тоді дебіторську заборгованість визначають як чисту суму.

Скидки за оплату в  зазначений термін залежить від терміну  оплати. Ці скидки пропонуються з метою  отримання оплати до встановленого  терміну. Наприклад, продавець дозволяє провести оплату протягом 60 днів, а при оплаті протягом 10 днів йому надається скидка у 5 %.

Скидки за оплату в  зазначений термін створюють проблему визнання дебіторської заборгованості. Існує два методи відображення цих  скидок в бухгалтерському обліку.

Чистий метод.  При використанні цього методу скидки трактуються дещо по-іншому. Вважають, якщо покупець не скористався скидками, то він несе покарання у вигляді штрафу за отримання товару в кредит, а не за готівку.

Оцінка дебіторської заборгованості (облік сумнівних (безнадійних) боргів ).  Проблема   оцінки   виникає   в   момент   складання   звітності.   У фінансовому обліку  США   моментом   реалізації  продукції  вважається   її відвантаження, тобто виписка покупцям рахунків.

Рахунки, що не оплачені покупцями в зазначений термін називаються сумнівними боргами, їх визначення, як правило, проводять, в кінці звітного періоду, перед складанням Звіту про прибутки та збитки і відображають наступним бухгалтерським записом:

Д-т Видатки по сумнівних  боргах К-т Поправка на сумнівні борги

Рахунок Поправка на сумнівні борги (Резерв на покриття сумнівних боргів) і його суму визначають із вартості рахунків до отримання.

В обліковій практиці застосовують два методи підрахунку величини за сумнівні борги.

Перший   метод   прямого   списання   рідко   застосовується,   оскільки неможливо визначити відразу, коли заборгованість є безнадійною.

Другий метод - метод  нарахування резерву. Він поділяється  на:

а) метод у процентах  від нетто-реалізації;

б) метод, де ведеться облік  рахунків за термінами їх сплати.

Метод    у    процентах    від    нетто-реалізації    полягає    в   тому,    що визначається   середній   процент   втрат   за   сумнівними   боргами   за   три ні   роки. 

Політика ліквідації дебіторської заборгованості. Компанія може мати потребу в грошах до того як буде оплачено заборгованість за рахунками.  У цьому випадку вона може передати свою дебіторську заборгованість третій особі і таким чином ліквідувати її за певну плату. Існує два способи такої передачі:

• передача дебіторської заборгованості за рахунками під заставу;
• продаж дебіторської заборгованості за рахунками.

При передачі дебіторської заборгованості власник її позичає  гроші у кредиторів,   виписавши   вексель.   При   цьому   він   передає   під   заставу  дебіторську заборгованість як забезпечення. Якщо він не може оплатити вексель у зазначений термін, то кредиторам переходить право власності на дебіторську заборгованість. 

При продажу дебіторської заборгованості компанія може продати  право на отримання дебіторської заборгованості факторній фірмі. Ця фірма бере за послуги один відсоток і більше, від суми придбаної дебіторської заборгованості. Таким чином можна позбутися і величини сумнівних боргів.

Продаж дебіторської заборгованості може здійснюватися  без права подальшого викупу і  з викупом.

При продажі без права викупу (регресу) факторна фірма бере на себе ризик отримання грошей і можливих збитків. При цьому складають запис:

Д-т Грошові кошти 

К-т Рахунок до отримання - на суму дебіторської заборгованості.

Одночасно по дебету відображають збитки від продажу дебіторської заборгованості які визначаються як різниця між сумою грошових коштів і рахунком до отримання, тобто оплата послуг факторній компанії.

Для зарубіжних країн  характерні також розрахунки з допомогою  векселів.

 Простий вексель - це беззаперечне зобов'язання заплатити визначену суму грошей на вимогу, або у встановлений термін. При обліку векселів важливе значення мають такі показники: а) дата погашення; б) термін векселя; в) позичковий процент; г) сума погашення; д) облікова дисконтна ставка; е) виплата за векселем.

Дата погашення векселя - це дата його оплати. Вона безпосередньо  вказується на векселі чи визначається іншим шляхом.

Термін векселя є  важливим тому, що процентний дохід  визначається на підставі точної кількості  днів його дії.

