Ринок банківських послуг України

вступ 

     Управління  господарським портфелем на сьогоднішній день застосовується в банківській  сфері, хоча зустрічає чимало супротивників. Багато банків, узявши на озброєння  цей могутній інструмент ринкового  господарювання, згодом відмовлялися від нього. Таким фактам є цілком логічні пояснення. Система планування взагалі, і стратегічного зокрема, не підлягає сліпому копіюванню західних методик. У будь-якої організації  є свої індивідуальні особливості, пов'язані з організаційною структурою, цінностями, внутрішньою культурою, кадровим складом. Усе це вимагає  відповідної адаптації системи  планування, що вводиться. У цьому  і є основні труднощі при переході до роботи з використанням системи  управління господарським портфелем.

     Удосконалення стилів і прийомів управління, швидке й адекватне реагування на зміну  кон'юнктури ринку, розвиток нових  напрямків і інструментів у роботі банку, удосконалення всіх складених  елементів сучасного маркетингу з урахуванням специфіки українського ринку, дає вітчизняним банкірам реальний шанс не тільки вистояти, але  і задіяти нові могутні резерви  для досягнення успіху в бізнесі. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ринок банківських послуг

Індустрія банківських послуг - одна з найшвидше  зростаючих у світовій економіці. Цей  процес не обминув і банківський  сектор України. Банківські послуги  активно впливають на розвиток економіки  України як на макро-, так і на мікрорівні.Тому метою даної роботи є уточнення практики банківської  діяльності і теоретичних засад  ринків банківських послуг, механізмів функціонування ринку банківських  послуг в Україні, а також у  визначенні головних напрямів його розвитку на найближчу перспективу. 
Досить поширеною точкою зору є визначення банківської послуги як наміру банку задовольнити потреби існуючих або потенціальних клієнтів (юридичних і фізичних осіб), які реально діють у соціально-економічних умовах. А комерційний банк - це фірма, що надає фінансові послуги, успіх яких залежить від того, наскільки вони відповідають суспільному попиту та є якісними та конкурентоспроможними у ціновому відношенні.

Використовуючи  дане визначення, можемо класифікувати  банківські послуги на основі певних критеріїв, які характеризують особливості  їх створення та надання клієнтами. Це будуть традиційні та інноваційні  послуги. До традиційних послуг належать кредитні, операційні, інвестиційні.

Кредитними є послуги, пов'язані з наданням позичальникам коштів за умов їх повернення, платності і строковості. Операційні послуги з обслуговування платіжних документів, прийому вкладів від фізичних та юридичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і операцій з валютними цінностями, надання гарантій і поручительств відповідального зберігання, а також здавання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів.

Інвестиційні  послуги полягають у розміщенні банками від свого іменні, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних і фізичних осіб (купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення капіталовкладень у статутні фонди інших юридичних осіб).

До інноваційних послуг належать послуги, які раніше не були притаманні банківській діяльності: гарантійні, факторингові, лізингові, довірчі, консультаційні, інформаційні, тощо. 

Гарантійні послуги виконуються банком від імені та за рахунок іншої сторони, на основі повернення або на основі встановленого в договорі доручення за згодою сторін. 

Факторингові  послуги здійснюються банками шляхом придбання прав вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, скупленими у різних осіб. 

Лізингові послуги надаються банками, які купують за власні кошти у постачальників засоби виробництва для передання їх у довгострокову оренду підприємству, що використовує це майно у своїх інтересах. 

Довірчі (трастові) послуги - це послуги банків щодо управління майном і виконання інших послуг в інтересах та за дорученням клієнтів. Банки надають своїм юридичним і фізичним клієнтам консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності тощо.

Спрямованість на задоволення потреб клієнта є  ще одним не менш важливим критерієм. Банківські послуги за цими критеріями поділяються на три рівня:

Перший  рівень - це основні банківські послуги, які в дійсності купує клієнт. (кредитування, послуги з інвестування капіталу, послуги з розрахунково - касового обслуговування та ін.)

Другий  рівень - це банківські послуги в  реальному виконанні, тобто поточний асортимент банку. Такий асортимент постійно розвивається, не змінюючи базових  напрямів функціонування банку. Реалізація поточного асортименту спрямована на перетворення випадкового клієнта  на постійного, стимулювання його до користування якнайбільшою кількістю послуг банку.

Третій  рівень - це розширенні банківські послуги, спрямованні на формування дружніх  відносин з клієнтом, надання йому різнобічної допомоги (наприклад, обслуговування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, розробка фінансового менеджменту  клієнта). Але третій рівень є досить умовним.

Банківські  установи надають послуги, розробляють  нові банківські продукти і здійснюють їх просування та поширення на ринку, а також підтримують уже існуючі  банківські продукти. Зазначену діяльність банків об'єднує ринок банківських  послуг, тобто сфера товарного  обміну, що є логічним результатом  діяльності банків.

Особливість ринку банківських послуг полягає  в існуванні його лише у грошовій формі та наявності прямої залежності від розвитку ринків, які він обслуговує. Як правило, банківські послуги є  одноразовими, відсутня можливість їх нагромадження, вони не захищені патентами. Ринку банківських послуг притаманні всі невід'ємні атрибути ринку: об'єктами ринку виступають банківські послуги; суб'єктами ринку є продавці послуг - банки та покупці послуг - фізичні  та юридичні особи, у тому числі й  самі банки; ціна та канали продажу. Ринок  банківських послуг охоплює широкий  спектр послуг (від розрахунково-касових  до зберігання та перевезення цінностей), які не передбачають відчуження ресурсів банку не зазнають ризиків, притаманних  банківським операціям.

До основних тенденцій, які найбільше проявляють себе на ринку послуг, належать такі: загострення конкуренції, зміна  поведінки споживачів банківських  послуг, розширення спектра банківських  послуг та їх місця в доходах банків, зростання обсягів вкладень банківських  капіталів у розвиток послуг, посилення  процесів універсалізації та спеціалізації  банків, активізація процесів глобалізація ринку банківських послуг, поява  новітніх технологій у банківській  галузі. Істотні зміни очікуються у сфері нових, нетрадиційних  послуг. Сьогодні багато банків орієнтуються на нові, електронні банківські технології. Найбільш перспективними є послуги інтернет-банкінгу, телебанкінгу, системи «клієнт-банк» з використанням платіжних карток для грошових переказів населення в режимі «онлайн» тощо.

Отже, входження  України до світового фінансового  ринку зумовлює необхідність проведення законодавчого регулювання її ринку  банківських послуг до світових стандартів.

1. Классифікація послуг, які надаються  банківськими установами

    Розв’язання проблем оптимізації функціонування банківської системи є одним  із ключових напрямів у загальній  системі заходів щодо ефективного  реформування усіх економічних відносин на ринкових засадах і забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку нашої країни на тлі глобалізації господарських процесів, загострення  конкуренції на різних видах міжнародних  ринків, включаючи і фінансові, та інтеграції вітчизняної економіки  у світове господарство. Роль банків у цих процесах важко переоцінити  з огляду на їхнє центральне місце  у забезпеченні усіх суб’єктів господарювання та фізичних осіб необхідними послугами, без яких неможливі нормальний перебіг  усіх бізнес-процесів на мікроекономічному  рівні та неперервність розширеного  відтворення на макроекономічному  рівні загалом. Відтак цілком очевидною  стає актуальність вивчення питань належної організації ринку банківських  послуг, включаючи як відповідні теоретичні аспекти, так і практичні напрями  його розвитку в контексті безпосереднього  розв’язання завдань щодо підвищення якості банківського обслуговування різних груп клієнтів та загального рівня  конкурентоспроможності банківських  установ.