Позичковий процент - це плата,  чи винагорода за користування  кредитом. Його визначають шляхом множення суми займу на процентну ставку і на термін дії векселя.

Сума погашення - це загальна сума, що виплачується за векселем в день його погашення і визначається як сума векселя + позичковий процент.

Облікова дисконтна ставка - це сума вирахуваного позичкового  проценту.

Шляхи для вдосконалення обліку дебіторську заборгованість:

· перегляд структури  та асортименту готової продукції, відмови від виробництва тих товарів, які користуються попитом;

· розвиток маркетингового аналізу попиту й пропозиції, ринків збуту готової продукції; застосування реклами;

· просування готової  продукції налаштувалася на нові ринки через розвиток сервісного, післяпродажного обслуговування;

· проведення постійної  роботи з підвищення конкурентоспроможності готової продукції;

· збільшення оборотності  поточних активів, запасів, коштів, і  навіть дебіторську заборгованість;

· підвищення ефективності управління дебіторської заборгованістю з допомогою контролю над нею, перегляд умов і термінів розрахунків з відношення до неплатникам, і навіть застосування договорівуступки-требования, продаж боргів третіх осіб тощо.

· вибір раціональної стратегії надання комерційних  кредитів;

· обгрунтування економічної доцільності використовуваних форм розрахунків за реалізовану з урахуванням гаданих витрат, що з фінансуванням заборгованості та придбанням прибутку;

· постійний контроль і дієвих заходів щодо стягування платежів;

· правильна класифікація заборгованості;

· визначити рівень дебіторську  заборгованість, у якому вона загрожуватиме  фінансової стійкості підприємства, і максимально допустимі обсяги простроченої кредиторську заборгованість;

· створення резерву  по сумнівним боргах;

· продаж прострочений дебіторській заборгованості, що дозволяє відмовитися від трудомісткого і дорогого стягування відповідного боргу;

· недопущення прострочених платежів і тим самим зменшення  ризику, на неї, що з наявністю заборгованості.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості. Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Для віднесення дебіторської заборгованості до поточної не обов’язкова  наявність цих двох при знаків.  На відміну від терміну „поточна дебіторська заборгованість” термін „довготермінова дебіторська заборгованість”  визначає одночасне виконання двох умов: виникнення заборгованості  не протягом нормального операційного процесу і погашення заборгованості після 12 місяців з дати балансу.  Виходячи з цього , поточна дебіторська заборгованість враховується в складі оборотних активів підприємства, довготермінова – в складі необоротних активів підприємства.

Дані про залишки  дебіторської заборгованості на кінець останнього дня звітного періоду  відображаються в відповідних розділах Балансу підприємства згідно вимог  пунктів 18, 27, 28, 29, 30, 31, 32, П(С)БО 2 „Баланс”.

Принципово новим є  порядок відображення і обліку в  підсумку балансу дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, наведений в пункті 27 П(С)БО 2 „Баланс”: в підсумок балансу включається  чиста реалізаційна вартість, яка  визначається шляхом відрахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує невпевненість щодо її погашення.

Поняття „сумнівний борг”  – нове для бухгалтерів України, а тому його трактуванню необхідно приділити особливу увага. Для визначення величини резерву сумнівних боргів пунктом 8 П(С)БО 10 передбачені два можливих метода: 1) метод оцінки платоспроможності окремих дебіторів (в міжнародній практиці – метод прямого списання); 2) метод класифікації дебіторської заборгованості.

Метод прямого списання передбачає списання дебіторської заборгованості покупців та відображення списаних сум  в складі сумнівного боргу. Підставою  для списання є наявність невпевненості в погашенні даної суми боржників. Рішення про визнання заборгованості сумнівною може прийматися як по всій сумі боргу, так і по окремих його частинах.

Використання методу класифікації дебіторської заборгованості ґрунтується на  групуванні заборгованостей по термінах її погашення (наприклад, по наступних групах: терміни неоплати до 1 місяця, 3-6 місяців, 6-12 місяців, 1-2 роки, більше двох років).  Для кожної групи підприємств встановлюється коефіцієнт сумнівності, який росте з збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума    добутків  поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги і коефіцієнта сумнівності відповідної групи. Нараховані суми резерву сумнівних боргів за звітний період підприємства відображають в складі інших операційних витрат в звіті про фінансові результати.