     Попри значну увагу, яка приділяється проблемам  розвитку банківської системи в  цілому та особливостям функціонування окремих банків у працях багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних економістів: А.М. Мороза, М.І. Савлука, Л.О. Примостки, М.Д. Алексєєнка, І.О. Лютого, Т.Т. Ковальчука, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф.С. Мішкіна, ОЛ. Лаврушина, О.М. Іванова, Ю.С. Крупнова, О.В. Соколової та ін. — необхідно розуміти актуальність дослідження питань, які визначають теоретичний зміст такого важливого поняття, як "банківська послуга", а також пов’язаного із ним з’ясування сукупності тих чинників, котрі безпосередньо впливають на особливості практичної реалізації цих послуг в умовах розвитку економіки перехідного періоду.

     Дослідження теоретичних аспектів ринку банківських  послуг зумовлює першочергову потребу  всебічного наукового обґрунтування  сутності самого терміна "банківська послуга" й розмежування його з  такими поняттями як "банківська операція" чи "банківський продукт", що створює необхідну термінологічну базу і той понятійний апарат, який би дав можливість сформулювати відповідні завдання щодо стратегії оптимізації  практичних аспектів тих чи інших  видів банківської діяльності.

     Необхідно зазначити, що як у вітчизняній, так  і в зарубіжній економічній літературі й банківській практиці немає  єдиних підходів до визначення названих термінів. Загалом їх умовно можна було б поділити на чотири основні групи.

     Один  із досить поширених поглядів, представлених  у дослідженнях цієї проблеми, полягає  у визначенні банківських послуг через операції або навпаки. Наприклад, на думку Ю.В. Головіна, "...банківські послуги складаються із різного виду операцій, що виконуються у процесі грошового обігу. У цьому їх відмінність від інших видів послуг". Чи зворотній підхід: "...Банки виконують операції, пов’язані із задоволенням потреб своїх клієнтів у тих чи інших фінансових послугах".

     Другий, подібний до попереднього, підхід до розгляду понять банківських послуг і банківських  операцій не передбачає чіткого розмежування цих термінів, розглядаючи їх як синоніми. Наприклад: “Усі комерційні банки незалежно від форми  власності, обсягу капіталу та спеціалізації  виконують операції із залучення  тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із розрахунково-касовим  обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції); операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції)”. Більш концентровано цей підхід визначає послуги банків як "...проведення банківських операцій за дорученням клієнта на користь останнього за певну плату".

     Третя група підходів до банківських послуг відносить окремий, порівняно вузький  сегмент діяльності комерційних  банків. Згідно з таким підходом, послугами вважається та діяльність банку, що безпосередньо не пов’язана  з активними і пасивними операціями. Подібно обґрунтовується і таке визначення: “...банківські послуги  — це ті дії банківських установ  на замовлення клієнтів, які не пов’язані  із залученням додаткових ресурсів”.

     Четверта  група поглядів виокремлює таку ознаку банківських послуг, як отримання  за них “...комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід”. А на думку В.І. Букато і Ю.І. Львова, банківські послуги належать до групи  посередницьких операцій, головною ознакою  яких є отримання банком доходу у  вигляді комісійних за обслуговування. Утім навряд чи слід розглядати спосіб отримання доходу як ключову ознаку при оцінюванні економічного змісту певних аспектів банківської діяльності.

     Що  ж до тлумачення терміна “банківський продукт”, то тут визначення ще менш узгоджені. У праці О.М. Іванова, наприклад, він визначається як “...комплекс взаємопов’язаних банківських послуг і операцій”. Тобто, бачимо пряме ототожнення  вказаних термінів. На думку ж Ю.С.Маслєнченкова, більш придатним є технологічний  підхід, згідно з яким банківським  продуктом називається конкретний спосіб, у який банк має намір  надавати свої послуги — комплекс організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних процедур, поєднаних  єдиною технологією обслуговування клієнтів.